Усього: 35 (1 година на тиждень); І семестр – 16 год.; ІІ семестр – 19 год.
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
МОДУЛЬ І. ЛІНГВОПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СПІЛКУВАННЯ |
|
Розвиток немовленнєвих процесів. Розвиток гностико-праксичних функцій: пізнавання зображень предметів, орієнтування в схемі власного тіла, розвиток оптико-просторового гнозису і праксису, розвиток буквеного гнозису, розвиток і відтворення ритму. Розвиток сукцесивних та симультанних функцій: розрізнення, запам'ятовування і відтворення часових і просторових послідовностей, вербальних стимулів, дій, символів, звукових ритмів, зображень, пред'явлених у певній послідовності. Розвиток мовнорухового аналізатора: артикуляційного і голосового апарату, дихальної функції, просодичних компонентів мовлення (дикція, темп, ритм, інтонація, паузація, наголос), літературної вимови голосних і приголосних звуків, у складах і словах різної структури, реченнях, текстах. |
Володіє навичками оптико-просторового гнозису і праксису, буквеного сприймання і відтворення звуків та ритмів.
Володіє окремими навичками сукцесивного (оптико- просторового) і симультанного аналізу та синтезу.
Користується навичками правильного дихання, голосоведення, правильної вимови голосних і приголосних звуків, у складах і словах різної структури, реченнях, текстах. |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
Розвиток мовнослухового аналізатора: розвиток механізмів сприймання, розуміння, слухової уваги, зорової, мовнослухової і мовнорухової пам'яті, фонологічної структури слова, слухового та слухо-просторового гнозису, фонематичного сприймання на перцептивному рівні; слухового контролю, фонематичних уявлень та механізму співвідношення звукових одиниць мови і графічних одиниць письма, звуків і букв, мовного аналізу та синтезу. Розвиток мовленнєвих процесів. Розвиток здатності упродовж певного часу утримувати слова і словосполучення, необхідні для осмислення висловлювання та слухати, повторювати в інтервалах речення з різною кількістю слів (7-10 слів і більше) на різну лексичну тематику, відновлювати слова у реченні (різні частини мови), закінчення у словах, тощо. Розвиток інтонаційного слуху і здатності визначати на слух основні типи інтонаційних конструкцій речень у тексті (пов'язаному з лексичними темами), розуміння текстів діалогічного та монологічного характеру, що належать до різних стилів: розмовного, художнього, наукового та трансформування почуті речення у різні варіанти речень на письмі. Розвиток внутрішнього програмування: формування внутрішнього програмування зв'язних висловлювань; розвиток внутрішнього програмування окремих |
Користується навичками фонематичного сприймання на перцептивному рівні, розрізняє склади, слова різної структури, речення, тексти.
Володіє навичками визначення на слух інтонаційних конструкцій речень у тексті, розуміє діалогічні й монологічні тексти розмовного, художнього, наукового стилю. Користується навичками слухання і розуміння речень із різною кількістю слів (7-10 слів і більше) на різну лексичну тематику.
Володіє навичками трансформування почутих речень у різні варіанти речень на письмі. |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
висловлювань, тобто глибинно-семантичної структуризації; формування мовного оформлення висловлювання. |
Користується навичками програмування окремих висловлювань, мовного оформлення висловлювання. |
МОДУЛЬ ІІ. УСНЕ ЗВ'ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ |
|
Вдосконалення фонематичного компонента мовлення. Відтворення звуків, складів, слів (підбираються слова, близькі за звучанням), називання заданих звуків, складів, слів. Диференціація вимови наголошених і ненаголошених [е], [и], [о] голосних звуків; твердих і м'яких, дзвінких і глухих приголосних звуків, що позначаються літерами ґ і г; слів з апострофом, літерами і, є, ю, я, сполученнями букв йо, ьо, префіксів пре- , при-, прі-. Вдосконалення граматичного компонента мовлення. Вживання й утворення слів за допомогою префіксів пре-, при- , прі-. Вдосконалення лексичного компонента мовлення. Осмислення почутого, перекодування сприйнятого повідомлення й трансформування почутих речень у різні варіанти: перетворення речення у прості в поширені й навпаки, за зразком, порівняти 2 речення і визначити відмінності, об'єднати 2 речення в одне, тощо. Вдосконалення зв’язного мовлення. Діалогічне мовлення. З допомогою вчителя будує діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування, серії малюнків, запитань, певних подій, спостереження. Відтворює сприйняті тексти діалогічного характеру, що належать до |
Користується навичками відтворення заданих звуків, складів, слів з наголошеними і ненаголошеними [е], [и], [о] голосними звуками; твердими і м'якими, дзвінкими і глухими приголосними звуками; з літерами ґ і г; слів з апострофом, літерами і, є, ю, я, сполученнями букв – йо, ьо та префіксами – пре-, при-, прі-.
