Календарно-тематичне планування з розвитку мовлення для дітей зі зниженим зором 5 клас

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Відомо, що мовлення відіграє надзвичайно важливу роль у житті дітей із глибокими порушеннями зору, оскільки, окрім основних функцій (комунікативної, сигнифікативної, смисло-розрізнювальної та спонукальної) воно виконує ще й компенсаторну функцію. Виокремлення цієї функції мовлення не означає виникнення якихось принципових особливостей у змісті, структурі чи стилістиці мовлення незрячих, а тільки вказує на появу нового аспекту мовлення, що виникає внаслідок звуження сфери пізнання та є спрямованим на подолання пов’язаних із цим негативних наслідків у психічному розвитку школярів із вадами зору.

 Мовленнєва компенсація наслідків зорової депривації реалізується головним чином у сфері чуттєвого пізнання. Мовлення, взагалі, та слово, зокрема, уточнюють, корегують і спрямовують чуттєве сприйняття дійсності. Дефекти зору призводять до цілковитого чи часткового випадіння зорових образів із чуттєвого досвіду, при чому в багатьох випадках предмети та явища зовнішнього світу залишаються недоступними для сприймання за допомогою збережених органів відчуттів. Заповнення цих прогалин, а також уточнення та корегування не досить повних, а найчастіше навіть спотворених до цілковитої невідповідності оригіналу, тактильних, зорових (за умови наявності залишкового зору) та інших образів є функцією мовлення та мислення. 

На основі словесних пояснень, супроводжуваних доступними для незрячого чуттєвими даними та збереженими зоровими образами (у випадках втрати зору в неранньому дитинстві), діти із вадами зору отримують уявлення про велику кількість недоступних для їхнього сприймання предметів і явищ довколишнього світу.

Компенсаторна функція мовлення яскраво виражена в усіх видах психічної діяльності школярів із глибокими порушеннями зору: у процесі сприймання, коли слово його спрямовує й уточнює, при формуванні уявлень та образів уяви, під час засвоєння понять тощо. Неодмінною умовою успішного пізнання незрячою дитиною довколишньої дійсності є зв’язок її збідненого досвіду зі словом, яке сприяє виокремленню суттєвих ознак, встановленню взаємозв’язків і відношень між об’єктами та їх частинами, а також дозволяє подолати формальне засвоєння понять.

Проте компенсаторна функція мовлення не вичерпується пізнавальною діяльністю: вона має величезне значення у формуванні особистості дитини з вадами зору. Адже саме завдяки мовленню незрячі можуть підтримувати контакт із іншими людьми, орієнтуватись у довколишньому світі, бути активними та корисними членами суспільства.

Тому заняття з розвитку мовленн є важливою складовою корекційно-розвивального блоку навчального плану спеціальної школи-інтернату для дітей із глибокими порушеннями зору.

Розвиток і корекція мовлення незрячих учнів у спеціальній школі-інтернаті здійснюється впродовж навчання в початковій (1–4 класах) і середній та старшій школі (5–9 (10) класах). Це забезпечує комплексність і послідовність корекційно-розвивального впливу, спрямованого на мінімізацію недоліків мовлення незрячих учнів, а також сприяє якнайповнішому вираженню компенсаторної функції мовлення.

Психокорекційна робота з розвитку мовлення в 5–9 (10) класах спеціальної школи-інтернату для дітей із глибокими порушеннями зору спрямована на досягнення максимальної нормалізації психічних процесів, подолання типологічних та індивідуальних недоліків усного та писемного мовлення дітей у процесі їхнього навчання та загального розвитку.

Тож метою спеціальних занять з розвитку мовлення в 5–9 (10) класах для учнів із глибокими порушеннями зору є забезпечення такого рівня їх мовленнєвої компетенції, який допоможе їм успішно здійснювати самостійну комунікативну діяльність, сприятиме корекції недоліків психофізичного розвитку та підготовці до соціалізації в суспільстві.

