Мета турніру:популяризація історико-культурної спадщини, поглиблення знань про традиції, звичаї українського народу, його видатних діячів;розвиток комунікативних навичок і командної взаємодії;формування поваги до історичної спадщини українського народу, патріотизму та національної гідності.
Умови проведення: Обладнання: столи для команд, ліхтарики (дзвоники) для подачі сигналу про відповідь, аркуші паперу, ручки, секундомір, призи для нагородження учасників. Тривалість заходу – 45 хвилин. План заходу. I. Вступне слово вчителя. II. Презентація команд –учасниць. III. Презентація ведучого та помічників. IV. Ознайомлення із правилами гри. V. Змагання команд. VI. Підсумки гри та нагородження переможців
Вступне слово вчителя: І. Вчитель. Ми раді вітати ерудитів нашого закладу. Сьогодні команди позмагаються в своїх знаннях з історії, культури, мистецтва українського народу, продемонструють уміння командної гри, взаємоповаги, здатність логічно, хронологічно мислити. ІІ. Отож, зустрічайте оплесками команди. Прошу капітанів презентувати свої команди. ІІІ. Мені допомагати будуть…Правила гри: Гра проходить у 5 турів.1 тур: команди мають на історичній мапі України визначити регіон походження українських традиційних страв, позначивши номер страви у відповідному регіоні. Командам роздаються мапи. Час на виконання – 2 хвилини.
ІV. ТОП-7 українських науковців1. «Святість життя полягає в робленні добра людям», «Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити».2. «Завдяки історичній пам'яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою”, “Тепер наше гасло – самостійність і незалежність”.
3. Ще не вмерла Україна,Але може вмерти: Ви самі її, ледачі,Ведете до смерти!Не хваліться, що живе ще. Наша воля й слава: Зрада їх давно стоптала,Продала, лукава. Тільки той достойний щастя,Хто боровсь за його,Ви ж давно покірні слуги. Ледарства гидкого. Ви ж давно не люди — трупи. Без життя і сили.«Ми мусимо дбати про те, щоб українська мова запанувала скрізь на Вкраїні: в родині, в усяких справах, як приватних, так і загальносуспільних, у громаді, у літературі і навіть у зносинах з усіма іншими народами, що живуть на Україні. Так, кожен з нас, свідомих українців, має промовляти в родині, в товаристві і взагалі скрізь, де його зрозуміють, по-українському».
4. «Не тільки Русь Волині й Поділля, але Русь Полтавщини і Харківщини є також щось інше за своєю народністю, ніж Москва — в етнографічному сенсі мешкаючої там більшості населення. Це правда і правди нема куди подіти. Невже через те, що цю всім давно відому правду, що говорять між іншим і поляки, ми повинні відмовлятися від неї та проповідувати брехню, вигадки московськими псевдослов'янолюб'ячими політиканами!»«Щира любов історика до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди».
5. «Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук…»«Я впевнений в тому, що в основі геології лежить хімічний елемент — атом і що в навколишній природі — в біосфері — живі організми відіграють першочергову, можливо головну роль. Виходячи з цих ідей виникли в нас і геохімія і біогеохімія.»