Урок "Особливості органічних сполук"

Тема уроку. Особливості органічних сполук

      Навчально-освітня мета: продовжувати формувати ключову компетентність як фундамент оволодіння знаннями, уміннями, порівнювати елементарний склад, валентні стани хімічних елементів у складі органічних та неогранічних сполук, типи хімічних звязків і кристалічних граток, якими утворені неорганічні та органічні сполуки, міцність сполук та швидкість хімічних реакцій, які відбуваються між неорганічними та органічними сполуками, формувати в учнів позитивну мотивацію навчання, розяснювати важливість та значущість здобутих знань у суспільному та особистому житті. 

Тип уроку: набуття нових знань.

Навчальне обладнання: Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва.

Предметна компетентність: продовжувати формувати ключову компетентність як фундамент оволодіння знаннями, уміннями, порівнювати елементарний склад, валентні стани хімічних елементів у складі органічних та неогранічних сполук, типи хімічних звязків і кристалічних граток, якими утворені неорганічні та органічні сполуки, міцність сполук та швидкість хімічних реакцій, які відбуваються між неорганічними та органічними сполуками, формувати в учнів позитивну мотивацію навчання, розяснювати важливість та значущість здобутих знань у суспільному та особистому житті. 

Ключові компетентності: Спілкування державною мовою, математична компетентність, основні компетентності у природничих науках і технологіях, інфрмаційно-цифрову компетентність, уміння вчитися впродож життя.

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності.

Нас оточує безліч різноманітних речовин. Властивості, будова, походження цих речовин дуже різні. Спочатку всі відомі речовини хіміки поділили на три групи: мінеральні, рослинні і тваринні. Вивчаючи ці речовини швецький хімік Берцеліус прийшов до висновку, що між рослинними і тваринними речовинами немає суттєвих відмінностей. Він запропонував назвати їх «органічними» , оскільки містяться в організмах. Так виникла «Органічна хімія».

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Що таке органічна хімія і що вона вивчає? Які речовини відносяться до органічних, як вони побудовані, які їх властивості і яке їх застосування – саме це ми дізнаємося вивчаючи органічну хімію.

Оголошення теми уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу

• Розповідь вчителя з елементами бесіди, пояснення.

1. Історія розвитку органічної хімії.

       Органічні сполуки були відомі людству здавна. Люди користувалися такими органічними сполуками як білки, жири, крохмаль, цукор, смоли, ефірні масла, барвники та інше. Ще у давнину бродінням солодких рослинних соків добували спирти, а при скисанні вина добували оцтову кислоту. Стародавні народи Індії, Єгипту й Греції добували й застосовували природні барвники, наприклад, античний пурпур, індиго, алізарин, тощо. З рослинної сировини майстри добували скипидар, запашні ефірні олії, бальзами, які використовувалися як духм’яні, дезинфікуючі та консервуючі речовини. Пізніше з рослин були виділені такі органічні кислоти як щавелева, лимонна, яблучна, молочна та інші. Штучно добувати будь-які органічні сполуки спочатку не вміли й вважали, що органічні речовини утворюються лише в живих організмах, а добувати їх можна лише з них. Учені мали змогу лише виділяти органічні речовини із продуктів життєдіяльності організмів і аналізувати їх, але не знали їх будови, не вміли добувати штучно.

Термін “органічна хімія” вперше запровадив в 1806 році шведський хімік Берцеліус. Вважалось, що всі органічні речовини можуть бути синтезовані тільки в живих організмах.  Думали, що вони утворюються тільки під дією особливої “життєвої сили”, яка існує лише в живій природі: в організмі тварин і в рослинах. Вчення про «життєву силу» називали – віталізм (від лат. vitalis -  життєвий).

 Подальший розвиток органічної хімії довів помилковість поглядів.

Німецький дослідник Фрідріх Велер  (1828 р) синтезував вперше сечовину (продукт життєдіяльності живого організму) з неогранічних речовин.

Німецький хімік Кольбе (1845 р) синтезував оцтову кислоту.

Олександр Михайлович Бутлеров (1961 р) синтезував цукристу речовину.

Ці відкриття довели можливість синтезу органічних речовин з неорганічних поза організмом і зруйнували стіну невизначенності між органічними і неорганічними речовинами, а також стали початком  бурхливого розвитку органічної хімії.

2. Предмет органічної хімії.

В 1851 році Кекуле визначив органічну хімія, як хімію сполук Карбону.

«Мозковий штурм»

Подивіться навколо, пригадайте уроки біології та назвіть природні та синтетичні органічні речовини.

3. Порівняння органічних і неорганічних речовин.

(робота з підручником)

5. Узагальнення і систематизація вивченого матеріалу.

Поділ речовин на дві групи є умовним:

- Знайдіть в підручнику чому саме?

VІ. Підбиттяя підсумків  уроку, оцінювання, висновки.

Сьогодні на уроці ми познайомилися з органічними речовинами, та порівняли їх спільність та відмінність в порівнянні з неорганічними речовинами.

Вправа «Рюкзак»

А тепер давайте скадемо в наш рюкзак все нове, що ми сьогодні відкрили і те що нас найбільше зацікавило.

VІІ. Інструктаж з домашнього завдання.

Опрацьовати §

Творче завдання: Обґрунтуйте «за» і «проти» розвитку сучасного органічного синтезу з погляду зростання потреб людства й законів екології; Сворити сенкан до слова «Карбон».