Кейс-урок "Чотирикутники"

ТЕМА:  ЧОТИРИКУТНИКИ.

МЕТА: :  Повторити та розширити знання учнів про використання чотирикутників у різних сферах нашого життя;

 познайомити учнів з невідомими фактами життя родини Івана Франка, прививати любов до української культури та етнографії;

 підвищувати інтерес до геометрії; виховувати культуру спілкування та розвивати логічне та творче мислення.

                                         Розгортка з предметів:

 ГЕОМЕТРІЯ   

  ІСТОРІЯ     

                                                                                                                                                                                                                                                УКРАЇНСЬКА МОВА  

                                                                                                            ЛІТЕРАТУРА

                                                                                                                            ТЕХНОЛОГІЇ

 МИСТЕЦТВО

« Всі гадають, ніби математика – наука суха, що полягає вона тільки в умінні рахувати. Це безглуздя. Цифри в математиці відіграють наймізернішу, найостаннішу роль. Це – найвища філософська наука, наука найбільших поетів…»

                                                     Михайло Остроградський.

« Візерунки математика, так само, як візерунки художника або поета мають бути чудові: ідеї так само, як кольори або слова, мають гармонійно пасувати одне до одного. Краса є першою вимогою: у світі немає місця для некрасивої математики.»                            Г.Х.Харді.

Вчитель геометрії: У сьомому класі ми розглядали проблемне питання: Чи, можливе існування такої тріади?

                                                                ГЕОМЕТРІЯ

                   УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА                       ТЕХНОЛОГІЯ

Так, можливо. А довели ми це – за допомогою трикутників.

Сьогодні ми спробуємо ще раз підтвердити існування цього трикутника і дізнатися, ще одну вершину літературної тріади

                          Діти, як ви вважаєте, кого не вистачає в цій триаді?

                Івана Франка.   Людина, яка поділила науки на природничі та антропологічні, та дала їм характеристики. Взагалі і математиці:

«Математика, — писав І. Франко, — утворює ніби найпростіший скелет для інших наук, вчить нас найпростіших речей, але одночасно таких, без яких неможлива жодна інша наука; вчить нас лічити тіла, пізнавати їх форму, визначати їх ставлення до себе і положення в просторі».

Вчитель геометрії: Перенесімося в Стародавній Єгипет. В Єгипті протікає річка Ніл з мальовничими берегами . Річка повноводна. Часто вона розливалася і заливала родючі землі країни. Коли вода висихала,то залишався мул. Єгиптяни очищали родючі землі від мулу. Це важка робота. І вони звільняли ділянки і засівали. Ці ділянки мали різну форму,але чотири кути. Місцеві жителі називали їх прямокутниками ,квадратами, паралелограмами,ромбами. Або просто чотирикутниками. З тих давніх часів геометричну фігуру,яка має чотири вершини , з яких ніякі три не лежать на одній прямій наз. чотирикутниками.

                               Отже, тема уроку:    Чотирикутники.

Вчитель геометрії: Геометрія – це наука про властивості геометричних фігур. Сьогодні на уроці ми будемо повторювати та вдосконалювати вміння та навички з теми «Чотирикутники.»  А також, спробуємо розширити кейс, в який будемо вкладати свої знання з різних предметів, де згадується тема нашого уроку.

Значення теми “Чотирикутники” дуже велике. Адже властивості і означення чотирикутників широко використовується на практиці. Тому геометрію, як науку, що виникає з практичного життя, повинен знати кожен робітник, інженер, архітектор, художник, в тому числі і ми.

Важко собі уявити життя без чотирикутників. Розгляньте предмети побуту, окремі конструкції будівель, зайдіть до магазину і ви побачите безліч речей, деталі яких є чотирикутниками.

            Скласти геометричну павутинку до теми «Чотирикутники».

                                            МОВНО – ЖЕСТОВА РОЗМИНКА.

1.   Чи правда, що у чотирикутника чотирі вершини?

2.   Невже три вершини чотирикутника лежать на одній прямій?

3.   А може у нього п’ять кутів?

4.   То напевно в нього чотирі сторони?

5.   А якщо в чотирикутнику протилежні сторони паралельні, то він паралелограм?

