Календарно-тематичне планування з української мови для учня з ООП з порушеннями інтелектуального розвитку

№ з\п

Дата

Зміст програмового матеріалу

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів з ООП

Спрямованість корекційно-розвиткової роботи

Примітка

ВСТУП

1

Краса і багатство української мови

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає  засоби милозвучності української мови;

знаходить їх у тексті (реченнях),  використовує в мовленні;

знає й розуміє особливості української мови, які забезпечують точність, виразність, образність вислову.

Діяльнісна складова

добирає засоби мови, відповідні меті й ситуації спілкування;

розпізнає синоніми, антоніми, використовує їх у мовленні;

Ціннісна складова

усвідомлює естетичну цінність української мови;

оцінює словникове багатство української мови;

усвідомлює права й мовні обов’язки учнів як громадян своєї держави;

розуміє й обгрунтовує необхідність вільного володіння державною мовою.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

розуміє, як пов’язані мова і мовлення;

має уявлення та пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, ситуація спілкування, адресат мовлення, мета спілкування;

знає типи мовлення (розповідь, опис, роздум, оцінка (предмета, явища), наводить приклади відповідних висловлень;

пояснює відмінність між мовленням усним і писемним, монологічним і діалогічним;

знає й використовує доцільні етикетні формули відповідно

до різних ситуацій спілкування,

віку та статусу співрозмовника.

Діяльнісна складова

застосовує всі види мовленнєвої діяльності;

аналізує й осмислює  ситуацію спілкування, визначає її складники;

виявляє спроможність ініціювати комунікативну взаємодію (ПФГ);

виявляє здатність логічно обґрунтовувати висловлювані думки й оцінки;

усвідомлює важливість додержання правил спілкування: ввічливості, привітності, доброзичливості, уваги

до співрозмовника, стриманості, тактовності;

дотримується правил етикету в поведінці й під час спілкування.

Ціннісна складова

сприймає спілкування як цінність;

поважає права й думки співрозмовників;

розуміє почуття й мотиви  співрозмовника;

усвідомлює небезпеку можливого негативного впливу й маніпуляцій у процесі спілкування телефоном та в мережі Інтернет;

робить висновки про необхідність  протистояти й протидіяти негативним впливам, допомагати в такому  протистоянні іншим.

  Учень / учениця: *розуміє значення мови у житті та діяльності людей, роль української мови  як державної мови України; *має уявлення про види мовленнєвої діяльності, про спілкування і мовлення; під контролем дотримується основних правил спілкування, з допомогою розрізняє діалогічне та монологічне мовлення, знаходить приклади в текстах; *намагається дотримуватися вимог до мовлення під час усного висловлювання та на письмі; *орієнтується у ситуації спілкування; з допомогою прогнозує подальший характер висловлювання на основі формулювання його теми; *має поняття про тему висловлювання, під контролем намагається визначати тему висловлювання, *дотримується теми висловлювання під час продукування власного висловлювання; *помічає і виправляє допущені помилки; ефективно використовує допомогу.

– розвиток сприймання, мислення, пам’яті, уваги на основі  знань про мову і мовлення.

  – на основі поданих учителем та складання  зв’язних текстів формувати уміння діалогічного і монологічного мовлення; дотримуватися правил правопису та основних правил спілкування.

  – бути толерантним у спілкуванні, адекватно реагувати на зауваження;  самостійно виправляти допущені помилки в усному та писемному мовленні.

  – формування структурних компонентів самостійної навчальної діяльності  на основі аналізу зразка завдання та інструкції щодо його виконання.

 – розвиток сприймання, мислення, пам’яті на основі пригадування складових частин тексту.

  – збагачення мовлення літературознавчими термінами, що стосуються тексту, адекватне  вживання  їх в мовленні;  розвиток мовлення на основі зразків різних типів мовлення.

 – розвиток пізнавальної активності, волі, цілеспрямованості з метою правильного виконання завдань

2

Урок мовленнєвого розвитку. Види мовленнєвої діяльності (повторення й поглиблення вивченого). Загальне уявлення про ситуацію спілкування та її складники: адресант мовлення (той, хто говорить або пише), адресат мовлення (той, до кого спрямоване мовлення), тема та основна думка висловлювання, мета й місце спілкування (практично).

Повторення, узагальнення й поглиблення вивченого

3

Словосполучення і речення. Головні члени речення. Просте речення.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;

наводить приклади словосполу-чень і речень; простих речень, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова; складних речень;

пояснює роль звертань, вставних слів  (словосполучень) та однорід- них членів речення в мовленні;

пояснює вживання розділових знаків у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами.

Діяльнісна складова

розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;

визначає головне й залежне слова у словосполученні; визначає головні  та другорядні члени речення;

знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;

називає частини мови, якими вони виражені;

будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою.

розставляє правильно розділові знаки в простих ускладнених реченнях,  складних реченнях (у межах вивченого);

знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила.

Ціннісна складова

сприймає спілкування як цінність;

поважає права й думки співрозмовників;

цінує духовно наснажене, емоційно багате спілкування між людьми (НЛ-3), що виявляється у  висловленні уваги й поваги засобами листування;

усвідомлює  необхідність гармонійного співіснування людини й природи, збереження й захисту довкілля (НЛ-1).

