Інтерактивні уроки хімії

Інтерактивні уроки хімії

                                          ВСТУП
             Василь Олександрович Сухомлинський казав: «Ніщо так не при­гнічує дитину, як усвідомлення безперспективності: «Я ні на що не здатний». Зневіра, пригніченість — ці почуття позначаються на всій розумовій праці школяра, мозок його ніби ціпеніє. Майстерність учите­ля полягає у тому, щоб розкрити сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці».

            Одне з актуальних завдань сучасної школи — пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їхньої розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань. Сучасний випускник повинен бути –особистістю, патріотом та іноватором, він повинен бути успішним в житті. Отже вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій, з допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з навчального предмета, а й розвивалися такі якості учня, як пізнавальна активність, самостійність, уміння творчо виконувати завдання. Пізнавальна активність на рівні структурної одиниці спрямованості особистості свідчить про те, що учень охоче засвоює ту чи іншу інформацію, більше того — має міцно сформовану потребу в якісній пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієї діяльності. Отже, потрібно формувати не лише вузько навчальні, а й широкі пізнавальні мотиви, учень повинен перейти від цікавості до зацікавленості. В. Сухомлинський також зазначав, що саме від нас, дорослих, залежить, чи відчує дитина красу пізнання.

Сучасний урок-це перш за все урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня,що і дозволяє досягти високих результатів за визначеною метою та завданнями.

Кожен учитель, визначивши мету та завдання уроку, через зміст предмета та взаємодію з учнями досягає результату навчальної діяльності, застосовуючи форми, методи й засоби.

Співдружність вчителя і учня – запорука успішного навчання. Суттєвою ознакою освіти є толерантне ставлення до особистості дитини. І саме педагогіку партнерства пропонує нам «нова Українська школа».За такого підходу учень є співавтором уроку, а завдання вчителя полягає в тому, щоб виявити індивідуальні здібності та нахили дітей , створити сприятливі умови для їхнього розвитку. Досягти цього можна, використовуючи на уроках інтерактивні технології навчання.

Інтерактивні уроки

Давайте пригадаємо в чому ж суть інтерактивного навчання?

Педагогічний пошук учителів-практиків завжди спирається на досягнення психолого-педагогічної науки, яка потребує, щоб методи навчання забезпечували оволодіння школярами змісту освіти.

Тому мета введених на сучасному етапі інтерактивних методів навчання полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів . Це співнавчання, взаємонавчання, де учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор і спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивна взаємодія включає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.

Інтерактивне навчання – це навчання, занурене у спілкування, діалогове навчання, що відноситься до педагогічних технологій на основі ефективності управління й організації навчального процесу.

Призначення інтерактивного навчання полягає у тому, щоб, по-перше, передати знання, по-друге, усвідомити цінність інших людей. Має воно і свої завдання: розв’язування навчальних поведінкових завдань; надання підтримки членам групи.

Зміст роботи полягає не лише у знаннях, але й у способах мислення. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації навчальної діяльності , одна із цілей якої – забезпечення комфортних умов, за яких кожен учень відчував би свої успіхи, інтелектуальну роботу, продуктивність навчання, виключення домінування однієї думки над іншою.

Мета – діалог не заради взаємодії дітей, а взаємодія дітей заради вияву та реалізації інших індивідуальних можливостей. Для цього необхідно керуватися відповідними принципами: індивідуалізація реалізується при взаємодії з різними партнерами, взаємодії всіх з усіма, зведеності груп; самоврядування (виявляється в залученні дітей до планування, організації та управління навчальним процесом).

Технологія інтерактивного навчання поділяються на чотири групи:

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання;

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у парах і мікрогрупах. Оптимальний склад групи – не більше, ніж 4-6 осіб, які вивчають навчальний матеріал і міжособистісні вміння.

Інтерактивна робота має свої принципи:

• Одночасна взаємодія (всі учні працюють в один і той же час);

• Однакова участь (для виконання завдання кожному учневі надається однаковий час);
• Позитивна взаємодія (група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);
• Індивідуальна відповідальність (при роботі у групі у кожного учня своє завдання).

Заняття організовуються як індивідуально, так і в постійних, і в змінних групах. При цьому одна група матеріал вивчає, а друга відпрацьовує. Робота в парах це одна із найпростіших форм, яку використовую при виконанні лабораторних, практичних робіт. Учнів об’єдную із сусідом або сусідкою по парті. Інструкції,завдання, підготовлені заздалегідь, лежать на партах. Цей вид діяльності дає змогу заощадити час, учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці в команді.