Відповідно, завданнями уроків розвитку мовлення у 5–9 (10) класах є:

1.      розвиток перцептивних (аудіювання, читання) та продуктивних (говоріння, письмо) мовленнєвих умінь;
2.      розширення та збагачення словникового запасу, подолання негативних наслідків ураження зорового аналізатора (вербалізму та формалізму мовлення);
3.      забезпечення емоційно-мотиваційного компоненту оволодіння рідною мовою;
4.      корекція мовленнєвих недоліків: вироблення навичок дотримання орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних, інтонаційних, жанрово-стилістичних норм усного та писемного мовлення;
5.      формування високого рівня культури монологічного та діалогічного усного та писемного мовлення;
6.      формування гуманістичного світогляду, розвиток духовного світу, утвердження загальнолюдських морально-етичних орієнтирів;
7.      розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, їхнього самостійного і критичного мислення, культури полеміки, вміння аргументовано доводити власну думку;
8.      вироблення вміння компетентно і цілеспрямовано орієнтуватися в інформаційному і комунікативному сучасному просторі;
9.      забезпечення компенсаторної функції мовлення у формуванні всебічно розвиненої особистості, здатної до самостійної життєдіяльності й успішної інтеграції в суспільстві.

Роботу з розвитку мовлення у 5–7 класах спеціальної школи-інтернату для дітей із вадами зору слід проводити за такими напрямками:

•                   розвиток фонематичних процесів і звуко-буквенного аналізу і синтезу;
•                   формування та розвиток орфоепічних навичок;
•                   розвиток аудіативних умінь, розширення та деталізація словесної пам’яті;
•                   збагачення та уточнення словникового запасу;
•                   розвиток уваги до морфологічного складу слів та словозміни у словосполученнях;
•                   робота над граматичною структурою речення, розвиток уміння правильно складати прості поширені речення, вживати різні граматичні конструкції у зв’язному мовленні;
•                   формування навичок розрізнення та адекватного використання жанрово-стильових особливостей мовлення;
•                   розвиток навичок зв'язного діалогічного і монологічного мовлення;
•                   корекційна робота з подолання порушень усного та писемного мовлення;
•                   оволодіння вміннями невербальної комунікації: формування адекватного арсеналу мімічних, пантомімічних рухів;
•                   підвищення загальної культури усного та писемного монологічно-діалогічного мовлення школярів.

Корекційно-компенсаторна спрямованість занять з розвитку мовлення в 5–7 класах визначається ї метою і завданнями, які в свою чергу зумовлюються змістом навчального матеріалу, віком учнів, їхніми індивідуальними особливостями, часом втрати зору або початком його зниження, та ґрунтується на принципах:

1.                  корекційної спрямованості педагогічного впливу на розвиток мовлення незрячих учнів як важливої складової їхнього психофізичного розвитку;
2.                  системності та систематичності навчальної діяльності з подолання недоліків мовлення школярів;
3.                  забезпечення міжпредметних зв’язків із навчальними дисциплінами суспільно-гуманітарного та природничого циклу: рідною й іноземною мовами, українською та світовою літературами, етикою, історією України, біологією, географією  тощо;
4.                  навчально-виховної спрямованості дидактичного матеріалу, відповідності навчальних методів  і прийомів меті та завданням уроку;
5.                  гуманістичної спрямованості навчально-виховного процесу розвитку мовлення учнів;
6.                  забезпечення індивідуального підходу й особистісно-орієнтованої спрямованості в навчанні та вихованні школярів із глибокими порушеннями зору.

Передбачається, що збідненість і стереотипність самостійного мовлення, наявна в незрячих учнів  5–9 (10) класів, долатиметься завдяки опрацюванню різноманітних типів речень і текстів, а також роботі над правильним вживанням часових і відмінкових форм. Розширення арсеналу формальних засобів вираження думки логічно пов’язуватиметься із попереднім уточненням змісту висловлювання. Такий підхід має на меті навчити дітей об’єднувати навколо одного й того ж змісту різноманітну лексику та синтаксичні конструкції, що сприятиме уникненню формалізму та вербалізму мовлення школярів.

Групова й індивідуальна форми проведення занять з розвитку мовлення сприятимуть мінімізації мовленнєвих недоліків, корекції психофізичного й особистісного розвитку школярів із вадами зору, надаватимуть учням можливості активніше спілкуватися, створюватимуть підґрунтя для успішної соціалізації.

Матеріал до програми колекційного курсу „Розвиток мовлення” дібрано з урахуванням міжпредметних зв’язків із навчальними дисциплінами суспільно-гуманітарного циклу, що сприятиме розширенню світогляду учнів, формуванню вмінь і навичок ефективного засвоєння знань з мови і мовлення на інших уроках.