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає сфери вживання, основні види (жанри) висловлень, загальні та мовні  ознаки основних стилів мовлення;

розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;

називає загальні та мовні ознаки офіційно-ділового стилю;

знає основні  види сучасних засобів масової інформації (ЗМІ);

розуміє й пояснює мету створення оголошень як оптимального способу передавання корисної для людей  інформації;

знає реквізити оголошення як ділового папера;

знає й розуміє критерії визначення наданої ЗМІ якісної та корисної інформації.

Діяльнісна складова

розрізняє стилі  мовлення (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистич-ний);

визначає сферу використання їх;

складає текст оголошення в офіційно-діловому стилі з дотриманням основних вимог;

помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.

Ціннісна складова

усвідомлює необхідність добре організованого обміну інформацією в суспільстві;

усвідомлює призначення друкованих та віртуальних ЗМІ, інших інформаційних джерел;

оцінює текст оголошення (зміст, форму, мовне оформлення).

Учень / учениця: *розрізняє словосполучення і речення, поширені й непоширені речення; з допомогою  поширює непоширені речення; *визначає граматичну основу та другорядні члени речення, наводить приклади; *практично визначає однорідні члени речення,  під контролем дотримується на письмі розділових знаків між однорідними членами речення; *для з’язку однорідних членів речення використовує сполучник «і»; *з допомогою контролює хід виконання завдання;; ефективно використовує допомогу.

  Учень / учениця: самостійно та* з допомогою добирає лексику до теми, з допомогою правильно структурує речення; дотримуючись зв’язку слів у реченні та речень в тексті, *уміє доречно використовувати формули мовленнєвого етикету під час продукування висловлювання; *під контролем помічає і виправляє допущені помилки.

  Учень / учениця: *дотримується правильної інтонації у реченнях з однорідними членами; з допомогою вживає у мовленні поширені й непоширені речення, *під контролем дотримується лексико-граматичної сполучуваності слів у реченнях; з допомогою  виправляє допущені помилки.

  Учень: з допомогою учителя і самостійно аналізує, синтезує, узагальнює навчальний матеріал, класифікує і порівнює його, робить певні висновки, звітується про виконану діяльність.

– розвивати і коригувати орієнтувальний компонент самостійної навчальної діяльності на основі аналізу зразка виконання завдання та змісту завдання.

  – розвивати і коригувати  сприймання, мислення, пам’ять на основі роботи над реченням.

  – збагачувати мовлення поширеними реченнями, дотримуватися правил правопису поширених речень з однорідними членами.

 – виховувати любов і пошану до української мови, прагнення розмовляти літературною мовою; формувати вольові зусилля для опанування правилами правопису поширених речень з однорідними членами.

– збагачувати мовлення поширеними реченнями; на основі поширених речень розвивати й коригувати інтонаційні уміння.

 – формувати уміння виконавчої діяльності на основі уточнення і корекції мисленнєвих дій аналізу, синтезу, класифікації, порівняння й узагальнення

4

Звертання, вставні слова, однорідні члени у простому реченні.

5

Урок мовленнєвого розвитку. Повторення вивченого про стилі і типи мовлення. Аудіювання текстів діалогічного й монологічного характеру, у яких поєднано різні типи мовлення (розповідь, опис, елементи роздуму).

6

Складне речення. Розділові знаки у складному реченні.

7

Пряма мова. Діалог. Розділові знаки при прямій мові й діалозі.

8

Орфограми в коренях, префіксах, суфіксах і на межі значущих частин слова та основ.

9

Урок мовленнєвого розвитку. Складання й розігрування діалогу етикетного характеру відповідно до запропонованої ситуації спілкування (вітання, знайомство і представлення, пропозиція допомоги людині, що опинилася в скрутній ситуації).

Лексикологія

10

Групи слів за їх походженням: власне українські і запозичені (іншомовного походження) слова. Тлумачний словник української мови. Словник іншомовних слів

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає та розуміє значення основних термінів розділу;

пояснює лексичне значення слова;

пояснює поділ слів на власне українські й запозичені;

розуміє й пояснює причини вилучення з активного вжитку певних слів (історизмів, архаїзмів) та появи того чи іншого неологізму;

пояснює відмінність між словами загальновживаними та стилістично забарвленими, доцільно їх використовує;

обґрунтовує вживання в наукових і художніх текстах застарілих  і діалектних слів;

пояснює відмінність між термінами та професійними словами;

знає правила написання іншомовних слів.

Діяльнісна складова

розрізняє слова за походженням (власне українські та запозичені);

користується словниками: тлумачним та  іншомовних слів;

записує правильно іншомовні слова;

замінює за можливості іншомовне слово українським відповідником;

розрізняє активну й пасивну лексику;

розпізнає серед застарілих слів архаїзми та історизми;

розрізняє слова загальновживані та стилістично забарвлені;

доречно вживає вивчені пласти лексики у власному мовленні; визначає їхню роль у текстах різних стилів;

редагує речення й тексти, у яких допущено лексичні помилки.

Ціннісна складова

сприймає вживання просторічних слів (росіянізмів, вульгаризмів, перекручених слів) за вияв низького рівня мовленнєвої культури;

критично ставиться до надмірного вживання іншомовних слів у мовленні, надає перевагу українським словам;

шанує родину, співвідносить себе з нею, цікавиться життям і професійною діяльністю батьків; замислюється про майбутнє, прагне успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі (НЛ-4).

