Календарне планування "Розвиток мовлення", 9 клас (Хайдарова О.С.)

№

Дата

Тема заняття

Очікувані результати

Примітки

Повторення вивченого матеріалу.

Будова слова.

– з допомогою вчителя розрізняє значущі частини слова;

–з допомогою знаходить іменники та прикметники серед інших частин мови в реченні, наводить приклади;

– з допомогою вчителя визначає рід і число іменників;

– з допомогою вчителя змінює іменники за  числами та відмінками (практично);

– з допомогою вчителя визначає число, рід, відмінок прикметника за числом, родом, відмінком іменника (практично);

– розрізняє речення, різні за метою висловлювання, дотримується правил вживання розділових знаків у кінці речення;

– уміє інтонувати різні за метою висловлювання речення;

–з допомогою вчителя будує прості речення із поданих слів;

Частини мови (іменник, прикметник).

Граматичні категорії іменника.

Граматичні

категорії прикметника.

Види речень за метою висловлювання.

Мовленнєвий розвиток.

Види мовленнєвої діяльності (аудіювання,

говоріння, читання, письмо), їх особливості.

основні

– має уявлення про види мовленнєвої діяльності, про спілкування і мовлення;

–з допомогою розрізняє усну й пись-мову, монологічну й діалогічну фор-ми мовлення;

–дотримується простих правил спілкування

під контролем та з допомогою вчителя;

–з допомогою вчителя прогнозує  висловлювання залежно від мети спілкування та адресата мовлення;

– під контролем учителя орієнтується в

ситуації спілкування, дотримується основних

правил спілкування;

–практично володіє різними формами

звертання до співрозмовника (слова

ввічливості, які вживаються під час зустрічі і

прощання);

–під контролем учителя або після нагадування вітається, прощається;

–знає і вживає під контролем учителя найпростіші українські форми мовленнєвого

етикету вітання, прощання, прохання; українські форми звертання до дітей і дорослих;

–під контролем учителя дотримується правил

правопису займенників Ви, Вас, Вам під час вживання їх у шанобливому значенні (у листах, вітальних листівках тощо);

– з допомогою та за нагадуванням учителя

дотримується правил культури спілкування;

Різновиди мовленнєвого спілкування: усне й

письмове, монологічне й діалогічне

Мета

спілкування й адресат мовлення

Правила спілкування (бути ввічливими, привітними й доброзичливими; уважно, не перебиваючи, слухати співрозмовника; уміти доброзичливо висловити незгоду з позицією співрозмовника; не розмовляти без потреби голосно, не використовувати грубих слів, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення тощо (практично).

Культура мовлення і спілкування Особливості мовленнєвого етикету.

.

Найпростіші українські формули

мовленнєвого етикету (вітання, прощання,

прохання).

Українські форми звертання до

дітей і дорослих (Галинко, Олесю, Віро

Миколаївно, Василю Петровичу).

Вживання займенників Ви, Вас, Вам в усному

та писемному мовленні

Аудіювання (слухання-розуміння).

Слухання-розуміння текстів різного типу

(розповідь, опис, міркування);

– уважно слухає та розуміє мовлення і

читання вчителя;

–відповідає на запитання щодо змісту прослуханого, з допомогою вчителя виконує

завдання (ділить текст на частини, знаходить

указані частини, підбирає малюнок до тексту, вибирає один із пропонованих варіантів відповіді на запитання за текстом

та ін.);

– розрізняє тексти розповідного й описового

характеру (з допомогою вчителя);

–розуміє висловлювання інших людей, звукозаписи;

–з допомогою вчителя дотримується

інструкцій до виконання практичних завдань.

Слухання-розуміння текстів різних жанрів

мовлення (казка, загадка, прислів’я, приказка,

легенда, вірш, оповідання).

Говоріння.

Переказ тексту за поданим планом.

Розповідь (про події, що відбулися, особисті враження) за питаннями, за серією малюнків тощо.

–переказує короткі тексти за планом з

допомогою вчителя;

–включається в діалог з учителем, учнями,

батьками тощо;

– під керівництвом вчителя бере участь у розігруванні діалогів певно-го обсягу (орієнтовно 2-4 репліки для двох учнів) відповідно до пропоно-ваної ситуації спілкування (за зраз-ком, готовими репліками, формулами мовленнєвого етикету, опорними словами, малюнком);

–під контролем учителя дотриму-ється норм

української літературної мови;

– будує висловлювання з допомогою вчителя

(з використанням знайомого мовленнєвого

матеріалу, в типових навчальних, ігрових, побутових ситуаціях);

–з допомогою словесно описує спостережувані предмети та явища (за питаннями вчителя, з опорою на малюнок, план);

–розповідає про побачене, почуте, відповідаючи на запитання вчителя;

Вибірковий переказ.

