"Картини світу стародавніх мислителів" Презентація

Картини світу стародавніх мислителів. Геліоцентрична та Геоцентричні системи світу. Долгачова О. А.

Зоряне небо у всі часи займало уяву людей. Чому запалюються зірки? Скільки їх сяє в ночі? Чи далеко вони від нас? Чи є межі у зоряного Всесвіту? З глибокої старовини людина замислювалася над цими і багатьма іншими питаннями, прагнув зрозуміти, і осмислити устрій того великого світу, в якому ми живемо

Найдавніші уявлення людей про нього збереглися в казках і легендах. Пройшли століття і тисячоліття, перш ніж виникла і отримала глибоке обґрунтовування і розвиток наука про Всесвіт, що розкрила нам чудесну простоту, дивний порядок Весвіту. Недаремно ще в стародавній Греції її називали Космосом а це слово спочатку означало "порядок" і "красу".

Системи світу – це уявлення про розташування в просторі і русі Землі, Сонця, Місяця, планет, зірок і інших небесних тіл.

Один з найперших в історії людства опис всього Всесвіту як єдиного цілого викладен в стародавній книзі «Рігведа». Згідно "Рігведі", Всесвіт влаштований не дуже складно. В ньому є, перш за все, Земля. Вона представляється безмежною пласкою поверхнею – "обширним простором". Ця поверхня покрита зверху небом. А небо – це голубий, усіяний зірками «купол". Між небом і Землею – "повітря, яке світиться"..

Спостерігаючи за річним переміщенням Сонця серед зірок, стародавні люди навчилися завчасно визначати настання тієї або іншої пори року. Вони розділили смугу неба уздовж екліптики на 12 сузір'їв, в кожному з яких Сонце знаходиться приблизно місяць. Як вже наголошувалося, ці сузір'я були названі зодіакальними. Всі вони за винятком одного носять назви тварин."..

Ще за 2000 років до н. е. стародавні спостерігачі помітили серед зодіакальних сузір'їв п'ять особливих світил, які, постійно міняючи своє положення на небі, переходять з одного зодіакального сузір'я в інше. Надалі грецькі астрономи назвали ці світила планетами, тобто "блукаючими".. МЕРКУРІЙВЕНЕРАЗЕМЛЯМАРСЮПІТЕРСАТУРНrr

Ймовірно, пройшло багато сторіч перш ніж стародавнім астрономам вдалося встановити визначені закономірності в русі планет і, перш за все, встановити проміжки часу, після закінчення яких положення планети на небі по відношенню до Сонця повторюється. Цей проміжок часу пізніше був названий синодичним періодом обігу планети. Після цього можна було робити наступний крок – будувати загальну модель світу, в якій для кожної з планет би було відведено певне місце і користуючись яку можна було б наперед передбачити положення планети на декілька місяців або літ вперед..

Не дивлячись на високий рівень астрономічних відомостей народів стародавнього Сходу, їх погляди на будову світу обмежувалися безпосередніми зоровими відчуттями. Тому у Вавилоні склалися погляди, згідно яким Земля має вид опуклого острова, оточеного океаном. Усередині Землі ніби знаходиться "царство мертвих". Небо – це твердий купол, що спирається на земну поверхню і відділяючий "нижні води" (океан, оточуючий земний острів) від "верхніх (дощових) вод". На цьому куполі прикріплені небесні світила, над небом ніби живуть боги. Сонце сходить вранці, виходячи з східних воріт, і заходить через західні ворота, а вночі воно рухається під Землею.

Згідно уявленням стародавніх єгиптян, Всесвіт має вид великої долини, витягнутої з півночі на південь, в центрі її знаходиться Єгипет. Небо уподібнювалося великому залізному даху, який підтримується на стовпах, на ній у вигляді світильників підвішені зірки.

Давні авілоняни вірили, що Небо - це твердий "дах" у вигляді купола, над яким пере¬бувають дощові води. До "даху" прикріплені зірки, а під дахом рухаються Сонце й Місяць. Землю вони вважали плоским підвищенням, оточеним водою - Океаном. Під Землею начебто знаходиться печера - безодня, пекло. Стародавні народи мали різне уявлення про Землю, в залежності від особливостей природи своєї країни.  Наприклад, особливості природи Індії відображені в уявленнях її жителів про Землю.

Фінікійці — народ, який жив на східному узбережжі Середземного моря. Вони були відважними моряками. У  VI ст. до н. е. фінікійці за три роки обігнули Африку і переконались, що вона зусібіч оточена водою. Про їхнє плавання ми дізналися зі свід­чення давньогрецького історика Геродота. Плавання фінікійців довкола Африки вва­жається найважливішою подією стародавньої доби. Перші мандрівники зробили значну спра­ву — здолали відстань, що роз'єднувала народи. Люди потроху почали дізнаватись один про одного. Пролягли торгові шляхи, якими пішли найсміливіші. З їхніх розповідей про невідомі землі, про людей, які там проживали, почала складатися географічна картина Землі.  

З VI ст. до нашої ери в Стародавній Греції вчені  створювали перш і наукові школи. Вони гуртували навколо себе здібних учнів - майбутніх мислителів. Давньогрецькі вчені намагалися виявити закономірності природи за допомогою її уважного споглядання й роздумів. Вони ще не мали точних приладів для ведення досліджень.  

Засновник однієї з наукових шкіл Фалес Мілетський уявляв Землю як плоский диск, що плаває у воді -"першооснові світу". Інші мислителі давали своє пояснення всього сущого, вважаючи "першоосновою" певну стихію. А мислитель Емпедокл вважав, що все у світі складається з чотирьох стихій - землі, води, повітря, вогню.  