Учень / учениця: *розрізняє власне українські і запозичені (іншомовного походження) слова, загальновживані та професійні слова і терміни, діалектизми, наводить приклади; активну і пасивну лексику,

Учень / учениця: *доречно вживає в усному і писемному мовленні професійні слова, терміни, пояснює їх значення, *адекватно добирає прислів’я до відповідного тексту; з допомогою правильно записує прислів’я; *намагається знаходити і виправляти помилки.

Учень / учениця: *орієнтується у структурі тексту, наводить приклади; *використовує різні види зв’язку речень у тексті; з допомогою і самостійно будує текст-розповідь, добираючи лексику для усної розповіді; під контролем та з допомогою складає простий план власного висловлювання, *розповідає складену розповідь за планом.

 – розвиток  уваги, сприймання, мислення, пам’яті на основі матеріалу про професійні терміни, фразеологізми.

  – збагачення  мовлення професійною лексикою, що стосується доступних розумово відсталим професій; прислів’ями, фразеологізмами.

 – формування структури самостійної діяльності; розвиток саморегуляції, здатності працювати за зразком, словесною інструкцією, за уявою.

 – збагачення словникового запасу відповідною термінологією (професійні слова, терміни), що стосуються доступних розумово відсталим професій; адекватне вживання даної лексики у власному мовленні.

- корекція та формування мислення, пам’яті на основі повторення вивченого про текст.

  МР – збагачувати мовлення  мовознавчою термінологією на основі знань про структуру тексту.

  ОР – розвивати пізнавальну активність на основі роботи над зв’язними висловлюваннями.

11

Лексична помилка (тавтологія, калькування, вживання слів у невластивих значеннях тощо). Редагування речень і текстів, у яких допущено лексичні помилки).

12

Написання слів, що ввійшли в українську мову з інших мов. Правопис апострофа і знака м’якшення в словах іншомовного походження. Подвоєння букв у загальних і власних назвах іншомовного походження. Добирання українських відповідників до вжитих у реченнях (текстах) іншомовних слів.

13

Букви и, ї в словах іншомовного походження.

14

Урок мовленнєвого розвитку. Повторення вивченого про текст, його основні ознаки, особливості будови тексту, використання мовних засобів зв’язку між його частинами. Основні джерела матеріалу для твору (практично).

15–16

Активна і пасивна лексика української мови: застарілі слова (архаїзми й історизми), неологізми.

17

Групи слів за вживанням. Діалектні слова.

18

Професійні слова й терміни.

19

 Загальновживані і стилістично забарвлені слова. Просторічні слова.

20

Узагальнення й систематизація вивченого з теми «Лексикологія».

21

Контрольна робота. Лексикологія (тестування).

Фразеологія

22

Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела українських фразеологізмів. Ознайомлення із фразеологічним словником.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає, що вивчає фразеологія;

наводить приклади фразеологізмів;

розуміє та пояснює значення фразеологізмів.

Діяльнісна складова

визначає фразеологізми в реченнях і текстах;

використовує доречно фразеологізми в мовленні;

добирає фразеологічні синоніми та антоніми;

користується фразеологічним словником та фразеологічними довідниками;

визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях;

редагує речення й тексти, у яких фразеологізми вжито неправильно.

Ціннісна складова

усвідомлює роль фразеологізмів

у мовленні;

робить висновки про виявлену

у фразеологізмах спостережливість і мудрість народу;

оцінює здібності, вміння, риси вдачі людей, уміє схарактеризувати їх відповідними фразеологізмами.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає та пояснює зміст поняття текст;

називає основні ознаки тексту;

знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;

знає та пояснює будову елементарного роздуму.

Діяльнісна складова

застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;

створює елементарний роздум;

доречно поєднує різні типи мовлення, створюючи висловлення типу розповіді

з елементами роздуму;

добирає й систематизує для самостійних висловлень (творів) матеріал на основі різних інформаційних джерел (зокрема й ресурсів Інтернету);

складає складний план прослуханого або прочитаного тексту та простий план власного висловлення;

складає текст твору-роздуму на основі власних спостережень і вражень за простим планом.

Ціннісна складова

виявляє об’єктивність, толерантність і тактовність

в оцінці вчинків  людей;

може співвіднести вчинок людини з принципами справедливості, порядності, сміливості, громадянської відповідальності (НЛ-2);

помічає й виправляє недоліки 

у своєму й чужому мовленні.

Учень / учениця: *розрізняє в усному і писемному мовленні фразеологізми, наводить приклади; з допомогою та під контролем правильно вживає фразеологізми; *пояснює значення фразеологізмів, доречно послуговується ними; з допомогою виправляє помилки; під контролем *дотримується культури мовлення.

  – збагачувати мовлення фразеологізмами

   – розвиток самостійності на основі роботи з різними фразеологізмами.

 – розвиток уваги, мислення, пам’яті на основі роботи з різними фразеологізмами.

  – розвиток  і корекція мовлення  на основі роботи з фразеологізмами, збагачення словникового запасу

– формувати увагу зосереджуватися на правильності відповідей  з приводу прослуханого тексту; коригувати мислення й пам’ять на основі пояснення значень слів з прослуханого тексту, вияву розуміння смислу прочитаного.

  – правильно відтворити смисл почутого висловлювання; дотримуючись  техніки читання; дотримуватися культури усного зв’язного мовлення.

– формувати пізнавальну активність, розвивати волю для правильного виконання завдань; виховувати доброзичливість  на основі оцінки робіт однокласників.

