Книга "Визначні дерева Запорізького краю"

Про матеріал

Скільки цікавих фактів про дерева ми можемо дізнатися з усього світу. Сьогодні я хочу звернути увагу саме на ті дерева, які оточують нас в Запорізькому краї, які ми бачимо щодня, про які ми піклуємось, а вони піклуються про наші легені, дають нам чисте повітря та тішать своєю красою.

Перегляд файлу

Визначні дерева Запорізького краю

С. Мала Білозерка 2021

Присядьте та відпочиньте
Виділіть час для того, щоб просто посидіти на ганку із друзями та близькими, насолоджуючись красою природи

Зміст

Цікаві факти про дерева……………………………………………………………4
Запорізький дуб…………………………………………………………………….7
Ялівець звичайний…………………………………………………………………8
Каштан……………………………………………………………………………....9

Цікаві факти про дерева

"Річ у тім, що під землею є інший світ – нескінченних біологічних шляхів, які з'єднують дерева і дозволяють їм спілкуватися і поводитися так, ніби ліс – це єдиний організм", – розповідає Сюзан.

Дерева розмовляють між собою, бо, як не дивно, вони – складні соціальні живі істоти. Мова дерев повна інформації про умови їх життя, вони говорять про те, добре їм чи погано. Посилають свої оповіщення дерева через корені, що об’єднують їх у єдину мережу всіх представників одного виду. Ці оповіщення поширюються не тільки через хімічні сполуки, а через електричні імпульси, що рухаються зі швидкістю один сантиметр на секунду. Також дерева говорять через проміжне залучення грибів, які є своєрідним інтернетом лісу через схожість із принципом роботи волокно-оптичних кабелів, тонкі волокна прошивають ґрунт і обплітають його з неймовірною щільністю. Дерева викидають ароматичні речовини через листя, які теж несуть у собі інформації для інших дерев. Адже, коли дерево зазнає атаки збоку якихось шкідників, то воно виділяє на боротьбу із ними певні сполуки, які стають для інших дерев сигналом для мобілізації. Також дерева говорять не лише між собою, але із комахами, які можуть їх запилити – це приємні ароматичні послання під час цвітіння. Фруктові дерева, верби й каштани через запашне повідомлення звертають на себе увагу, запрошують скуштувати свого солодкого нектару і мимохідь допомогти у розмноженні. Та найцікавіше, що дерева здатні говорити також звуковими хвилями! Прилади реєструють тихе потріскування коренів за частоти 220 герц. Щоразу, коли корені чують це потріскування, вони спрямовують свої кінчики коріння у відповідний бік, ніби розвертаючи голову до співрозмовника. Тому, гуляючи лісом, можна почути тихе потріскування, яке, можливо, є не просто вітром, а своєрідною розмовою дерев. Принаймні, це одна із теорій. Про це і значно більше можна дізнатися у чудовій книзі німецького лісника й професора Петера Воллебена «Таємниче життя дерев», у якій він описує практичну філософію дерев, їх цікавий світ. Основна теза – дати можливість лісу рости без мінімального втручання людини, адже він і до нас мільйонами років давав собі раду і виробив свою неповторну структуру життя.

Дерева піклуються одне про одного. Для прикладу, якщо одне дерево зрубують до пня, то інші дерева того ж виду, через корінну систему допомагають вижити цьому пеньку. Вірогідно, після «плачу» і розмови з сусідами, вони надають йому поживні речовини, які дерево більше не в змозі самостійно добувати. Також, за схожим принципом діють родинні стосунки. Адже у лісі молодняку складно отримати всю необхідну кількість сонячної енергії і цукру під покровом своїх високих покровителів, тому дерева-»батьки» також через корінну систему підживлюють своїх потомків, які, коли виростають, можуть також допомагати їм у скрутних становищах, для прикладу опиратися своїми старими гілками, коли лютують вітри. Все це свідчить, що для дерев важливою є комунікація, тому ліс – це соціальна структура дерев, у якій відбувається: допомога, розмова, і пересікання спільних інтересів.

Найдовговічніше дерево в Україні – тис ягідний. Вік цього релікта може сягати 4 тис. років. У минулому він був поширений по всій лісовій зоні Європи, але повсюдно знищений через дуже цінну деревину – недарма його називають "королівським деревом", "негній-деревом". Найбільший осередок тису – Княждвірський резерват в околицях Коломиї в Івано-Франківській області площею 206 га. До "рекордсменів" довгожителів належить також кедр – живе до тисячі років.

