Класифікація мовних помилок

КЛАСИФІКАЦІЯ МОВНИХ ПОМИЛОК

Змістові (З) – І. Інформаційно-тематичні:

1. невідповідність твору вибраній чи заданій темі; невідповідність змісту переказу первинного тексту;
2. наявність зайвої (другорядної) інформації, не пов’язаної  з темою чи основною думкою переказу або твору;
3. брак важливої інформації (або її частини), необхідної для розкриття теми та основної думки;
4. невдалі узагальнення, висновки;
5. неправильно описані події, вчинки персонажів, явища, факти, які не відповідають дійсності;
6. перекручення первинного тексту переказу;
7. невідповідність комунікативному завданню – не враховано мовленнєву ситуацію, адресата мовлення та мету спілкування;
8. відсутність доказовості думки, самостійних суджень, чіткої особистісної позиції.

ІІ. Помилки, що порушують структуру тексту:

1. непропорційність частин тексту (вступу, основної частини, висновку) або відсутність якоїсь із них;
2. невідповідність тексту плану висловлювання (не розкрито мікротеми, порушено порядок їхнього викладу);
3. брак смислового зв’язку між частинами тексту та всередині мікротем

4. ( непослідовність викладу думок).

Лексичні (Л) І. Помилки, пов’язані з порушенням лексичної та фразеологічної норми:

1. вживання слова у невластивому йому значенні: «обдати  гарячим кропом» (замість окропом), «спуститися по екскаватору» (ескалатором), «я рахую, що треба так зробити» (вважаю), «здоровий м’яч» (великий), «довга дівчина» (висока), «добра страва» (смачна), «батько працює залізняком»(на залізниці, залізничником);
2. порушення лексичної сполучуваності слів: «сильна дружба» (міцна), «малий шелест листя» (тихий), «зробити героїчний вчинок» (здійснити), «дешеві ціни»(низькі), «коричневі очі» (карі);
3. неточне вживання фразеологізмів: «забити  руку»(набити), «жити іншим розумом» (чужим розумом) тощо.

ІІ. Помилки як наслідок бідного словникового запасу, недосконалості стилю мовлення:

1. вживання зайвого слова (плеоназм): «стара людина похилого віку», «розумний інтелектуал», «пернаті птахи), «обурюватися гнівно»;
2. вживання в одному словосполученні або реченні  спільнокореневих слів (тавтологія): «святкове свято», «в образі відображено», «учитель учить», «заробити заробіток»;
3. дослівний переклад російських слів та словосполучень, так звані кальки, та вживання русизмів: «приймати участь» (брати участь),»лічити хвороби» (лікувати), «ти мені мішаєш»(заважаєш), «минуло дві неділі» (два тижні);
4. невиправданий повтор одного й того самого слова (словосполучення) в одному чи в сусідніх реченнях;
5. шкільні неологізми, вульгаризми, діалектні слова – заміни їх літературними.

Граматичні (Г) – Помилки, які виникають унаслідок порушення граматичних норм:

1. неправильне утворення слова (словотвір): «отогнати хижака» (відігнати), «сумлінний, працюючий робітник» (працьовитий), «благородність» (благородство), «торфівний»(торф’яний, торфовий), «завдовольнити» (задовольнити);
2. помилкове утворення форм слова: «немає місців» (місць), «по селам»(по селах), «стара собака»(старий собака), «самий високий» (найвищий), «біля його»(нього), «біжуть» (біжать), «посадю» (посаджу);
3. неправильна побудова словосполучень та речень (порушення синтаксичних норм): «навчання українській мові» (української мови), «за власною волею»(з власної волі), «до мого великого подиву» (на мій великий подив), «автобус по замовленню» (на замовлення), «вхід по перепусткам»(за перепустками),«Василь швидко зробив уроки і побіг у футбол», «До будівельного майданчика під’їхала навантажена машина піском», «Марина сказала Надії, що я теж побуваю у Карпатах», «Ця книга вчить чесності, добру, любити та поважати друзів»;
4. вживання однотипних конструкцій.

Стилістичні (С) – помилки, які свідчать про брак єдності стилю – власне стилістичні:

1. вживання слів і висловів іншого стилю;
2. невдале використання експресивної лексики й емоційно забарвлених художніх засобів;
3. немотивоване застосування діалектних і просторічних слів та виразів;
4. змішування лексики різних історичних епох.