Календарно-тематичне планування із розвитку мовлення для дітей з інтелектуальними порушеннями 8 клас

№

п/п

К-сть

Год

Зміст навчального матеріалу 

Очікувані результати  розвитку

 (мінімальні досягнення/

     максимальні досягнення)

Спрямованість корекційно- розвивальної роботи

Дата

Примітка

1.

Повторення вивченого матеріалу.

Будова слова.

Речення. Головні та другорядні члени речення.

Види речень за метою висловлювання.

– з допомогою вчителя розрізняє значущі частини слова;

– з допомогою вчителя розрізняє головні та другорядні члени речення (без вживання термінології, практично);

– розрізняє речення, різні за метою висловлювання, дотримується правил вживання розділових знаків у кінці речення;

–з допомогою вчителя будує прості речення із поданих слів);

Формування уміння диферен-ціювати речення за їх ритміко-інтонаційними особливостями. Формування навичок самоконтролю за вимовою.

Стимулювання активності та самостійності в роботі. Виховання уважності, сумлінності, старанності.

Формування умінь контро-лювати та оцінювати власні дії.

2.

Мовленнєвий розвиток.

Відомості про мовлення.

Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), їх особливості.

Мовлення як основний засіб спілкування. Різновиди мовленнєвого спілкування: усне й письмове,   монологічне й діалогічне. Мета спілкування й адресат мовлення; основні правила спілкування (бути ввічливими, привітними й доброзичливими; уважно, не перебиваючи, слухати співрозмовника;  уміти доброзичливо висловити незгоду з позицією співрозмовника; не розмовляти без потреби голосно, не використовувати грубих слів, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення тощо (практично).

Культура мовлення і спілкування. Особливості мовленнєвого етикету.

Найпростіші українські формули мовленнєвого етикету (вітання, прощання, прохання). Українські форми звертання до дітей і дорослих (Надіійко, Петрику, Галино Іванівно, Петре Григоровичу).

 – має уявлення про види мовленнєвої діяльності, про спілкування і мовлення;

–з допомогою розрізняє усну й письмову, монологічну й діалогічну форми мовлення;

– усвідомлює основні правила спілкування, вимоги до мовлення;

– з допомогою вчителя прогнозує висловлювання залежно від мети спілкування та адресата мовлення;

– під контролем учителя орієнтується в ситуації спілкування, дотримується основних правил спілкування;

– самостійно або після нагадування вітається, прощається;

–знає і вживає (під контролем учителя) найпростіші українські форми мовленнєвого етикету вітання, прощання, прохання; українські форми звертання до дітей і дорослих;

–з допомогою вчителя вміє запитати, відповісти, попросити, подякувати, вибачитись;

– з допомогою та під контролем учителя дотримується правил культури спілкування;

Розвиток слухової уваги та пам’яті.

Розвиток усного зв’язного мовлення.

Розвиток мовленнєвої активності.

Регулювання інтонаційної виразності мовлення.

Збагачення лексичного запасу.

Формування культури мовлення та культури поведінки.

Виховання любові до рідної мови.

Виховання бажання читати, писати, говорити й спілкуватися українською мовою.

Виховання уміння та бажання дотримуватися правил національного мовленнєвого етикету під час спілкування.

3.

Аудіювання (слухання-розуміння).

Слухання-розуміння  текстів різного типу (розповідь, опис, зокрема опис окремих предметів тощо); різних жанрів мовлення (казка, загадка, прислів’я, приказка, легенда, вірш, оповідання).

 – уважно слухає та розуміє мовлення і читання вчителя;

–розуміє висловлювання інших людей, звукозаписи;

– з допомогою вчителя дотримується інструкцій до виконання практичних завдань.

Розвиток довільної уваги.

Вдосконалення слухового сприймання.

Формування уміння пригадати значення знайомих слів, щоб зрозуміти зміст тексту.

Формування вміння уявляти те, що прослуховується.

4.

Говоріння.

Переказ тексту за поданим планом.

Вибірковий переказ.