6.   Невже в паралелограмі діагоналі в точці перетину діляться у відношені 2:1?

7.   Але ж діагональ паралелограма ділить його на два рівні трикутники?

8.   А сума кутів, прилеглих до однієї сторони дорівнює 160⁰?

9.   Паралелограм, у якого всі кути рівні – прямокутник?

10. То може в нього і діагоналі рівні?

11. Напевно у ромба і квадрата сторони і кути рівні?

12. Мабуть тоді у ромба діагоналі перпендикулярні і є бісектрисами кутів?

13. Ромб, у якого всі кути рівні – квадрат?

14. Невже квадрат немає своїх властивостей?

15. А правда, що площа прямокутника ɑ҅·b?

16. Тоді площа квадрата?

Вчитель геометрії: Перейдемо до практичного застосування наших знань. І знову ми повертаємося до коду нації – вишиванки. В 6 класі  ми розглядали  історію одного портрету Т.Г.Шевченка у вишиваній сорочці, а в 7 класі була втілена мрія Лесі Українки – зробили макет сорочки для батька. Сьогодні Іван Франко та його вишиванки.

                                                                                     4,5см.

    32см.                                                     10см.      

               57см.

                            63см.

                                                                     65см.

Перед вами креслення чоловічої сорочки – вишиванки. Олена Пчілка, мати Лесі Українки, подарувала цю вишиванку Івану Франку. Розглянемо це креслення. Скажіть, з яких геометричних фігур складається вишиванка? (прямокутників)

Що для цього треба зробити? (розбити на прості фігури)

А де в житті можливе таке розбиття?

Які професії ви знаєте, які постійно використовують у своїй роботі таке розбиття?

А як можна з’ясувати, скільки необхідно тканини, щоб пошити сорочку?(знайти площу креслення)

Отже наше завдання: розбити вишиванку Івана Франка на прості фігури та з’ясувати, скільки тканини використала Олена Пчілка для сорочки.

Чоловіча сорочка складалася з 6 прямокутників.

Довжина сорочки – 95см.                          

Рукав -57см.

Ширина рукава -64см.

Комір – 38см.

 (Учні виконують необхідні обчислення).

Вчитель геометрії: Отже, для того щоб знайти скільки тканини було використано, треба сорочку поділити на прямокутники та знайти суму  їх площ. Для того,щоб пошити вишиванку Олена Пчілка використала 2 метри тканини. Діти, а чого бракує на цій  вишиванці? (Оздоблення, геометричного візерунку).

Ми підготували табличку, за допомогою якої систематизуємо властивості паралелограма і його окремих видів та створимо геометричний візерунок для вишиванки Івана Франка.

Вчитель геометрії: Ми отримали фрагмент візерунку для сорочки, який у вишивальниць називається рапорт. Сьогодні ми з вами ще раз переконались, що знання геометричних фігур – це не просто задача з підручника, це ваші знання, які вам знадобляться в житті, в практичному використанні. Тож

 «У великому саду геометрії кожний може підібрати собі букет за смаком.» (Д.Гільберт.)

 Іван Франко -  перший український інтелігент, який надів вишиванку з діловим костюмом. Сьогодні цим нікого не здивувати, але тоді це сприймалось як неформальний рух. Яким він був?

Вчитель української літератури:

Андрій Чайковський, український письменник, громадський діяч, доктор права (його син, Микола Чайковського, став видатним математиком) згадує: «Розказували, що в дрогобицькій гімназії є такий учень, що стихами пише задачі… Це мене дуже зацікавило, бо чи може бути для хлопця-гімназиста з четвертого класу більшим ідеалом чоловіка над поета, що вірші пише?

Інші мої товариші не конче тому вірили, вважаючи це за звичайну дрогобицьку чванькуватість, та згодом я переконався, що це правда. Прийшов до нашої гімназії товариш цього учня Осип Білінський і сказав нам таке, що той написав задачу німецьку на цілий зошит стихом, а професор заявив, що він не вважає себе компетентним цю задачу класифікувати».

Ось зразок математичного вірша, написаного цим поетом:

І.Франко «Земле,  моя всеплодющая  мати».

