"Княжа Русь - Україна"

Княжа Русь – Україна

Місто Київ на Дніпрі

Десь у п’ятому столітті

Заснували три брати.

Звали їх  Кій, Щек, Хорив,

А також сестра була,

Либідь кликали здавна.

Княжа - Русь слов’ян з’єднала,

Україна тут постала.

Тут поляни та древляни ,

сіверяни, тиверці

Ще дуліби – волиняни,

уличі з хорватами.

Князь Аскольд, Олег та Ігор

Першими князями стали,

Україну прославляли.

Святослав хозар подужав,

На Балкани він ходив,

ворогів нещадно бив.

Ольга мудрою була,

 християнство прийняла.

Дипломатію ввела ще й реформи провела.

Володимир, князь Великий,

Україну він хрестив,

чим авторитет зміцнив.

Ярослав той звався Мудрим не дарма.

Перший збірник «Руська правда»

там закони він уклав.

Печенігів розгром,

митрополію створив.

Книги він любив читати

 та державу укріпляти.

Володимир Мономах з’їзд

у Любечі зібрав,

 Княжі сварки подолав.

З половцями воював

та «Повчання…» написав.

Роздробили нашу землю

 через братовбивчі війни,

Через сварки та уділи,

набіги кочівників.

На князівства поділили -

чим послабили її.

Цим монголи скористались.

Золоту Орду створили,

 швидко землі підкорили.

Князь Данило мужньо бився,

 не здавався, боронився.

По ярлик до хана їздив.

Він фортеці будував та корону одягав.

Холм столицею зробив,

Львів для сина свого звів.

Королем він першим був.

 Люд його ще не забув.

Ми Європу захистили від

монгольської навали

та самі ми не встояли.

Польща та Литва сусідня,

Кримське ханство та Молдова

 поділили Україну.

Важко нам було в неволі.

Ми  шукали шлях до волі.

Довгим шлях той був, тернистим.

За радянської доби голод ми пережили,

Депортації та неп.

І репресії страшні, від яких страждали всі.

Україна все стерпіла!

Піднялась з колін,

Повстала та державу збудувала,

Щоб лунало звідусіль:

«Ще не вмерла України

ні слава, ні воля.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

 Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй стороні».                         Людмила Лащук