Володіє навичками словотворення за допомогою префіксів пре-, при-, прі- у.
Володіє навичками перекодування сприйнятого повідомлення й трансформування речень.
З допомогою дорослого та самостійно складає й розігрує усні діалоги певного обсягу (орієнтовно 6-7 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації спілкування, зразка, за опорними словами, досягаючи |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
різних стилів, типів і жанрів мовлення та дає оцінку тексту з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення. Монологічне мовлення. З допомогою дорослого переказує докладно (усно) почуті й прочитані тексти художнього й наукового стилів мовлення (обсягом 100-150 слів) за складеним простим планом. Усний докладний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами опису тварин, роздуму. Докладний переказ тексту наукового стилю. Усний відгук про висловлювання товариша. Усний твір-опис предмета в художньому стилі: лист, замітка в газету (зі шкільного життя) інформаційного характеру. Усний твір-оповідання про випадок із життя. Усний твір-опис тварини в художньому стилі. Розповідь і опис предметів, тварин у вивчених творах; роздуми про вчинки героїв (література). |
комунікативної мети.
Володіє навичками переказу почутих або прочитаних текстів художнього й наукового стилів мовлення (обсягом 100-150 слів, з допомогою дорослого). Виділяє у прочитаному тексті основну думку, тему, деталі та розуміє послідовність складання простого плану тексту і його структури (за допомогою вчителя).
Володіє навичками складання усних творів-описів предметів, тварин та творів-роздумів на основі власного досвіду та ін. |
МОДУЛЬ ІІІ. ПИСЕМНЕ ЗВ'ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ |
|
Корекція і розвиток письма на основі фонетичного принципу. Диференціація і співвідношення звуків і букв. Аналіз і коментування позначення м’якості приголосних на письмі ь та літерами і, є, ю, я, вживання ґ і г та щ, ненаголошених голосних, що не перевіряються наголосом та чергування голосних і приголосних звуків [о] -[а], [е] -[і], [е] - [и]; [о],[е] з [і]; [е]-[о] після [ж],[ч], [ш]; [и], [і] після [ж], [ч],[ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів; [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з′], [ц′], [с′]. Виконання фонематичного аналізу |
Користується навичками співвідношення звуків і букв.