Діалогічне мовлення. Діалог, його розігрування   відповідно  до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів  (діалог етикетного характеру, діалог-розпитування, діалоги за поданим початком, малюнками).

Монологічне мовлення (самостійне висловлювання). Конструювання висловлювань: опис (предметів, людей, явищ природи); повідомлення про діяльність; висловлення прохання, побажання. Розповідь (про події, що відбулися, особисті враження) за питаннями, за серією малюнків тощо.

- переказує короткі тексти за планом з допомогою вчителя);

–включається в діалог з учителем, учнями, батьками тощо;

– під керівництвом вчителя бере участь у  розігруванні діалогів певного обсягу (орієнтовно 2-4 репліки для двох учнів) відповідно до пропонованої ситуації спілкування (за зразком, готовими репліками, формулами мовленнєвого етикету, опорними словами, малюнком);

 –під контролем учителя дотриму-ється норм української літературної мови;

– виявляє активність у спілкуванні з допомогою та за нагадуванням учите-ля: звертається із запитаннями та про-ханнями до вчителя, однокласників у навчальних і побутових ситуаціях;

– будує висловлювання з допомогою вчителя (з використанням знайомого мовленнєвого матеріалу, в типових навчальних, ігрових, побутових ситуаціях);

– з допомогою словесно описує спостережувані предмети та явища (за питаннями вчителя, з опорою на малюнок, план);

–розповідає про побачене, почуте, відповідаючи на запитання вчителя;

–з допомогою та за питаннями вчи-теля коментує та пояснює власні дії.

Формування чіткості та виразності усного мовлення.

Формування навичок діалогічного й монологічного усного мовлення. Формування вміння орієнтуватися на ситуацію спілкування (учасники діалогу, їх настрій, місце проведення діалогу).

Формування вміння змістовно, граматично правильно, логічно висловлюватися та доцільно використовувати слова в конкретному значенні.

Формування невербальних засобів спілкування (міміка, природні жести).

Формування та розвиток емоційно та інтонаційно виразного мовлення.

Виховання уважного, доброзичливого ставлення до співрозмовника. Розвиток культури спілкування.

5.

Читання.

Читання мовчки (розуміння, запам’ятовування)  текстів.

Читання вголос (розуміння, запам’ятовування)  текстів.

Виразність читання.

Робота з книжкою: виділення слів, частин змісту в тексті.

– читає мовчки доступні за змістом тексти (нескладні слова, речення); ро-зуміє ситуацію, описану в прочи-таному творі;

– читає вголос слова і прості речення з доступних текстів у повільному темпі, розуміє їх зміст;

– за завданням та з допомогою учителя вибирає в тексті певні частини змісту, влучні слова та вислови, які характеризують дійових осіб, події, картини природи тощо;

– переглядає текст і знаходить у ньому вказані елементи (слова, написані з великої літери, слова з апострофом та ін.);

Формування навичок правильного плавного читання цілими словами.

Розвиток навичок розпізнавання знайомих слів.

Формування навичок слухання-розуміння та читання-розуміння текстів різного призначення.

Розвиток виразності читання та усного мовлення.

Розвиток навичок читання-розуміння слів, речень, текстів.

Формування уміння вживати у власному мовленні слова і фрази з прочитаних текстів.

6.

Писемне мовлення.

Написання під диктування речень і текстів.

Складання речень за запитаннями, малюнками, на тему.

Речення з правильним і неправильним порядком слів (деформоване речення).

Перевірка власних письмових робіт.

– пише під диктування слова, речення з 2-3 слів (після відповідної підготовчої роботи);

– складає з допомогою вчителя прості речення за запитаннями, малюнками, на тему;

– з допомогою вчителя упорядковує деформовані речення (слова даються у правильній граматичній формі), записує їх;

–з допомогою вчителя доповнює речення відповідним змісту словом).

– з допомогою вчителя робить спроби перевіряти власні письмові роботи, знаходить і виправляє помилки;

Формування правильної граматичної будови мовлення.

