У лісовій країні Лісоляндії, жила сім'я білок Лулу і Бобо. Одного літнього дня, білки пішли збирати горішки для маленьких білченят і залишили їх самих.
Самому старшому Пушку, наказали дивитися за найменшими братиками, тихенько сидіти у хатинці і нікуди не виходити.
Мама з татом чомусь довго не повертались.Діти терпляче чекали, але їсти їм хотілося з кожною хвилиною все більше і більше.
Білченята почали міркувати: " От якби з'їсти горішків, та ще й посмажити їх на вогні!".
Знайшли сірники і розклали вогнище у дуплі. Та вмить, трухляве дупло спалахнуло,і все навкруги охопив їдкий дим. Перелякані діти вспіли вискочити з хатинки.Дивлячись як горить їхня хатинка, малі пустунці зрозуміли, що вони накоїли.
У цей час повернулися додому мама з татом, вони серцем відчули біду. Та що вони могли вдіяти проти вогню?
Випадково проходив лісник і побачив, що з білоччиного дупла йде дим. Він заліз на дуба, вилив воду з фляги, розвіяв дим і загасив вогонь.
Лісник і подумати не міг, що таке лихо наробили самі білченята.
Білоччина сім'я гірко плакала від того, що від їхнього затишного дупла не залишилося нічого. А все через те,що малі пустунці узяли до своїх лап сірники.