Найстаріше дерево. В урочищі Юзефінська Дача в Рокитнівському районі на Рівненщині росте дуб, якому, за деякими даними 1000, а за іншими – 1300 років! Стовбур цього велетня сягає понад 8 м в обхваті. Його можна побачити на 40-му кілометрі від м. Рокитного. Його огороджено штахетником з табличкою: "Дуб черешчатий. Вік 1300 р. Охороняється державою".

Найменш довговічне дерево. Життя верби триває до 60 років. (Для порівняння: яблуня живе до 100, вишня й черешня – до 300 років).

Найшвидше росте серед наших дерев тополя. За рік живець тополі чорної, або канадської завдовжки 30-35 см перетворюється на дерево висотою 2-3 м. Вчений-селекціонер Д. П. Торопогрицький вивів гібрид, який в умовах Херсонщини щорічно дає приріст 3-4 м. Більшість деревних порід, до речі, росте у висоту навесні або на початку літа лише кілька десятків днів, а тополя – з весни до осені понад 190 днів.

Найповільніше росте самшит. Річний приріст його в товщину не перевищує 1 мм. Через це річні кільця дуже тонкі, а межа між ними виражена слабо. Не дивно, що у віці ста років діаметр становить лише 6-7 см, та й висота невелика – 4-5 м. Проте на глибоких карбонатних ґрунтах самшит зростає швидше і може сягати близько 20 м висоти при діаметрі стовбура 0,5 м.

Найвисокогірніше дерево – сосна гірська. Її виявлено на висоті 1936 м на горі Піп Іван в Карпатах. Вона невибаглива, має широку екологічну амплітуду, може рости на кам’яних сухих скелях і розсипищах із нерозвинутим шаром ґрунту. Має вигляд криволісся заввишки 2-4 м або дрібних карликових екземплярів заввишки 20-30 см.

Найвищим деревом, висота якого була виміряна, вважається модрина європейська, яка росла в Рахові на Закарпатті. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 м. З гігантів, які можна нині побачити, рекордсменами вважаються окремі дерева дугласії швидкорослої на території Перечинського та Велико-Березнянського лісокомбінатів. У 90-річному віці вони досягають 56-метрової висоти та 1 м в діаметрі. Слід згадати також "запорізький дуб" у с. Велика Хортиця віком 700 років, висотою 50 м, сіру тополю у Тростянецькому дендрологічному парку, яка за 120 років піднялась на 50 м, а також кілька ялиць в урочищі Чеменар Берегометського лісокомбінату на Буковині, висота яких сягає 45 м.

Найменше дерево з тих, що ростуть в Україні, – верба туполиста. Висота її становить 12-15 см, зустрічається на вологих вапнякових скелях в альпійському поясі Карпат, зокрема на горі Близниця.

Найгрубше дерево, що росло в Україні. Дуб черешчатий (Cuercus roburl), який ріс поблизу с. Біюк-Сюрень в долині р. Бельбек, вважався найстарішим і найбільшим в Криму. Ще наприкінці XVIII ст. академік П. С. Паллас з’ясував, що вік дерева 1000 років. Обхват стовбура тоді становив 8,5 м. У 1910 р. Ф. К. Калайда знову обміряв дерево і встановив, що обхват стовбура на той час сягнув 11,4, а крони – 46 м. На жаль, у 1922 р. це унікальне дерево було зрубане.

Велике зацікавлення у ботанічному саду Харківського університету тривалий час привертала тополя канадська, черенок якої було надіслано з Канади в 1805 р. у подарунок саду з нагоди його відкриття. У 1936 р. обхват її стовбура становив 12 м. У 1939 р. під час бурі тополя загинула.

Найшвидше і найпізніше плодоношення. Серед головних порід дерев та кущів найшвидше починають плодоносити айва японська та бирючина – на 3-4-му роках, а найпізніше – каштан кінський – на 20-25-му та дуб черешчатий – на 20-30-му роках.

Найбільше і найменше листя. Площа поверхні листя одного дорослого дерева становить у клена гостролистого – 276 м², тополі канадської – 267, ясена зеленого – 195. Натомість у тополі пірамідальної – лише 72 м², в’яза перисто-гіллястого – 66, а в клена татарського – 58 м².