 – коригувати й розвивати увагу, сприймання на основі роботи з усними і письмовими зв’язними висловлюваннями; формувати уміння словесно-логічного мислення, довготривалої пам’яті на основі роботи над творами описового характеру та під час різноманітних мовленнєвих ситуацій.

23

 Урок мовленнєвого розвитку. Складний план прослуханого або прочитаного тексту; простий план власного висловлення. Будова елементарного роздуму.

24

Урок мовленнєвого розвитку. Докладний усний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами роздуму.

25

 Прислів’я, приказки, крилаті вирази, афоризми як різновиди фразеологізмів.

26

Урок мовленнєвого розвитку. Письмовий твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі з використанням фразеологізмів.

27

 Фразеологізми в ролі членів речення. Редагування речень і текстів, у яких неправильно вжито фразеологізми.

28

 Урок мовленнєвого розвитку. Аналіз письмового твору. Складання й розігрування діалогу відповідно до ситуації спілкування, пов’язаної з обміном думками, життєвим досвідом учнів щодо безпеки спілкування телефоном та в інтернеті.

29

 Узагальнення й систематизація вивченого з теми «Фразеологія».

30

Контрольна робота. Фразеологія (тестування)

Словотвір. Орфографія

31-33

Змінювання і творення слів. Твірне слово. Основні способи словотворення: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, складання основ (або слів), абревіатури, перехід слів із однієї частини мови в іншу. Словотвірний ланцюжок. Словотвірний розбір слова.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає основні способи словотвору;

пояснює чергування приголосних при творенні слів правилами;

правильно записує й вимовляє складні й складноскорочені слова, пояснює їх правопис правилами.

Діяльнісна складова

визначає способи творення слів;

самостійно утворює нові слова вивченими способами;

дотримується правил чергування приголосних при творенні слів;

створює словотвірний ланцюжок,

здійснює словотвірний розбір слова;

утворює й використовує складноскорочені слова у власному мовленні, правильно узгоджуючи їх із прикметниками й дієсловами;

знаходить, пояснює й   виправляє орфографічні помилки на вивчені правила;

користується орфографічним словником.

Ціннісна складова

оцінює позитивно вчинки й поведінку людей, які захищають свою країну, морально й матеріально підтримують інших, допомагають їм у біді (НЛ-2).

Учень / учениця: *уміє визначати корінь у словах; *на письмі розрізняє префікси і прийменники; з допомогою дотримується правопису префіксів у словах; з допомогою правильно пише слова з апострофом; під *контролем виправляє допущені помилки, ефективно використовує допомогу.

Учень / учениця: з допомогою виділяє основу слова, *називає значущі частини слова, наводить приклади.

  – розвивати фонематичний слух, мислення, пам`ять на основі роботи над будовою слова.

  – збагачувати мовлення префіксальною лексикою та словами з апострофом, дотримуватися правил їх вимови і правопису.

– розвиток аналітико-синтетичної діяльності на основі поетапного визначення  будови слова; формування уявлень про складні слова.

  – збагачення мовлення суфіксальною та префіксальною лексикою, активне використання її у власному мовленні.

  – розвиток саморегуляції, пізнавального інтересу, самостійності під час виконання завдання.

34

Зміни приголосних при творенні слів: іменників із суфіксом -ин(а) від прикметників на -ський, -цький; буквосполученням -чн- (-шн-). Створення оповідання про віртуальну мандрівку Україною з використанням іменників, утворених від поданих прикметників.

35–36

Зміни приголосних при творенні відносних прикметників із суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- та іменників із суфіксами -ств(о), -зтв(о), -цтв(о).

37–38

Складні слова. Сполучні о, е у складних словах. Творення складноскорочених слів. Правопис складноскорочених слів.

39

Контрольний диктант. Написання слів із пів-.

40

 Узагальнення вивченого про словотвір. Тренувальні вправи.

41

 Контрольна робота. Словотвір (тестування).

Іменник

42

Повторення вивченого про самостійні частини мови. Загальна характеристика частин мови. Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає, що вивчає морфологія;

називає самостійні частини мови, наводить приклади їх.

Діяльнісна складова

визначає самостійні частини мови в реченнях, з’ясовує їх граматичні ознаки (у межах вивченого);

розрізняє самостійні та службові частини мови;

використовує самостійні частини мови в усних і письмових висловленнях;

помічає та виправляє граматичні помилки в реченнях.

Ціннісна складова

критично оцінює рівень власних знань,

виявляє прагнення поліпшувати власне мовлення, правильно використовуючи самостійні частини мови.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає морфологічні ознаки іменника; 

розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;

знає й пояснює написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників.

Діяльнісна складова

знаходить іменники в реченні;

визначає належність іменника до певного роду, відмінкову  форму та число іменників;

класифікує іменники за родами, відмінами, групами;

порівнює відмінкові закінчення іменників різних відмін і груп;

визначає синтаксичну роль іменників у реченні,

доречно використовує в мовленні іменники всіх числових та відмінкових форм;

виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;

визначає в іменниках вивчені орфограми;

помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;

користується орфографічним словником.

Ціннісна складова

усвідомлює роль іменників

у досягненні точності, інформативності й виразності мовлення;

критично оцінює прочитану або прослухану текстову інформацію, звертаючи увагу на роль і значення іменників у мовленні; 

відчуває себе частиною свого роду, пишається цим;

додержує етикетних норм і правил спілкування при побудові діалогічних та монологічних текстів;

критично ставиться до власної мовленнєвої діяльності, виявляє готовність до вдосконалення її.