Земле,  моя всеплодющая  мати,                            9  12  8  4

Сили, що в твоїй живе глибині,                                7  28  1  32

Краплю, щоб в бою сильніше стояти,                     5  22  35  49

Дай і мені!                                                                      3  42   

Вчитель української літератури:

Про кого йдеться мова?                                                                                                                                                                                                              

Перший учень :

Народився Іван Франко 27 серпня 1856 року в селі Нечуєвичах Дрогобицького повіту. Недалеко від Львова. Стосовно імені письменника, то навіть дослідники-франкознавці не всі знають, що насправді вдома і в рідному селі Нагуєвичах Франка звали зовсім не Іваном чи Івасиком, а Мироном. Відоме оповідання «Малий Мирон» є повністю автобіографічним.

Другий учень:

З шести років Іван навчається в початковій школі сусіднього села Ясениці-Сільної. За два роки він добре оволодів трьома мовами: українською, німецькою, польською.

«Якесь воно не таке, люди»,- казали про нього сусіди. Це помічав і батько-коваль. Він вирішив, що необхідно сина відірвати від кузні й спровадити на навчання в так званій нормальній школі, потім у Дрогобицькій гімназії.

Третій учень:

У дев`ятирічному віці Іван утратив найближчого порадника – свого батька, мати вийшла заміж вдруге, щоб підтримати родину, четверо дітей і розладнане господарство. Вітчим, Гринь Гаврилик, був доброю людино і любив дітей своєї дружини. Вважав, що Іван повинен продовжувати навчання.

У 16 років Іван втратив і матір,  яку дуже любив.

Перший учень :

Незважаючи на життєві трагедії Франко навчався в Дрогобицькій гімназії дуже добре, став найкращим учнем. Сидів на останній патрі, але міг дослівно переказати розповіді вчителів на заняттях. У п`ятому класі на уроках, які вважав не цікавими читав Шекспіра в німецькому перекладі.

Другий учень:

У гімназійні роки заробляв собі на життя репетиторством. Із коштів зібрав величезну  на той час бібліотеку – понад 500 томів.

Третій учень:

Іван  Франко став першим  професійним українським письменником,який заробляв на життя літературною працею.

Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника: вірш, новела, повість, роман, монографія… Щороку видавав по 5-6 книжок

Перший учень :

Володів чотирнадцятьма  мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекладач, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його «академією в одній особі».

Другий учень:

Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької.

Третій учень:

Його переклад біблійної Книги Буття досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.

Перший учень :

Останні сім років писав лівої рукою, права рука була паралізована. Систематизувати та упорядковувати матеріал йому допомагав син Андрій.

Другий учень:

Помер Іван Франко 28 травня 1916 року на чужих руках: сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність та нестачу грошей  ховали в чужій вишиваній сорочці, в «позиченій» ямі на шість домовин.

Третій учень:

Через десять років на тому ж Личаківському кладовищі у Львові Івана Яковича Франка перепоховали в окремій могилі.

Вчитель української мови:

Відомо, що Іван Франко «відрізнявся від загалу своїм костюмом – вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток».

Вишиваних сорочок у письменника «було завжди під достатком, - розповідала донька Анна. – Це було майже все дарунки його друзів… Між цими сорочками була сорочка від Олени Пчілки». Причому любив одягати вишиванку і в будні, і в свята.

Традицію носити вишивані сорочки започаткував дід Івана Франка, також Іван. Дід Іван повсякчас носив вишиванку. Навіть коли треба було одягнути фрак, під ним була вишити сорочка.

Письменник виніс цю традицію з отчого дому і не зраджував їй упродовж усього життя. «…Так як його мати та члени родини носили прекрасно вишиті сорочки, так і він на ціле своє життя лишився вірний традиції свого народу».

Водночас чоловічу вишивану сорочку, оцей обов`язковий елемент українського національного строю, Іван Франко носив з європейським костюмом-трійкою. І це був новаторський підхід до трансформації образу українського інтелігента, у якому поєднувалась прадавня українська традиція і модерні запити нової епохи.

За іронією долі, Іван Франко, який так любив носити вишиванки впродовж усього життя і виховав своїх дітей у цій традиції, похований у чужій вишиванці.