Діалогічне мовлення

Діалог, його розігрування

відповідно до запропонованої ситуації

спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів (діалог етикетного характеру, діалог-розпитування, діалоги за поданим початком, малюнками).

Монологічне мовлення (самостійне

висловлювання).

Конструювання висловлювань: опис (предметів, людей, явищ природи)

Конструювання  повідомлення про діяльність

Конструювання висловлення прохання, побажання

Читання.

Читання мовчки (розуміння, запам’ятовування) текстів.

– читає мовчки нескладні слова, речення;

розуміє ситуацію, описану в прочитаному

творі;

– розуміє значення текстів, різних за інформаційним змістом (художніх творів,

інструкцій та завдань підручника тощо);

– читає вголос слова і прості речення з доступних текстів у повільному темпі, розуміє їх зміст;

– за завданням учителя вибирає в тексті певні частини змісту, влучні слова та вислови, які характеризують дійових осіб, події, картини природи;

– переглядає текст і знаходить у ньому вказані елементи (слова, написані з великої

літери, слова з апострофом та ін.)

Читання вголос (розуміння, запам’ятовування)

текстів.

Виразність читання.

Робота з книжкою: виділення слів, частин змісту в тексті.

Писемне мовлення.

Написання під диктування речень і текстів.

– пише під диктування слова, речення з 2-3

слів (після відповідної підготовчої роботи);

–складає з допомогою вчителя прості

речення;

– з допомогою вчителя упорядковує деформовані речення (слова даються у правильній граматичній формі), записує їх;

–з допомогою вчителя доповнює речення

відповідним змісту словом;

– з допомогою вчителя перевіряє власні письмові роботи, знаходить і виправляє помилки;

– дотримується охайності записів, помічає;під контролем учителя знаходить і виправляє

допущені помилки.

Складання речень за запитаннями, малюнками, на тему.

Речення з правильним і неправильним порядком слів (деформоване речення).

Перевірка власних письмових робіт.

Знання про мову. Мовні вміння.

Мова і мовлення. Мова як засіб спілкування.

Рідна, державна та інші мови.

–знає назву держави, її столицю, державні

символи;

–знає, що українська мова – державна мова

України, мова спілкування українців;

– відрізняє на слух українську мову від

інших мов.

Слово.

Лексичне значення слова. Групи слів за

значенням: синоніми, антоніми.

–розуміє значення загальновживаних слів;

–з допомогою вчителя вибирає пари слів протилежного значення із запропонованих слів;

–з допомогою розрізняє слова, подібні за значенням; знаходить слова, подібні за

значенням, серед низки запропонованих слів;

– з допомогою вчителя замінює слова у словосполученнях та реченнях словами подібного значення;

– має уявлення про словник та його призначення;

– знає основні професійні терміни

(відповідно до профілів трудового навчання);

– з допомогою вчителя розрізняє значущі частини слова, виокремлює основу слова;

– має уявлення про спільнокореневі слова;

розрізняє і знаходить їх в усному та писемному мовленні;

– з допомогою вчителя наводить приклади спільнокореневих слів;

–дотримується правил правопису з допомогою вчителя;

–з допомогою вчителя знаходить у тексті складні слова;

–списує під контролем учителя складні слова

за допомогою сполучних голосних е, о;

Розрізнення префікса і прийменника (практично).

Знайомство з тлумачним словником. Іншомовні слова. Словник іншомовних слів.Професійна термінологія.

Будова слова. Префікс, корінь слова, суфікс,

закінчення, – частини слова.

Визначення основи слова (практично).

Спільнокореневі слова.

Складні слова. Утворення складних слів.

Сполучні голосні е, о у складних словах.

Частини мови

Іменник. Синтаксична роль іменника. Граматичні категорії іменника: рід, число, відмінок.

–з допомогою знаходить іменники серед

інших частин мови в реченні, наводить

приклади;

–пише (списує) з великої букви під контролем вчителя;

–з допомогою співвідносить імен-ники в однині і множині з відпо-відною кількістю предметів;

– з допомогою вчителя визначає рід іменників;

– з допомогою вчителя змінює іменники за числами та відмінками (практично);

–з допомогою знаходить прикмет-ники серед інших частин мови в реченні, наводить приклади;

- в усному мовленні та на письмі дотримується лексико-граматичної

сполучуваності прикметників з іменниками (під контролем учителя);

–з допомогою знаходить дієслово серед інших частин мови в реченні, наводить приклади;

– з допомогою вчителя визначає часи дієслова;

– з допомогою вчителя змінює дієслова за часом (практично);

– з допомогою вчителя визначає число дієслова;

–з допомогою розрізняє слова (дієслова), що стоять у множині та однині за числом

іменника;

– дотримується правопису частки не з дієсловами (під контролем учителя);

– має уявлення про займенники та їх роль у мовленні;

– з допомогою вчителя знаходить займенник у реченні, наводить приклади;

– використовує займенники у власному мовленні;

-під контролем учителя дотримується написання займенників Ви, Вас, Вам з

великої літери під час вживання їх у

шанобливому значенні.