Учень / учениця: *розрізняє основні граматичні категорії іменника; з допомогою змінює іменники за відмінками;  *контролює власну діяльність, з допомогою помічає і виправляє допущені помилки; ефективно використовує допомогу.

Учень / учениця: *розрізняє твори описового – розповідного характеру; з допомогою учителя, ілюстрацій складає невеликі описи відомих предметів, тварин; з допомогою складає після попереднього опрацювання змісту твори-описи за жанровою картиною, на основі особистих вражень; *складає план тексту розповідного характеру

– розвивати увагу, спостережливість, мислення, пам’ять на основі роботи з категоріями іменника.

  – збагачувати мовлення мовознавчою термінологією, різними категоріями іменника; дотримуватися правил правопису іменників на основі аналізу зразків.

  – проявляти бажання опанувати різні категорії іменника; розвивати пізнавальний інтерес на основі засвоєння категорій іменника.

  – розвиток мовлення на основі роботи з категоріями іменника.

– розвивати і коригувати орієнтувальний компонент самостійної навчальної діяльності на основі аналізу зразка виконання завдання та змісту завдання.

– формувати уміння виконавчої діяльності на основі уточнення і корекції мисленнєвих дій аналізу, синтезу, класифікації, порівняння й узагальнення

– коригувати й розвивати увагу, сприймання на основі роботи з усними і письмовими зв’язними висловлюваннями; формувати уміння словесно-логічного мислення, довготривалої пам’яті на основі роботи над творами описового характеру та під час різноманітних мовленнєвих ситуацій.

43

 Іменники загальні та власні, конкретні й абстрактні (повторення й поглиблення). Збірні іменники. Велика буква й лапки у власних назвах. Складання інформаційного допису до шкільного вебсайта про подію з життя з використанням іменників – власних назв.

44

 Рід іменників (повторення). Іменники спільного роду. Граматична помилка, умовне позначення її (практично).

45

Число іменників (повторення). Іменники, що мають форму тільки однини або тільки множини.

46

Урок мовленнєвого розвитку. Будова опису приміщення.

47

 Урок мовленнєвого розвитку. Контрольний письмовий вибірковий переказ художнього тексту, що містить опис приміщення.

48

 Відмінки іменників. Кличний відмінок. Особливості написання іменників у кличному відмінку.

49

 Відмінки іменників. Поділ іменників на відміни і групи.

50

Урок мовленнєвого розвитку. Усний твір-опис приміщення на основі особистих вражень у художньому стилі. Визначення ролі іменників в описі приміщення.

51

 Відмінювання іменників І відміни.

52–53

Відмінювання іменників ІІ відміни. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку. Букви -а(я), -у(ю) в закінченнях іменників чоловічого роду ІІ відміни.

54

 Відмінювання іменників ІІІ відміни.

55

 Відмінювання іменників ІV відміни.

56

 Контрольна робота. Іменник (І частина) (тестування).

ІІ с е м е с т р

57

Відмінювання іменників, що мають форму лише множини.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає морфологічні ознаки іменника; 

розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;

знає й пояснює написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників.

Діяльнісна складова

знаходить іменники в реченні;

визначає належність іменника до певного роду, відмінкову  форму та число іменників;

класифікує іменники за родами, відмінами, групами;

порівнює відмінкові закінчення іменників різних відмін і груп;

визначає синтаксичну роль іменників у реченні,

доречно використовує в мовленні іменники всіх числових та відмінкових форм;

виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;

визначає в іменниках вивчені орфограми;

помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;

користується орфографічним словником.

Ціннісна складова

усвідомлює роль іменників

у досягненні точності, інформативності й виразності мовлення;

критично оцінює прочитану або прослухану текстову інформацію, звертаючи увагу на роль і значення іменників у мовленні; 

відчуває себе частиною свого роду, пишається цим;

додержує етикетних норм і правил спілкування при побудові діалогічних та монологічних текстів;

критично ставиться до власної мовленнєвої діяльності, виявляє готовність до вдосконалення її.

Учень / учениця: *розрізняє граматичні категорії іменника, адекватно ставить запитання; *виділяє в усному і писемному мовленні  іменники кличної форми, правильно вимовляє їх і записує; *контролює правильність вимови та запису, *виправляє помилки з допомогою і самостійно

; ефективно використовує допомогу.

   Учень / учениця: *використовує у власному усному і писемному мовленні  іменники у кличній формі відмінка;називає власне ім’я та прізвище, наводить приклади; дотримується правил вживання великої букви у власних назвах; *контролює правильність виконання завдання, *звітує про хід виконання завдання.

– розвиток наочно-образного мислення на основі аналізу граматичних категорій іменника.

  – розвиток мовлення  на основі розширення словникового запасу іменниковою лексикою; адекватне вживання її в  мовленні.

  – корекція умінь виконавчої діяльності; формування саморегуляції поведінки.

 – формування  культури усного і писемного мовлення на матеріалі кличної форми іменника.

58

 Незмінювані іменники. Рід незмінюваних іменників.

59

 Написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові. Складання власного родоводу з додержанням правил написання чоловічих та жіночих імен по батькові.