2. Технології колективно-групового навчання;

«Коло ідей» - учні по черзі, сидячи у колі,мають змогу висловити свою думку або обґрунтувати свою позицію, іноді учні називають ці завдання «Божевільні ідеї».

«Навчаючись-вчусь» - інформації, яку учні повинні підготувати та передати іншим в доступній формі, задаю заздалегідь. У сучасний час Інтернету це виходить у них добре.

«Мікрофон», «Бліц –опитування» - по черзі викликаю учнів і вони дають відповіді. При цьому намагаюся робити так ,щоб вигуків з місця не було.

«Мозковий штурм» - всього за кілька хвилин можна почути десятки ідей.

3. Технології ситуативного моделювання;

Ситуаційні ігри: «Хто швидше», «Третій зайвий», «Біла ворона» і т.д.

4. Технології опрацювання дискусійних питань.

«Метод прес» полюбляють усі - він дає можливість аргументовано, в чіткій і стислій формі формулювати та висловлювати свою думку з питання. Мені імпонує, коли учні кажуть: «Я вважаю, що…», «…тому що…», «…наприклад…», «Отже, я думаю….».

Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми вцілому, або ж взявши елементи, які більш доречні для певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це дає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

До інтерактивних технологій відносимо й нестандартні уроки. Ось перед Вами неповний перелік видів нестандартних уроків: уроки - дослідження, уроки учнівських проектів, уроки рольової та ділової гри.

Чим же відрізняється урок з використанням інтерактивних технологій від традиційного?

Інтерактивний урок складається з таких етапів: мотивація (5%), оголошення, представлення теми та очікуваних результатів (5%), надання необхідної інформації (10%), інтерактивна вправа (60%), підбиття підсумків, оцінювання результатів (20%). Кожен етап має чітко визначену мету. На першому етапі такого уроку вчитель надає учням можливість насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати. Учень має бути налаштований на ефективний процес пізнання , мати в ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме.

Отже, учень має бути активним співучасником процесу навчання, чітко усвідомлювати , яких результатів він очікує від своєї діяльності, що можна було би сформулювати таким чином: «Після цього уроку я знаю, я вмію, я зможу…»

Найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці є рефлексація, яка дає можливість учителю й учням усвідомити, чого вони навчились, оцінити свій рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спрогнозувати подальші кроки; учителям – побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

         На уроках   хімії  я застосовую комплекс прийомів, методів та засобів, які допомагають підвищувати інтерес до предмета та розумову активність учнів. Я працюю над методичною темою : «Інтерактивні технології на уроках хімії, як запорука успішності учня» , тому часто за­стосовую фрагменти різних ігор, змагань, складання та розв'язання кросвордів, групові методи роботи. Я вивчаю досвід колег, читаю методичну літера­туру. Щось припадає до душі, а з чимось не погоджуюсь. Так народжується власний урок. Інтерак­тивний підхід я реалізую шляхом постійного спілкування з учнями, створенням проблемних ситуацій на уроках, намагаюсь розвивати ініціативу учнів. Практикую різні форми навчальної діяльності, вчу дітей думати, не боятися помилок, використовую систему їх виправлення пропоную колегам шля­хи впровадження інтерактивних методів на різних етапах вивчення хімії. Ось декілька прикладів застосування:

Учні отримали два СМС –повідомлення, які потрібно розшифрувати.

СМС-повідомлення

Чисельником є цифра, під якою літера знаходиться на кнопці мобільного телефону, а знаменник - порядковий номер літери на кнопці.

СМС:4/3,8/3,6/2,4/4,5/3,6/3,2/1.

Вправа  «Біла ворона»

-В ряді кислот виявити білу ворону за кількістю атомів Гідрогену.

I HBr, HCL, H₂ SO₄

II H₂CO₃, H₂S, HNO₃

III H₂SiO₃ , H₂SO₃, H₃ PO₄

             Вправа-гра «Третій зайвий»

             Це досить поширена у хімії гра. На двох великих ватманах  учитель записує 5 рядків хімічних формул, по три в кожній:

a)Na₂SO₄,    CaCO₃     Fe₃O₄;

б) НС1,         Н₃РО₄,      NaOH;

в) СО₂,         SiO₂         CaO;

г)Са(ОН)₂,   Zn(OH)₂,   КОН;

 е)MgO, BaO, P₂O₅.

