«Кайдашева сiм’я» образ Лавріна

ОБРАЗ ЛАВРІНА Лемпп Єлизавета

Хто ж такий Лаврін?Лаврін - чоловік спокійної вдачі та поетичною душею. Також має гарне почуття гумору. На початку твору це типовий сільський парубок, котрий усвідомлює своє майбутнє господарем хліборобом. Лаврін не знав панщини. Тому дивився на світ інакше, не так як батьки.

Роль у чварах на початку твора. Лаврін парубком не бере участі у чварах, а своє ставлення до цього виражає в жартах. Взяв і зліпив коника з глевкого хлібу, спеченого Мотрею. Так само жартівливо він реагує на кинуту Мотрею під ноги свекрусі миску з борщем.

Основні відомостіЧас: після реформи 1861 р. Лаврін – молодший син у сім’ї Кайдашів.25%75%Місце проживання: с. Семигори. Мова персонажа: прислів’я і приказки, пісенна творчість, казка, замовляння, порівняння, гіперболи, метафори, епітети, синоніми, жива народна розмова. Хобі: гра на сопілці

Портрет. Портретна характеристика Лавріна розкриває його внутрішній світ. Має дуже привабливу зовнішність: «Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи – все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.»

Герой. Задатки. Риси характеру. Фактор впливу. Результат. Лаврін. Лірик. Лагідна, жартівлива, ніжна, тонка, поетична, дотепна, життєрадісна, чутлива до краси і ніжності натура, але згодом черствіє, грубіє, зневажає рідних. Чвари. Уподібнення до Карпа, егоїзм, згрубілість, нічим не поступається перед іншими

Працьовитість;Прагнення до самостійності;Жага збагачення;Відповідальність за родину;Життєрадісність;Ласкавий;Чуттєвий;Приязний;Неконфліктний. Своєю вдачею Лаврін відрізняється від старшого брата. Він лагідний, м’який, душевний, веселий, балакучий, дотепний, жартівливий, добрий, безкорисливий, схильний до ніжності та поетичності. Лаврін бачить в усьому хороше і добре, шанує людей, захоплюється красою природи, має ліричну душу і грає на сопілці. Риси характеру

Кохання. Завджи хотів бачити у ролі своєї дружини: «дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо». Тому його дружина Мелашка - ніжна і лагідна. Ані бідність й убогість Мелашки, ані невдоволення матері невісткою не змогли затьмарити чистоти і ніжності Лаврінового кохання до дружини. Лаврін «ніколи її не то що не бив, і пальцем не зачепив, навіть ніколи не лаявся з нею». Після обруження кохання розквітає. Щирі, чисті та ніжні почуття. Парубок одразу закохався в Мелашку. Однак сімейне життя Лавріна й Мелашки також не можна назвати щасливим, бо його псують і нищать щоденні сварки та чвари, які точаться у сім’ї Кайдашів і зачіпають їхні інтереси.

Як письменник бачить Лавріна?Письменник зображує Лавріна, як людину яка здатна на щирі почуття, особливо змалюванні їхні стосунки з Мелашкою до шлюбу.

Кінцівка Усі добрі задатки Лавріна руйнує невблаганна дійсність, яка поступово вбиває усе найкраще в ньому. Попервах Лаврін з іронією ставився до колотнечі в родині, але згодом і в ньому пробуджуються егоїстичні інтереси та пристрасті. Спочатку Лаврін «перестав слухати батька», бо вже «вважав себе за господаря» і йому «стало важко покорятись дражливому та лайливому батькові», а згодом «загарбав хазяйство у свої руки». Він не може порозумітися з родичами, через кожну дрібницю ворогує з братом, ні в чому не хоче поступатися. Краса та привабливість Лавріна поступово зникають, його мова грубішає, а душа черствіє. У кінці повісті брати вже майже не відрізняються один від одного: обидва вперті, егоїстичні, непримиренні.

Джерела інформації