Китай у міжвоєнний період

Китай у міжвоєнний період

У Першій світовій Китай брав формальну участь на боці Антанти. Хоча країна вступила до війни, але китайські солдати так і не були відправлені до жодного з театрів воєнних дій.

Китай вступив до війни з умовою в разі перемоги повернути колонізований Німеччиною півострів Шаньдун. Але вже у 1914 р. цю територію захопила Японія. Попри вимоги Китаю, за рішенням Паризької мирної конференції Шаньдун залишили Японії.

Це рішення збунтувало суспільство Китаю і країною розгортається національно-визвольний рух, який увійшов до історії як «Рух 4 травня».

Демонстрації студентів 4 травня 1919 р. переросли у справжню революцію. Уряд Китаю був змушений відмовитися підписувати Версальський мирний договір. «Рух 4 травня» став стартом каталізатором до незалежності Китаю.

Китай після війни – в повному безладі. Потрібен був лідер, який підштовхне країну до об’єднання. Ним став Сунь Ятсен. У квітні 1921 р. він захоплює владу на півдні Китаю. У місті Гуанчжоу лідера “Гоміньдану” обирають надзвичайним Президентом Китайської республіки. А північ Китаю, тим часом, із центром у Шанхаї, захоплена угрупованням за підтримки США і Великої Британії.

У 1921 році в Китаї була створена комуністична партія. Сунь Ятсен прагнув територіальної єдності Китаю, тому хотів зміцнити армію для силового об’єднання. Для цього він шукав шляхи співпраці з Комінтерном.

У 1923 р. Сунь Ятсену вдалося піти на зближення з Радянським Союзом і переконати керівництво країни співпрацювати. Поступово розпочинається реорганізація Гоміньдану. Комуністів заохочують долучатися до партії. А Радянський Союз бере на себе зобов’язання прислати військових радників і організувати на острові Вампу школу для офіцерів. Гоміньдан і Компартія об’єднуються в єдиний фронт з метою досягнення територіальної цілісності Китаю. Та «батькові нації» не судилося цього побачити. У березні 1925 р. Сунь Ятсен помирає.

По смерті лідера Гоміньдану до влади за рік приходить маршал національно-революційної армії Чан Кайши. Водночас назріває криза відносин між Гоміньданом і комуністичною партією.

Навесні 1925 р. в Шанхаї виникає антизахідний «Рух 30 травня», який переростає в національно-визвольну революцію. Наріжним каменем революції є ідея об’єднання Китаю під владою Гоміньдану. У липні 1926 р. розпочинається військова операція «Північний похід». Спланована радянськими військовими й успішно реалізована єдиним фронтом, вона принесла світове визнання Чан Кайши.

Як результат – Північ і Південь Китаю стали єдиною державою. Щоправда, Маньчжурія – найбагатша за ресурсами територія Китаю – залишається під впливом Японії.

Чан Кайши одразу після перемоги революції розриває відносини з комуністами й розвалює єдиний фронт, розпочавши переслідування комуністів, репресії та вигнання радянських військових із країни.

Так протиріччя між Гоміньданом і Комуністичною партією Китаю переростають у Громадянську війну тривалістю в двадцять років.

Тільки після зради Чан Кайши для комуністів стає очевидним, що потрібно збирати сили для боротьби. Настає політичний тріумф лідера комуністів – Мао Цзедуна. Він заручається підтримкою селянства і у вересні 1927 р. організовує повстання «Осіннього врожаю». Повстання жорстоко придушують війська Чан Кайши, але селянство продовжує підтримувати Мао. «Хто завоює селян - той завоює Китай».

Комуністи групуються у провінції Цзянсі, де в листопаді 1931 р. проголошують Китайську Радянську Республіку. Керівником новоствореної держави стає Мао Цзедун.

У той час гоміньданівські сили не втрачають надії повністю знищити комуністів. Переважаюча армія Чан Кайші у жовтні 1934 р. здійснює спробу взяти військові сили Мао Цзедуна у петлю. Проте останній приймає рішення йти у «Великий похід» на північ Китаю, але невдало. Здавалося, кінець Мао й комуністів зовсім близько. Але неочікувано їм допомагає міжнародна ситуація. Японія починає перший етап реалізації «меморандуму Танаки» - у 1931-му році захоплює Маньчжурію, а у 1937 році розгортає повномасштабну війну з Китаєм. Китайські історики стверджують, що початком Другої світової можна вважати не напад Німеччини на Польщу 1939-го року, а напад Японії на Китай у 1931-му або 37-му роках. Адже Китай утримав Японію від більш активних дій проти Радянського Союзу і США.

Становище гоміньданівської влади у війні з Японією було катастрофічним.

У 1937 р. – комуністи та гоміньданівці укладають угоду про співпрацю, аби відстояти Китай у боротьбі з зовнішнім агресором. Однак єдності так і не досягли. Збройні сутички між комуністами й гоміньданівцями тривають, а Китай уже майже захоплений Японією.

Отже, становище Китаю міжвоєнного періоду характеризує складна внутрішня криза, яка переросла у Громадянську війну, та зовнішній конфлікт з Японією.