Гра «Хто швидше?»

         Пропоную  під час уза­гальнення знань про основні кла­си неорганічних сполук. Гра по­лягає у тому, що діти повинні яко­мога швидше скласти формули сполук оксидів, основ, кислот і со­лей, маючи і комбінуючи симво­ли хімічних елементів, наприклад: Na, Н, О, К, S, Р, Са, N, СІ. Вправу можна запропонувати для вико­нання у групах або індивідуально. Виграє той, хто за визначений час (З—5 хв) складе і запише якомога більше формул та класифікує їх за класами. Наприклад: оксиди — Na₂O, Н₂О, К₂О, SO₂,SO₃, P₂O₅, CaO, N₂O, NО, N₂O₃, NО₃, C1₂O₇; основи—Na(OH), KOH, Ca(OH)₂; кислоти — H₂SO₃, H₂SO₄, H₂S, HNO₃, HNO₂, HPO₃, H₃PO₄, HC1, HC1O₃, HCIO₄; солі — NaCl, KC1, CaCl₂, KNO₃, Ca(NO₃)₂, NaNO₃, KH₂PO₄, KHPO₄, K₃PO₄, Ca₃(PO₄)₂, Na₃PO₄, Ca(OH)NO₃.

          Можна також запропонувати вправу на складання хімічних рівнянь реакцій, що відбуваються між речовинами з хімічними фор­мулами Na, H₂О,О₂, Fe, Cl₂, Н₂ та продуктами їх взаємодії, і розподі­лити реакції за типами.

Дидактична гра «Аукціон»

         Гра використовувалася  на  етапі узагальнення знань (при повторенні складу і будови ре­човини, її властивостей,засто­сування в народному госпо­дарстві, промисловості, побуті, способів добування тощо). По­чинається гра з поставленого вчителем запитання. Учні ж по черзі дають відповідь, доповню­ючи один одного до вичерпної характеристики об'єкта. Виграє той, хто назве останнім якусь ознаку.

           Гра-конкурс «Хто спритніший?»

           Гра допомагає закріпити знан­ня про складні речовини. Учням потрібно за 1 хв написати якомога більше формул складних речовин. Виграє той, у кого буде найбільше формул.

Гра «Хрестики-нулики»

  Гра «Виготов шпаргалку»

             Для урізноманітнення й ефек­тивнішого закріплення вивченого матеріалу, його усвідомлення уч­ням можна запропонувати інтер­активну гру «Виготов шпаргал­ку». Наприклад, після вивчення теми «Солі» пропоную виготовити шпаргалку для сусіда по парті чи свого друга з класу так, щоб він міг легко дати відповідь на поставлене запитання, запропо­нувавши довільну, проте коротку і вичерпну форму її подачі. При­близний перелік питань для шпар­галки: «Склад та класифікація со­лей», «Хімічні властивості солей», «Добування солей», «Застосу­вання найпоширеніших солей» тощо.

Гра «Хімічне лото»

            Гра використовується для за­кріплення чи узагальнення знань про хімічні властивості речовин.

            Учитель об'єднує учнів у гру­пи по 3—4 чоловіки. Кожному гравцеві видається картка, на якій написані формули речовин різних класів. Наприклад:

             Учитель або один із учнів ви­дає для групи конверти з картка­ми, на яких записані формули ре­човин. Суть гри полягає у тому, що на кожну клітинку з формулою речовини учні мають накласти картку з формулою іншої речови­ни, яка реагує з нею. Наприклад, на формулу кислотного оксиду накладають формулу основи (лугу). Вправа виконується 5 хв. Якщо учні швидко впораються із завданням, можна додатково за­пропонувати скласти рівняння відповідних реакцій.

Конкурс-змагання «Як ти знаєш термінологію?»

           Учні діляться на 5 груп по 5 учнів. Кожна група має за 1 хв написати якомога більше хімічних термінів.

             Гра «Відгадай, хто ти »

             Під час вивчення основних класів неорганічних і органіч­них сполук доцільно організу­вати дидактичну гру «Угадай, хто ти». Для цього я ви­готовлю картки з написами хімічних формул речовин і прикріплює їх на спину кільком учням. Учень, не знаючи, яка формула прикріплена на нього,     має її визначити за допомогою поставлених ним запитань.

