УДК 913                                                                                              Суспільні науки

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА

КАМ’ЯНА МОГИЛА У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ АРХЕОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ

Морган В.К.

 

Історико-географічний заповідник Кам’яна Могила розташовується на відстані 8 км на північ від Мелітополя і на 1,5 км на південь від с. Терпіння Мелітопольського району, в заплаві ріки Молочної (смт. Мирне у Запорізькій області). У природному відношенні пам’ятка являє собою високий, до 12 м над рівнем долини ріки, пісковий пагорб, вкритий великими брилами пісковику,  т. зв . «Сарматського ярусу». Загальна площа природного виходу каменю, разом із підніжжям, становить 3 га. В результаті ерозії та вивітрювання в товщі пісковику, який вкриває верхні яруси Кам’яної Могили, під плитами над схилами її горба утворилися численні гроти і навіси. Це унікальний у межах азово-чорноморської смуги залишок сарматських відкладень третинної епохи, що створився в процесі формування долини  р. Молочної.

Ця унікальна місцевість тисячоліттями виступала у ролі природного величезного вівтаря, про що свідчать залишки унікальних наскальних зображень — петрогліфів, які репрезентують еволюцію світогляду стародавнього населення

Приазов’я від епохи пізнього палеоліту до середньовіччя (XXIV-XXII тис. до н.е. до X-XII ст.) [1, с.83-85]. 

Детальний опис відкритих наскальних зображень детально описаний у багатьох працях [2, с. 69-74], що звільняє нас від потреби наводити його у межах

даної роботи.

Виходячи з багаторічної історії дослідження матеріалів Кам’яної Могили, нам вдається можливим зосередити увагу на виділені та описі головних етапів цього багатофакторного процесу. Загальний опис історії дослідження пам’ятки міститься у роботі «Кам'яна Могила - підземний «ермітаж» Приазов'я» Михайлова [3, с.150]. 

Не зменшуючи внесок дослідника у розробку проблеми, ми маємо на меті виокремити головні етапи дослідження та акцентувати увагу саме на сучасному стані розробки тематики. Так, спираючись на аналіз методології та доступної досліднику того чи іншого періоду джерельної бази, виокремлено три етапи дослідження цієї непересічної пам’ятки. 

Перший етап охоплює період з кінця XVIII ст. до початку ХХ ст., та характеризується введенням пам’ятки до наукового обігу завдяки відкриттю та систематизації геоморфологічних та історичних джерел. Так, перші відомості про Кам’яну Могилу містяться у наказі 1778 р. російського полководця  О.В.

Суворова, який визначив місце для нової поштової станції біля пам’ятки [4]. 

У 1793 р. з’являється перша згадка пам’ятки на карті Мелітопольського повіту Таврійської області. На цій карті унікальне природне явище позначене як «Камінь-ЮЮн-Таш», що в перекладі з тюркського означає «гора, збірний камінь» [5, с.127-139]. Але ці свідоцтва надавали лише короткі відомості про місце розташування комплексу.  

Тільки з 1837 р. у науковій літературі з’являється ціла низка статей академіка П.І. Кьоппена, в яких надається опис: «Кам'яна Могила - так в Мелітопольському повіті називається горб, що складається з величезних куп пісковика і знаходиться на правому березі річки Молочної ... накопиченого тут природою камені то виступають із землі, то, схиляючись в протилежні сторони, утворюють як би навіси ... один з моїх провідників у дитинстві з товаришами бачив на стінах написи, з яких одна була завдовжки в аршин і більше ...» [5, с.127-128].

Нова інформація щодо Кам’яної Могили міститься у роботах  М.І. Веселовського, який побував на Кам’яній Могилі та частково  дослідив стародавні зображення в її гротах та печерах.

Йому належить відкриття відомого гроту «Бика» та інших об’єктів стародавнього мистецтва. У 1889 р. М. І. Веселовський який із дослідників на присутніх справив тут розкопки. Розкопуючи неподалік Кам'яної могили інший курган, археолог виїхав до села Терпінням «для перевірки чуток». Веселовський виявив «кам'яний курган», припустив, що це штучна споруда, в 1890 р. розкопав кілька печер, але, не виявивши ні скарбів, ні поховання, розчарувався і припинив роботу, залишивши лише коротку незначну запис про Кам'яну могилу [7, с. 3-4].

Висновки щодо першого етапу

Слід зауважити, що перший етап характеризується становленням первісного мислення та відтворення об'єктивної дійсності.

