Каліграфічні хвилинки для уроків української мови

                 Хвилинки каліграфії та доброти

Аа о о а  аа за ак  Ал  Аа ат ав ща

А думати про людей – то священно. Якби кожен думав про те, щоб принести щастя іншим людям, не було б нещасливих.

(« Матвіїв дуб»)

А ще більший гріх – сміятися з фізичної вади людини. То вже – злочин.

(« Чи винен м’яч?»)

Але що за дивний мисливець! Ніколи не несе додому ні зайця, ні качки.

Приходить з порожньою торбою.

(« Дивний мисливець»)

Бб  б бб об бу Бб Бе Бо Ба

Бажання трудитися – це найдорожча знахідка.

(« Не загубив, а знайшов»)

Бережіть і шануйте хліб бо то праця людська.

(« Хліб – то праця людська»)

-Ось і людина живе, щоб вічно жила її краса,  - сказала бабуся. Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти потім народжують своїх дітей, щоб вічно жив людський рід.

(« Чорнобривці»)

Ввв в вв ви вч  ов ув Ви Вив Від ві

Відчинив Хлопчик вікно , і Мама побачила радісне сонечко. Побачила й усміхнулась.

(« Хлопчик і хвора мама»)

Вивчиш людську азбуку – читати навчишся. Умітимеш читати – Учнем Людським станеш. Станеш Учнем Людським – з кожним днем розумнішатимеш.

(« Тепер ти станеш Учнем Людським»)

Гг г гг ег иг Гл гля Гг

Глянула бузкова квітка – справді , надворі зима.

(« Оля- чарівниця»)

Дд од  до ед ді ду Д Ду Ді

Дивіться , діти: клен спить. І сниться йому все, що бачить од весни до осені.

(« Осінні сни клена»)

Діти одне по одному ставали біля столітнього дуба й милувалися сонцем.

(« Це ж сонце»)

Ее е ее еее не ле еш ре Ее

Не хочеться вставати Яринці, але ж треба нарешті подушку провчити, лінощі з неї повибивати.

(« Ледача подушка»)

Єє є нє лє єн єв Єє

- Є ще одне – найніжніше деревце, треба його поливати, щоб вічно зеленіло.

- Що ж це за деревце?

- Совість.

(« Є ще одне найніжніше деревце»)

Жж ж жжж жа еж уж жу Жж

Жаль стало Сонечкові  Дівчинку, нахилилось воно й тихо прошепотіло:

-Візьми, Дівчинко, чарівне намисто з чотирма променями. На кого спрямуєш промінь – той і стане щасливим.

(« Намисто з чотирма променями»)

Зз з зе ез Зз Зе Зи за зб

Загубилася дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші руки. І мама знайшлася.

(« Найласкавіші руки»)

Здивувася Микита: виходить , із маленьких краплинок може назбиратися

повне відро води.

(« Як Микита став працьовитий»)

Земля наша красивіша за небо, а немає ж нічого красивішого від ясного синього неба.

(« Тепер я знаю, яка красива Білорусія!»)

И и ни ли ми ди ич ри

У Тимка – третьокласника велика радість : народилася сестричка Таня.

(« Таня усміхається»)

Іі іі Іі ні ій бі іл

І хлопчик тоді здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше.

Листя заграло, затремтіло. В кущах заспівали пташки.

(« Скажи людині « Здрастуйте»)

Подивився хлопчик навколо себе. Все красиве: і дуб могутній, і ялинка ошатна, і верба плакуча, й береза білокора.

(« Краса, Натхнення, радість і таємниця»)

Її її їм Їд  їж Їдь

Їдь , сину, завтра в поле, - каже мати, - то й борщ буде добрий, і хліб пахучий буде…

(« Борщ зі скибкою пахучого хліба»)

Їдуть подорожні, звертають до колодязя, п’ють воду, дякують дідусеві.

(« Звичайна людина»)

Йй й йо йш й Йй йй

Прийшов Микола до школи й не може забути бабусю.

(« Миколі стало легше»)

Кк к нк ко Ко ка ак ку кл К

Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка…

(« Сива волосинка»)

Лл лл ла пл ле Ла

Ластівки прощаються з рідним краєм, бо дорога до теплого краю далека й важка.

(« Ластівки прощаються з рідним краєм»)

Мм мМм мо ом Мо ум ем ми має

Мама розрізала яблуко й дала обом дівчатам по половинці.

