Казкотерапія як засіб підвищення мовленнєвої активності дітей

Казкотерапія  як засіб підвищення мовленнєвої активності дітей

У статті подано нетрадиційий метод корекції , який спрямований на подолання порушень звуковимови, у вигляді казок які допоможуть в ігровій формі виправити мовленневе порушення, а токож розвинути артикуляційну, загальну, дрібну моторику.

Постановка проблеми. В останні роки спостерігається зростання кількості дітей із порушеннями мовлення.

У зв’язку з гуманізацією освіти та розробкою принципів особистісно-орієнто-ваного підходу до процесу виховання, навчання та розвитку дітей основною метою діяльності педагогічних працівників стає повноцінний розвиток мовлення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Сучасні фахівці, шукаючі ефективні засоби корекції відхилень у розвитку, все більше орієнтуються на використання механізму впливу казки, який в свою чергу чинить значний комплексний корекційний вплив на дітей.

В науці існує концепція казкотерапії, розроблена зарубіжними (Е. Р. Фромм, Е. Л. Берн, Е. Р. Гарднер, А. К. Менегетті) та вітчизняними (О. В. Лісіна, Т. Д. Петрова, Р. Л. Азовцева, М. В. Осорина, Т. Д. Зінкевич-Євстігнєєва) вченими. Автори вважають, що через казку дитина може зрозуміти закони світу, в якому вона народилася і живе [4, c. 23

Мета статті: Теоретично обґрунтувати вплив казки на розвиток мовлення, у роботі з дітьми.

Виклад основного матеріалу. У дітей із ЗНМ на фоні системних порушень мовлення затримується розвиток психічних процесів, через це не формуються комунікативні навички. Їх недосконалість не забезпечує процес спілкування, а значить і не сприяє розвитку мовленнєвої та пізнавальної діяльності, перешкоджає оволодінню знаннями.

На сучасному етапі розвитку науки, розвивається та розширює між-дисциплінарні зв’язки. Тому на сьогодні крім традиційних методик активно застосовують інноваційні підходи методи корекції порушень мовленнєвого розвитку, що дає можливість педагогу досягти кращих результатів у своїй роботі. Одним таких методів є арт-терапія, яка включає казкотерапія.

Казкотерапія – це спосіб об’єктивізації проблемних ситуацій, іншими словами, це створення особливої казкової атмосфери, яка перетворює мрію на дійсність, огортає все навколо передчуттям дива, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своїми страхами та вийти з неї переможцем, а головне – надає дитині почуття вневненості та захищеності [2, с. 17].

Казка – один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку [6, с. 29]. В. Сухомлинський називав казку життєдайним джерелом людського мислення, почуттів і прагнень.

Казкотерапія – не тільки літературний твір, який зацікавлює читача, виховує і спонукає його до хороших вчинків, а й є цінним навчальним матеріалом під час корекції мовленнєвих порушень дітей. Використання казок, завжди викликало зацікавленість та позитивні емоції у дітей [1, c. 19].

Ні в яких інших творах, крім народних, ви не знайдете такого ідеального розташування важковимовних звуків, які, завдяки образному трактуванню, без труднощів відтворюються маленькими слухачами. Казка виконує виключно важливі комунікативні функції: лексико-образну, формує мовленнєву культуру особистості; активізує та розвиває внутрішню слухомовленнєву пам’ять дитини [4, c. 74].

Робота з казками розвиває у дітей вміння слухати, міркувати вголос, формує інтерес до навчання, пам’ять, уяву, жести і міміку, естетичні почуття, розвиває зв’язне мовлення. Казка виховує моральні почуття, впливає на уяву дитини. Завдяки казці дитина може приміряти різну поведінку, але не зважаючи на роль, вона пам’ятає, що попереду щасливий фінал [3, с. 62].

Казка сприяє збільшення лексичного запасу слів дитини, вихованню звукової культури мовлення дитини. Малюки люблять повторювати одні й ті ж самі слова та дії. Це пояснюється механізмом навчання: щоб навичка закріпилася, необхідна велика кількість повторень, і чим складніша навичка, тим більше часу і повторень вона потребує. Часто дитина більш комфортно відчуває себе у знайомій ситуації, діє більш впевнено в ході знайомих улюблених казок.

Домогтися позитивної динаміки на заняттях з дітьми можна, створивши особливу казкову ситуацію, коли в ході цікавих для дитини дій у неї виникає особливий стан емоційного підйому. Такий позитивний настрій надає соціальному педагогу можливості спонукати дитину до мовленнєвого наслідування.