Перші розкопки - природний величезний вівтар, свідчення унікальних наскальних зображень — петрогліфів, еволюція світогляду стародавнього населення Приазов’я від епохи пізнього палеоліту (XXIV-XXII тис. до н.е. до XXII ст.)

Хронологічні рамки - кінець XVIII ст. початок ХХ ст., характеризується введенням пам’яток до наукового обігу завдяки відкриттю та систематизації гоеморфологічних та історичних джерел.

Другий етап дослідження пам’ятки починається у 1930-ті рр. та пов’язаний з видатними розкопками В.М. Даниленка і О. М. Бадера і триває до 1970-х рр. Майже весь цей час, окрім років Великої вітчизняної війни,  на пам’ятці відбувалися археологічні дослідження [8]. 

З 1934 р. по 1938 р. на Кам’яній Могилі працювала Азово-Чорноморська археологічна експедиція під керівництвом О.М. Бадера. Результатами робіт було відкриття багатьох гротів та печер з унікальними зображеннями, серед яких грот Мамонта-бика, «плити стоп», «кінські» плити, лінійно-геометричні зображення та ін. Результати дослідження були відображені в розділі «Петрогліфи Кам'яної Могили» монографічній праці у межах загально археологічного дослідження Північного Причорномор’я. [8].  

У 1950-х рр. в долині річки Молочної планувалося будівництво Молочанського водосховища з метою забезпечення необхідною кількістю води степові простори Приазов’я. В зону затоплення за проектом потрапляла і унікальна пам’ятка. У зв’язку з цим Академія наук УРСР створила комплексну  Мелітопольсько-Терпінівську експедицію на чолі з видатним українським археологом М.Я. Рудинським, який з 1951 по 1957 рр. працював на Кам’яній Могилі. У результаті досліджень хронологічний діапазон  створення петрогліфів був визначений епохою неоліту-бронзи (VI – поч. І тис. до н.е.).

 Зокрема, мова йде про фундаментальну працю «Кам'яна Могила» [9, с.140], де зібрані всі відомі на той період малюнки з гротів і печер степового феномена, які за висновком автора стали «...одним із проявів того світорозуміння, яке склалося в межах широкого культурно-історичного поясу, що тягнеться через Старий Світ між Індією та Європейським узбережжям Атлантики».

У 1961 та 1963 рр. на Кам’яній Могилі працювали В.М. Гладилін та Б.Д. Михайлов, які відкрили нові гроти, а також в гроті Бика нові зображення биків, людей, лінійно-геометричні накреслення і т.д. Підсумком наукових досліджень Кам'яної Могили стали публікації В. М. Гладиліна «До питання про вік наскельних малюнків Кам'яної Могили» та «Die Felsbider der Kamenaja Mogila in der Ukraine» (Німеччина) [11, с. 210], в якій автор датує петрогліфи періодом від епохи мезоліту до епохи бронзи, тобто X-II тис. до н. е. Вагомий внесок був зроблений і Б.Д. Михайловим, який відкрив грот Вишапа-дракона, який був головним центром виконання хтонічних культів ямно-катакомбної епохи. Велике наукове значення мають відкриті Б. Д. Михайловим знаки писемності, які споріднені з консонантними абетками стародавнього Близького Сходу. В цілому, ця книга є найбільш повним зібранням відкритих на Кам'яній Могилі зображень [12 с. 210-212].

Завершальними роботами у межах другого етапу були розкопки 1971-1973 рр., які проводилися Приазовською археологічною експедицією АН УРСР спільно з Мелітопольським краєзнавчим музеєм під керівництвом В. М. Даниленко та Б. Д. Михайлова. Було відкрито гроти Чаклуна і Чурінг, що містять, на думку В. М. Даниленко, гравіювання-малюнки оленя, двох вепрів, чаклуна, мамонта та інші, які датуються добою пізнього палеоліту.

Фундаментальні висновки та узагальнення петрографічного матеріалу Кам’яної Могили репрезентовані у низці монографічних праць М.В. Даниленко.

На думку автора, відповідні паралелі кам’яномогильським зображенням слід шукати, насамперед, в начертаннях Чільпика–Кара-Тюбе в Узбекистані та в наскельних зображеннях Північного Кавказу й Закубання тощо [15].  

Висновки щодо другого етапу

Хронологічні рамки 1930-ті рр. 1980-х рр.

Другий етап характеризується становленням та розвитком досліджень щодо Кам'яної Могили.

Науковці: В.М. Гладилін, Б.Д. Михайлов, В. М. Даниленко.

Даний етап хоч і мав обмежений часовий простір але став платформою для подальших досліджень.

