Камінь та Дубок
Байка для дітей. Автор - Шакіна Людмила
У садочку, біля хати виростав Дубок малий.
Поряд, гріючись на сонці, Камінь буркотів старий:
«Чого лізеш ти дарма, сонце закриваєш?
Місце це моє давно. Може, ти не знаєш?»
Він розхвалював себе, натякаючи на те,
Що не буде з того дива, як Дубок зросте.
Що такеє деревце чи кому потрібне?
Ще й таке мале, тонке, на що воно здібне?
Але ввічливий Дубок відповідь спокійно дав:
«Дивно слухати тебе. Може, ти не знав,
Що лежатимеш ось тут понад сотню років
Щоб корисним бути людям, не зробив ти кроків».
Я ж ростиму й набиратимуся сили від землі,
Відпочинуть біля мене дорослі й малі.
Дам насіння, яке згодом в полі проросте,
Поколінням новим, сильним знов життя зросте»
Сумно слухати старому отакі слова,
Але правда ж ця життя зовсім не нова:
Треба знати, чого хочеш, - ось у чому суть.
Про лежачий камінь, друже, байку не забудь!