Презентація "Олесь Гончар.Коротко про письменника. Загальна характеристика доробку О.Гончара. Мрія і дійсність у новелі «Модри Камень»"

. Олесь Гончар. Коротко про письменника. Загальна характеристика доробку О. Гончара. Мрія і дійсність у новелі «Модри Камень»

(формувати компетентності): предметні: літературознавчу: використовуючи літературно-критичні статті, щоденникові записи письменника, спогади про нього та зміст художніх творів, допомогти учням зрозуміти духовний світ Олеся Гончара та його героїв, безкомпромісну громадянську позицію художника слова; читацьку: спонукання до читання творів Олеся Гончара; ключові: розвивальну: уміння самостійно здобувати знання; уміння знаходити потрібну інформацію, використовувати інформаційно-комунікаційні технології, вміння виділяти основне і зосереджувати на ньому свою увагу; загальнокультурну: виховання інтересу до особистості та творчості Олеся Гончара; естетичну: виховання високих моральних якостей і активної життєвої позицію одинадцятикласників. Мета

1. Життєвий шлях Олеся Гончара. 2. Загальна характеристика доробку письменника. 3. Творчий злет у 1960-ті роки. 4. Його громадянська й життєва позиції, роль у духовному відродженні нації. 5. Рання новелістика (1940-ві роки), її неоромантизм. 6. Новела «Модри Камень». План

Навчання. У вересні 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного університету. Оскільки Харківський університет під час окупації було зруйновано, О. Гончар продовжує навчання в Дніпропетровському державному університеті.

Олесь Гончар — романтик за світосприйняттям, що відобразилося протягом життя в його вчинках і у творчості. Коли в Іспанії спалахнула громадянська війна, юнак хотів приєднатися до республіканців для боротьби проти нацистів. Після вторгнення гітлерівських військ на територію України третьокурсник Гончар добровільно записується до студентського батальйону і йде на фронт. Полон, концтабір, утеча, участь у численних боях за визволення України та країн Європи, кілька поранень — такою була буремна юність письменника. Доля (чи бабусині молитви, як думав Олесь) зберегла йому життя, хоч не раз був за мить від смерті. На фронті письменник не полишав творчості — писав і друкував поезії у фронтовій пресі. Світосприйняття. Війна

Спогади про війну не дають йому спокою та просяться на папір. Так з’являються «Модри Камень», «Весна за Моравою», «Завжди солдати» та ін. Новела «Модри Камень» (1946) зазнала критики за антирадянщину, а от роман «Альпи» (1946) приніс О. Гончару у двадцять вісім років славу. «Ідеологічно правильні» романи «Голубий Дунай» (1947), «Злата Прага» (1948) та «Альпи» утворили трилогію «Прапороносці», присвячену завершальному етапу боротьби народів проти нацизму. За неї автор був двічі нагороджений Сталінською премією. Характеристика творчості

Упродовж 1950-х рр. виходять збірки новел О. Гончара «Новели» (1949), «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-Комиші» (1958), «Маша з верховини» (1959). Працює він і у великих епічних жанрах: публікуються повісті «Микита Братусь» (1951), «Щоби світився вогник» (1955), романи «Таврія» (1952) та «Перекоп» (1957).

України. На хвилі «шістдесятництва» О. Гончар пише свій найменш «радянський» роман «Людина і зброя» (1960), підтримує І. Дзюбу в питанні оборони прав українського народу користуватися рідною мовою, відмовляється брати участь у роботі так званої комісії, яка мала розправитися над критиком. У 1968 р. Олесь Гончар пише роман «Собор», який на двадцять років був заборонений за антирадянський зміст. Волюнтаристська критика, навіть анонімні листи з порадами повторити шлях Миколи Хвильового (натяки на самогубство), мали на меті зламати письменника.

Діяльність О. Гончара не можна оцінити однозначно. З одного боку, він був обласканий владою: депутат Верховної Ради СРСР, Герой Соціалістичної праці, академік, лауреат найвищої в державі Ленінської премії, голова Спілки письменників України, член Всесвітньої Ради Миру. З іншого — один із тих талановитих і водночас сумлінних письменників, хто сприяв національному відродженню України.

У 1966 р. на черговому з’їзді письменників України він гостро ставить запитання: доки українців відлучатимуть від світових культурних процесів, як довго їм заборонятимуть знати свій попередній культурний досвід?