(« Яблуко в осінньому саду»)

-Тату, чому біля Сергійкової хати росте п’ять дубків, а біля нашої жодного немає? Мовчить батько. Мовчить. (« Пять дубків»)

Нн н на ан не ен На Не ну ня неї

Немов над полем хто натягнув срібну струну й вогняна пташка , доторкаючись до неї крильцями, розсипає над степом небесну музику.

« Які вони бідні»

Нещасна та людина, яка не любить трудитись. Усе, що є у світі красивого й могутнього , створено працею.

« Ледаще все непутяще»

Напившись води, не забувайте про джерело, з якого вона витікає.

« Не забувайте про джерело»

Оо оо ооо он ол ло Он

Он скільки людям приніс Марійчин братик щастя.

« Поздоровляємо»

Пп п П Пп по пл Пр

Пригорнулося покинуте кошенятко до дівчинки, замуркотіло, раде – радісіньке.

« Покинуте кошеня»

І  в Петрика сьогодні Перше вересня.

« Перший день»

Рр р рр  ар ра ро  ри Ра Ро

Розуміти чуже горе – це велика людська  краса.

« У кого радість , а в кого горе»

Рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається.

« Образливе слово»

Сс сс св Стя Спра Ск ос со скл

Саме в дитинстві перед нами відкриваються найтонші, найніжніші барви рідної землі.

« Зелений луг, квіти, метелики»

Так скляний Чоловічок учив хлопчика жити. Це була його совість.

« Скляний чоловічок»

Справжня свобода – в умінні працювати день і ніч для того , щоб побудувати Щастя для людей.

« Легенда про Золоте Зернятко Істини»

Тт  т тт тв  То те Той та тн

Така могутня сила любові була в цьому доброму слові,що маленьке Олине сердечко забилось частіше…

« Добре слово»

Той, хто творить розумну і добру людину, найкращий майстер на землі.

« Хто найкращий майстер на землі»

Уу ууу Ус Усі Уч ум

Усе сміється, радіє, усміхається сонцю: і ліс, і пшениця, і жайворонок у небі.

« Синій світ»

Усі добрі люди – одна сім’я . І коли хтось у нашій сім’ї помер – ми осиротіли. « Усі добрі люди  - одна сім’я»

Учитель був тепер спокійний : клас витримав іспит на людяність.

« Горбатенька»

Фф фф Фе фе еф фо фа фу

Федько замилувався синім степом.

« Синій олівець»

Хх  хх ха ах Хай

Хай подумає над цією казкою той, у кого  десь у душі поселився маленький черв’ячок – пожадливість. Це дуже страшний черв’ячок.

« Страшний черв’ячок»

Хай присниться тобі ясне сонечко, - сказали мама й тато , поцілували. Зої  й снилося ясне сонечко.

« Блакитні журавлі»

Цц  цю це Цю ци

Цю радість бабуся берегла для онука вже багато днів.

« Подарунок бабусі»

Чч ч чо оч че еч Чо чк

-Чому це щічки у неї стали рум’яні ? – подумав Андрійко. – Вона ще ж не їла суниць.

« Суниці для Наталі»

-Чоловіче добрий, просить тополя. – Відріж од мене дві гілочки, посади поряд. Хай виростуть коло мене дві топольки – мені на радість буде.

« Тополі в степу над шляхом»

Шш шш еш ше ош шо  Ше

Шелестять тихо тополі про те, як сумно жити одному і добре жити в гурті.

« Тополі в степу над шляхом»

Щщ ща ще  ащ Ща Що

-Щоб мама ніколи не плакала й не журилася, то щастя.

« Яке щастя»

Щастя не купується, а здобувається працею…

« Висока гора до неба»

-Що ж я повинен?

-Бути людиною, - каже мати. – Це найголовніше.

« Кожна людина повинна»

ь ьь ьо  ньо льо н ь

Аж помолодів пень, зацвів зеленим мохом. Бо тепер є у нього друг.

« Старий пень»

Юю юс юл дю лю Юр

Юрко навчав свого сина :

-Роби не те , що хочеться, а те, що треба.

« Склянка води»

Яя яя Як ля як дя ння

Як то мило та гарно, коли хто осушить сльози на очах іншої людини й пробудить у неї усмішку.    «Майже чарівна розмова»

Якби води напився вовк, він міг би й не дякувати. А ми ж не вовки, а люди.

« Навіщо кажуть  спасибі»