Когнітивно-ономасіологічні аспекти мотивації термінів

Когнітивно-ономасіологічні аспекти мотивації термінів 

Ономасіологія на сучасному етапі свого розвитку продовжує вивчення проблеми мотивації  (О. Блінова, Л. Крот, А. Сердюк, O. Снитко), зокрема в когнітивному аспекті (О. Коновалова, І. Литвин, Е. Селіванова). Проте дефініція поняття мотивації залишається дискусійною.

У руслі структурно-семантичного напряму (Г. Винокур, О. Кубрякова, М. Янценецька, О. Мойсеєв) мотивованість розглядали в межах словотвору. Виникнення цього напряму пов’язують з розробкою Г. Винокуром методики словотвірного аналізу та критерію встановлення похідності на семантичній основі. Мотивованість слів виявляється не лише в їх структурній співвіднесеності. Визнання слова похідним, мотивованим певною твірною основою, здійснюється тільки за умови, що словотворче визначення деривата містить принаймні один спільний семантичний компонент твірного слова (мотиватора) [7, с. 85].

В основі лексикологічного аспекту (М. Докуліл, В. Гак, Д. Шмєльов, І. Торопцев, Т. Кияк, О. Снітко) лежить твердження про те, що визначення поняття мотивованості повинне враховувати:

 – зв’язки лексичних одиниць між собою (представлено у дефініції М. Докуліла – “під мотивованістю слова (найменування), зазвичай, мається на увазі явище, суть якого полягає в тому, що форма та значення слова (найменування) зумовлені в мові іншим явищем” [4, с. 35]);

– зв'язок між звуком та значенням (за визначеннями В. Гака, І. Торопцева);

– зв’язок між планом вираження та планом змісту лексичної одиниці (відображено у дефініціях Т. Кияка, Д. Шмельова)

У межах лексиколого-семасіологічного підхіду (М. Гінатуліна, О. Блінової) мотивованість розглядається як “структурно-семантична властивість слова, що дозволяє усвідомити раціональність зв’язку значення та звукової оболонки слова на основі його лексичної та структурної співвіднесеності” [4, с. 26], що враховує погляди представників лексикологічного напряму та дещо розширює їх.

Дефініція мотивації представниками ономасіологічного підходу (Р. Будагов, М. Шанський, Н. Амосова, Л. Медведєв, М. Голєв) пов’язана з поняттям мотиваційної ознаки. Так, на думку Р. Будагова, мотивація – це “вибір ознаки предмета, що стає представником предмета в цілому” [5, с. 42].

Ономасіологічний підхід до мотивації також передбачає встановлення причинного зв’язку між словом і реалією, яку воно позначає, що можемо спостерігати у визначенні Л. Медведєвої: “Мотивація безпосередньо пов’язана зі встановленням природи найменування, що відображає характер зв’язку між назвою речі та самою річчю” [11, с. 86].

У дослідженнях О. Селіванової, О. Коновалової, І. Литвина, Н. Рибалкота) мотивація розглядається у світлі когнітивно-ономасіологічного підходу, що враховує два аспекти її вивчення: традиційно лінгвістичний, що відображає словотворчий і семантичний зв’язок між похідним словом та його мотиваційною ознакою, а також когнітивний, який установлює операційні ланки номінації: від індивідуальних чуттєвих образів до формування у процесі спільної практичної діяльності уявлення, поняття про референт і далі до вибору у внутрішньому лексиконі мотиваційної ознаки на грyнті смислового зв’язку з іншим поняттям [16, с. 21].

У своїй монографії “Когнітивна ономасіологія” О. Селіванова визначає мотивацію як “наскрізну для моделі породження психоментальну операцію, результатом якої є семантико-ономасіологічна залежність мовних знаків, яка виникла на основі складної системи зв’язків концептів людської       свідомості” [15, с. 158]. Мета мотивації, за її словами, – “репрезентація в ономасіологічній структурі вербалізованого елемента фреймової когнітивної моделі, обраного номінатором, що відображає інтеріоризацію властивостей позначуваного, їх асоціативно-образне, метафоричне, парадоксальне сприйняття” [15, с. 158].

Проблема  мотивованості терміна досить тісно  пов’язана з цілим рядом суперечливих і невирішених питань, що в сукупності складають предмет теорії та практики терміна. До них, наприклад, належать такі питання:

- про перевагу національного чи запозиченого терміна( Д.Ганич,  І.Олійник, Ю. Бельчиков);

- про синонімію та дублетність. Багато з термінологічних синонімів і дублетів виникають у результаті прагнення до мотивування термінів  (І. Литвиненко, О. Ахманова, Б. Головін);

 - про метафоричність терміна. Метафоризація терміна – спроба мотивувати його створення  (Л. Алексєєва, Н. Арутюнова, Дж. Лакофф, М. Джонсон);

- про наявність-відсутність у терміні емоційно-стилістичних конотацій (Т. Винокур Д. Шмельов);

- про системну організацію термінологічних одиниць (на рівні словотвірних зв’язків). Усередині такої системи терміни, безсумнівно, мотивовані. Немотивовані терміни значною мірою втрачають зовнішні властивості, які систематизують (Д. Лотте, О. Реформатський, Т. Л. Канделакі);

- про мовну функцію терміна. Чим більше у самому терміні елементів дефініції, тим він більш мотивований  (Г. Вінокур, В. Лейчик).

Проблема національного та запозиченого в термінознавстві завжди була важливою ( Д.Ганич,  І.Олійник, Ю. Бельчиков).