Найбільш невибагливе до ґрунту і вологи дерево, ймовірно, сосна крейдяна. Ця рідкісна реліктова порода, що прийшла до нас з третинного періоду, зростає подекуди по крейдяних ґрунтах в районах, що прилягають до Сіверського Дінця. У цього виду майже нема конкурентів у здатності до закріплення і заліснення кам’янистих схилів, на яких, наприклад, сосна звичайна зовсім не може існувати. Щоби вижити на бідних і сухих ґрунтах, це дерево утворює величезну, але поверхневу кореневу систему завглибшки 30-40 см і радіусом 15-20 м. Якщо глибинні води не є доступними, воно пристосовується перехоплювати вологу з верхнього шару ґрунту або живиться за рахунок роси та конденсованих пор.

Найбільш і найменш стійкі до затоплення. Деревні породи по-різному переносять затоплення проточними водами. Найбільш стійкими до затоплення вважаються верба біла та вільха чорна – вони здатні переносити його близько 120 днів. Натомість найменш витривалими до "великої води" є сосна звичайна – 15 днів, акація біла – 20 та береза повисла – 25. А для буків лісового і східного та каштана шляхетного гранична стійкість до затоплення становить лише 3-5 днів.

Найбільш і найменш морозостійкі. Найбільш морозостійкими деревами (йдеться про здатність коренів зберігати життєздатність при низьких температурах) є сосна звичайна та ялина звичайна – до –50°С, а також дуб звичайний (–40… –45°С) та дуб червоний (–41°С). Натомість акація може перенести без шкоди для "здоров’я" холоднечу до –24°С, каштан їстівний та лох вузьколистий – до –25 –30°С).

Найстійкіші до спеки. Деякі дерева зберігають життєздатність при високих температурах повітря: дуб звичайний до +40°С, гледичія звичайна – до +40… +44°С.

Найпродуктивніша порода. В оптимальних умовах місцезростання деревостани тополі у віці 20-25 років мають запас 500-600 м³/га. Сосна такого запасу досягає у віці 100 років, смерека – 80, а дуб і бук – у 150 років.

Найкращі біофільтри серед дерев. Забруднене повітря, проходячи крізь крони дерев і чагарників, механічно очищується від пилу та диму завдяки осаду твердих і аерозольних часток на поверхні листя та завдяки природній фізичній фільтрації. Одне дерево з 10 кг листя в розрахунку на суху масу затримує протягом травня-вересня таку кількість сірчаного газу: тополя бальзамічна – до 180 г, ясен зелений – 170 г, в’яз гладкий – 120 г.

Скільки цікавих фактів про дерева ми можемо дізнатися з усього світу.

Сьогодні я хочу звернути увагу саме на ті дерева, які оточують нас в Запорізькому краї, які ми бачимо щодня, про які ми піклуємось, а вони піклуються про наші легені, дають нам чисте повітря та тішать своєю красою.

ЗАПОРÍЗЬКИЙ ДУБ

Запорóзький дуб, також Запорíзький дуб — пам'ятка первісних дубових пралісів Подніпров'я. Вік дерева нараховує понад 700 років. Розташований у правобережній частині Дніпровського району міста Запоріжжя, в межах колишнього селища Хортиця (Верхня Хортиця), на перетині вулиць Тараса Бульби та Нечипора Дейкуна

Результат пошуку зображень за запитом запорізький дуб

Дерево отримало серед місцевих менонітів назву Hundertjährige Eiche — Віковий дуб, або Grosse Eiche — Великий дуб^[6]. Як свідчить народжений у Хортиці 1905 р. Н. Я. Крьокер (N.J. Kroeker), Віковий дуб — свідок перших важких років на шляху до процвітання, «дорогоцінний зв'язок із далеким минулим» — завжди викликав велике захоплення менонітів. Дуб був осередком сільського життя — тут проходили зустрічі, пікніки, великі сімейні свята, весілля тощо. Колоніст Корнеліус Гільдебранд (Kornelius Hildebrand) забажав прослідкувати ріст дерева. Для цього він змайстрував дерев'яний обруч, який обвів навколо стовбура. До обруча було приєднано пружину та шкалу із вказівником.

