ІТК з предмету "Основи іміджелогії та стилю" на тему "Внутрішня і зовнішня лінії. Види силуетів"

ЗАГОЛОВНА ЧАСТИНА

Норма часу на виконання:

1 година

Тема розділу програми:

Аналіз фігури. Силуети. Аксесуари.

Тема (номер) уроку:

Урок №14 «Внутрішня і зовнішня лінії. Види силуетів».

Мета:

Навчальна:

− продовжити формувати поняття про фігуру людини, типи фігур, силуети, їх види;

– сформувати поняття про внутрішню і зовнішню лінію.

Розвиваюча:

− розвивати вміння і навички дотримуватись правил охорони праці і внутрішнього розпорядку установи, підприємства, організації;

− розвивати пізнавальну активність і самостійність;

− розвивати вміння виділяти спільні і окремі ознаки об’єктів вивчення, порівнювати їх між собою, аналізувати, виділяти головне і робити висновки;

− розвивати вміння і навички роботи з довідковими джерелами інформації;

− розвивати вміння і навички щодо застосування теоретичних знань на практиці;

− розвивати вміння і навички аналізувати фігуру людини, визначати її тип, надавати поради щодо їх естетичного оздоблення.

Виховна:

− виховувати розуміння співвідношення біологічного та соціального в укріпленні здоровʼя;

− виховувати розуміння та потреби необхідності виконувати елементарні гігієнічні правила;

− виховувати загальнолюдські цінності, дисципліну, сумлінність, відповідальність, акуратність;

− виховувати розуміння необхідності вести здоровий спосіб життя.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Зміст завдання та послідовність його виконання

Ескізи, рисунки, схеми

Операції та порядок

їх виконання

Інструкційні вказівки і пояснення

1. Підготовка до роботи.

■ Ознайомитись з Інструкцією з охорони праці та техніки безпеки слухачів у навчальній аудиторії під час виконання лабораторно-практичних робіт.

■ Підготувати робоче місце слухача.

■ Ознайомитись з інструкційно-технологічною карткою, навчальними посібниками, нормативно-технічною документацією, довідковою літературою тощо.

2. Ознайомлення

з поняттям внутрішньої

і зовнішньої лінії силуетів.

■ Розглянути рис. 1-9 та ознайомитись з поняттям внутрішньої і зовнішньої лінії силуетів.

■ Звернути увагу на те, що кожен костюм створюється на основі низки виражальних засобів, які використані за певними правилами. Тобто має власну композицію, основними елементами якої є: силует, лінії, пропорції, колір, маса, оздоблення виробу, художні властивості матеріалу, з котрого він зроблений. Використовуючи їх, художник-модельєр організовує, формує, «будує» костюм. Іншими словами, композицією костюма є поєднання всіх елементів його форми в єдине гармонійне ціле, яке виражає певний образний, ідейно-художній зміст.

■ До уваги!!!

 Обрис костюма називається його силуетом. Він є своєрідною «тінню» одежі. Тобто, силует – це площинне зорове сприйняття обʼємних форм одягу, яке чітко обмежене його формою. Мається на увазі загальне враження, яке виникає при розгляді на людини в профіль або фас.

 Найбільш вживаним в історії костюма є прямий силует. Він підходить людям різних вікових груп, є доречним на будь-якій фігурі, як і дещо розширений знизу – у вигляді трапеції.

 Людині з високим зростом чи худорлявій, як правило, пасує силует, що справляє враження трикутника. Він виникає внаслідок значного розширення одягу знизу або в плечах.  Овальний силует костюма порушує природні пропорції будови людського тіла, тому сприймається як щось нестійке та неврівноважене. Це обумовлює рідкість його застосування. Модним такий силует буває не часто.  При формі силуету, котрий нагадує «пісочний годинник», симетрично один до одного розміщуються два трикутники або трапеції. Такий силует називається приталеним. Особливо принадно він виглядає при контрасті тонкої талії людини з скульптурно чіткими чи вільними, легкими формами верху і низу вбрання.

◙ Геометрична форма костюма створюється певними лініями, зовнішніми та внутрішніми, які обумовлюють характер її розчленування.

Силуетні лінії формують обрис убрання. Тобто, це зовнішні лінії, які обмежують силует костюма.

Завдяки фасонним, або модельним, лініям підкреслюються його особливості, наприклад, лінія рукава «реглан» чи вточного рукава. Іншими словами, це внутрішні лінії костюма, які підпорядковані силуету, залежать від покрою одягу, підкреслюють загальну своєрідність убрання.

