Казка "Пригоди Білочки Пустунки"

Казка «Пригоди Білочки Пустунки»

На високій сосні жила допитлива білочка Пустунка. Вона була дуже непосидюча, цікава. Одного разу вистрибнула з дупла на гілочку,   озирнулася навколо і вирішила прогулятися. Пригрівало Сонечко, повівав легенький вітерець, який грався з сонячними променями. Білочка зацікавилася ними і почала гратися з ними. Вона стрибала з пенька на пеньок, щоб спіймати хоч одного промінчика. Та вони виявилися такими спритними, що зовсім не думали потрапити в м’які лапки Пустунки.  Веселощі друзів перервали гучні звуки грому. Швидко насунули чорні хмари, вдарила блискавка. Злякана білочка шукала порятунку. Вмить опинилася на самому вершечку дуба. Її маленький носик вловив неприємний запах диму. Такий запах вказував на небезпеку. Поруч палало дерево. Безпорадне звірятко розхвилювалося і гірко заплакало. Цей плач розбудив сову. Вона підлетіла до бідолахи і промовила.

           Тобі краще у безпеці відсидітись треба,

           Бо гроза з собою блискавку несе.

           Блискавка спалити може геть усе.

          Як вона блискає, хмари розтинає.

          В дерево ударить – дерево палає.

          Все живе убити може – всім відомо.

          А тому не треба йти в грозу із дому.

І не зогляділася білочка, як пішов рятівний дощ. Вона миттю схопилася, забігала, заметушилася і не помітила, як опинилася біля хатки їжачка. Спить їжачок, та так міцно, коли се чує хтось стукає у двері.

• Хто це до мене в таку негоду? – спитав їжачок.
• Та це я, білочка…
• Білочка? Яка білочка? Не бачу! Чого прийшла? Яка лиха година в таку негоду носить? Оце напасть!
• Я хотіла би вас просити, вибачайте ласкаво, чи не могли ви мене прихистити? Адже ви такі добрі…
• Ну добре. Заходь. Та ти вся змокла, треба зігрітися.

Їжачок засвітив свічку, розтопив у печі, щоб напоїти білочку гарячим чаєм. А самі почали гратися на запічку. А тим часом упала свічка і вогненний птах почав заполоняти будиночок. Друзів охопив страх і загнав їх у куточок. Коли це побачила сова та як заведе: «Гу-у-у! Гу-гу-гу-у-у!..

•  Так не можна, утікайте!

              До підлоги припадайте!

              Рот тканиною закрийте

              І будинок свій залиште!

             Сто один! Мерщій сюди!

             Визволяйте із біди!

Нащастя, все обійшлося…

Виглянуло сонечко, посміхнулося звіряткам і запросило їх на галявину. І білочка із своїм другом їжачком, вітерцем та сонячними промінчиками весело гралися: стрибали, перекидалися, ховалися. Пустотливий вітерець заховався під кущем ожини. Його погляд привернула яскрава коробочка. Вітерцеві стало цікаво, що міститься в загадковому предметі і так його вабить. Своєю знахідкою він похвалився друзям. Вони не знали, що це сірники, в яких сховався вогонь. Чирк… і небезпека тут як тут.

На палаючу галявину в густому казковому лісі зібралися звірі і птахи, допомагаючи  один одному, намагалися погасити полум’я. Серед метушні та галасу почули мудру пораду сови.

Швидше полум’я залийте

Та піском його накрийте

Пам’ятайте всі, малята,

Сірників до рук не брати!

А усезнайка-сорока ще довго скрекотала, що мама зайчиха сушила біля печі білизну та інші речі, маленьке ведмежа самостійно запалило газову плиту, вовченята гралися петардами, бенгальськими вогнями та феєрверками, лисенята залишили ввімкнену праску без нагляду.

Мудра сова була здивована тим, що відбувається в лісі. Для безпеки і порядку вона організувала школу «Мудрих порад».

Не розпалюй сам багаття

Ані в лісі, ані в хаті.

Легко вогник запалити –

Та не легко погасити.

З грубки жару не беріть

Жар в собі вогонь таїть.

Хоч маленька та жарина –

Для пожежі все ж причина.

Телевізор, плитку, праску

Умикать самим не слід.

Пам’ятайте це, будь ласка,

Бо від нього стільки бід!

У розетку встромлять речі –

Дуже-дуже небезпечно!

Іскра може полетіти

І навколо все спалити!      

З тих пір лісові мешканці вивчають правила пожежної безпеки і дії при надзвичайних ситуаціях та радять усім дотримуватися їх.