60–61

Букви е, и, і в суфіксах -ечок-, -ечк-, -ичок-, ичк-, -інн(я), -енн(я), -н(я), -инн(я), -ив(о), -ев(о).

62

Написання не з іменниками.

63

 Правопис складних іменників (повторення й поглиблення).

64–65

Уроки мовленнєвого розвитку. Поняття про офіційно-діловий стиль. Ділові папери. Оголошення для розміщення на шкільному вебсайті (на шкільній дошці оголошень) про очікувану подію.

66

 Узагальнення й систематизація вивченого з теми «Іменник».

67

Контрольна робота. Іменник (ІІ частина) (тестування)

Прикметник

68

Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль..

Учень (учениця)

Знаннєва складова

знає морфологічні ознаки прикметника,  його синтаксичну роль; 

розуміє роль прикметників у досягненні точності й виразності мовлення;

пояснює написання прикметників відповідними правилами;

знає та пояснює особливості будови опису природи.

Діяльнісна складова

знаходить прикметники в реченні;

визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль прикметника в реченні;

відмінює прикметники твердої й м’якої груп;

утворює правильно форми вищого й найвищого ступенів порівняння якісних прикметників;

утворює якісні, відносні й присвійні прикметники від інших частин мови за допомогою відомих способів словотвору, складає з ними речення;

правильно записує  прикметники з вивченими орфограмами;

помічає та виправляє помилки

у вживанні прикметників;

доречно вживає прикметники

у власному мовленні, зокрема в описах природи; 

переказує (усно й письмово) тексти з елементами опису природи, доцільно використовуючи прикметники;

визначає в реченнях прикметників, що перейшли в іменники, використовує такі слова у мовленні;

складає діалоги відповідно до запропонованої ситуації, пов’язаної з особистими враженнями, використовуючи виражальні можливості прикметника;

виявляє здатність розуміти твори мистецтва; інтерпретує ідеї, досвід та почуття, виражені митцями в творах різних жанрів, зокрема в пейзажному живописі.

Ціннісна складова

усвідомлює роль навколишнього середовища для життя й здоров’я людини, виявляє здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя (НЛ-1);

цінує гармонійну єдність людини з природою, усвідомлює необхідність дбайливого ставлення, збереження й відновлення природного середовища (НЛ-1);  

одержує естетичну насолоду від  пізнання культури, зокрема творів пейзажного живопису;

висловлює власні думки й оцінки, спричинені творами  мистецтва.

Учень / учениця: *розуміє і пояснює роль прикметників у мовленні; з допомогою визначає рід, число, відмінок прикметників; розрізняє *прикметники – синоніми і прикметники-антоніми; з допомогою правильно записує суфікси у прикметниках; *контролює виконану роботу; з допомогою знаходить помилки, виправляє їх з допомогою учителя і самостійно; ефективно використовує допомогу.

Учень / учениця: *практично виділяє граматичні категорії прикметника; *дотримується на письмі та в усному мовленні лексико-граматичної сполучуваності прикметників з іменниками, наводить приклади; *розуміє роль прикметників та іменників у текстах художнього стилю мовлення; наводить приклади з текстів; *аналізує зразок виконання завдання, з допомогою дотримується зразка та плану виконання завдання, інструкції, яку уважно вислуховує; з допомогою виправляє помилки в усному і писемному мовленні; *усно звітується про хід виконання завдання; *звіряє свою роботу з роботою товариша; ефективно використовує допомогу.

 Учень / учениця: *адекватно використовує прикметники в усному і писемному мовленні, зокрема у текстах описового стилю мовлення.

– корекція і розвиток уваги, мислення, сприймання, пам’яті на основі роботи з різними категоріями прикметника.

 – коригувати і збагачувати мовлення прикметниками; дотримуватися правопису прикметників.

  – коригувати й розвивати увагу , пізнавальну активність на основі роботи з прикметниками.

– збагачувати  мовлення прикметниковою лексикою на основі текстів описового характеру.

 – розвивати і коригувати орієнтувальний компонент самостійної навчальної діяльності на основі аналізу зразка виконання завдання та змісту завдання.

– коригувати й розвивати увагу, сприймання на основі роботи з усними і письмовими зв’язними висловлюваннями; формувати уміння словесно-логічного мислення, довготривалої пам’яті на основі роботи над творами описового характеру та під час різноманітних мовленнєвих ситуацій.

69–70

Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні. Перехід прикметників з однієї групи в іншу

71

 Ступені порівняння якісних прикметників, творення їх.

72

 Урок мовленнєвого розвитку. Особливості будови опису природи. Читання мовчки прозових і поетичних текстів, що містять описи природи, визначення в них прикметників, з’ясування їхньої ролі в описах.

73

 Урок мовленнєвого розвитку. Докладний усний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами опису природи.

74–75

Прикметники твердої і м’якої груп. Відмінювання прикметників.

76

 Творення прикметників. Перехід прикметників в іменники.

77

 Написання прикметників із суфіксами: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-.

78

 Букви е, и, о в прикметникових суфіксах -ев-(-єв-), -ов-(-йов-, -ьов-), -ин-, -ін-, -ичн-.

79–80

Уроки мовленнєвого розвитку. Контрольний докладний письмовий переказ тексту, що містить опис природи.

81

 Написання не з прикметниками.

82

 Урок мовленнєвого розвитку. Аналіз письмового переказу.