«Виступами проти репресій накликав репресії на себе, — пише О. Гончар у щоденникових записах. — Хай уже так, аніж жити з розтоптаним сумлінням. Хочу дивитись чистими очима у вічі дітям своїм і друзям. А може, таки і справді нема лиха без добра? Може, це якраз і наблизить мене до того, що є найдорожчим, до становища вільного художника? Бо тільки ж у такому становищі й можеш — почувати себе людиною»

Коли наприкінці 1980-х рр. активізуються визвольні змагання українців за незалежність, О. Гончар бере в них активну участь. Його рішення вийти з комуністичної партії, викликане Революцією на граніті, було виявом громадянської позиції. Він був серед засновників Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, «Меморіалу», Народного Руху.

Студе́нтська револю́ція на грані́ті (або Революція на граніті) — кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори, заздалегідь організована українською молоддю, переважно студентами. Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в УРСР. Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції в Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту. Довідка

Міжнародне історико-просвітницьке, правозахисне та благодійне товариство «Меморіал» — товариство, яке займається збереженням пам'яті стосовно політичних репресій у СРСР у XX сторіччі та правозахистною діяльністю, нараховує у своєму складі десятки громадських організацій у Росії, Казахстані, Латвії, Грузії, Україні та інших країнах. Довідка

Підсумовуючи життєвий шлях, О. Гончар незадовго до смерті написав: «Ось якийсь знавець пише про мене: "весь час перебував на вершині системи". Так це декому уявляється. А хто ж був для тієї "системи" протягом багатьох десятиріч "білою вороною"? За чиїм життям постійно стежив, мабуть, цілий взвод донощиків-сексотів?.. Вічне підслуховування телефонних розмов, вічний піднадзорний — нічого собі "на вершині системи"… Ворогові не побажаєш такого комфорту…».

О. Гончар, який сформувався як письменник в умовах соцреалістичної підцензурної літератури, є одним із прикладів несвободи митця в тоталітарному суспільстві. З одного боку, ця несвобода виявлялася в тому, що влада нав’язувала письменникові теми під певним ракурсом їх інтерпретації, з іншого — сам письменник часто творив, поглядаючи на власного «внутрішнього цензора». Лише відносна творча свобода в короткому проміжку «відлиги» кінця 1950–1960-х рр. дозволяє О. Гончару відійти від ідеологічної заангажованості.

Новела — (від італ. novella — новина) — невеликий за обсягом епічний твір про життєву подію з несподіваним фіналом. Особливості новели: лаконічність; сюжет однолінійний, динамічний, із несподіваною ситуаційною або психологічною розв’язкою;Теорія літератури

невелика кількість персонажів; герої — сформовані особистості, що потрапили, як правило, в незвичайні життєві обставини; змалювання внутрішнього світу, переживань і настроїв героїв; наявність героя-оповідача зі специфічною манерою викладу; яскравість і влучність художніх засобів, особлива функція деталей, символів, підтекст.

Види новели: психологічна та її різновиди: соціально-психологічна, лірико-психологічна (М. Коцюбинський, О. Кобилянська, В. Стефаник); сатирична (Лесь Мартович); філософська (В. Петров-Демонтович); політична (Ю. Липа). Новели можуть мати ознаки кількох перелічених вище

Новела «Модри Камень» була своєрідним романтичним спогадом про коротку мить фронтового життя О. Гончара, яке він згодом назве «весняною чарівною казкою». У 1945 р. його військова частина на два дні зупинилася в словацькому селі Гринаві, де він познайомився зі словачкою Юлією. Між молодими людьми спалахнуло кохання, яке залишилося в серці Олеся на довгі роки. Про це свідчать і щоденникові записи письменника, і зображення глибоких інтимних почуттів лейтенанта Сагайди до словачки Юлічки в «Прапороносцях» та артилериста Сашка Діденка до мадярки Лорі в новелі «За мить щастя». Скороминуще кохання радянського воїна та словацької дівчини Терези зображено у новелі «Модри Камень».Історія написання

Письменник по-справжньому любив свою землю. За десять днів до смерті у своєму щоденнику Олесь Гончар зробив такий запис: «Дякую Богові, що дав мені народитися українцем». А останній запис виявився дуже лаконічним і глибоким: «Бережіть Україну!» Національної гідності, любові до рідної землі і її духовних святинь, розуміння справжніх цінностей у людині і в житті письменник учить нас і своїм життям, своєю творчістю. Дуже хочу, щоб О. Гончар став учителем для кожного з вас, щоб своїми молодими серцями ви сприйняли його настанови і моральні заповіти.

Тож, пам’ятаючи про великого українця, діти, бережіть собори душ свої!..

Опрацюйте відеоролики, сторінки підручника 180-189. Повторіть творчість М. Хвильового. Прочитайте новелу. Складіть психологічний портрет Олеся Гончара. Домашнє завдання