Складнопідрядні речення з підрядними обставинними
КАРТКА№ 1
1. Повійнув вітерець, розірвав димчасту хмарку, що заступила сонце (Панас Мирний). 2. Усі словесні мистецтва є динамічними мистецтвами, бо вони виявляються в часі (А. Білецький). 3. Після смерті чоловіка в 1060 році Анна, по суті, стала королевою Франції, оскільки спадкоємцеві престолу Філіппу Першому було лише вісім років (О. Балабко). 4. Сіроманець провів Сашка до узлісся, і потерся мордою об Сашкове плече й так стояв, аж доки запах його і нового товариша не ослаб у глибині темного листопадового вітру (М. Вінграновський).
КАРТКА№ 2
1. Пиріжки з печінкою вовк, видно, любив з дитинства, бо ковтнув пиріжки, навіть не пожувавши (М. Вінграновський). 2. Якби я завжди розповідала однаково, то моя розповідь стала б фальшивою (Н. Шахрай). 3. Не може бути справжнім сином своєї Вітчизни той, хто не стає справжнім сином матері й батька (В. Сухомлинський). 4. От і горнулися тепер усі чайки до отаманської, мов діти до матері (А. Кащенко). 9. Коли настав час писати конкурсну роботу в Академії мистецтв, Федір Кричевський звернувся до весільного обряду, обравши один з його кульмінаційних моментів – прибирання подругами молодої до вінця (Ю. Белічко).
КАРТКА№ 3
Запишіть речення, замінивши прості речення з відокремленими обставинами складними реченнями з підрядними часу. Поясніть у них розділові знаки.
1. Сонце, поволі спускаючись на захід, більшає, немов росте, яснішає, розпалюється (М. Коцюбинський). 2. Під'їжджаючи до дому разом з Катериною, Кравчина помічає світло і рух у домі (О. Довженко). 3. Степ, струсивши із себе росу та зігнавши непримітні тіні, юрить рівним жовто-зеленим кольором (Панас Мирний). 4. Повернувшись до рідного Києва, Олександр Олександрович Мурашко організовує Товариство київських художників (Є. Кротевич). 5. Йдучи поміж тихих дерев на дніпровській кручі, бачачи зоддалік за гіллям синю ріку, могутній плин її води, парубок немов зазирав у весняну душу природи (Є. Гуцало).
КАРТКА№ 4
Доля випробує тих, хто надумав дійти великої мети… Але сильних духом не злякає ніщо. Вони з стиснутими вустами, уперто, сміливо і гордо ідуть до наміченої мети – крок за кроком, все вперед і вперед. І таки досягають мети. І тоді доля нагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і ніким не перевершеного мистецтва.
Дійсно, діти, доля довго випробувала К.Білокур, але вона була тією жінкою, яка понад усе цінувала в житті красу. Бог нагородив талантом малювати. Більшість її картин – це квіти.
КАРТКА№ 5
1) Тарас Шевченко привіз із собою на заслання вербову гілочку із якої розрослося велике дерево назване вербою Тараса. 2) А крім того викопав криницю серед пісків щоб свій гай поливати. 3) Щоб виховувати належно юне покоління раніше вербу заготовляли возами і зберігали в школах на військових складах та в суднах. 4) Коли верба розросталася коло брами під нею майстрували лавицю. 5) Із верби аби дитина мала добрий сон робили колиску. 6) Біля верби намагалися зустрічатися щоб злий дух пару не розділив.