Ольга Роздольська (дружина українського фольклориста і етнографа Осипа Роздольського) згадувала, що, коли заходилися готувати покійного в остання путь, то виявилося, що немає ні однієї порядної сорочки. Тоді шкільний приятель Івана Франка Бандрівський, що був опікуном поета з часу його хвороби, послав когось до Герміни Шухевичевої, що «зараз-таки прислала гарну вишивану сорочку свого померлого мужа. В ту сорочку і стареньке вбрання вдягнули студенти покійника»

Проте незважаючи на цей прикрий факт, образ Франка у нашій національній свідомості і досі невіддільний од вишиванки.

Звідки ж до нас прийшла вишиванка ?

                              Легенда про вишиванку.

   Колись давним-давно серед мальовничої природи жили чоловік та жінка. Усе було б добре, та діток у них не було. Нарешті, через багато років у хаті з’явилося двоє дівчаток: одна білявенька з русявим волоссячком, а друга — чорнявенька з волоссям чорним, як смола.

   Збігали роки. Виросли дівчата справжніми красунями, були серцем добрі, усім допомагали, батьків радували та шанували. Припали до вподоби двом юнакам за свою вроду, удачу і працьовитість. Ніщо не віщувало біди, але горе прийшло несподівано. Оселився серед цієї краси страшний Змій. Якось пролітав він над долиною, де дівчата вибілювали на сонці полотно, побачив їх і вирішив узяти у полон. Перетворившись на чудового метелика, він сів на травичку, а потім, перелітаючи з квітки на квітку, з кущика на кущик, усе далі й далі заманював дівчат. Опинилися сестри у непролазних хащах, де ані звір не проходить, ані пташка не пролітає. Метелика враз не стало. Усе почорніло, закрутилося, заревіло. Перед ними став страшний Змій. Схопив дівчат і поніс у своє царство. Плачуть дівчата, а він регоче, реве, жалю їм завдає. Бо не любить слуга злого духу, щоб щастя ходило між людьми, щоб добро панувало.

   Плачуть дівчата і кидають по одній волосині чорного і русявого волосся. Можливо, за цими волосинами їх знайдуть юнаки і вони повернуться додому. І сталося диво-дивне: добрий лісовий дух оживив їх і перетворив на чорні й червоні ниточки. Прилетів Змій у своє царство, замкнув на важкі залізні замки полонянок і ліг відпочивати.

   Тим часом юнаки дізналися, що дівчат украв змій і вирушили в дорогу їх рятувати та з неволі визволяти. Довго йшли вони полями, лісами. Раптом побачили у траві чорні та червоні ниточки. Здогадались вони, що це дівчата їм слід залишили. Почали змотувати вони нитки у клубочки та так і підійшли до Змієвого палацу.

   Викликали Змія на бій. Він вилетів розлючений, страшний, із ніздрів вогонь палає. Не було у хлопців зброї, лише ниточки схрестили. І сталося диво: вони перетворились на міцні мечі, що відразу відрубали по дві голови. Розправилися відважні юнаки зі Змієм, упав палац — і лише купка попелу залишилася від нього. Визволили хлопці полонянок й віддали їм решту чорних і червоних ниток. Цими нитками хрестиками вишили дівчата чудо-сорочки. З вдячністю одягли їх юнаки. Ще кращими і сильнішими стали. А дівчата всім рідним теж повишивали сорочки. Бо на візерунках вишиванок були добрі обереги від усього злого, подаровані добрим  лісовим  духом  дівчатам-полонянкам. Відтоді, кажуть старі люди, повелось вишивання. І де у хаті є вишиванки, там рід живе добре і щасливо.

                                         Вчитель технології.

     І дійсно, ця легенда  говорить про те, що історія вишитої сорочки своїм корінням сягає у сиву давнину. В   VI столітті на території сучасної України жили скіфи, які вже тоді носили довгі сорочки з широкою вишивкою на грудях. Підтвердженням тому є знахідки археологів. Металеві фігурки чоловіків, що наче танцюють ритуальний танець у такому одязі, були знайдені на Черкащині, а в розкопках на Полтавщині дослідникам вдалось знайти бронзову статуетку людини у вишитій сорочці.                  Термін «сорочка» відомий не лише в українців, а й в інших слов'янських народів. За Київської Русі він означав і натільний, і верхній одяг або одяг узагалі, який шили як із полотна, так і з сукна. У слові сорочка закладено сорок енергій, що, за давніми віруваннями, надавали повну опіку небес. Форма сорочки нагадувала містичну для наших пращурів фігуру квадрат: повністю закритий простір, що захищає свого господаря від негативного впливу оточуючих. Квадрат - символ божественного простору.