83

 Написання -н- і -нн- у прикметниках. Створення мікротексту з висловленням захоплення вчинком знайомої людини з використанням прикметників типу несказанний, незрівнянний, неоціненний.

84

 Написання складних прикметників разом і з дефісом.

85

Контрольний диктант.

86

 Написання прізвищ прикметникової форми.

87

 Узагальнення й систематизація вивченого з теми «Прикметник».

88

 Контрольна робота. Прикметник.

Числівник

89

Числівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає й розуміє загальне значення числівника; функції та роль його в мовленні;

пояснює вживання числівників на позначення дат і часу.

Діяльнісна складова

визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль числівників у реченні;

знаходить числівники в реченнях і тексті, розрізняє числівники й прислівники.

утворює й використовує  правильно відмінникові форми числівників;

поєднує правильно числівники з іменниками;

пояснює відмінювання та правопис числівників правилами;

помічає й виправляє помилки в написанні числівників;

складає речення, висловлення з використанням прислів’їв, крилатих висловів, до складу яких входять числівники;

створює діалоги з використанням  дат і точного позначення часу;

планує свій час із використанням числівників;

складає усні й письмові висловлення різних стилів на певну тему, свідомо використовуючи виражальні можливості числівників.

Ціннісна складова

усвідомлює роль числівників у досягненні точності й виразності мовлення;

робить висновки про необхідність застосування математичних знань у реальному житті, уміння працювати із числовою інформацією, доцільно й правильно вживаючи числівники;

цікавиться фінансовими витратами родини, бере посильну участь у визначенні потреб і з’ясуванні витрат (НЛ-4);

прагне вчитися ощадливості, раціонального використання коштів, планування витрат (НЛ-4).

Учень / учениця: *має поняття про числівник, *розрізняє числівники від інших частин мови; *розрізняє кількісні та порядкові числівники, прості і складені, дотримується їх правопису та вимови; *правильно записує числівники з м’яким знаком на кінці та перед закінченням у непрямих відмінках; дотримується правопису порядкових числівників з -тисячний;  наводить приклади з тексту та  власні; *помічає і виправляє помилки, ефективно використовує надану допомогу.

Учень / учениця: *правильно використовує форми числівників під час читання та усного пояснення прикладів і задач на уроках математики; *використовує числівники у відповідях на уроках професійно-трудового навчання, географії, історії; дотримується правильного наголошування числівників; *дотримується правил правопису числівників.

– розвиток сприймання, пам’яті,  словесно-логічного мислення на основі знань про числівник.

  – збагачення словникового запасу числівниковою лексикою; формування умінь писемного мовлення на основі написання складених числівників.

 – розвиток пізнавальної активності на основі запасу знань про числівник; розвиток позитивного ставлення до навчальної діяльності; виховання любові до математики.

 – дотримання правильного наголошування числівників; формування умінь контролю та самоконтролю за власною діяльністю.

- удосконалення умінь аналітико-синтетичної діяльності під час створення власних зв’язних висловлювань; розвиток па’яті на основі пригадування  лексики до твору на певну тему.

   – розвиток умінь зв’язного мовлення на основі продукування текстів  розповідного характеру.

  – розвиток позитивного ставлення  до навчальної діяльності; формування умінь контрою та самоконтролю власної мовленнєвої діяльності.

90–91

Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробові, збірні) і порядкові. Числівники прості, складні і складені. Роздільне написання складених числівників.

92–93

Уроки мовленнєвого розвитку. Контрольний письмовий твір-опис природи в художньому стилі за картиною на матеріалі відомих полотен українських пейзажистів.

94–96

Відмінювання кількісних числівників. Буква ь на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках.

97

 Відмінювання порядкових числівників. Написання разом порядкових числівників з -тисячний.

98

Узгодження числівників з іменниками.

99

 Правильне вживання числівників Уживання числівників на позначення дат і часу. Створення інформаційного допису про певну подію з використанням числівників на позначення дат і часу для розміщення в соцмережі.

100

Узагальнення й систематизація вивченого з теми «Числівник».

101

 Контрольна робота. Числівник (тестування).

Займенник

102

Займенник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає й розуміє значення займенника; функції й роль його в мовленні;

знає морфологічні ознаки займенників, синтаксичну роль їх.

Діяльнісна складова

знаходить займенники в тексті; відрізняє займенники від інших частин мови;

визначає морфологічні ознаки й синтаксичну роль займенників у реченні;

правильно визначає розряд займенників його, її, їх;

утворює неозначені й заперечні займенники;

відмінює правильно займенники різних розрядів;

пояснює правопис займенників правилами;

помічає й виправляє помилки

в написанні та вживанні займенників;

використовує займенники для зв’язку речень у тексті;

правильно поєднує займенники з прийменниками;

створює монологічні й діалогічні роздуми про вчинки людей з використанням виражальних можливостей займенника для  розкриття задуму висловлення;

аналізує причини відмінностей у поглядах різних людей.

Ціннісна складова

усвідомлює значення, морфологічні ознаки й синтаксичну роль займенника;

усвідомлює цінність людини, поважає людську гідність;

виявляє повагу до осіб, які гідно реалізовують громадянські права та обов’язки (НЛ-2);

виявляє почуття громадянської гідності;

поважає закони, правові норми, шанує державні символи і цінності (НЛ-2);

усвідомлює необхідність конструктивної участі у громадському житті (НЛ-2);

порівнює свої погляди з поглядами й оцінками інших осіб;

виявляє здатність логічно обґрунтовувати власну позицію, аргументувати думки й оцінки;

прагне дотримуватися здорового способу життя (НЛ-3).