 Специфіку покрою костюма визначають конструктивні лінії – лінії, за допомогою яких утворюється його форма в просторі, необхідна для окреслення силуету і правильної посадки одягу на фігурі людини. Від них залежать декоративні лінії костюма. Вони виділяють важливі для зорового сприймання елементи одягу, наприклад, кишені чи зборку. Тобто, це лінії, за допомогою яких оздоблюється костюм.

 За своїм направленням внутрішні лінії поділяються на вертикальні, горизонтальні та діагональні. Кожна з них по-особливому впливає на зорове сприйняття та естетичну оцінку людської фігури, одягнутої в певний костюм. За характером виникнення вони бувають суцільними, тобто реальними лініями членування геометричної форми костюма, та перериваними – ілюзорними лініями поділу форми убрання на окремі частини.

 Вертикальні лінії, утворені поздовжніми швами, тонкими вертикальними смужками на тканині тощо, немов би зменшують ширину одягу і людської фігури, надають останній певної стрункості. Наприклад, подібне вбрання бажане для жінки «рубенсівського типу». Костюм із такими лініями буде маскувати недоліки її статури.

 Горизонтальні лінії формуються неширокими горизонтальними смужками тканини, підрізною лінією талії, широкими манжетами, горизонтальними зборками і подібним. Завдяки їм виникає враження масивності, дорідності, навіть, кремезності фігури. Так широкий пояс або обʼємні рукава на вбранні будуть підкреслювати повноту людини. Вони більш доречні, наприклад, стрункій високій жінці.

 Діагональні лінії надають динамічності формі костюма, особливо при їх асиметричному розміщенні. За їх допомогою можна досягти оригінального художнього оформлення одягу чи замаскувати дефекти людської фігури. Аплікації, драпірування, асиметричність застібки абощо здатні виступити в якості центра композиції, тобто відіграти роль того елемента вбрання, який першим «кидається» у вічі.

■ Поміркуємо!!! Щоб привести частини композиції костюма до стану візуальної рівноваги, потрібно дотримуватись правила трьохкомпонентності:

якщо використано певний елемент у художньо-конструктивній організації вбрання, йому потрібна «відповідь». Так, коли на одному плечі сукні є аплікація, то схожа деталь має бути ще й на її рукаві або спідниці, тільки в іншому масштабі. Або якщо костюм укладено на основі асиметричності та контрасту чорного й червоного кольорів, доречним є застосування третьої барви, котра пасує власникові вбрання. Це може бути забарвлення, наприклад, прикрас чи взуття та сумки.

Важливу роль у загальній композиції костюма відіграють пропорції його елементів та їх підпорядкованість і пропорційність один одному. Пропорції – це співвідношення частин костюма за величиною між собою та відносно людського тіла.

Відносна довжина та ширина убрання, обсяг ліфа й спідниці, розміри рукавів, кишень, коміра та деталей формують думку про їх домірність чи недомірність фігурі людини, принадність або відразливість вбрання. Найбільш принадними вважаються співвідношення, які наближаються до природних пропорцій тіла людини та пропорцій «золотого перетину». Так, лінія талії розділяє фігуру у співвідношенні приблизно 3:5.

Голова, в найбільш пропорційній фігурі, «укладається» в зрості біля 8 разів, ноги складають майже половину людського тіла, а довжина рук співвідноситься з ним приблизно у пропорції 3:8.

Природні пропорції, як правило, доречні для будь-якої фігури. Але крім них художниками-модельєрами використовуються і неприродні, свідомо порушені пропорції костюма. Вони створюються, наприклад, через зміну його довжини, заниження чи завищення лінії талії тощо.

 Одним із важливих композиційних засобів костюма є його колір чи забарвлення його окремих деталей. При укладанні кольорового рішення вбрання має враховуватись низка чинників, а передусім, його відповідність:

• загальній композиції та покрою костюма;

• функціональному призначенню вбрання;

• індивідуальним характеристикам зовнішності людини, колір має гармонійно доповнювати і підсилювати відтінки її волосся, райдужної оболонки ока чи шкіри;

• вікові та роду занять людини;

• національно-культурним традиціям побутування кольору та його символічному, змістовому навантаженню;

• тенденціям моди.

При створенні костюма слід памʼятати також про здатність кольору надавати «легкості» чи «масивності» людській фігурі. Так світлі, чисті і теплі барви її, немов би, полегшують та одночасно розширюють. А темні і холодні, навпаки, роблять «важчою» та «звуженою». З цієї причини, наприклад, тендітній і невисокій жінці більше, ніж огрядній, пасуватимуть темна блузка й світла спідниця.

 Маса костюма, тобто візуальна оцінка його легкості або важкості, залежить від багатьох факторів. При великій кількості деталей чи прикрас фігура людини видається більш масивною, ніж при відсутності «рясного» декору. Темні, щільні, рельєфні і шорсткі тканини теж створюють ілюзію «важкості» вбрання.

