Кінолекторій "Невиплакані сльози України"

Про матеріал

Ознайомлення учнів із страшними сторінками історії України; через відеоматеріал показати причини і результати голодомору 30-х років ХХ століття; аналізувати причини, наслідки, значення Голодомору; розвивати в учнів почуття патріотизму, національної свідо¬мості, виховувати громадян рідної землі.

Перегляд файлу

КІНОЛЕКТОРІЙ

«НЕВИПЛАКАНІ

СЛЬОЗИ УКРАЇНИ»

$C:\Documents and Settings\Admin\Рабочий стол\38977-1_large.jpg$

ТЕМА: Невиплакані сльози України… ( про Голодомор 1933 року в Україні)

Мета: ознайомити учнів із страшними сторінками історії України; через відеоматеріал показати причини і результати голодомору 30-х років ХХ століття; аналізувати причини, наслідки, значення Голодомору; розвивати в учнів почуття патріотизму, національної свідомості, виховувати громадян рідної землі.

Форма проведення: кінолекторій.

Технічне забезпечення: комп'ютер, звукова апаратура, запис відеофільму « Голод 33 року» (https://www.youtube.com/watch?v=Gb3ep0jYdT4 ), аудіозапис пісні «Пісня пам'яті жертв Голодомору» (http://www.pisni.org.ua/songsfiles/271158.html )

Методи та форми роботи: бесіда, дискусія, метод «Незакінчене речення».

Учасники заходу: учні 9-11 класів.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

1.Вступна частина.

2.Перегляд кінофільму.

3.Організація дискусії.

4.Підбиття підсумків.

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

І. Вступна частина.

Учениця :

Як тепло пахне хліб!

Любов'ю трударів

І радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям наших неповторних діб.

Духмяно пахне хліб.(П.Воронько)

Учитель:

Хліб – святиня у всіх народів Землі. Завдяки йому народи жили, розвивалися, раділи, сумували, продовжували родовід. А як хліба не було – приходило горе…

Візьміть хлібину, відчуйте запах українських нив, тяжку працю трударів, тепло рук пекарів. Здавалося, що в українців ніколи не було нестачі в хлібі, бо наші черноземи – найродючіші, наші хлібороби – дуже працьовиті, і вони знають ціну кожному колосочку, кожній зернині.

Але хліб може пахнути смертю, горем, слізьми, відчаєм.

Учениця:

Чи можливо? Чи таке можливо?

Чи колись повірить чоловік,

Що багаті українські ниви

Народили 33-й рік.

Учитель:

1933 рік… Рік, який страшною чорною полосою розмежує щасливе і трагічне, радість і печаль, життя і смерть…Цей рік стане національною катастрофою всього українського народу.

На початку 1933 року радянським урядом був прийнятий злочинний наказ: забрати хліб у селян до останньої зернини. І в кожній сільській українській хаті після обшуків сталінськими опричниками справді не залишалося й зернини, а треба було дожити до нового врожаю. Голод охопив усю Україну.

Шановні діти! Сьогодні ми зібралися, щоб пригадати страшні події 1933 року – року Голодомору, та пам'янути тих, хто прийняв мученицьку голодну смерть, тому що ця страшна трагедія торкнулася майже кожної української сім'ї. За один тільки рік в Україні від штучного голоду померло від 7 до 10 мільйонів людей. Дуже велику ціну заплатили українці за право жити…

ІІ. Перегляд кінофільму «Голод 33 року».

Вашій увазі пропонується кінофільм « Голод 33 року» (https://www.youtube.com/watch?v=Gb3ep0jYdT4).

ІІІ.Організація дискусії.

Питання для обговорення:

- Чи сподобалася вам кінострічка? Чим саме?

- Про що картина?

- Які емоції та почуття вона у вас викликала?

- Які питання порушуються у фільмі?

- Як ви зрозуміли, чому «годувальники Європи» самі голодували?

- Хто відносився ( за визначенням радянського уряду) до категорії куркулів. -- Чи згодні ви з цим визначенням?

- Спираючись на отримані знання з уроків історії, скажіть, чому люди не хотіли записуватися до колгоспів?

- Які наслідки для України мала «мудра політика»Сталіна?

- На вашу думку, чи варто дану картину показувати глядачам?

- Чи можна довіряти фактам, які наводяться в кінофільмі?

- Вісімдесят п'ять років відділяє нас, сучасників, від тих страшних подій. Можливо, прийшов час забути ці події, з сумом, але перегорнути одну з найтрагічніших сторінок українців?

Дискусія.

Як осмислення минулого може допомогти визначенню майбуття?

Що Україні варто зробити для визнання світом Голодомору геноцидом?

ІV.Підбиття підсумків.

Учитель:

Злетимо думкою над Україною. Яка вона, наша країна? Сьогодні ми побачили, якою вона була 85 років потому, а якою її побачать наші нащадки, залежить тільки від нас. Не можна забувати страшне минуле, щоб воно ніколи не повторилося в майбутньому.

Учениця:

Знов прокинулись ранки холодні.
Дощ хрестами в сніжинках застиг.
Поминаючи мертвих сьогодні,
Ми рятуєм майбутнє живих.

День жалю... День скорботи, печалі
Запалив нашу пам’ять. Свічки –
Це ті душі, листочки опалі,
Хто став тінню в голодні роки.

Без притулку у храмі Господнім,
Поміж хвилями Лети-ріки
Стогнуть душі, бо в серці народнім
Проросли забуття колючки.

Полікуймо свічею-зорею
День минулий. Згадаймо усіх,
Хто любов’ю живою своєю
Поділитися з нами не встиг…

Щоб у ранки і теплі, й холодні
Не ішли шикуватись хрести,
Щоб не плакали душі голодні,
Свічку-пам’ять свою захисти.