Третій етап охоплює період з початку  1980-х рр. по сьогодення. Даний етап характеризується дослідженням пам’ятки у новому її статусі. У результаті переосмислення ролі цієї непересічної місцевості у осягненні геоморфологічного та історичного минулого, Кам’яна могила отримує статус історико-

археологічного заповідника, що мало на меті збереження та охорону стародавніх петрогліфів. 

З цього моменту починаються безперервні планомірні дослідження пам’ятки під керівництвом директора  Державного історико-археологічного музею-заповідника «Кам’яна Могила» Б. Д. Михайлова. За майже 20 років дослідження, з 1983 по 2006 рр. було відкрито 17 нових гротів та печер. Особливо серед них виділяються печери № 36-б (печера Бізона) та № 60 (печера Кози) з пізньопалеолітичними зображеннями мамонта, птиці, бізона, коней. Вперше на Кам’яній Могилі знайдені мезолітичні мальовничі зображення оленя, оленихи, лучника та жінки, а в одному з гротів знайдена унікальна скульптура епохи бронзи – голова ведичного дракону Врітру. Примітним фактом стала знахідка пісковикових плит з зображенням стародавніх «письмен», які датуються VI – початком  V тис. до н.е. 

Результатом 30-річної праці Б. Михайлова стали підготовлені ним книгидослідження, а також фотоальбом «Кам'яна Могила - світова пам'ятка древньої культури в Україні», що вийшов друком восени 2003 року. У фотоальбомі вміщено знімки написів і малюнків, яким понад 10 тисяч років.

У липні 1994 року на запрошення Юрія Шилова до заповідника прибув Анатолій Георгійович Кифішин - один із небагатьох у колишньому СРСР шумерологів. Впродовж кількох десятиліть учений зумів досконало вивчити мову й культуру шумерів. 

Несподівано для себе в музеї, розміщеному на території заповідника, Кифішин дуже швидко зміг прочитати напис на одному з планшетів, що являв собою копію знаків з грота Кам'яної Могили. Вражений тим, що йому вдалося так легко зрозуміти перший же напис, Кифішин взявся за дешифрування письма, знайденого на Кам'яній Могилі [15]. 

Дослідник В. Мойсеєнко наводить такі цікаві дані: «Коли генетики зі Стенфорда розшифрували результати вивчення хромосоми «Y» у понад тисячі чоловіків із 25 країн Європи, то виявилося, що предки третини з них колись, а точніше в палеоліті, проживали на території нинішньої України. І в цьому немає нічого дивного, тому що під час максимуму обледеніння Центральна Європа була практично безлюдною.

 Знаки, які дослідники виявили в різних регіонах Європи, повторюються протягом тисячоліть, що свідчить про добре налагоджений зв'язок між племенами в ті далекі часи. Важливою особливістю написів Кам'яної Могили є те, що в них наявні посилання на таблички, ще древніші або наділені особливою святістю. 160 таких табличок були знайдені В. Даниленком та Б. Михайловим і чекають на своє прочитання. 

А. Кифішин переконаний, що саме написи Кам'яної Могили послужили першоджерелом для ряду міфологічних сюжетів, відображених пізніше у шумерських, вавилонських, ассирійських текстах. Один із таких сюжетів – Всесвітній потоп. 

Відкриття Анатолія Кифішина називають геніальним. Воно стало можливим завдяки його титанічній праці, підтримці і допомозі з боку ініціатора досліджень

Кам'яної Могили Юрія Шилова, директора заповідника Бориса Михайлова, мецената Олександра Поліщука, яким було здійснено видання книги про Кам'яну Могилу - цей воістину грандіозний архів древності і свого роду першу у світі бібліотеку. 

У 2007 р. заповідник «Кам’яна могила» внесено до переліку номінацій ЮНЕСКО як найдавніший пам’ятник культури та історії розвитку людства. В цьому ж році заповіднику надано статус Державного [15].

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 808 з урахуванням виняткового наукового значення, культурної і природної цінності комплексу археологічних пам'яток “Кам'яна Могила” оголошена Державним історико-археологічним заповідником і розпорядженням Кабінету Міністрів України 05.12.2007 № 1094-р віднесено до державної власності [15].

Указом Президента України від 10.09.2008 № 815/2008 Державному історико-археологічному заповіднику «Кам'яна Могила» було надано статус Національного, 22.10.2008 отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за № 116637 [15].

