Навчальне читання мовчки

                         Тема. Навчальне читання мовчки

  Давайте з вами пригадаємо відомості про читання мовчки.

  ЧИТАННЯ МОВЧКИ - один із важливих видів мовленнєвої діяльності, за допомогою яких ми дістаємо багато цікавої інформації, отримуємо естетичну насолоду.

   Щоб оволодіти навичками читання мовчки, треба відпрацювати техніку читання, навчитися сприймати текст, виділяти головне та другорядне, визначати ключові слова. Слід також уміти виділяти важливі деталі, що стосуються типу мовлення та стильової приналежності тексту, його мовних особливостей.

Щоб краще запам’ятати поданий текст, пропоную виконати такі завдання:

• Доберіть заголовок
• Визначте тип та стиль мовлення
• З'ясуйте тему та головну думку тексту
• Назвіть персонажів
• Який вид мовлення переважає: діалогічний чи монологічний?
• Чи є в тексті описи? Знайдіть їх

Прочитайте уважно текст.

   На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежка­ми: одна бором, друга — річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Тому кожного разу, коли Олесь виходить з дому, мати наказує йому:

— Гляди ж, сину, річкою не йди. Там ще лід молодий.

  Олесь смирно стоїть біля порога, слухає. Він ще малий. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ.

   Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах.

  Ще любить Олесь малювати на снігу всяку всячину. Присяде навпочіпки й водить пальцем. Дивись, хата виходить, а на тину півень горланить.

  В бору снігу мало. Проглядає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками. Тихо навкруги й затишно. Десь непо­далік чути: цюк-цюк-цюк,— дятел порається. Олесь нахиляється, пильно мружить око.

   Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на Олеся. Здригнувся, хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. Олесь хотів дістати її і покуштувать, та передумав.

   Ще здалеку побачив міст з гатками по обидва боки. По той бік мосту, через вигін, червоніє крізь біле плетиво запорошених дерев цегляна школа. Повітря пахне торф’яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров. Праворуч, на мілині, де лід міцніший, гасає ватага школярів. Лід гнеться.

— Ей, Олесю! — кличуть з гурту.— Гайда з нами подушки гнуть!

— Навіщо лід псуєте? — у відповідь Олесь.— Він ще молодий.

  Дітвора сміється: дивак.

   Олесь ліг долілиць, притиснув скроню до льоду і почав розгля­дати дно. Воно тьмарилось мулистим пилком, пускало бульбашки. І ввижається Олесеві маленька хата під кущем водяної папороті, а в тій хатці — він біля віконця сидить, рибку стереже. Раптом по­між куширами промайнула чорна блискавиця і завмерла осторонь довгастою плямою. Олесь підповз ближче, пригледівся й застогнав від подиву: щука! В зубах у неї тремтіла маленька пліточка.

   Біля школи теленькнув дзвоник, улігся гамір. Олесь підвівся, за­пхав книжки в пазуху і поплентався до школи (За Г. Тютюнником).

Питання за змістом тексту

1. Хто головний герой тексту?

А Толя;

Б Олесь;

В Микола.

2. Про яку пору року йдеться в тексті?

А зима;

Б весна;

В літо;

3. Куди йде головний герой?

А До бабусі;

Б до крамниці;

В до школи.

4. Чому не йде головний герой коротким шляхом?

А Нікуди не спішить;

Б мати не дозволяє;

В бо любить милуватися природою.

5. Які очі в головного героя?

А Зелені;

Б блакитні;

В чорні.

6. Що малює хлопчик?

А Хату;

Б хату й півня;

В небо й птаха.

7. Кого побачив у бору хлопчик?

А Дятла;

Б синицю;

В зайця.

8. Що зробив головний герой із шишкою, яку побачив у дуплі?

А Забрав і покуштував;

Б забрав і віддав білочці;

В не забирав.

9. Як інші діти називають хлопчика?

А Дивак;

Б мандрівник;

В чужак.

10. Що побачив головний герой на дні?

А Рибу;

Б щуку;

В палку.

11. Куди подів головний герой книжки?

А Забув у бору;

Б поклав на мосту;

В запхав за пазуху.

12. Яким був головний герой тексту?

А Легковірним;

Б сильним;

В допитливим.

Домашнє завдання.

Намалюйте ілюстрацію до поданого тексту.