Китаезнавство стаття

INNS

Сруктура та різновид Китаєзнавства в Укаїні на початку 1991року та потеперішній час 2020 року.Хронологічна характеристика Китаєзнавства.

Данилова Інеса Віталіївна

Аспірант,докторфідософії,кафедра культорології

Ніжинський державний універстет ім. М.Гоголя

Інститут китєзнавства і  Україні при університеті Тараса Шевченка.

 0686243816,telt4221gmail.com

Ключові слова : різновид Китаєзнавства в Укаїні на початку 1991року та потеперішній час 2020 року.

Актуальность теми :після здобуття Незалежності в 1991 р. в Україні посилився й процес формування власної школи китаєзнавства, котре на сьогодні вже має власну історію, спадщину та традиції. Всі інститути й університети України, де вивчають Китай та китайську мову, є ровесниками незалежності Української держави.

Мета дослідження:проаналізувати  структуру китаєвознавства в Україні та вКитаї з 1991 року.

Обєкт дослідження : зробити хронологічну характеристику даного дослідження китаєзнавства. Аналіз математично -аналітичний дослідження економічно-міжнавордних відносин ,дипломатичних відносин  Китая.

Наприкінці існування Радянського Союзу в 1991 р.вирішенням Президії АН УРСР в Інституті мовознавства було створено відділ сходознавства, який очолив китаїст – професор В. В. Седнєв, й до якого, крім інших науковців, увійшлидва китаєзнавці – В. В. Величко та С. О. Нікішенко. 22 жовтня 1991 р.постановою Президії Академії наук УРСР № 278 було створено Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, котрий очолив сходознавець із світовим ім’ям – академік О. Й. Пріцак (191– 2006). Відділ Азіатсько-Тихоокеанського регіону цього інституту відіграє важливу роль у розвитку українського китаєзнавства.

З наукових архівних даних  Інститута сходознавства десертант дослідив цікаві історичні факти.

 В 1999 р. в інституті засновано науково-популярний журнал «Україна – Ки-тай»2, який з 2014 р. видається спільно з громадським об’єднанням «Українська асоціація китаєзнавства». У 2005 – 2009 рр. в інституті було підготовлено три випуски наукового збірника «Китайська цивілізація: історія та сучасність»,університеті «Східний світ» (1997 – 2012 рр.)11, Київському університеті ім. Бориса Грінченка12, Дніпропетровському національному університеті ім.Олеся Гончара (з 1992 р.)13,Харківському національному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди (з 1994 р.)14, Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна15, Луганському національному університеті ім. ТарасаШевченка (з 2001 р.),Львівському національному університеті ім. Івана Франка (з 2015 р.), 16 ,Краматорському економіко-гуманітарному інституті (1992 – 2016 рр.)17.

 Важливий історичний внесок у розвиток українського китаєзнавства зробив відомий український історик-міжнародник і дипломат, доктор історичних наук, професор Леонід Овдійович Лещенко (1931 – 2013). З 1993 по 1996 р. він працював радником-посланником першого скла-ду посольства України у КНР.

Становлення українського китаєзнавства багато в чому відбувалося завдяки організаційній, педагогічній та науковій діяльності кандидата історичних наук, професора В. В. Седнєва (1947 –2007)28.  У 2015 році Китай та Україна підписали угоду про співробітництво в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». За сильної підтрим-ки цієї ініціативи співпраця між двома державами сповнилася новими можливостями, іншими словами, перспективи є надзвичайно оптимістичними. 2. Аналіз індексу інтенсивності торгівлі (TCD) Китаю та України Індекс інтенсивності торгівлі (індекс торгової інтеграції) демонструє, по-перше, як співвідноситься екс-порт однієї країни до країни-торгового партнера із сукупним експортом інших країн світу до країни-торгового партнера, по-друге, яку частку обіймає імпорт цих двох країн у загальному обсязі світового імпорту. Цей індекс використовують для оцінки взаємовідносин та ступеню взаємозалежності країн-торгових партнерів. Формула його розрахунку:де TDCij – індекс інтенсивності торгівлі між країнами і та j,Xi – обсяг експорту країни і,          MjXjD=TDCij/Mw÷XjMj – обсяг імпорту країни j,XiJ – експорт країни і до країни j,Mw – обсяг світового імпорту.Якщо індекс < 1, це означає, що торгові відносини між двома країнами є незначними; якщо = 1, то рівень .

