Іван Карпенко-Карий (І.Тобілевич)

Тема: Іван Карпенко-Карий (І. Тобілевич).

Іван Франко про Карпенка-Карого: «Він був одним збатьків новочасного українського театру,визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має нашалітература…».

«Сцена – мій кумир, а театр священний храм для мене!» ( Іван Карпенко-Карий)

ПЛАНЖиттєвий шлях І. Карпенка-Карого: А). Батьківщина письменника, його батьки;Б). Роки навчання;В). Служба в урядових установах;Г). Любов до театру;Ґ). Останні роки життя;Д). Особисте життя.2. Жанрова різноманітність творів. ТЛ: жанри драматичного твору.

Іван Карпенко-Карий народився 17 (29) вересня 1845 року в селі Арсенівці поблизу Єлисаветграда( нині Кропивницький) у родиніуправителя поміщицького маєтку.

Батько, Карпо Адамович, походив із зубожілого дворянського роду. Не маючи ні землі, ні чинів, ні освіти, він змушений був усе життя служити в поміщиків. Мати, Євдокія Зіновіївна Садовська, походила з колись вільного козацького роду, який потрапив у кріпацьку залежність, тому Карпові Адамовичу довелосявикупити її з кріпацтва.

Початкову освіту Іван отримав у дяка, а восени 1855 року одинадцятирічного хлопчину батьки віддали навчатися до Бобринецького повітового училища, яке хлопець закінчив з відзнакою. Бобринське повітове училище

З 1865 року в місті ЄлисаветградіХерсонської губернії Тобілевич працюєв повітовому, потім у міському поліцейському управлінні. Театральна площа міста Єлизаветграда. Служачи секретарем поліції в Єлисаветграді, Карпенко-Карий був єдиним, хто приязно ставився до всіх людей, незалежно від стану, і не брав хабарів.

У 1883 році за зв’язок з українськими революційними гуртками й постачанняпаспортів революціонерам був звільнений від служби й незабаром засланий натри роки (потім термін продовжили) в місто Новочеркаськ під гласний нагляд поліції.

Знято поліцейський нагляд. Іван Карпович знову серед близьких людей, серед артистів, зайнятий улюбленою справою. Його талантдраматурга й актора тепер був цілком відданий народові.

Виступи актора

У 1870 році одруживсяз Надією Тарковською. Обоє були пристрасними театралами…У 1881р. — І. Карпенко-Карий втратив дружину, наступного року померла дочка Галина. Діти Карпенка-Карого з нянею

1871 року неподалік міста Єлисаветграда на землі, щодісталася дружині у спадок, заклав садибу, яку після смерті коханої назвав наїї честь Надеждівка (зараз – заповідник-музей Івана Карповича Карпенка-Карого«Хутір Надія»).

На засланні одружився вдруге на Софії Дітковській. Софія Дітковська – хористка трупи М. Старицького. Софія підійшла до нього й несподівано освідчилася в коханні. Іван подивився на неї та сказав: «Ти молода, тобі треба йти у життя, я ж своє життя вже віджив». Софія отримала відмову, однак не здалася... На той момент їй було 25 років, йому – майже 40.

І. Карпенко-Карий на-писав оригінальні п‘єси, кожна з яких стала своєрідною вершиною в жанрі драматургії.

Усього з-під пера драматурга вийшло 18 п’єс

Трагікомедія «Сто тисяч» (1890р.)

Комедія «Хазяїн» (1900р.)

Драма «Безталанна» (1884р.)

Трагедія «Сава Чалий»(1899р.)

Трагікомедія « Мартин Боруля»(1886р.)

Умовно всі п’єси І. Карпенка-Карогоможна поділити на такі групи:1) соціально-побутові драми про скалічену долю вихідців із простого люду; 2) драми з життя інтелігенції, зокрема – акторів;3) комедії,головним сатиричним персонажем яких був учорашній неграмотний селянин, який за короткий час зумів скупити чимало землі й стати багачем;4) трагедії з історичним контекстом:життя селян; історичні драми; викриття вад людей; показ чиновників-глитаїв; аморальність людей; чисті почуття.

Iвана Карпенка-Карого по праву називають творцем соцiальної драми. Новаторство драматурга полягає в тому, що вiн поставив на першому планi суспiльно-психологiчну характеристику провiдних персонажiв i з великою правдою розкрив iдейний задум своїх творiв;Нiколи не будував сюжетiв своїх п’єс на поодиноких фактах, що не мали соцiальної цiнностi;

Теорія літератури. Драма — літературний рід, у творах якого, призначених для вистави на сцені, явища життя й характери розкриваються в розмовах та діях персонажів. Основні особливості драматичних творів: єдність дії та слова; зображення персонажів через їхні вчинки, поведінку, висловлювання; відтворення подій як живого процесу; наявність ремарок; призначення для вистави на сцені; поділ тексту на дії, картини, яви; діалогічна форма. Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири розвінчуються негативні суспільні й побутові явища, змальовується смішне. Комедії можуть бути гумористичні і сатиричні. У гумористичних комедіях викриваються хиби в характерах окремих людей, унаслідок чого герої потрапляють у різні смішні ситуації. У сатиричних комедіях викриваються й засуджуються корінні вади суспільного життя.

Трагедія — драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а незвичайний герой потрапляє в безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними в даній ситуації силами і, як правило, гине. Трагікомедія — вид драматичних творів, який має ознаки як трагедії, так і комедії.

Домашнє завдання 1. Знати біографію І. Карпенка-Карого. Підручник Українська література 10 клас. О. М. Авраменко -с.64-722. Прочитати трагікомедію «Мартин Боруля», уміти її аналізувати-с.72-76