У давні часи на острові АЛФАВІТУ жили добрі, веселі літери. Вони мешкали у різних містах острова, але дуже часто навідувалися одна до одної в гості і так утворювалися нові й нові слова.
На північній частині острова жила буква «З». Була вона цікава, усе в неї починалося на «З». Машину мала марки «Запорожець», собака звався «Заг», а киця – «Зайка». Але вона була дуже самотня.
Одного разу «Г» гуляла у гаю і розмірковувала над тим як вона втомилася і хоче відпочивати. Раптом «Г» помітила засмучену «З». Та сиділа на пагорбі і жалісно плакала. «Г» підійшла до неї і запитала чому вона така засмучена.
– Я загубила свою подружку «Ж». Вона повинна була зі мною зустрітися, але не прийшла. А якщо у неї щось сталося? – відповіла «З».
«Г» довго не вагалася і запропонувала свою допомогу. Нові друзі відправилися на пошуки «Ж». Вони довго мандрували і недалеко від озера почули тихенький плач. Подружки підійшли ближче і побачили «Ж» під високим деревом, та сиділа і сильно плакала. «З» зраділа і побігла до подружки. «Ж» розповіла, що заблукала і не могла знайти стежину, яка веде до хатинки «З». Літера «З» познайомила «Ж» з новою знайомою «Г». З цього моменту друзі ніколи не розлучалися і допомагали одна одній. Коли «Г» втомлювалася, наприклад, у таких словах як нога, друг, їй на допомогу поспішала «З» (нозі, друзі) і «Ж» (ніжка, друже).
А на південній частині острова у своїй хатинці сиділа і шила собі шубу на зиму літера «Ш». Шила довго: приміряла, вишивала, обшивала. Але її постійно відволікав шум з вулиці. І через це вона не могла зосередитися на роботі. «Ш» вийшла зі свого будиночка і побачила «С».
«С» була злюкою і їй подобалося всіх дражнити: того штовхне, тому покаже язика. І вона так часто це робила, що язик у неї ставав дедалі довший і довший. Усі літери містечка потерпали від зневажливого ставлення «С». «Ш» набридло слухати образи та шум, що доносився з вулиці. Вона пішла до своєї подружки «Х», аби та допомогла їй приборкати норовливий характер «С». «Х» була дуже мудрою літерою, тому вирішила поговорити з «С». Коли літери розмовляти, то «Ш» зрозуміла, що «С» дуже самотня. У неї не було друзів, а в такий спосіб вона намагалася привернути до себе увагу. «Ш» стало шкода «С» і вона запропонувала їй товаришувати утрьох: «Х», «Ш» і «С». Літера «С» була щаслива, вона пообіцяла допомагати друзям. Отак і утворилося чергування звуків х-с-ш. (вухо-вушко-у вусі, муха-мушка-мусі).
Наша подорож островом АЛФАВІТУ продовжується. У центральній частині острова жила літера «К». Мешкала вона у маленькій квартирці. І одного разу пішла в магазин по кефір. Приходить, стала в черзі і стоїть. Коли ж прийшов час розплатитися за покупку, «К» помітила, що її гаманець зник. Літера розплакалася і вибігла з магазину. Позаду неї стояли дві подружки «Ц» та «Ч», вони бачили якою засмученою була «К». Подружки вирішили розвеселити «К». Вони купили кефір і віддали їй. З того дня подружки потоваришували і допомагали одна одній. «Ч» інколи підміняла «К» у словах (козак – козаче; рука – ручка), а «Ц» заміняла «Ч» (козаче – козацький; ручка – руці).
Поступово літери на острові почали товаришувати. І вже ніхто не жив ізольовано один від одного.