А в давній Україні Всесвіт пов’язувався з вічнозеленим Деревом життя та Яйцем-райцем, що найповніше відбито у колядках та щедрівках, у багатьох легендах та переказах. В українській міфології Лада — богиня Всесвіту, Велика мати всього сущого, а верховним повелителем Всесвіту вважається володар небесного вогню Сварог. З часом свої різнобічні функції Сварог передав у спадок своїм наступникам. Цікаво, що з появою сонця-Дажбога і вогню-Сварожича він іде на спочинок, залишивши їм в управління Всесвіт і надаючи безмежні можливості для творчої діяльності. Найдавніші космогонічні уявлення на території України убачають в культурі трипільської мальованої кераміки (V—III тис. до н.е.). Давні землероби ділили світ на три зони: верхнє небо з запасами води, середнє небо з Сонцем, смугами дощів і хмарами та землю з рослинами й насінням.

Першим висловив припущення, що наша планета має форму кулі грецький математик Піфагор ще у V ст. до н.е.  Видатний мислитель древності Аристотель у IV ст. до н.е. довів кулеподібність фігури Землі, спостерігаючи за тінню Землі на Місяці. Проте, він допустив помилку, вважаючи, що Земля розташована в центрі Всесвіту, а навколо неї обертаються Сонце й планети.

Цю модель Всесвіту називають геоцентричною, її майже дві тисяч і років вважали єдино правильною. Сформолював її Клавдій Птолемейю. Розробив математичну теорію руху планет навколо нерухомої Землі, яка дозволяла обчислювати їхнє розташування на небі. Система Птолемея викладена в його головній праці «Альмагест» — енциклопедії астрономічних знань давнини.

Цю систему визнавала церква. В основу свого світорозуміння християнство поклало біблійну легенду про створення світу Богом за шість днів. За цією легендою Земля - "середина" Всесвіту, а небесні світила - "освітлювальні прилади" Землі, що прикрашають небосхил. Християнство нещадно переслідувало будь-яку спробу розглядати будову Всесвіту з іншого погляду, тому що ця система, яка ставила Землю в центр світобудови, якнайкраще відповідала християнському віровченню.r

 1543 року польський астроном Миколай Коперник запропонував альтернативну, геліоцентричну систему. У праці Птолемея «Географія» були представлені географічні відомості античного світу, нею користувалися аж до 16 століття..

 У своїй книзі Міколай Копернік стверджував, що Земля й інші планети - супутники Сонця. Він показав, що саме рух Землі навколо Сонця з її добовим обертанням навколо своєї осі пояснює видимий рух Сонця, дивну заплутаність у русі планет і видиме обертання небосхилу. Геніально просто Копернік пояснював, що ми сприймаємо рух далеких небесних тіл так само, як і переміщення різних предметів на Землі, коли самі перебуваємо в русі.

В 1583 р. домініканський чернець Джордано Бруно, ознайомившись із теорією Коперніка, висловив їй гарячу підтримку і, на додаток до цього, запропонував свої уявлення про нескінченний зоряний космос. Католицькі церковники визнали висловлювання Бруно єретичними й засудили його до спалення на вогнищі як єретика. Але пристрасна пропаганда Бруно ідей Коперніка призвела до того, що католицька церква піддала анафемі й теорію Коперніка. Через 70 років після опублікування робота "Про обертання небесних сфер" була занесена до списку заборонених книг.

Другою людиною після Коперніка, яка відіграла вирішальну роль в утвердженні геліоцентричної системи, став Йоганн Кеплер (1571-1630). Він довів, що орбіти всіх планет являють собою витягнуті кола - еліпси, чим завдав нищівного удару геоцентричній теорії з її незмінним рівномірним круговим рухом.

У 1609 р. Галілео Галілей (1564-1642) зробив відкриття, яке наочно підтверджувало теорію Коперніка. У телескоп він побачив на поверхні Місяця кратери, низини, "моря", які певною мірою були подібні до земної поверхні й не становили принципового розходження між "земним" і "небесним". Галілей відкрив чотири супутники Юпітера. їхній рух навколо Юпітера спростував помилкове уявлення про те, що тільки Земля є центром небесних тіл.

У 1633 р. Галілей став перед судом інквізиції. Старого вченого змусили зректися власних поглядів і до кінця життя тримали під наглядом інквізиції. Лише в 1992 р. католицька церква виправдала Галілея.

Насьогодні Існують різноманітні теорії виникнення Всесвіту, якими намагались обґрунтувати з чого виник Всесвіт і як він набув сучасних обрисів. Основним вченням виникнення Всесвіту вважається теорія про Великий вибух, який відбувся приблизно ̴14 млрд років тому з подальшим розширенням Всесвіту. Внаслідок Великого вибуху виникла матерія, простір і час. Теорія вважає, що після Великого вибуху Всесвіт мав дуже високу температуру. Приблизно за 10 секунд сформувались атомні частинки — протони, електрони і нейтрони. Атоми Водню і Гелію, з яких складаються більшість зірок, утворилися лише через декілька сотень тисяч років після Великого вибуху, коли Всесвіт значно розширився в розмірах і охолов. Пропонувалися також і інші вчення, наприклад теорія стаціонарного Всесвіту, яка, втім, втратила прихильників після відкриття реліктового випромінювання в середині 1960-их. За підрахунками, якщо Великий вибух відбувся приблизно 14 млрд років тому, Всесвіт мав охолонути до температури близько трьох градусів Кельвіна. За допомогою радіотелескопів були зареєстровані радіошуми, які відповідають даній температурі, на всьому зоряному небі. Вони вважаються відлунням стану Всесвіту через деякий час після Великого вибуху, того часу, коли відбулося утворення нейтральних атомів.

Дякую за увагу !