Структурно зміст навчальної програми у кожному класі розподілено (із зазначенням кількості годин) на 3 розділи: „Мовлення як засіб спілкування”, „Робота з текстами певного стилю, типу та жанру мовлення”, „Культура усного та писемного мовлення”, що забезпечує логічність і послідовність викладу навчального матеріалу, збалансованість формування ґрунтовних теоретичних знань про рідну мову та мовлення та практичних умінь і навичок грамотної й ефективної міжособистісної комунікації, встановлення постійного взаємозв’язку між розвитком мовленнєвої компетенції учнів і їхньою повсякденною мовленнєвою діяльністю, комплексність і варіативність корекційно-розвивального впливу на мовленнєвий розвиток школярів із глибокими порушеннями зору.

На заняттях з розвитку мовлення у формуванні та розвитку мовленнєвих умінь і навичок незрячих учнів важливе місце посідає робота з удосконалення аудіювання (слухання-розуміння), що передбачає регулярне використання спеціально підготовлених, цілеспрямованих завдань з розвитку умінь слухати, розуміти, аналізувати й оцінювати усне висловлювання (його зміст, особливості побудови, мовного оформлення тощо), виокремлення з прослуханої інформації тих її елементів, які необхідні для розв’язання комунікативних завдань. Зокрема, на основі прослуханих текстів інструктивного характеру доцільно застосовувати завдання, що передбачають короткі відповіді на запитання за змістом тексту, складання плану прослуханого, вибір правильної відповіді із декількох запропонованих, спостереження за мовними виражально-зображувальними засобами; використовувати на уроках тексти художнього, публіцистичного, наукового та інших стилів.

Формування другого виду мовленнєвої діяльності — говоріння — передбачає формування і розвиток умінь та навичок діалогічного і монологічного мовлення, що здійснюється в процесі:

•                    заучування учнями невеликих текстів, віршів, загадок, прислів’їв, приказок, матеріалів для рольових ігор тощо;
•                    складання усних відповідей на основі почутого або прочитаного тексту, усних повідомлень та відповідей на лінгвістичну тему;
•                    переказування почутого або прочитаного (докладно, стисло, вибірково) текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення;
•                    складання діалогів і монологічних висловлювань різних типів, стилів і жанрів мовлення.

Робота з читання на уроках розвитку мовлення спрямована на вироблення в учнів навичок виразного читання вголос, що передбачає його інтонаційну правильність, достатню швидкість, уміння виражати за допомогою темпу, тембру, гучності читання, правильної розстановки логічних наголосів  особливості змісту, стилю тексту, авторського задуму тощо.

Важливим аспектом розвитку мовлення незрячих учнів у 5–9 (10) класах є формування навичок читання мовчки, практичне ознайомлення з його різновидами (ознайомлювальним, вивчальним, переглядовим). Школярі повинні навчитися читати мовчки незнайомий текст швидше, ніж уголос, розуміти і запам’ятовувати після одного прочитання його фактичний зміст, логічні відношення, закладені в тексті, розуміти його основну думку, позицію автора, сприймати зображувально-виражальні засоби прочитаного.

Значне місце на уроках із розвитку мовлення у 5–9 (10) класах посідає удосконалення навичок письма школярів із глибокими порушеннями зору: написання робіт творчого характеру, серед яких усні й письмові перекази і твори різних типів, стилів і жанрів мовлення. Перекази і твори виступають у якості підготовчих вправ до оволодіння учнями життєво необхідними жанрами мовлення (конспект, реферат, доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо). Для активізації мовленнєвої діяльності незрячих учнів слід надавати перевагу таким темам для створення самостійних висловлювань, які були б пов’язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали інтерес, прагнення поділитися думками, зближували реальну і навчальну мовленнєву діяльність, мали б чітке виховне спрямування.

Заняття з розвитку мовлення у 5–9 (10) класах доцільно будувати таким чином, аби кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення, розширювали свій загальний світогляд.

Комунікативна діяльність на заняттях з розвитку мовлення має здійснюватися в ході розв’язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань (за принципом зростання складності). Щоб  надати школярам більше можливостей для спілкування, висловлення власних думок і почуттів, необхідно ширше впроваджувати групову та парну форму проведення занять, індивідуалізувати та диференціювати систему письмових робіт.

Варто також звернути увагу на те, що, попри відсутність поточного та тематичного оцінювання успішності навчальної діяльності школярів, на початку та в кінці навчального року слід проводити вхідний і вихідний моніторинг рівня розвитку мовлення учнів. З цією метою в змісті програми вказано, якими вміннями та навичками мусять оволодіти діти по закінченні вивчення кожної теми та розділу.

5 клас (        год.; 2 год. на тиждень)