Намагається правильно позначати м’якість приголосних на письмі ь та літерами і, є, ю, я, вживати ґ і г та щ. Володіє навичками правильного вживання голосних й приголосних звуків при чергуванні [о] -[а], [е] -[і], [е] - [и]; [о],[е] з [і]; [е]-[о] після [ж],[ч], [ш]; [и], [і] після [ж], [ч],[ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів; [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з′], [ц′], [с′]. |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
звуків, складів, слів. |
|
Корекція і розвиток письма на основі морфемного принципу. Аналіз і написання префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-, пре-, при-, прі-; не з дієсловами; -шся, - ться у кінці дієслів та інших голосних звуків у закінченнях іменників, прикметників, дієслів. Виконання морфемного аналізу. Корекція письма на основі морфологічного принципу. Аналіз і коментування написання основи слова (корінь, суфікс, префікс) і закінчення – значущих частин слова. Уживання частин мови: іменника, прикметника, числівника, займенника, дієслова, прислівника, прийменника, сполучника, частки з іншими частинами мови. Уживання прийменників з іншими частинами мови. Виконання морфологічного аналізу слів. |
Володіє навичками визначення наголосу і частин слова: кореня, суфікса, префіксу і закінчення у відповідності з програмою української мови. Користується навичками правильного вживання префіксів: з- (зі-, с-), роз-, без-, пре-, при-, прі- у відповідності з програмою української мови. Послуговується навичками правильного вживання всіх частин мови: іменника, прикметника, числівника, займенника, дієслова, прислівника, прийменника, сполучника, частки як самостійно, так і з іншими частинами мови. Правильно позначає голосні звуки в закінченнях, префіксах. |
Корекція і розвиток синтаксичного компонента мовлення. Аналіз і коментування речення, його граматична основа (підмет і присудок). Види речень: розповідні, питальні, спонукальні; за емоційним забарвленням: окличні і неокличні. Окличні речення. Складні речення із безсполучниковим і сполучниковим зв'язком. У реченні знаходить вказані елементи (цифри, слова у лапках, слова, написані з великої літери). Виконання синтаксичного розбору речення. |
Володіє навичками визначення видів речення: розповідних, питальних, спонукальних.
Послуговується навичками роботи з реченням на письмі у відповідності з програмою української мови.
Володіє навичками докладного письмового переказу текстів художнього й наукового стилів (обсягом 100-150 слів). |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
Корекція і розвиток зв’язного мовлення. Речення. Диференціація відмінностей словосполучення від слова й речення, діалогу від монологу. Відтворення діалогу.
Текст. Письмовий докладний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами опису предмета. Збагачення, уточнення і активізація словника. Письмовий докладний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами опису тварини. Письмовий твір-опис предмета в художньому та науковому стилях. Письмовий твір-розповідь на основі власного досвіду в художньому стилі. Письмовий твір-опис тварини в художньому та науковому стилях. Письмовий твір-роздум у художньому стилі. |
Користується й складає письмові діалоги обсягом 6-7 реплік, відповідно до запропонованої ситуації, зразка, за опорними словами (за допомогою вчителя Користується й складає письмові твори-описи окремих предметів, тварин, твори-роздуми на основі власного досвіду, вивчених літературних творів та пише листа рідним, друзям (за допомогою вчителя). |
МОДУЛЬ IV. ЧИТАЦЬКА (ЛІТЕРАТУРНА) ДІЯЛЬНІСТЬ |
|
Читання мовчки. Аналіз текстів прочитаних «про себе» діалогічного та монологічного характеру, що належать до наступних стилів: розмовного, художнього, наукового; типів: розповідь, опис (предметів, тварин), роздум; жанрів мовлення: оповідання, замітка, стаття, казка, легенда, переказ, пісня, вірш, загадка; прислів’я, приказки (об’єднані певною темою) й виділяє основну думку тексту, тему, деталі та усвідомлює причинно-наслідкові взаємозв’язки в тексті. Читання вголос. Аналіз прочитаних уголос текстів (художніх, науково-популярних). Усвідомлення жанрів |
Володіє навичками читання тексту «про себе», загально орієнтується в змісті тексту і розуміє його цілісний смисл та виділяє у прочитаному тексті основну думку, тему та деталі, усвідомлює взаємозв’язки між дійовими особами в тексті.
