8 клас Українська література
ТЕМА: «Васильки»--взірець інтимної лірики.
ТЛ: віршові розміри, інтимна лірика.
МЕТА: опрацювати ідейно-художній зміст твору В.Сосюри «Васильки»;
повторити відомості з теорії літератури (поняття про інтимну
лірику, віршові розміри); удосконалювати навички аналізу ліричних
творів, виразного читання; розвивати пам'ять, логічне мислення, увагу,
спостережливість, уміння висловлювати власні думки, робити
висновки; виховувати почуття пошани до творчості В.Сосюри, повагу
до щирого почуття—кохання.
ТИП УРОКУ:УРОК ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.
ОБЛАДНАННЯ: портрет В.Сосюри, мультимедійна дошка, картка само
оцінювання, опорна схема аналізу поетичного твору (паспорт твору).
МЕТОДИ, ПРИЙОМИ І ФОРМИ РОБОТИ: виразне читання віршів,
інтерактивні вправи «Незакінчене речення», «Прес», мультимедійна
презентація, літературний диктант, випереджувальні завдання,
«Творча майстерня».
ХІД УРОКУ
І. Мотиваційний етап.
1. Забезпечення емоційної готовності до уроку.
Читання вчителем вірша Емми Андієвської «Мистецтво дарувати»
-Нема часу!—сказав чоловік.
-Нема часу!—заголосила жінка.
-Я їм подарую час,-
Вирішив дзиґар на нічному столику,
І зів’ялі троянди
Обернулися на пуп’янки.
-Знову ці додаткові навантаження!-
Поскаржився чоловік.
-Самі обов’язки й жодного просвітку,-
Обурилась жінка, кидаючи
Тарілку за тарілкою
На підлогу.
А переляканий годинник
Випурхнув за вікно
На найближчу гілку
Й, спостерігаючи купу
Потрощеної порцеляни,
Скрушно мовив:
-Дарувати—велике мистецтво,
Якого ледве чи можна
Навчитися.
ПРОДОВЖІТЬ РЕЧЕННЯ: «Для мене «дарувати»--це…»
Тож подаруймо один одному найщиріші й найтепліші почуття, без яких людське життя не варте нічого,--почуття любові. Бо саме вона здатна перемогти всіх ворогів, подарувати радість, сміх, щастя. І зробімо це так, як робив великий український поет, тонкий і ніжний лірик—Володимир Сосюра, творчість якого ми вивчаємо вже кілька уроків.
2. Актуалізація опорних знань учнів.
ВЧИТЕЛЬ. Володимира Миколайовича Сосюру називають «солов’єм донецького краю».Відомий український поет усім серцем любив рідну Донеччину, тонко відчував її красу й оспівував у віршах. Його поезія—це розкрите серце людини, вона проста, ясна, ніжна, гаряча, вірна. І в цьому його найбільша заслуга перед народом. Пригадаємо вивчене на попередніх уроках про В.Сосюру та його творчість, а також повторимо відомості з теорії літератури.
ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ. Закінчіть думку.
ПЕРЕВІРКА ЛІТЕРАТУРНОГО ДИКТАНТУ.
Занесення отриманої кількості балів у картку самооцінювання.
У ході уроку діти заповнюють картку самооцінювання, виставляючи бали за виконану роботу. Загальна сума—24 бали,які переводяться у 12-бальну систему.
ІІ. Цілевизначення і планування.
Самородок. Так називають шматок чистого золота, знайденого у породі. Але часом це слово звучить і в іншому значенні. «Самородок»--говоримо ми про людину з вродженим талантом. Якби не «самородки», то і музика, і малярство, і скульптура були б біднішими. Так само й поезія була б неможлива, якби її не творили «самородки», не засівали чистим, справді золотим зерном своїх образів, не зігрівали глибоким почуттям своїх сердець. Таким самородком був і В.М. Сосюра.
І на сьогоднішньому уроці ми продовжимо вивчати творчість цього талановитого поета, його поезію «Васильки», що є однією з найкоштовніших перлин в українській інтимній ліриці.
Сформулюємо основні завдання на урок:
ВИЗНАЧИТИ:
З’ЯСУВАТИ: багатство художніх засобів.
ІІІ. Основний зміст роботи.
З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ПОЕЗІЇ.
1. Учитель читає лист В.Сосюри до дружини Марії.