Відомо, що найдавніші сорочки складалися саме із шести чотирикутників різної величини, співвідношення між якими давало так звану золоту пропорцію. З`єднували чотирикутники між собою чорними нитками у формі хрестиків. Адже хрест був наділений силою розтинати, знищувати злу енергію, а чорний колір її поглинати.

Тож недарма в Україні людей, яким таланить у важких життєвих ситуаціях, щасливчиків, називають народженими в сорочці. За цим висловом криється глибокий зміст.

Традиційні чоловічі сорочки були завжди білого кольору з лляного або конопляного домотканого полотна.

Сорочка (особливо чоловіча) - символ кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був". Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні.

Стародавні слов’яни, наші предки, що жили на території сучасної України, носили довгі, по коліна або й нижче колін, білі полотняні сорочки. Таку сорочку одягали безпосередньо на тіло і завжди поверх штанів «на випуск». . Сорочка в Україні була спіднім одягом, тому в сорочці були вдома, при польових роботах, та у спеку. Навколо низенького стоячого комірця така сорочка мала багато зборів. Розріз був посередині грудей. Рукава на чохлах (манжетах) і теж зібрані в збори.  Kоли виходили з дому чоловіки та парубки мусили одягати верхній одяг та шапку. Ходити лише в сорочці було не прийнято. Поверх сорочки одягали жупан, кунтуш, чимарку, свиту, підперезували поверх поясом і так виходили на вулицю, за закупівлями, в гостину тощо. Цей старослов’янський тип чоловічої сорочки зберігся ще й досі в українському населенні Карпат. На всій іншій українські території такий тип сорочки давно вже вийшов з моди і залишився тільки в народній пам’яті в формі жартівливих пісень, як ось:

Ой , я  свого  чоловіка  нарядила   паном;

Сорочина   по коліна  підв’язана  валом ...

Сорочки чоловічі поділялися за кроєм на два основні типи: сорочка «до уставки» (зі зборами) та сорочка (чумачка) (кроєна вперекидку), тунікоподібна.

Рисунок 1  Крій української сорочки: а – тунікоподібний; б – з уставкою

Сорочка до уставки  збиралася біля шиї на нитку, утворюючи численні складки, зверху  пришивався  високий  м'який комір або відкладний. Рукави були також широкі, з ластками, зібрані внизу на нитку та призбирані в чохли. Такі сорочки вишивалися на уставках та чохлах — лиштвою.

Сорочка-чумачка,  шилася у дві пілки, з двох боків примережувалися бочки, рукава такої  сорочки були прямі, зі складеного вдвоє полотнища та пришивалися просто до стану сорочки. Комір в сорочках цього типу був низьким — 1-2 см.  Сорочку-чумачку носили заправлену в штани.

Тунікоподібна сорочка  кроїлася   з двох або трьох полотнищ, які зшивали і відмірювали потрібну довжину. В давнину сорочки носили  довжиною  до  колін, а пізніше до половини стегна. Полотно перегинали вдвоє, спереді робили поперечний розріз та повздовжній розріз на пазуху і обшивали. Пізніше полотнища не потрібно було зшивати і таку сорочку викроювали з перегнутого пополовині полотна.

Рукав тунікоподібної сорочки був прямий і відкритий внизу, в сорочці зі зборами, рукав внизу збирався на нитку і обшивався лямівкою або ширшими дудами. Між сорочкою та рукавом пришивалася квадратна ластка. Іноді рукав врізували по прямій нитці в сорочку, тоді його оздоблювали спеціальними стібками.

Сорочка зі зборами кроїлася по прямій нитці, в такій сорочці нічого не вирізали. Біля шийного отвору вона збиралася на нитку і тоді пришивалася вузька лямівка або стоячий комірець. Розріз у сорочках був завжди по середині.