Оперує навичками читання розмовних, наукових і художніх текстів уголос, усвідомлює жанри мовлення та |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
мовлення та постановка запитань до прочитаного й відповіді на них (за допомогою вчителя). Знаходження і виправлення недоліків та помилок в змісті, побудові й мовному оформленні власних висловлювань, оцінювання текстів із погляду їх змісту, форми, задуму і мовного оформлення. |
ставить запитання до прочитаного й відповідає на них. Оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення (за допомогою вчителя). |
МОДУЛЬ V. УСВІДОМЛЕНЕ СПІЛКУВАННЯ І КОМУНІКАТИВНА РЕГУЛЯЦІЯ |
|
Міжсуб’єктне спілкування з Іншим у просторі соціуму. Спілкування як співпраця і кооперація. Планування і здійснення навчального співробітництва з учителем та однолітками (методи: складання завдання партнеру, відгук про роботу партнера). Постановка питань та ініціативна співпраця в пошуку та зборі інформації (методи: парна робота з виконання роботи та пошуку інформації, групова робота зі створення проекту чи складання кросворду). Врахування позиції партнера та вирішення конфліктів (методи: діалогове слухання; формулювання запитань для зворотного зв’язку; диспути, дискусії; завдання на розвиток діалогічного мовлення – обговорення, розпитування, переконання, запрошення). Управління поведінкою партнера – контроль, корекція, оцінка його дій (методи: діалогове слухання; формулювання запитань для зворотного зв’язку; диспути, дискусії; завдання на розвиток діалогічного мовлення – обговорення, розпитування, переконання, запрошення). |
Виявляє здатність до планування та навчального співробітництва з учителем та однолітками.
За прикладом дорослого чи іншої дитини виявляє здатність до формулювання питань. Виявляє здатність до співпраці та збору інформації в процесі взаємодії.
Намагається враховувати позицію партнера та уникати конфліктів. За умови виникнення конфлікту вміє є залагодити послуговуючись продуктивними стратегіями його врегулювання. За необхідності здійснює контроль, корекцію та оцінку дій партнера. Здатний до формулювання й висловлення власної думки у контексті соціально-комунікативної ситуації. |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
Розвиток вміння з достатньою повнотою і точністю висловлювати свої думки у відповідності до завдань та умов спілкування (методи: завдання на розвиток монологічного мовлення – розповідь, опис, пояснення). Передача інформації і відображення предметного змісту (методи: рольові ігри в рамках тренінгу, групові ігри). Спілкування як рефлексія. Особистісна рефлексія. Формування знань про свої вчинки й образи власного «Я» як індивідуальності з метою усвідомлення себе як суб’єкта спілкування. Комунікативна рефлексія. Формування уявлень про внутрішній світ іншої людини і причини тих чи інших її вчинків. Організація комунікативної рефлексії, тобто надання собі, своїм способам і результатам взаємодії з оточуючими, об'єктивної оцінки. Кооперативна рефлексія. Формування знань про рольову структуру та позиційну організацію колективної взаємодії.
Внутрішньосуб’єктне спілкування у просторі «Я» через персоналізованого Іншого. Самоспілкування та спілкування з квазісуб’єктом (героєм літературно-художнього твору). Запис учнями своїх думок у письмовій формі. При цьому основною умовою розвитку особистості є занурення людини |
Вміє передати інформацію та влучно відобразити при цьому предметний зміст.