 Аналізуючи процес спрощення процедур торгівлі між Китаєм та Україною, та дипломатичні відносини автор долучився до,« індекс залучення країн світу до міжнародної торгівлі», що спрщення процедур торгівлі між двома державами має бути посилене. Оцінка, яку отримав Китай за доступ на ринок, (як однієї з провідних ознак спрощення торгівлі) доволі низька, лише 2.38. Це означає, що Китаю наразі необхідно зменшити або навіть скасувати мито, кількісні обмеження та інші нетарифні бар’єри, що обмежують доступ на ринок, а також розширювати ступінь відкритості зовнішньому ринку, таким чином йде процвітання ринку Китая більше ніж на третину всього спроживчої вартості , а ніж в Україні  ,таким чином дипломатичні зв'язки також зростають  .

Експорт ,та  економічні досягнення Китая .

 Таким чином було досліджено розвиток стратегічного партнерства України з Китайською Народною Республікою в інноваційно-технологічних та міжнародних дипломатичних вимірів за продуктовим підходом. Визначено значний потенціал розвитку стратегічного партнерства між країнами в торгівлі високотехнологічними товарами та у науково-інноваційній співпраці. Запропоновано підвищувати рівень інноваційно-технологічного співробітництва між Україною та Китаєм шляхом розбудови індустріальних парків та парків високих технологій на території України.На сьогодні  ці  питання є актульними.

Виновок:

Тепер,2019 рік стане роком Китаю в Україні. З моменту підписання Меморандуму про стратегічне партнерство між двома країнами політики та інтелектуали обмінюються компліментами і новими проектами. Бізнесмени підкреслюють вигоду і динаміку економічного співробітництва. Але чи дійсно стали дві країни справжніми стратегічними партнерами? Питання, на мій погляд, залишається без точної і чесної відповіді.Разом з тим,визнання один одного стратегічними партнерами – відповідальна заява. Адже за цим стоїть прагнення і здатність разом будувати спільне майбутнє своїх країн і всього простору, який пов’язує ці держави. За великим рахунком, йдеться про взаємну відповідальність і готовність разом розвиватися в рамках цілого євро-азійського континенту.

Саме  з того приводу й почало  лідество Китая в 1970-і роки економічні лідери глобалізованої економіки зробили ставку на зростання і соціо-культурні переваги азіатських товарист

в. Організованість і мобільність азіатських товариств, високий ступінь їх адаптивності, стійкість державних систем, ідеократічність держав були затребувані як нова база глобальної індустріалізації і формуван ня багатоярусного, багатоукладного світового поділу праці. «Японське диво», «південнокорейськийі дракон», фінансове лідерство Гонконгу, успішна  індустріалізація і модернізація  Тайвані, Сінгапурі, Малайзії, Індонезії, В’єтнамі і проект «відродження Китаю» (з початку 1980-х років) – поворотні пункти у переході від американського до азіатського ци-клу накопичення капіталу. Велика Азія впродовж лічених десятиліть перетворилася на «світову фабрику», а одноосібним лідером останнього  зростання став Китай.

Література

1.Chan Wing-tsit. A Source Book in Chinese Philosophy. — Princeton, 1963. — ISBN 0-691-01964-9.

2.Chang, Stephen T. The Great Tao. — Tao Longevity LLC, 1985. — ISBN 0-942196-01-5.

3.Demerath, Nicholas Jay Crossing the Gods: World Religions and Worldly Politics. — Rutgers University Press, 2003. — ISBN 0-8135-3207-8.4..Dumoulin, Heinrich; Heisig, James W.[en]; Knitter, Paul[en]. Zen Buddhism: A History: India and China. — World Wisdom, Inc, 2005. — ISBN 0-941532-89-5.5..Eliade, Mircea. A History of Religious Ideas, Volume 2 / Translated by Willard R. Trask. — Chicago: University of Chicago Press, 1984.