Волинська сорочка: Сорочки викроювались ножем. Частини сорочки: стан, рукави, уставки, цвиклі (клинки під рукавами), комір, чохли. Довжина стану — 85 см, довжина рукава — 57 см, ширина — 64 см, довжина коміра — 38 см, довжина вставки — 24 см, ширина — 12 см, ширина чохлів — 4 см. Комір був викладний та запинався на шпонку з олова зі скельцем або на «жичку» — смужка з вовни червоного або зеленого кольору. В молодих хлопців сорочки були вишиті на комірі, пазусі, на чохлах. Чохли запиналися на гудзики, часто домашньої роботи з сурових ниток.

Так І.Франко носив сорочки вишиті на білому полотні геометричними  узорами у вигляді прямокутників, трикутників, кола та інші, червоним та чорним хрестиком, і обов’язково комірець був застібнутий на ґудзик. Таку сорочку було зручно вдягати під костюм або піджак. Тому І.Франка називали першим модником в українській вишиванці.

За винятком Карпат та ще північно-західньої частини Полісся, в Україні тепер поширений інший тип чоловічої сорочки, що вже скрізь відомий під назвою «українська сорочка».  Така  сорочка  теж  шиється з білого полотна, але вона вже значно коротша і при  ношенні  завжди  вбирається  в  штани.  Комірець української  сорочки  низенький,  переважно стоячий, так зв. «чумарочний»; тільки на західньому Поділлі та на Волині часто зустрічаються і відкладні комірці. Розріз української сорочки припадає посередині грудей.                                Взагалі, в різних регіонах нашої країни чоловічі сорочки різнилися як кроєм, так і способом їх носіння (додаток 1).

Як уже  згадувалось  вище,  українська  сорочка  шиється  тільки  з  білого полотна.  Національний  характер  білої  сорочки  підкреслюється  в  багатьох народних  приповідках,  як ось:

«К  Великодню  сорочка  хоч  і  лихенька,  аби  біленька»;

«Як неділя, то й сорочка біла»;

«Як мати рідненька, то й сорочка біленька»;

«Перша  Пречиста  любить  паляницю  м’якеньку, а друга — сорочку  біленьку».

 Таким чином, головним невід’ємним складником українського народного вбрання – є сорочка. Вишита сорочка - один із символів нашої країни. Наділена великою силою, вона здатна творити дива.

Одягайте вишиванки, бережіть себе та будьте красивими!

Вчитель геометрії: Тепер, коли ми з вами розширили свої знання про те, що таке чотирикутники, давайте повернемось до сьогодення. В житті ми часто зустрічаємось з ними. Вони навколо нас: іграшки, намет, пакети молока та чаю,  дорожні знаки, будинки, прикраси та інше.

(показ речей візуально.)

Повернемося до проблеми, яку ми поставили ще у 7 класі, а на сьогоднішньому уроці закріпили.

Чи можливе існування такої тріади: геометрія – українська література – технологія ?

                       (Відповіді дітей.)

Існування такої тріади можливе.

Молодці! Ви добре попрацювали, проявили силу волі, наполегливість, активно виконували всі завдання.

 Сьогодні на уроці ми з вами переконалися, що знання геометричних фігур – це не просто завдання в підручнику, це ваші знання, які вам знадобляться в житті, в практичному використанні.

Що ж, ви використали свої знання і вміння під час дослідження ескізу сорочки Івана Франка, складали їх як цеглинки одна до одної, утворюючи кейс знань.

 Тож заповнимо його знаннями: геометрія, українська мова, література, історія, географія, фізична культура, технологія, основи здоров’я.

Мирон Зарицький –  поет формул

“Кого не манить краса, ні мистецтво, хто живе вбогим духовним життям, той нічого не дасть математиці. Поезія не різниться від математики вищим летом уяви, а математик різниться від поета лиш тим, що все і всюди розуміє… Але як у мистецтві, так і в математиці лише твори гарні переживають століття і виховують цілі покоління. ”

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

скільки необхідно купити тканини для пошиття вишиванки на ляльку та побудувати лекала для викроювання вишиванки.

Додаток 1