Наприклад:

1.  До якого класу речовин належить сполука?

2. Який агрегатний стан цієї сполуки за нормальних умов?    

3.  Чи змінює ця речовина забарвлення індикаторів?

4. Як визначити цю речовину за якісною реакцією?

5.  Які елементи входять до складу сполуки?

6.  Де найчастіше застосо­вується ця речовина?

Кількість запитань, які може поставити учень, визначає учи­тель.

Учням подобається така технологія, як «один проти одного», коли кожна пара готує завдання для іншої пари. Таку технологію можна використовувати в усіх класах. Наприклад, у 8 класі, під час вивчення теми «Генетичний зв’язок неорганічних речовин» можна запропонувати одній групі скласти ланцюжок реакцій для іншої групи із запропонованого набору речовин (Zn, ZnO, Zn(OH)2, ZnCl2) або (С, СО2, Н2СО3, СаСО3), після чого групи, одержавши генетичний ланцюжок, повинні написати рівняння реакцій. Таку ж роботу можна проводити в 10 та 11 класах під час узагальнення знань про генетичний зв’язок між вуглеводнями і основні класи органічних речовин. Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботи у малих групах . Робота в парах дає час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучити свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння вести дискусію й переконувати співрозмовника. Під час роботи в парах можна швидко виконувати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.

«Ажурна плитка»

 Наприклад, під час проведення уроку на тему: «Кисень у природі. Фізіологічна дія кисню. Одержання кисню в лабораторії. Реакції розкладу. Поняття про католізатори.Фізичні властивості кисню.»

Учні об’єднуються у чотири домашні групи. Кожен учень одержує кружечок певного кольору. Кожна група одержує свою частину інформації, опрацьовує її та робить опорний конспект.

Група І – «Відкриття кисню» Група ІІ – «Поширення в природі» Група ІІІ – «Фізіологічна дія» Група ІV – «Фізичні властивості кисню» ІІ етап Учні об’єднуються в експертні групи таким чином, щоб до групи входили учні, які мають певний колір. Кожен учасник інформує решту учнів про діяльність своєї домашньої групи. Набуту інформацію учні записують у зошит у вигляді опорного конспекту. ІІІ етап Кожен учень повертається до своєї домашньої групи з повною інформацією. Інформація коригується та узагальнюється.

ВИСНОВОК

Уроки у формі гри завжди відбуваються жваво й динамічно.

Дослідження педагогічної на­уки довели, що учні запам’ятову­ють лише 20 % матеріалу, подано­го вербально. Якщо ж педагоги за­стосовують відео- та аудіозаписи, цей відсоток зростає до 45 %. Мак­симум запам’ятовування дося­гається в процесі дискусій та ігор і становить 75 %.

Інтерактивне навчання вияв­ляється у співнавчанні та взаємонавчанні, результатом якого є встановлення взаєморозуміння між учнями в класному колективі. На таких уроках формуються вміння приймати виважені рішен­ня, колективно вирішувати проб­лему; бажання виконувати творчі завдання, розширювати спілку­вання з іншими людьми.

           Під час уроку, на якому проводяться ігри, учні пізнають навколишній світ, явища та закономірності природи. На таких уроках формуються більш глибокі та міцні знання, розвиваються інтелектуальні вміння,  уміння порівнювати, виділяти основне, робити висновки та узагальнення, застосовувати знання на практиці. Ігри зацікавлюють учнів і спонукають до творчості, ігровий мікроклімат сприяє комунікації дітей, допомагає розкрити їх можливості.

Інтерактивні методи навчання забезпечують зацікав­лене сприйняття навчального ма­теріалу й залучає учнів до на­вчального предмета. Гра, яка за своїм змістом «пов’язана» з на­вчанням, дає учням змогу скон­центрувати увагу на навчальному завданні. Як результат - останнє сприймається не як «нав’язане», а як бажана й особисто значуща ціль.

  Розв’язання навчального завдання в процесі гри пов’язано з меншими нервовими затратами й мінімальними вольовими зу­силлями, що дає змогу зміцнити  інтелектуальний потенціал учнів, ефективніше його використати.

Доцільно застосовані інтепактивні методи навчання допомагають спростити, зробити доступнішим матеріал, що вив­чається.

Вони матеріалізують резуль­тати розумової діяльності, допо­магають учням усвідомити осо­бисті здібності та вміння, вихову­ють у них прагнення успіху.