"Історико-літературні епохи та їх особливості"

Європейське мистецтво за довгий час існування пройшло ряд історико-культурних епох.

 Отже, найпершою була епоха Античності.

Це епоха цивілізації Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Значного розвитку зазнали науки, ремесла, мистецтво. Цей період охопив VІІ ст. до н.е. – V ст. н.е. Творчість античних митців носила гуманістичний характер, в центрі – людина, її духовне і фізичне життя. Античне мистецтво базувалося на міфології. У цей час зародився та розвивався театр. Відомими стали імена Есхіла, Софокла, Еврипіда (трагедія), Аристофана (комедія). Європейський театр і література цієї епохи опрацьовували античні сюжети. З’явилися три літературні роди: епос, лірика, драма.

 Далі була епоха Середньовіччя (V-ХІІІ ст.) Така собі перехідна епоха між античністю і Відродженням. Вважалася «примітивною і грубою», адже було втрачено чимало досягнень культури, але й зародились національні культури. Візантійська культура була продовженням античної. Повна влада церкви, заборона розвитку наук. Тісний зв’язок мистецтва з релігією. Виникає лицарство як клас у зв’язку з хрестовими походами церкви. З’являються вуличні артисти, поети – трубадури, ваганти, жонглери, трувери. Це були мандрівні митці, які співали, складали вірші, грали на музичних інструментах.

 Саме у період переходу від Середньовіччя до Відродження і виникає  

готика – мистецтво варварських племен – готів, з якими асоціювався останній період Середньовіччя. Найяскравіші готичні пам’ятки – міські споруди, ратуші, собори( гострі шпилі веж). Розквітає театральне мистецтво(містерії). У музиці замість унісону з’являється багатоголосся. Відкриваються перші європейські університети.

 Наступна епоха – Ренесанс (ХІV – ХVІ ст.) Це культурно-філософська епоха, рух, що грунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності. Зародився в Італії на початку ХІV ст. Франческо Петрарка – основоположник європейського Відродження. Данте, Боккаччо, Шекспір, Рабле, Сервантес – це тільки деякі великі імена митців, що прославили епоху. Особливого розвитку у добу Ренесансу зазнає театральне мистецтво в Англії часів В. Шекспіра. Театр «Глобус», побудований братами Бербеджами на 1200 глядачів, став осередком культури англійського суспільства. 37 трагедій Шекспіра стали відомими і набули безсмертя. «Глобус» існував, поки жив великий майстер сцени. Після смерті Шекспіра через 2 роки сталася пожежа, і відновити ані будівлю, ані славу театру часів великого драматурга було неможливо.

       Ренесанс подарував світові чудових скульпторів, музикантів, художників: імена Донателло, Мазаччо, Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Брунеллескі, Джотто вкарбовані в історію цієї епохи.

        Протестантизм – це напрям у християнстві, що відокремився від католицизму у ХVІ ст. і утворив такі течії, як адвентизм, баптизм, євангелізм, п’ятидесятництво та ін. Мистецтво цього періоду пов’язане з іменами Яна Гуса, Мартіна Лютера, Жана Кальвіна. Знання релігійної істини дається людині божественним откровенням. Протестантизм позбавляв папство і церкву монопольного права тлумачення Біблії.

       Наступною епохою стала доба бароко.

Бароко означає «перлина неправильної форми». Це стиль у європейському мистецтві та архітектурі ХVІІ-ХVІІІ ст. Виник як наслідок кризи гуманізму. Висловлює бажання отримати якусь насолоду від життя, мистецтва, природи. Великого значення у цей період набули церемонії, етикет, шляхетність, зовнішній вигляд людини. Основні риси бароко – урочистість, пишність, парадність, динамічність. Колискою бароко є Італія. Митці бароко сприймали реальний світ як сон. Широко використовували у цей період символи, метафори, театральні прийоми, насиченість риторичними фігурами. У музично-театральному жанрі значення набула опера. Театр бароко орієнтувався на масового глядача: мова стала більш простою, а теми були зрозумілі для масового глядача. Пишні костюми, ефектні декорації, обов’язкова емоційність постановок. У театрі грали як чоловіки, так і жінки. Відомими митцями були П. Кальдерон, Ш. Сорель, Вівальді та ін.