Багаторічні дослідження Кам’яної могили привели до відкриття 65 гротів і печер, на стелях яких виявлено кілька тисяч найрідкісніших наскельних зображень різних історичних епох (від пізнього палеоліту і мезоліту до середньовіччя). Гроти являють собою в основному невеликі (до 5-8 м), невисокі (1,2-1,5 м) скельні розколини з плоскими (або близькими до них) стельовими плитами. У наш час значна частина гротів заповнена піском (законсервована) для забезпечення збереження давніх петрогліфів. Серед більшості малюнків, розташованих на тлі лінійно-геометричних композицій, добре простежуються зображення людини, диких і домашніх тварин, сцени полювання, танцю, злягання, чаклунства, солярні знаки тощо. Наскельне мистецтво Кам’яної могили, по суті, є аналогом витворів первісних людей у печерах Західної Європи, Уралу, Сибіру, і відрізняється лише переважанням мистецтва малих форм. Більшість малюнків наносилася на пісковик не фарбами (виняток – печера № 36), а протиралися шматком твердого каменю, утворюючи заглиблення у менш твердому пісковику, які лише іноді вкривалися мінеральними червоними і чорними фарбами. Поряд з наскельними малюнками в окремих гротах збереглися барельєфи і кам’яна скульптура (дракон, риби, лев, голова людини тощо) [15].

В наші дні Кам'яна Могила стала місцем масового туризму, сюди приїжджають з різних кінців країни та й з-за кордону численні любителі «сивої давнини». 

На сьогоднішній день заповідником розроблена «Комплексна програма археологічних досліджень на території НІАЗ «Кам'яна Могила» та його охоронних зонах на 2015-2020 рр». Основною метою програми є отримання об'єктивної наукової інформації про археологічні пам'ятки регіону, забезпечення моніторингу технічного стану пам'ятників, а також проведення заходів по їх охороні, консервації, реставрації та музейного використання.

У 2015 році на території заповідника працювала археологічна експедиція в складі наукових співробітників музею та студентів МДПУ ім. Б. Хмельницького. Метою експедиції було вивчення двошарового поселення "Кам'яна Могила-2"

епохи пізнього неоліту (IV тис. до н.е.) і пізньої бронзи (14-10 ст. до н.е.) [15].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1.        Музейний Вісник № 8. – Запоріжжя, 2008 р., с.83-85 

2.        В. В. Манюк «Кам’яна Могила» в Україні: геологічна та археологічна спадщина світового значення» Вісник Національного науково-природничого музею, 2012, № 10, стор. 69-74

3.        Борис Дмитриевич Михайлов - Каменная Могила- подземный "эрмитаж"

         Приазовья/,          електронний          ресурс,          режим          доступу           -

http://historicaldis.ru/blog/43152177831/Biografivicha-Suvo ст.17-18

4.        Бадер О.Н. Древнейшие изображения на потолках гротов в Северном Приазовье // МИА, М.Л., – 1941. – № 2. – С.127-139.

5.        Звіт Археологічної Комісії: «Розкопки Таврійської губернії» // ОАК за 1890 р. - Спб, 1893. - с. 3-4.  

6.        Петрогліфи Кам'яної Могили  // Палеоліт і неоліт України. – К., 1947. - 297 с.313.

7.        1893 Бадер Про. М. Петрогліфи Кам’яної могили // Палеоліт й неоліт

України. Том I. Випуск VI, видавництво АН УРСР, Київ, електронний ресурс, режим дотупу - http://www.history.org.ua/?termin=Kamyana_mogyla.

8.        Рудинський М.Я. Кам'яна Могила. – К.: АН УРСР, 1961. – 140 с.

9.        Gladilin W. Die Felsbilder der Kamennaya Mogila in der Ukraine. Yahrbuch fur prahistoriche und etnografische Kunst (YPEK), Bd, 22, Berlin, 1969.

10.   Гладилін В.М., Михайлов Б.Д. Про знахідки антропоморфних стел на Мелітопольщині // Археологія. – К., 1970. – т.XXIII. с. 210-212.

11.   Даниленко В.М. Неолит Украины. – К.: Наук. думка, 1969. – 258 с.

12.   Даниленко В.М. Энеолит Украины. – К.: Наук. думка, 1974. – 175 с.

13.   Даниленко В.М. Кам’яна Могила. - К.: Наук. думка, 1986. – 151 с.

14.   Даниленко В.М. Про наскельні зображення Кам’яної Могили // Археологія. – К., 1950. – Т. IV. – С.78-90.

15.   Михайлов Б.Д. Каменная Могила и ее окрестности: Сборник научных статей.

– Запорожье: Дикое Поле, 2008, електронний ресурс, режим доступу - http://ru.stonegrave.org/publics?lang=.