Під час слухання та читання казок відбувається залучення вербальних форм казок; при переказі, драматизації – становлення мовленнєвої культури; розвиваються основні мовленнєві функції – експресивна і комунікативна (здатність до спілкування, порозуміння, діалогу) [2, c. 58-60].

Дослідниками (Е. Р. Фромм, Е. Л. Берн, Е. Р. Гарднер, А. К. Менегетті) передбачається, що казка як епічний жанр може бути пріоритетом виховання і навчання дітей. Для успішного логопедичного процесу необхідно домагатися того, щоб дитина відчувала радість від заняття, а це можливо тільки тоді, коли їй цікаво, коли у неї щось виходить, коли її розуміють і сприймають такою, якою вона є.

З огляду на форму мовленнєвого порушення та етап корекційної роботи, можна виділити наступні види казок:

– артикуляційні (розвиток дихання, артикуляційної моторики);

– пальчикові (розвиток дрібної моторики, графічних навичок);

– фонетичні (уточнення артикуляції заданого звуку, автоматизація, диференціація звуків);

– лексико-граматичні (збагачення словникового запасу, закріплення знань граматичних категорій та формування зв’язного мовлення) [3, c. 132].

Розвиток особистості та мовлення за допомогою казки здійснюється за такими напрямами:

– самостійність (від орієнтування в засобах мовленнєвої виразності до пошуку кращих способів самовираження в мовленні та русі).

– творчість (від наслідування дорослого до словесного фантазування).

– емоційність (емоційне зараження обра-зами казки).

– довільність (від переживання емоційних переживань казкових героїв через оцінку своїх вчинків – до динамічної рівноваги виконуваних дій у грі).

– зв’язне мовлення (продовження фраз дорослого, творчі імпровізацій за сюжетом) [3, c. 76].

В основі роботи з казкою лежить проекція, яка полягає в тому, що в дитини, з’являється можливість спроектувати свої почуття на казкового героя.  Для роботи із суб'єктом важливо вибрати оптимальну казку, яка може інтенсифікувати психокорекційний процес, сприяти вивільненню енергії. Казки мають індивідуальне й універсальне значення, вони виконують захисну функцію і створюють відчуття безпеки. Казка показує суб'єкту, що він може навчитися контролювати власну поведінку з тим, щоб вони не руйнували позитивні стосунки з іншими людьми. Неправильні або деструктивні дії, описані у казках, можуть допомогти людині набути внутрішньої рівноваги, стати більш терплячою до самої себе, зрозуміти сутність ставлення до себе.

Одним з показників повноцінного розвитку дитини є рівень розвитку дрібної моторики. Вченою (О. В. Лісіною) доведено, що розвиток руки (дрібна моторика й координація рухів пальців рук) знаходиться в тісному зв’язку з розвитком мовлення, мисленням дитини.

Рівень розвитку мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики пальців. Саме на неї й розраховані пальчикові ігри. Вони стимулюють різноманітні чутливі (сенсорні) відчуття, що, в свою чергу, сприяють розвитку уважності, пам’яті. Крім того, розвивається звуконаслідування та мовлення дитини, так як використовуються вірші з повторюваними складами та словами.

Отже, робота казкотерапією сприяє формуванню мовлення, яке тісно пов’язане з розвитком фонематичного слуху та становлення лексико-граматичних категорій, активізує та розвиває внутрішню слухомовленнєву пам’ять дитини, формує уявлення про основні принципи зв’язного висловлювання у дітей.

Казка – один із домінуючих у психокорекційній роботі засіб. В основі психокорекційної казки лежить проекція, яка характеризується тим, що дитина ототожнює себе з героями наведеного сюжету. Таким чином, наведений вид казкотерапії  є дієвим у роботі з дитячими фобіями. Тобто, правильно підібрана психокорекційна казка може показати дитині, що вона може навчитися контролювати власні емоції та поведінку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ляховская Ю С. Особенности словаря старших дошкольников: Хрестоматия по теории и методике развития речи детей дошкольного возраста. / Ю. С. Ляховская. – М. : Академия, 2009. – 223 с.

2. Ляпидевский С. С. Нарушения речи и голоса у детей: Хрестоматия по теории и методике развития речи детей дошкольного возраста /С. С. Ляпидевский, С. Н. Шаховская. – М. : Айрис – пресс, 2001. – 127 с.

3. Правдина О. В. Логопедия : пособие для воспи-тателей дошкольных учреждений / О. В. Прав-дина. – М. : Просвещение, 2004. – 175 с.