«Сонечко моє заповітне, Світло моє нескінченне… Моє життя, коли тебе зі мною нема, безбарвне, сіреньке і нудне. Без тебе – немає мене. Так я люблю і жалію тебе, кохана, що твій біль – мій біль, твої сльози – мої сльози, твоя радість – моя радість. Мені нескінченно дорога кожна твоя клітина, все, з чого ти, - живе в мені… Моє серце б’ється лише для тебе. Іншої радості мені немає, як дарувати радість тобі, бачити, як щасливо сяють сині озера твоїх очей… Душа моя рідна, навіки любима! Без тебе мої думки, як голі дерева, як торішнє листя під снігом… Для мене всі пісні інших поетів про любов звучать як пісні про тебе. Із ними зливаються мої пісні, які живуть лише з тобою…»
Ці рядки писав не юнак, їх писав Володимир Сосюра своїй дружині Марії на тридцять третьому році спільного життя. Володимиру Миколайовичу виповнилося 66, Марії – 54.
Протягом усього життя Марія була для поета жіночим ідеалом, всепоглинаючою любов’ю і незмінною Музою, - і лише їй одній – всі найкращі поетові посвяти.
2. Підготовлений учень читає вірш В. Сосюри.
МАРІЇ
Якби помножити любов усіх людей,
Ту, що була, що є й що потім буде,
То буде ніч. Моя любов, як день,
Не знають ще чуття такого люди.
Якби зібрати з неба всі зірки
І всі сонця з усіх небес на світі, -
Моя любов горітиме яркіш
За всі сонця, на тисячі столітті.
Якби зірвать квітки з усіх планет.
Що вітер їх під зорями колише, -
Моя любов пахтітиме міцніше
Над квіти всі, крізь років вічний лет.
Якби зібрать красунь усіх віків,
Повз мене хай ідуть вони без краю, -
Марії я на них не проміняю,
Ні одній з них не вклониться мій спів.
Хай очі їх зіллються в зір один,
І в серце зір цей буде хай світити, -
Твоїх очей йому не замінити.
З яких зірок злетіла ти сюди,
Така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
Над зорі всі, зоре моя єдина!...
Володимир і Марія познайомились 9 березня 1931 року в день традиційного Шевченківського свята в театрі. Того вечора, одягнувши святкове українське вбрання, вона йшла на сцену. «І раптом, - пише у своїх спогадах Марія Гаврилівна, - помітила наче вирізьбленого на дерев’яній стіні, в задумі, нерухомого мужчину років тридцяти. Чорнявий красень побачив мене пізніше, я вже встигла його роздивитися…»
Їх познайомили. «Без усякої манірності поет простягнув мені руку, я щось прошепотіла невиразне, і ніжна, по-жіночому красива рука потиснула мою… Золотий вогник смуглявого обличчя. Мрійні, задумані, сонячного кольору великі очі, м’який карий зір, смуги втоми під очима, чорна хвиля волосся,» - пригадує дружина поета. Невеличка пауза була порушена його ніжним голосом: «А які у вас очі, Маріє?» Він прикрив рукою обличчя і прошепотів: «Ой, я пропав!» - це сказало його серце».
Улюбленим кольором Сосюри був голубий, колір васильків.
РОБОТА НАД ЗМІСТОМ ПОЕЗІЇ «ВАСИЛЬКИ»
Васильки або Волошки—символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали, і він перетворився на квітку, названу його іменем.
Вважається, що васильки мають магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей—витівок лукавого. Тому їх навіть вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса. Вінки з васильків, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають в домівці. Особливу силу мають васильки для молодих: пучком васильків кроплять наречених на весіллі; настоєм з васильків окроплюють галявини, де гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі;таким же настоєм дівчата вмиваються—і їх краса стає недоступною злим чарам.
В окремих регіонах України васильки називають ще волошками.
УЧИТЕЛЬ. Під віршем «Васильки» рукою автора виведено дві дати: 1938-1958. Ви, мабуть, здивуєтеся: як можна невеликий вірш на три строфи писати 20 років. Виявляється, що можна. Можна, коли упродовж усього життя у твоєму серці живе одна-єдина кохана, коли її очі зоріють тобі на гірких і радісних дорогах життя, коли життя без коханої втрачає сенс. І в житті В.М. Сосюри було таке кохання—його дружина Марія.
«У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ»
А ЗАРАЗ МИ ВІДВІДАЄМО ТВОРЧУ МАЙСТЕРНЮ НАШИХ ОДНОКЛАСНИКІВ, які передали своє розуміння і бачення найтонших відтінків краси змальованих у вірші «Васильки» почуттів за допомогою фарб та слайдів. Надаємо їм слово.
Учні показують свої малюнки, коментують їх; демонструють результат роботи з мультимедією.
IV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
V. Домашнє завдання.
1. Обов’язково: заповнити паспорт вірша В.М. Сосюри «Васильки».
2. На вибір: підготувати біографічну довідку про Бориса Олійника.
1