Історичні терміни з історії України

Вступ. Що таке історія

Історія – наука про минуле людства.

Т. 1. Відлік часу в історії

Історична хронологія — відносно самостійна («допоміжна») історична дисципліна, що вивчає різноманітні системи літочислення та їхній розвиток, допомагає встановлювати точні дати історичних подій і  джерел шляхом переведення на сучасне літочислення дат інших літочислень і календарів.

Ера – літочислення, лічба років від певної події.

Період (епоха) – тривалий відрізок часу, що виділяється за якими-небудь явищами, подіями. В історії період менший чим ера.

Тисячоліття — відрізок часу із тисячі років. 

Століття – відрізок часу із ста років.

Хронологічна таблиця – виклад подій за роками.

Т. 2. Де відбувається історія

Істори́чна ма́па  (історична карта) — образно-знакове зображення суспільних явищ, що відбувалися на певній  території у певний момент  часу чи часовий проміжок у минулому.

Контурна карта — особливий вид бланкових географічних карт, що містять елементи географічної основи і координатну сітку, призначений для виконання навчальних завдань з географії,  історії  і  астрономії учнями; на такі карти нанесено тільки контури країн, основні об'єкти, процеси або явища. Вони дозволяють виконати завдання шляхом нанесення умовних позначок.

Історико-географічний регіон - сукупність територій або певний географічний ареал, що характеризується спільністю природних умов, фізико- та економіко географічного положення, господарської діяльності, історії і культури народів,  близькістю  рівня соціально-економічного розвитку.

Держа́вний кордо́н  —  лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території  держави — суші, вод, надр, повітряного простору .

Т. 3. Джерела до вивчення історії

Речове джерело – продукт життєдіяльності людини.

Археологія – наука, що вивчає речові джерела.

Експонат – предмет, що виставляється для загального огляду в музеї чи на виставці.

Писемне джерело – все, що колись записали люди.

Піктографічне (малюнкове) письмо — одна з найбільш ранніх форм  писемності через зображення предметів, подій тощо спрощеними умовними знаками, схемами, малюнками.

Ієрогліфічне письмо – форма писемності за допомогою знаків ієрогліфів, що можуть означати ціле слово, склад і навіть звук.

Абеткове письмо – форма писемності за допомогою знаків (букв), що позначають звуки.

Літопис – виклад історичних подій за роками.

Усні джерела – містять інформацію у вигляді усної традиції, що передається із покоління в покоління, із уста в уста і зберігається в пам'яті народу.

Міф  — це оповідь, яка пояснює походження певних речей, явищ, всього світу, через емоційно-чуттєві образи.

Леге́нда - малосюжетна фантастична оповідь міфологічного чи історико-героїчного змісту з обов'язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій.

Прислі́в'я — мала форма народної поетичної творчості, короткий, ритмізований вислів, що несе узагальнену думку, висновок. 

Музеї – науково-дослідні і науково-освітні заклади, які збирають, вивчають, зберігають і популяризують пам’ятки історії, матеріальної і духовної культури.

Архі́в — установа, що здійснює приймання, опис і зберігання документів з метою використання документної інформації. 

Т. 4. Історія України в пам'ятках

Історична пам'ять — сукупність донаукових, наукових і ненаукових знань та масових уявлень соціуму про спільне минуле.

Пам'ятка історії — один із різновидів пам'яток культури, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Пам'ятник – споруда, меморіал людині чи події.

Права́ люди́ни і громадянина — це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві.

Конституція – основний закон держави, за яким формуються органи влади.

Т. 5. Дослідники історії

Історичний факт – це дійсна подія, що мала місце.

Історична особа – це людина, яка має певні здібності і відзначилася в історичних подіях.

Образ історичний — результат відображення того чи того об'єкта у свідомості людини. 

Історичне дослідження базується на історичних джерелах, з них  історик черпає інформацію про минуле, яку він інтерпретує, осмислює і на основі якої відтворює, реконструює (чи конструює) картину-образ минулого.

Т. 6. Усе має минуле

Натуральне господарство – це таке господарство, коли все вироблялося для власного споживання, а не на продаж.

Ринкове господарство – це таке господарство, де все вироблялося з метою продажу.

Мі́сто — тип поселення, зазвичай значного за чисельністю та густотою населення, мешканці якого зайняті, як правило, поза сільським господарством.

Епіде́мія  — тип захворювання, яке є новим для даної популяції протягом періоду збереження імунної «пам'яті» та поширюється зі швидкістю, що значно перевищує очікувану, засновуючись на попередньому досвіді (тобто, числі нових випадків за одиницю часу).

Університет – вищий навчальний заклад.

Дозвілля — проведення часу, метою якого є відновлення нормального стану організму.