Наступна епоха  - класицизм( ХVІІ – ХVІІІ ст.) Походить від слова «зразковий». Це художній напрям у мистецтві, виник у Франції під впливом Відродження і Бароко. .Класицизм своєю появою повинен дякувати кардиналові Рішельє. Саме за його правління засновані Королівські академії в Парижі. Стрімко розвивається наука, культура, мистецтво. Особливого розвитку набуває театр.

Корнель, Расін, Мольєр – відомі імена драматургів цієї епохи. Саме Мольєр підніс комедію з низького жанру до високого. У п’єсах чітке дотримання трьох єдностей: часу, місця, дії. Вперше у виставах з’являються балет, опера.

         Просвітництво (ХVІІІ ст.) – доба в історії європейської культури. Формуються нові уявлення про світ, людину, суспільство, сенс життя. Найбільшою цінністю людини є розум. Це вік моралі, що грунтується на вимогах розуму. В основу Просвітництва були покладені наукові знання, зроблені визначні відкриття у фізиці, хімії, математиці, біології, філософії та ін. Виникла перша «Енциклопедія», авторів якої переслідувала церква і королівська цензура. З’явилося багато філософів-мислителів: Вольтер, Руссо, Монтеск’є, Дідро, Свіфт, Лессінг, Гете, Шиллер та ін. Ця епоха тривала до Великої французької революції.

          Велика французька революція (1789-1794). Замість старого порядку у Франції встановлено конституційну монархію. Період політичної нестабільності, що закінчився призначенням Наполеона першим консулом. Це перехід до доби демократії. Цей період дав нових борців за краще життя та сприяв зародженню романтизму.

         Наступною добою є Романтизм – ідейний і художній напрям в європейській культурі к. ХVІІІ – п. ХІХ ст. Цінність духовного життя людини, зображення бунтарських пристрастей і характерів, заглиблення в національну історію, міфологію, фольклор. Романтизм зародився в Англії та Німеччині, швидко поширився в Європі. Особливість романтизму – заперечення раціоналізму, культ почуттів, увага до особистості, неприйняття буденності і т. д. З’являються нові жанри – балада, лірична пісня, романсова лірика, історичний роман, драма. Найбільш відомі імена – Шеллінг, Гейне, Міцкевич, Байрон, Кітс, Шопен, Ліст, Гріг, Шуберт. Романтизм проявився в усіх сферах мистецтва.

Театр епохи романтизму зазнав змін. Відмовилися від трьох єдностей – подій, часу, місця, від пишних декорацій, аби було на сцені більше схоже на реальне життя. Декламація і пісні були замінені звичайною розмовною мовою. Відомі імена – В. Гюго зображував у своїх п’єсах нетипового героя. А. де Мюссе відомий в жанрі ліричної комедії. Аж 66 п’єс написав А. Дюма-батько. Англійці Байрон, Шеллі показували героїв-одинаків. Німецькому театрові відоме ім’я Е.  Т.А. Гофмана (я читала у 10 класі «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер», гарний твір!!)

             Далі за хронологією слід поставити Епоху Реставрації у Франції та виникнення реалізму. Цей період французької історії тривав з 1814 по 1830 р. і ознаменував перехід влади від Наполеона до відновлення влади монархів, представників династії Бурбонів, аж до Липневої революції 1830 р. Це були наслідки французької революції та діяльності Наполеона. У період Реставрації загострилася класова боротьба. Це і привело до виникнення реалізму в мистецтві.

               Реалізм – остання з перелічених епох. Перекладається як «реальний», «дійсний». Це стиль і напрям у мистецтві, мета якого – відтворення дійсності в її типових рисах. На відміну від романтизму, реалізм зосереджує увагу на взаєминах людини і середовища, а також на тому, як впливають соціально- історичні обставини на формування характеру особистості. Визначальною рисою реалізму вважалася правдивість. Отже, справжнє мистецтво є правдивим.

     Відомими митцями реалізму стали Бальзак, Стендаль, Діккенс, Бронте, Меріме, Флобер, Курбе, Бретон, Мілле, Бізе, Верді та ін.