– має уявлення про службові слова та їх роль

у мовленні;

– з допомогою вчителя знаходить займенник

у реченні, наводить приклади;

– використовує займенники у власному мовленні;

– має уявлення про звертання та їх роль у мовленні;

– з допомогою вчителя знаходить звертання

у реченні, наводить приклади;

–під контролем учителя використовує звертання у власному мовленні (усному і писемному) (під контролем та з допомогою

вчителя);

– наслідуючи вчителя, дотримується правильної інтонації при звертанні в усному

мовленні;

Відмінювання іменників за відмінками (практично).

Кличний відмінок іменника при звертанні:

мамо, брате, Іване Петровичу, Ганно

Василівно.

Прикметник. Синтаксична роль прикметника. Граматичні категорії прикметника: число, рід,

відмінок.

Визначення числа, роду, відмінка

прикметника за числом, родом, відмінком

іменника.

Узгодження прикметників з іменниками в

усному і писемному мовленні.

Дієслово. Синтаксична роль дієслова. Поняття

про дієслово

Часи дієслова. Змінювання дієслова за часами

(практично).

Число дієслова. Визначення числа дієслова за

числом іменника.

Правопис частки не з дієсловами.

Займенник. Поняття про займенник

Особові займенники.

Роль займенників у мовленні

Вживання займенників Ви, Вас, Вам у

шанобливому значенні.

Службові слова.

Поняття про прийменники, сполучники.

Правопис прийменників і сполучників.

Звертання. Поняття про звертання. Місце звертання у реченні: на початку, в середині, в кінці. Розділові знаки при звертанні: кома, знак оклику.Застосування звертання при написанні листів, листівок тощо.

Речення. Словосполучення

Речення, словосполучення.

Загальне поняття про речення.

Види речень за метою висловлювання:

розповідні, питальні, окличні. Розділові знаки

в кінці речень. Інтонування речень, різних за

метою висловлювання.

Учень:

– має уявлення про речення (складається зі слів, виражає завершену думку);

– розуміє й адекватно відповідає на запитання, із чого складається речення та про що йдеться в ньому;

–застосовує з допомогою вчителя правило про написання великої букви на початку речення, дотримується його;

– знає про відокремлення речень на письмі розділовими знаками (крапкою, знаком

питання, знаком оклику);

– розрізняє речення, різні за метою висловлювання, дотримується правил вживання розділових знаків у кінці речення;

–наслідує вчителя та інтонує різні за метою висловлювання речення;

–з допомогою вчителя добирає розділовий

знак, який необхідно поставити в кінці речення (крапку, знак питання, знак оклику);

–з допомогою вчителя будує прості речення

із поданих слів;

– має уявлення про підмет і присудок як головні члени речення;

– з допомогою вчителя визначає головні й другорядні члени речення (практично, відповідаючи на запитання);

– разом з учителем, за допомогою запитань,

встановлює зв’язки слів у реченні; поширює

речення другорядними членами за допомогою запитань; (разом із учителем

виконує прості завдання);

Складання різних за метою висловлювання речень на задану тему.

Головні члени речення: підмет і присудок.

Другорядні члени речення (практично).

Поширення речень другорядними членами за

допомогою запитань.

Текст

Заголовок тексту. Відповідність заголовка

змісту тексту.

Тексти різних типів: розповідь, опис,

міркування.

–з допомогою вчителя розрізняє заголовок і зміст тексту, добирає до тексту заголовок із запропонованих учителем;

– з допомогою вчителя поділяє текст на частини (зачин, основна частина, кінцівка);

разом із учителем відслідковує зв’язок розгортання основної думки з новою частиною тексту;

– з допомогою вчителя поділяє тексти на логічно завершені частини за даним планом;

– разом із учителем складає простий план прочитаного тексту;

– разом з учителем відновлює тексти з деформованими частинами на основі встановлення логічних зв’язків між частинами тексту, з’ясування послідовності подій;

–слухає і читає прості тексти різних типів, залежно від мовленнєвих можливостей учня;

–переказує за планом простий знайомий

текст;

–розрізняє тексти розповідного й описового характеру; відрізняє міркування від інших типів мовлення;

– уміє будувати усну розповідь про певну подію із власного життя.

Структура тексту (зачин, основна частина,

кінцівка).

Поділ текстів на логічно завершені частини за

даним планом.

Складання простого плану тексту.

Відновлення текстів із деформованою

будовою.

Повторення та закріплення вивченого  матеріалу за рік.