Розвиток мислительних опера-цій аналізу, порівняння, синтезу

Формування та розвиток нави-чок самодиктування слів при списуванні та написанні під диктовку.

Формування навички правильно обирати поставу під час письма;

розвиток логічно зв’язного писемного мовлення.

Формування навичок само-контролю.

Виховання охайності, самос-тійності.

7.

Знання про мову. Мовні вміння.

Мова і мовлення.

Мова як засіб спілкування.

Рідна, державна та інші мови.

–називає з допомогою вчителя назву держави, її столицю, державні символи;

–знає, що українська мова – державна мова України, мова спілкування українців;

Формування шанобливого ставлення до української мови; бажання її вивчати.

Розвиток уявлень учнів про сигніфікативну функцію мов-лення (функцію позначення).

8.

Слово.

Групи слів за значенням: синоніми, антоніми.

Будова слова. Префікс, корінь слова, суфікс, закінчення, – частини слова.

Спільнокореневі слова.

Розрізнення префікса і прийменника (практично).

Вживання апострофа після префіксів  роз-, без-, воз-, з-, с-.

 –розуміє значення загальновживаних слів);

– з допомогою вчителя розрізняє значущі частини слова;

– має уявлення про спільнокореневі слова; розрізняє і знаходить їх в усному та писемному мовленні;

–повторює за вчителем та наводить приклади спільнокореневих слів;

–дотримується правил правопису з допомогою вчителя;

– під контролем учителя правильно пише слова з апострофом.

Формування та розвиток усвідомлення конкретного змісту слів.

Розвиток слухового та зорового сприймання.

Удосконалення навичок звукового, звуко-буквеного, складового аналізу слів.

Формування та розвиток здатності до словотворення, до змінювання слів.

Формування та закріплення правильної вимови слів.

9.

Частини мови.

Іменник. Власні іменники. Велика літера у власних іменниках.

Граматичні категорії іменника: рід, число, відмінок. Відмінювання іменників за відмінками (практично).

Кличний відмінок іменника при звертанні: мамо, брате, Іване Петровичу, Ганно Василівно.

Прикметник. Роль прикметників у мовленні.

Граматичні категорії прикметника: число, рід, відмінок. Визначення числа, роду, відмінка прикметника за числом, родом, відмінком іменника (практично).

Узгодження прикметників з іменниками в усному і писемному мовленні.

Правопис прикметників із суфіксами –ськ-, -зьк-, -цьк-, -еньк-, -есеньк- (практично).

Дієслово. Синтаксична роль дієслова. Поняття про дієслово.

–з допомогою знаходить іменники серед інших частин мови в реченні, наводить приклади;

–пише (списує) з великої букви під контролем вчителя);

–розрізняє слова (іменники), що сто-ять у множині та однині за закінчен-нями, групує їх із допомогою вчителя

–з допомогою вчителя співвідносить іменники в однині і множині з відповідною кількістю предметів;

– з допомогою вчителя визначає рід іменників;

– з допомогою вчителя змінює іменники за числами та відмінками (практично);

–з допомогою знаходить прикметни-ки серед інших частин мови в реченні, наводить приклади;

– з допомогою вчителя розрізняє (практично) граматичні категорії прикметника;

– в усному мовленні та на письмі дотримується лексико-граматичної сполучуваності прикметників з іменниками (під контролем учителя);

–під контролем вчителя правильно пише суфікси у прикметниках;

–з допомогою знаходить дієслово серед інших частин мови в реченні, наводить приклади;

Збагачення словника іменнико-вою лексикою; формування на-вичок адекватного використан-ня її в усному та писемному мовленні.

Формування та розвиток здатності до словотворення, до змінювання слів та речень.

Збагачення словника прикмет-никовою лексикою; формування навичок адекватного викорис-тання її в усному та писемному мовленні.

Розвиток процесів сприймання, запам’ятовування, пригадуван-ня, відтворення.

Формування уміння контролю-вати власну мовленнєву діяль-ність.

Формування уявлень про роль прикметників у художньому стилі мовлення.

