"Казка про інструменти" (оркестру) презентація+малюнки

Казка про інструменти. Демків Марія

У світлій залі філармоніїЗвучала в злагоді симфонія. А глядачі – аплодувалиІ вдячно “ Браво! ” їм гукали.

А ввечері, як зал спустів,Оркестр собі узяв – й ожив!У залі світлій стало тихо,А в інструментів – з’явилась . пиха....

Загордився Контрабас:“Я усю прем’єру спас!Ви без мене – геть невдахи,Одне тремоло від страху!”

Тут дзвіночки обізвались:“ Ми також дуже старались!”Запищали й флейти жваво:“ Та це ж нам кричали “Браво!”

Духові теж відповіли:“ Та ж ми поряд всі сиділи!гарно грати намагались,Ми – для глядачів старались!”

І скрипка втрутилась в розмову:“Я – звучала надказково!Тож дарма не сперечайтесь,Королева – Я!!!! Зізнайтесь!”

Суперечка йшла гаряча,Знавісніли всі неначе. Лиш в самім куточку залу. Стара Арфа сумувала...“ Знемагаю від утоми!Краще б залишилась вдома!” –Арфа плакала тужливо, –“ Так сваритись – некрасиво!”,Слухала всі ці розмовиІ зітхала сумно знову.

Чому Арфа сумувала?Бо вона НАПЕВНЕ знала,Що важливі інструменти – Геть ніщо без диригента. Й виконавці теж потрібні. Як без них, талантів здібних?Та все ж найбільший комплімент. Заслужив наш ДИРИГЕНТ!

Арфа ніби зняла стрес – Засоромився оркестр.... В залі раптом стало тихо,Зникла з інструментів пиха. Тож гордитися – не можна,Є важливим в оркестрі кожний. Висновок: “ Радійте сміло,ДРУЖНО всяке зробиш діло!”