Усвідомлює власне Я у різних іпостасях та розуміє конкретні вияви ставлення Іншого до себе. Розуміє та інтерпретує вияви внутрішнього світу Іншого у спілкуванні. У процесі взаємодії з Іншим здатний до виявів самоусвідомлення та самооцінювання. Здатний до рольової взаємодії як носій певної ролі (покупець-продавець, вчитель-учень, керівник-підлеглий) у колективі. У процесі колективної взаємодії усвідомлює себе як соціальну одиницю, яка виконує певні функції. Усвідомлює себе в процесі самоспілкування. Здатний до ідентифікації з Іншим, у процесі якої виділяє особистісні риси, способи поведінки, особливості взаємин із ним. Послуговується рефлексивним аналізом у ході якого виявляються причини тих чи інших якостей або скоєних |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
в своїй внутрішній світ, актуалізація свого життєвого досвіду, пробудження моральних почуттів, емоцій, думок, самоаналіз внутрішніх станів. Основне завдання – незакінчені речення, в яких учень проектує поведінку іншої людини, свій власний спосіб дії, думки, почуття, що актуалізуються в подібній ситуації. Написання листа самому собі, будь-якому персонажу, герою або автору улюбленого твору, значущому для учня. Уявлення учнями себе в ключовій ситуації, описаній в літературно-художньому творі. Оскільки кожен уявляє собі те, що є актуальним у його житті, відбувається стимуляція не тільки роботи уяви, а й активізація життєвого досвіду учнів. Організація імаготерапії через відтворення підлітками в уяві або в реальній поведінці бажаного образу свого «Я». Метод реалізації учнями в ролі автора реалізується через прийоми створення «своїх» творів і розповідей про «свого» улюбленого героя; казкотерапії, арт-терапії. Арт-терапевтичні вправи: «Автопортрет», «Намалюй себе твариною»,«Я-ідеальний і Я-реальний», «Я в школі», «Я в класі», «Малюнок родини»,«Я серед друзів». Уявлення учнями себе одним із героїв літературно- художнього твору, намагатися відчути те, що відчуває герой в даний момент (запах трави, тепло багаття та ін.). Запропонувати учням розповісти в усній або письмовій формі про свої відчуття і почуття і відповідно порівняти свої |
вчинків, відбувається їх оцінка, потім йде процес перенесення цих характеристик на себе і здійснюється порівняння. Виявляє у спілкуванні здатності до розуміння як особистісних властивостей іншої людини, так і власних рис і властивостей особистості.
Поступово в ході проведення імаготерапії бажаний образ стає звичним поведінковим стереотипом для учнів.
Здатність до усвідомлення і довільної регуляції своїх почуттів, переживань і емоційних станів у процесі самоспілкування та взаємодії з Іншим.
Здатність до саморозкриття у спілкуванні, до змін моральної свідомості учнів. Здатність до зворотного зв’язку у спілкуванні. |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
відчуття з відчуттями товаришів. Парасоціальне та внутрішньосуб’єктне спілкування з Іншим у просторі культури. Спілкування засобами медіа та з медіаперсоною. Розвиток спільного (мережевого) мислення засобами соціальних мереж, що сприяє формуванню здатностей критикувати і змінювати гіпотези, знаходити помилки, перевіряти та спростовувати певні погляди та теорії. Формування у соціальних мережах толерантності шляхом розширення горизонтів спілкування з індивідами з інших соціокультурних просторів. Опанування децентрованих моделей взаємодії у соціальній мережі.
Проекти. Аналіз поширених рекламних роликів: разом знайдіть і розпізнайте в них ознаки залякування, перебільшення, обману, маніпуляцій. Розвіювання міфів про надзвичайну красу, ідеальну зовнішність і вічну молодість кінозірок, артистів та інших медіа-героїв. Соціальна реклама. Пошук з дітьми в інтернеті та обговорення зразків соціальної реклами на різні теми: попередження куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин, безпечна поведінка на дорозі, запобігання |
Здатність до використання соціальних мереж із різною метою: критика та зміна гіпотез, знаходження помилок, перевірка та спростування поглядів, теорій.
Усвідомлює необхідність толерантного ставлення до людських відмінностей. Виявляє толерантність у взаємодії з однолітками та дорослими. Усвідомлює, що є інша точка зору. Виявляє в поведінці терпиме ставлення до інших точок зору та вміє толерантно та обґрунтовано пояснити свою позицію. Вміє розпізнавати в рекламі ознаки залякування, перебільшення, обману, маніпуляцій. Розуміє штучність створення іміджу медіа-героїв. Виявляє здатність до розпізнання міфів щодо медіа- героїв. Обізнаний з негативними наслідками куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин, безпечною поведінкою на дорозі, запобігання насильству тощо. |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
насильству тощо. Спілкування з соціокультурним Іншим. Тематика текстів та висловлень. Запорізьке козацтво, герої цієї доби. Українець трипільської доби. Душа народу та особливості Іншого в українській пісні. Самовираження українців у звичаях, традиціях, обрядах та святах. Народні митці України. Шанобливе ставлення до бабусі й дідуся, родичів в українців. «Я – українець (українка)». Усвідомлення причин та прогноз протікання соціально- комунікативних ситуацій. Розуміння ситуацій співпраці.