10.

Речення, словосполучення.

Загальне поняття про речення.

Розрізнення словосполучення від слова й речення.

Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, окличні. Розділові знаки в кінці речень. Інтонування речень, різних за метою висловлювання. Складання різних за метою висловлювання речень на задану тему.

Головні члени речення: підмет і присудок.

Другорядні члени речення (практично).

Поширення речень другорядними членами за допомогою запитань.

– має уявлення про речення (склада-ється зі слів, виражає завершену думку);

– розрізняє словосполучення від слова і речення;

– розуміє й адекватно відповідає на запитання, із чого складається речення та про що йдеться в ньому;

–застосовує з допомогою вчителя правило про написання великої букви на початку речення, дотримується його;

–під контролем вчителя дотримується пауз між реченнями в усному мовленні (за необхідності – після нагадування вчителя);

– знає про відокремлення речень на письмі розділовими знаками (крапкою, знаком питання, знаком оклику);

–наслідує вчителя та інтонує різні за метою висловлювання речення;

– з допомогою вчителя добирає розділовий знак, який необхідно поставити в кінці речення (крапку, знак питання, знак оклику);

–з допомогою вчителя будує прості речення із поданих слів);

– має уявлення про підмет і присудок як головні члени речення;

– з допомогою вчителя визначає головні й другорядні члени речення (практично, відповідаючи на запитання);

–разом із учителем виконує прості завдання;

–з допомогою вчителя будує прості речення із поданих слів;

Формування осмисленості сприймання (розуміння суті  того, що сприймається).

Формування практичних мов-леннєвих навичок на базі дос-тупних відомостей про речення як таке, що виражає закінчену думку.

Формування мислительних операцій аналізу, порівняння, узагальнення.

Формування уміння дотриму-ватися правил правопису на письмі.

Формування уміння користу-ватися мовленнєвими, інтона-ційними та немовними засобами виразності (робити паузи, оби-рати темп читання, інтонацію, вираз обличчя, та змінювати їх залежно від розділових знаків та змісту).

Розвиток інтонаційної виразності мовлення.

Виховання вміння відчувати емоційний настрій висловлювання.

Формування вміння виправляти допущені помилки.

11.

Текст.

Заголовок тексту. Відповідність заголовка змісту тексту.

Структура тексту (зачин, основна частина, кінцівка).

Поділ текстів на логічно завершені частини за даним планом.

Складання простого плану тексту.

Відновлення текстів із деформованою будовою.

Тексти різних типів: розповідь, опис, міркування.

–з допомогою вчителя розрізняє за-головок і зміст тексту, добирає до тексту заголовок із запропонованих учителем;

– з допомогою вчителя поділяє текст на частини  (зачин, основна частина, кінцівка); разом із учителем відслідковує зв’язок розгортання основної думки з новою частиною тексту;

– з допомогою вчителя поділяє тексти на логічно завершені частини за даним планом;

– разом із учителем складає простий план прочитаного тексту;

– разом з учителем відновлює тексти з деформованими частинами на основі встановлення логічних зв’язків між частинами тексту, з’ясування послідовності подій;

–слухає і читає прості тексти різних типів, залежно від мовленнєвих можливостей учня);

–переказує за планом простий знайомий текст;

– уміє будувати усну розповідь про певну подію із власного життя;

Формування осмисленості сприймання (розуміння суті  того, що сприймається).

Формування практичних мовле-ннєвих навичок на базі доступ-них відомостей про речення як таке, що виражає закінчену думку.

Формування мислительних операцій аналізу, порівняння, узагальнення.

Формування уміння корис-туватися мовленнєвими, інтона-ційними та немовними засобами виразності (робити паузи, оби-рати темп читання, інтонацію, вираз обличчя, та змінювати їх залежно від розділових знаків та змісту).

Розвиток інтонаційної вираз-ності мовлення.

Формування уміння дотриму-ватися правил правопису на письмі.

Формування вміння виправляти допущені помилки.

12.

Повторення та закріплення вивченого матеріалу за рік.