«Казка склалася така…»

Вистава за мотивами української народної казки «Коза-дереза»

«Казка склалася така…»

Мета:вчити дітей уважно слухати і дивитись казку, запам’ятовуючи і розуміючи зміст;вчити відрізняти добро від зла,добрий вчинок від поганого. Залучати учнів до участі в іграх - драматизаціях. Розвивати мову,навики спілкування, пам’ять, мислення, збагачувати словник. Виховувати організованість,самостійність,зосередженість,уважність   дружні стосунки між дітьми,любов до праці,інтерес і любов до українських народних казок.

Обладнання: казкова хатинка в українському стилі,лежанка,у куточку хати-діжа,кущики,ялинки,кошик з овочами.

Казкарка.

              Казка склалася така:

              Коза з дому утекла.

              Мандрувала вона скрізь,  

              І прийшла в зелений ліс.

(З-за кущів виходить Коза,нюхаючи квіти,розглядаючи все навкруги.)

Танок Кози.    ( Дитячі танцювальні пісні «Я коза ярая.»)

  Коза.   Бачу,у кущах є хатка,

               В ній незамкнені дверцята.

                Увійду мерщій у дім,

                Тепло й затишно у нім.

                Де ж господарі дбайливі?

                Бач, і пічку натопили.

                І зварили вже обід.

                Скрізь попорались,як слід.

Казкарка. Раптом дивиться Коза

     Коза.

                 Тістом повниться діжа!

                  А господаря нема.

                  Пиріжки спечу,мабуть,сама.

  (Коза одягає фартух.)

Казкарка.

                   Стала Кізонька до діла:

                   Пиріжечків наліпила,

                   Паляничок напекла.

      Коза. А тепер спочить пора.

(Коза знімає фартух і вмощується на печі.)

Казкарка.

                    І заснула в теплій хатці,

                    На натопленій лежанці.

(З’являється Зайчик з кошиком.)

                    А господар був у полі.

Зайчик.     Накопав там бараболі,

                    Бурячок знайшов,капустку…

                    Ой,щось я загубив!

Казкарка. Допоможіть дітки Зайчику,спочатку треба дізнатись,що за овоч загубив Зайчик?Скласти з частин ціле ,а вже потім відшукати.

     Діти складають з частин морквину,потім знаходять її і віддають Зайчику. В знак подяки Зайчик пропонує діткам  погратись із ним у рухливу гру « Зайчику сіренький.»

 Зайчик присідає. Усі стають навкруг нього,беруться за руки й,ходячи по колу,промоаляють:

                    Чого ,Зайчику,сидиш,

                    Засмутившись, і мовчиш?

                    Зайчик скік,Зайчик скік!

                    Зайчик скік,скік,скік,скік,скік!

Зайчик схоплюється на ноги й,стрибаючи в колі на одній нозі,дострибує до когось із дітей і бере  за руку. Той,кого він схопив за руку,йде в коло,стає Зайчиком,і гра починається знову.

Казкарка. Зайчик все приніс до хатки.

                    Обтрусив дбайливо лапки.

                    Й стало боязко Зайчаті:

Зайчик.     Хто там хазяйнує в хаті?

Казкарка. Мимо двору йшла Лисичка

                     До струмочка по водичку.

                     Бачить: Зайчикова хатка,

                     Біля неї плаче Зайчик.

                     Кинула відерко Лиска,

                     Підійшла до хатки близько.

 Танок Лисички.  (Українські пісні-З любов’ю до дітей. «Я лисичка,я сестричка.»

Лисичка.    Що тут трапилось,питаю,

                      Може, я в пригоді стану?

Казкарка.   Зайчик плаче.

  Зайчик.     Ой Лисичко,

                      Звір забравсь в мою світличку!

Лисичка.     Зайчику,не плач,повір-

                       Не такий страшний той звір!

                        Підійду я до віконця,

                        Ой,та очі мружить сонце!

                        Я не бачу геть нічого!

                        Мабуть,там нема нікого!

Казкарка.     У хатинці справді тихо.

                        Зайчик почекай хвилинку.

                         Мить…Лиса  і дітки вже в хатинці

Лисичка.        Бачимо чиїсь копитця

                          Визирають з-під коритця.

                          І стирчать гостренькі ріжки,

                           Й тепла шубка,як у кішки.

Казкарка.       Лисичка двері відчинила

                           І Зайчика у дім впустила.

Казкарка.        В хаті затишно і чисто,

                           І згадав вухань про тісто.

  Зайчик.           Я ж збирався на обід

                            Пиріжки пекти та хліб!

                             У кутку он діжка та,

                             Та чомусь вона пуста!

Казкарка.          Здивувались Зайчик й дітки.

                             Раптом чують: «Ме!»-з-за пічки.

                              Це ж Коза!

   Коза.               Я спекла вам палянички.

                             Пиріжечків наліпила

                             Й трохи в хаті відпочила.

                             Не сваріть мене,будь ласка,

                             Так придумалася казка.

                              З нею я помандрувала,

                              В ліс зелений завітала,

                                Гостювала в теплій хатці,

                                Гріла боки на лежанці.

                                Я так гарно відпочила

                                Й стільки друзів тут зустріла!

                                Лисичку,Зайку  і вас дітки!

Я хочу пригостити вас пиріжечками,але спочатку давайте пограємось у гру.  Хороводна гра «Подоляночка.»

Діти беруться за руки і становляться у коло,   починають співати і ходити по колу, а Подоляночка, в ролі якої Коза робить все те, про що вони співають:
«Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона стояла,

 До землі припала,
Личка не вмивала,
Бо води не мала.

 Ой, встань, встань, Подоляночко,

 Обмий личко, як ту скляночку.

 Візьмися у боки –

 Покажи нам  скоки,

 Піди до Дунаю,

 Вибирай хто  з краю.

Подоляночка вибирає дитину з кола,кружляє  з нею, потім  стає на її місце.Дитина,яку обрала Коза стає в ролі Подоляночки.

 Діти знову співають. Гра продовжується  2-3 рази.

Коза пригощає дітей пиріжечками і дарує  на згадку про неї  книжку українську народну казку «Коза-дереза.»