Останні дві ситуації дозволяють виділити індивідуальні стилі співробітництва характерні для дітей: схильність до лідерства, підкорення, агресивність, індивідуалістичні тенденції. |
Усвідомлює, що Інший представлений у культурі. Реалізуючи комунікативний намір та мету послуговується текстами та висловлюваннями, що виражають соціокультурного Іншого.
Учень виявляє здатність сформулювати питання, що допомагає віднайти інформацію, якої бракує для успішної дії, що є істотним показником його навчальної ініціативності. Здатність учня виявляти ініціативу в ситуації невизначеного завдання: з допомогою питань отримувати інформацію, якої бракує. Учень виявляє у взаємодії з однолітками схильність до лідерства, підкорення, агресивність, індивідуалістичні тенденції. |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
Виокремлення конфліктно насиченого епізоду літературного твору, де герої знаходяться в ситуації міжособистісного конфлікту. Визначення конфліктних позицій, носіями яких виступають герої. Розподіл ролей між учнями, виходячи з первинної діагностики рівня сформованості конфліктної позиції. Організація ціннісно-смислової діяльності учнів із осмислення продуктивності і непродуктивності конфліктних позицій. Виділення та характеристика конфліктного зіткнення; аналіз емоційного стану; виявлення причини, що спонукала вступити в конфлікт; доведення зайнятої опонентом у суперечці позиції («агресор», «спостерігач», «відповідальний опонент»).
Розуміння і реалізація комунікативних актів, як складника соціально-комунікативних ситуацій. Планування комунікативної ситуації, тобто здійснення проблемного аналізу комунікативної ситуації, врахування її ресурсів і можливостей, що ведуть до реалізації намічених цілей. У відповідності з соціально-комунікативною ситуацією здатність до реалізації комунікативних актів у яких відбувається втілення комунікативної інтенції (наміру), мети, |
Усвідомлення і довільна регуляція своїх почуттів, переживань і емоційних станів у взаємодії.
Здатність до емоційної ідентифікації з будь-яким героєм літературно-художнього твору. Здатність подивитися на себе з боку, скорегувати негативні вияви та сформувати позитивні уявлення про власні реальні якості суб’єкта спілкування. Здатність до осмислення продуктивних стратегій в ситуації конфлікту. Здатність до осмислення непродуктивних стратегій в ситуації конфлікту. Здатність до обґрунтування за допомогою рефлексивного сприймання кращого стилю поведінки в даній ситуації. Проживання ситуацій провокаційного вибору.
Здатність до планування комунікативної ситуації у зв’язку з досягненням цілей спілкування. |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
що надає висловлюванню конкретної спрямованості. Комунікативні акти для встановлення і підтримання контакту: привітання-зустрічі, прощання, поздоровлення, знайомства, представлення. Комунікативні акти для активізації внутрішньої установки, моральних почуттів та ціннісних орієнтацій: увага, турбота, емоційний вплив.
Типи комунікативних реакцій у ситуаціях спілкування. Ознайомлення учнів із різними типами реакцій: когнітивними та афективними, конструктивними та деструктивними, спрямованими на зовнішні обставини чи на себе. Цінності спілкування (міжсуб’єктного та внутрішньосуб’єктного ) з Іншим. Цінність пізнання. Створення педагогічних умов, за яких підліток відчуває себе першовідкривачем знання, залучається до експериментальної діяльності, емоційно переживає процес пізнання. Формуючи цінність пізнання, слід враховувати психологічні особливості підлітків з ЗПР, перш за все вибіркове ставлення до пізнавальної діяльності та залежність від емоційних аспектів та процесу пізнання. Тому навчання має емоційно прийматися підлітком, викликати інтерес і позитивні емоції, а конкретні знання мають бути осмисленими та затребуваними в діяльності. У навчальній |
Виражає комунікативний намір та мету для встановлення і підтримання контакту через висловлювання: привітання, прощання, поздоровлення, знайомства, представлення. Виражає комунікативний намір та мету для активізації внутрішньої установки, моральних почуттів та ціннісних орієнтацій через висловлювання: уваги, турботи, емоційний вплив. Здатність до осмислення продуктивних та непродуктивних реакцій в комунікативній ситуації. Здатність до обґрунтування за допомогою рефлексивного сприймання кращого стилю поведінки в даній ситуації.