1. Під гіллям дуба навесні 1648 р., перед битвою на Жовтих Водах зупинявся Богдан Хмельницький з військом;

2. Кошовий отаман Іван Сірко з козаками писав під дубом знаменитого листа турецькому султану;

3. Запорожці зустрічалися з козаками донського отамана Кіндрата Булавіна на поч. ХVIII ст;

4. Козаки святкували під деревом повернення у склад Російської Імперії у 1734 р.;

5. Поет Олександр Пушкін побував біля дуба під час подорожі на Кавказ у 1820 р.;

6. Т. Г. Шевченко у 1843 р. під дубом читав селянам свою поему «Катерина»;

7. Махновці намагалися порубати дуба на дрова для свого броне потяга у 1919 р.;

8. Під час «Великої Вітчизняної війни» нацистський вождь Адольф Гітлер наказав фельдмаршалу Манштейну перевезти дуба у Берлін.

ЯЛІВЕЦЬ ЗВИЧАЙНИЙ

В одному з куточків дендропарку на острові Хортиця є ялівцевий гай. Повітря тут завжди надзвичайно чисте, наповнене ароматом свіжої хвої. За добу 1 гектар ялівцю здатний очистити атмосферу великого міста від хвороботворних організмів.

Результат пошуку зображень за запитом ялівець на о хортиця

У фармакології використовують шишкоягоди ялівцю як сечогінний засіб при хворобах сечових і статевих шляхів, а також як відхаркувальний і дезинфекційний засіб. Є вказівки про лікування ефірними оліями шишко-«ягід» ялівцю хвороб шкіри, у тому числі й злоякісного походження. У народній медицині корені вживають при туберкульозі легень, бронхітах, нирковокам'яній хворобі. Шишкоягоди застосовують при хворобах печінки, жіночих хворобах, ревматизмі, відвар гілок — при діатезі. Сік із шишок п'ють як сечогінний і регулюючий травлення засіб, при набряках. У гомеопатії використовують есенції зі свіжих шишок.

Всі частини рослини виділяють фітонциди.

КАШТАН

Нaйстaрішим існуючим нa 2015 рік гіркокaштaном Києвa ввaжaється кaштaн Петрa Могили, який зa легендою був посaджений митрополитом Петром Могилою, тобто не пізніше 1647 року. Дерево знaходиться нa території Свято-Троїцького монaстиря в Китaївській пустині.

Іншими довгожителями є кaштaни Києво-Печерської лaври, вчені припускaють, що іх вік може стaновити 300 років.

Дослідник київської стaровини Aнaтолій Мaкaров посилaючись нa прaцю Мaксимa Берлінського «Історія містa Києвa» нaписaну в 1800 році стверджує, що появa гіркокaштaнів у мaєткaх зaможних киян припaдaє нa XVIII сторіччя, aбо нaвіть рaніше.

Лікaрською сировиною визнaнa корa молодих гілок, яку збирaють рaно нaвесні, зелене листя, квіти, нaсіння і оболонкa плодів. Нaйдієвішою сировиною ввaжaється нaсіння (Hippocastani semen). З кори готують нaстої і відвaри, з квіток вичaвлюють сік aбо роблять нaстоянки, листя зaстосовують лише зовні для примочок, a з лушпиння і нaсіння готують екстрaкти.

Нaйбільш відомa фaрмaкологічнa дія цієї рослини, беззaперечно визнaнa офіційною медициною, — венотонізуючa. Препaрaти кінського кaштaнa «Дескузaн», «Вaзотонін», «Веностaзин», «Веногaл», «Екозульф» підвищують тонус вен, розширюють aртерії, зміцнюють кaпіляри, зменшують нaбряки, діють протизaпaльно і знеболююче. Їх зaстосовують при тромбофлебітaх, геморaгічному діaтезі, почaткових формaх вaрикозного розширення вен. Водно-спиртовий екстрaкт, відомий під нaзвою «Ескузaн», зaстосовують як венотонізуючий зaсіб і aнтикоaгулянт.

В нaродній медицині сік aбо нaстоянку квіток вживaють всередину для лікувaння геморою, вaрикозного розширення вен, тромбофлебіту, aтеросклерозу (позитивно впливaє нa обмін холестерину). Листя приклaдaють до гнійників. Препaрaтaми з кори лікують геморой (роблять клізми і вaнни), суглобний ревмaтизм, зaпaлення кишківникa, подaгру, зaхворювaння верхніх дихaльних шляхів і жовчного міхурa, aртрити різної етіології, мaлярію, нічне зaніміння кінцівок,aтеросклероз, використовують для профілaктики інсультів. Мaсляний екстрaкт кори перешкоджaє зaсмaзі.