Учень / учениця: *розрізняє в усному і писемному мовленні зворотний займенник, особові та присвійні займенники, намагається адекватно їх використовувати; з допомогою учителя і самостійно відмінює особові займенники в однині і множині; *адекватно вживає займенники у різних стилях мовлення; дотримується зразка виконання завдання, наводить приклади займенників; *помічає в усному і писемному мовленні помилки, намагається їх виправити; *користується зразком та планом виконання завдання; *знаходить займенники у текстах різних стилів мовлення, *пояснює їх значення.

Учень / учениця: *самостійно складає план майбутньої діяльності, визначає її мету; дотримується плану, зразка та інструкції виконання завдання; *самостійно пояснює послідовність виконання завдання, контролює послідовність його виконання; *помічає допущені помилки, *намагається самостійно виправляє їх.

– розвиток уваги, спостережливості, аналітико-синтетичної діяльності на основі поетапного засвоєння знань про займенник; збагачення уявлень про роль займенників у різних стилях мовлення.

  МР – розвиток усного зв’язного мовлення на основі розширення словникового запасу займенниками; удосконалення умінь використовувати займенники у текстах різних стилів мовлення.

– дотримання лексико-граматичної сполучуваності займенників і дієслів в усному та писемному мовленні.

– формування умінь орієнтувальної та виконавчої самостійної діяльності; розвиток навички самоконтролю

 – розвиток спостережливості, мислення, пам’яті на основі аналітико-синтетичної діяльності .

103

 Розряди займенників за значенням (ознайомлення). Відмінювання особових і зворотного займенників. Приставний н у формах особових займенників.

104–105

Уроки мовленнєвого розвитку. Письмовий твір розповідного характеру з елементами роздуму в художньому стилі.

106

 Питальні й відносні займенники. Вживання займенників для зв’язку речень у тексті.

107

Заперечні займенники. Правопис заперечних займенників.

108–109

Неозначені займенники. Написання разом і з дефісом неозначених займенників.

110

 Написання займенників із прийменниками окремо.

111

Урок мовленнєвого розвитку. Есей світоглядного змісту.

112

 Урок мовленнєвого розвитку. Аналіз есея.

113

 Відмінювання присвійних займенників.

114

 Відмінювання вказівних займенників.

115

 Відмінювання означальних займенників.

116

 Узагальнення й систематизація вивченого з теми «Займенник».

117

 Контрольна робота. Займенник (тестування).

Повторення в кінці року

118

Лексикологія. Редагування речень (текстів), у яких допущено лексичні та граматичні помилки.

Учень (учениця):

Знаннєва складова

знає основні орфограми у вивчених частинах мови;

знаходить у тексті й характеризує за граматичними ознаками вивчені частини мови;

правильно використовує їх у власному мовленні;

Діяльнісна складова

знаходить лексичні й граматичні помилки в тексті, виправляє їх;

складає усні й письмові висловлення, доречно використовуючи вивчені мовні засоби, обґрунтовує вибір їх.

Ціннісна складова

критично ставиться до власного мовлення, виявляє готовність до його вдосконалення.

знає: слова, що належать до професійної лексики городника, маляра, швачки, шевця, столяра; будову слова; правопис префіксів зі словами в реченні; основні граматичні категорії іменника і прикметника; є текст-розповідь – текст-опис;

уміє: аналізувати слова за будовою; добирати антоніми, синоніми до певної тематичної групи слів; визначати число, рід, відмінок прикметника; вибірково переказувати невеликі художні тексти; відрізняти префікси від прийменників, правильно записувати їх зі словами в реченні; створювати діалоги відповідно до ситуації спілкування; розрізняти текст-розповідь і текст-опис; утворювати просте і складне речення з однорідними членами; поширювати речення за допомогою запитань; усно  складати твір –опис окремого предмету.

Учень / учениця

  знає: правопис займенників з прийменниками, їх роль у мові; правила вживання великої літери у власних назвах; будову слова, способи творення складних слів; назви вивчених частин мови, їх граматичні категорії;

Учень / учениця

 знає: словотворчу роль префіксів і суфіксів; частини мови, їх граматичні категорії; ознаки складного речення; типи мовлення, особливості їх побудови; правила вживання розділових знаків при звертанні у простому і складному реченнях;

  уміє: розрізняти діалог і монолог; аналізувати слова за будовою; утворювати слова за допомогою префіксів і суфіксів; складати поширені й непоширені речення, речення зі звертаннями; утворювати з простих речень складні; писати перекази після опрацювання матеріалу з учителем; писати диктанти з дотриманням правил орфоепії та орфографії; складати діалог відповідно до запропонованої ситуації та мети спілкування; складати  монолог відповідно до теми висловлювання.

– формувати уміння зосереджуватися на предметі діяльності; адекватно сприймати, осмислювати,   запам’ятовувати і пригадувати  навчальний матеріал.

  –  розвиток умінь зв’язного мовлення на основі роботи з різними частинами мови .

  – розвиток настирливості, цілеспрямованості, сили волі  з метою опанування умінь літературно правильно висловлювати свої думки в усній і писемній формах.

119

 Фразеологія.

120

 Словотвір та орфографія.

121

 Морфологія й орфографія.

122

 Підсумково-узагальнювальний урок.