Здатність до осмислення цінностей пізнання. У спілкуванні намагається виявляти цінності пізнання: ініціативу і самостійність. |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
діяльності слід заохочувати цінності: ініціативу і самостійність. Цінність Я. У навчальному закладі повинні бути створені умови для: пізнання учнями своїх індивідуальних характеристик; розвитку потреби у визнанні; виникнення інтересу до свого життя і прагнення перетворювати себе, перевтілювати та висловлювати себе; розвитку потреби втілювати в життя свій особистісний потенціал. Розвиток цінності Я передбачає включення підлітків із ЗПР у спортивно-змагальницьку, творчу та інтелектуальну діяльність у формі колективних загальношкільних заходів, класних вечорів, клубної діяльності. Важливим є формування цінностей – доброзичливості, зацікавленості, розуміння, асертивності, діалогу. Цінність Іншого. В цінності Іншого необхідно розвивати критичність, одночасно створюючи умови для усвідомлення значущості іншої людини, прийняття її індивідуальності та усвідомлення причетності до вчинків навколишніх для взаєморозуміння в міжособистісній взаємодії. Дієвим фактором вдосконалення цінності Іншого є «Школа спілкування», що проводиться психологом у формі соціально-психологічного тренінгу. Важливим є формування цінностей – дружби, толерантності, поваги, довіри, взаєморозуміння, співчуття, співпереживання. Цінність суспільно-корисної діяльності. Суспільно-корисна |
Здатність до осмислення цінностей Я. У спілкуванні намагається виявляти цінності Я: доброзичливість, зацікавленість, розуміння, асертивність, діалог.
Здатність до осмислення цінностей Іншого. У спілкуванні намагається виявляти цінності Іншого: дружбу, толерантність, повагу, довіру, взаєморозуміння, співчуття, співпереживання.
Здатність до осмислення цінностей суспільно-корисної |
Зміст корекційно-розвиткової роботи (реалізує вчитель-логопед і вчитель-дефектолог) |
Очікувані результати корекційно-розвиткової роботи (учень /учениця) |
1 |
2 |
діяльність є значущою для підлітків із ЗПР. Стимулювання соціальної активності реалізується шляхом організації різних форм соціально-значущої діяльності і цілеспрямованої участі підлітків у доступному перетворенні навколишнього світу. Варто приділити увагу присвоєнню цінностей суспільно- корисної діяльності – взаємодії, співробітництва, співтворчості. Цінність відповідальності. Навчання підлітків способам організації поведінки. Цілеспрямоване формування відповідальної поведінки шляхом прилучення до профілактичних заходів із подолання соціального інфантилізму, що передбачають вироблення низки важливих здібностей: приймати рішення і оцінювати їх наслідки, критично мислити, самовиражатися прийнятними способами, усвідомлено робити вибір та зважувати свої можливості. До цінностей відповідальності відносимо: духовність, свободу, любов, рішення, вибір. Здійснення цілепокладання в спілкуванні, тобто присвоєння цінностей спілкування та втілення комунікативних цілей в ціннісній поведінці. |
діяльності. У спілкуванні намагається виявляти цінності суспільно- корисної діяльності: взаємодію, співробітництво, співтворчість.
Здатність до осмислення цінностей відповідальності. У спілкуванні намагається виявляти цінності відповідальності: духовність, свободу, любов, рішення, вибір. |