■ Після опрацювання теоретичної довідки заповнити та записати в робочий зошит таблиці, наведені на рис. 10-18 (робота попарно в групах за розподілом викладача).

Рис. 1

Рис. 2

Рис. 3

Рис. 4

Рис. 5

Рис. 6

Рис. 7

Рис. 8

Рис. 9

Типові помилки у вбранні (оздобленні силуета)

повної людини (жінки): локалізація надмірної

ваги – живіт

Рис. 10

Типові помилки у вбранні (оздобленні силуета)

повної людини (жінки): локалізація надмірної

ваги – стегна, сідниці

Рис. 11

Типові помилки у вбранні (оздобленні силуета)

людини (жінки) із худорлявою статурою

Рис. 12

Типові помилки у вбранні (оздобленні силуета)

повної людини (чоловіка): локалізація надмірної

ваги – живіт

Рис. 13

Типові помилки у вбранні (оздобленні силуета)

повної людини (чоловіка): локалізація надмірної

ваги – стегна, сідниці

Рис. 14

Типові помилки у вбранні (оздобленні силуета)

людини (чоловіка) із худорлявою статурою

Рис. 15

Типові помилки у вбранні (оздобленні силуета)

людини (жінки) із масивними руками

Рис. 16

Типові помилки у вбранні (оздобленні силуета)

людини (жінки) із масивними плечима

Рис. 17

Типові помилки у вбранні (оздобленні силуета)

людини (жінки) із масивними ікрами ніг

Рис. 18

3. Розвиток навичок по

добору таких ліній в одязі,

що маскують дефекти

фігури.

■ Опрацювати надані журнали, каталоги тощо і підбирати з моделей одягу ті, що маскують певні дефекти фігури.

■ У робочому зошиті схематично замалювати ескізи.

■ Визначити та записати в робочий зошит декоративно-конструктивні особливості, що властиві моделям одягу з ескізів, зробити загальні висновки.

Вимоги до виконання:

У графічній частині представити ескізи підібраних моделей одягу, що маскують певні дефекти фігури. Ескізи моделей (по 2 на кожний дефект фігури) виконати олівцем або в кольорі. Кожний ескіз пронумерувати та підписати, який дефект фігури маскується, яким чином.

У висновках указати, які декоративно-конструктивні особливості найчастіше використовуються для маскування певних дефектів зовнішності, відзначити найпоширеніші дефекти зовнішності сучасних жінок, чоловіків.

4. Розвиток навичок по

вибору такого одягу, що

маскує асиметричність

фігури.

■ Опрацювати надані журнали, каталоги тощо і підбирати з моделей одягу ті, що маскують різні види асиметрії фігури.

■ У робочому зошиті схематично замалювати ескізи одягу для фігур з різними видами асиметрії.

■ Визначити та записати в робочий зошит декоративно-конструктивні особливості, що властиві моделям одягу з ескізів, зробити загальні висновки.

Вимоги до виконання:

У графічній частині представити ескізи підібраних моделей одягу, що маскують певні види асиметрії фігури (асиметрія плечей, грудей і т.д.).

Ескізи моделей (по 2 на кожний вид асиметрії) виконати олівцем або в кольорі. Кожний ескіз пронумерувати та підписати, який вид асиметрії фігури маскується, за допомогою яких художньо-конструктивних засобів. У висновках указати, які художньо-конструктивні особливості найчастіше використовуються для маскування асиметрії фігури, які зорові ілюзії при цьому є актуальними.

5. Перевірка засвоєння

навчального матеріалу.

■ Самостійно в робочому зошиті дати відповіді на узагальнюючі питання (парні/непарні за варіантами – 1/2).

1. Зазначте які існують дефекти фігури.

2. Яким чином можна замаскувати дефекти плечей?

3. Як нівелюють небажані особливості грудей?

4. Якими художньо-конструктивними засобами можна замаскувати відсутність талії?

5. Які зорові ілюзії доцільно використати при маскуванні зайвої ширини стегон?

6. Які моделі одягу скрадають довгу спину?

7. Яких вирізів горловини слід уникати в одязі?

8. Якими правилами слід керуватись при визначенні довжини швейного виробу?

9. Які існують види асиметрії фігури?

10. Запропонуйте варіанти маскування за допомогою зорових ілюзій різнорівневості плечей та стегон?

11. Як можна за допомогою зорових ілюзій замаскувати різнорівневі груди?

12. Яким чином можна візуально зменшити викривлення спини?

13. Які силуети в одязі допомагають приховати перегинність фігури?

14. Охарактеризуйте поняття пропорцій «золотого перетину».