 Причини запозичень різні, насамперед, це позначення реалій чужого життя (спагеті, піца – італійське; хот-дог – американське, гамбургер, бутерброд – німецьке), відтак створення однослівного терміна замість кількаслівного національного (спринтер – бігун на коротку дистанцію, рефері – суддя спортивних змагань), “престижність” іншомовного слова (вердикт замість присуд, супермаркет замість магазин самообслуговування), усталеність його у мові (телефон, автомобіль, телевізор). Ще однією з причин запозичень є потреба у поповненні або створенні якоїсь лексико-семантичної групи, яка була відсутньою чи недостатньо заповненою у певний час, та семантичне обмеження питомого слова, усунення його багатозначності.

У “Словнику лінгвістичних термінів” Д.Ганича та І.Олійника зазначено, що “запозичення  - 1. звернення до лексичного фонду інших мов для визначення нових понять і предметів, причому часто самі ці поняття і предмети разом з їх назвами засвоюються від інших народів. 2. слова, словотворчі афікси, конструкції, що ввійшли в мову внаслідок запозичення” [6,С.82] .

Входячи в систему мови-рецептора, іншомовне слово втрачає широке коло різноманітних значень, властивих йому в рідній мові, і відокремлюється в одному специфічному значенні, найчастіше предметно-речовому. Звідси одноплановість, однозначність нового запозичення в початковий період існування його в нових умовах. “Чим ширші і різноманітнмші контексти вживання іншомовного слова, – а ці контексти зумовлюють зміни в семантичній структурі слова, тим скоріше і міцніше закріплюється слово у мові” (Ю. Бельчиков)[3, с. 48].

Дослідники (В. Акуленко, С. Денисенко)переконують, що включення в іншомовні терміни таких терміноелементів, які сприятимуть вмотивованості всього утворення, врахування фактора поширення терміна у сфері професійного спілкування, у тому числі у міжнародному масштабі, обґрунтовують іншомовне термінологічне запозичення. Саме вмотивованість вони вважають найбільшою перевагою при виборі “свого” і “чужого” з-поміж термінів-синонімів та говорять,  що нe слід протиставляти інтернаціональні та національні елементи в будь-якій мові, тому що інтернаціональне є складовою частиною національного [1, с.4].

При вивченні мотивації термінології постає й інша проблема – чи є ці терміни синонімами чи дублетами.

Частина вчених (О. Ахманова, Б. Головін, Р. Кобрін, Л. Веклинець) вважає, що синонімів – термінів, що “належать до одного і того самого денотата, але мають відмінності у поняттєвому плані, а також відрізняються семантикою словотворчих елементів, ступенем сучасності та особливостями функціонування” [13, 181], у термінологіях не існує, а є термінологічні дублети.

Такі  мовознавці як  Д. Лотте, І. Квітко, В. Лейчик, Г. Кабанцев, П. Веселов, Л. Симоненко, І. Кочан, Р. Кобрін, Б. Головін, В. Даниленко зазначають, що “…явище термінологічної синонімії дублетністю не вичерпується…” [2, 39] та визначають семантичну співвіднесеність термінів саме як синонімію.

На це вказують такі факти: 1. Відносність абсолютної синонімії (дублетності). Синоніми нерідко мають різний валентний потенціал (наприклад, високі посадовці, а не службовці), на відміну від термінів-дублетів, сполучувальні можливості яких ідентичні (Б. Головін). 2. Семантична тотожність термінів-синонімів – явище недовготривале. У процесі мовної еволюції нерідко за абсолютними синонімами закріпляються різні ідеографічні відмінності (Д. Лотте). 3. Синоніми можуть мати відмінне інформативне навантаження (І. Кочан).

 За словами Л. Новикова дублетні (повні, абсолютні) синоніми характеризуються нульовою опозицією, тотожні за смисловими структурами та мають одну дефініцію. Вони існують у синхронних мовних пластах, збігаються за своїми синтаксичними і парадигматичними особливостями (вживаються в однакових позиціях і здатні до граматичної заміни). [12, 147].

Дослідники Л. Алексєєва, Н. Арутюнова, В. Гак, С. Гусєв, В. Петров, Дж. Лакофф, М. Джонсон стверджують, щo за своєю прирoдою термінологізація є метафоричною. Метафоричність наукових термінів “виявляється щонайменше двічі мотивованою: з одного боку, загальнолінгвістичною тенденцією розвитку мови науки, з іншого боку, метафоричністю мислення, етапи розвитку якого фіксуються створенням нових термінів” [1, с. 92].

 Д. Шмельов зазначав, що "у мові постійно виникають індивідуальні метафори. Давши поштовх семантичному процесу, метафора поступово стирається і, врешті- решт, втрачає образ, на зміну якому приходить поняття (значення слова)" [18, с. 15].

Водночас Л. Алексєєва вказує, що "метафоризація як процес має лінгвістичне та гносеологічне обґрунтування. Лінгвістично метафоризація як основа термінотворення зумовлена тим, що матеріальну базу термінологізації становить природна мова". Гносеологічне обґрунтування метафоризації вона вбачає у тому, що "метафора виступає засобом структурування поняттєвої системи". Дослідниця зазначає, що "названі вище обґрунтування взаємозумовлені: використання метафори в науковій мові можливе тому, що метафора становить основу концептуального мислення людини" [1, с. 5].

Системність у термінології виявляється на рівні уніфікованості морфологічних лексико-синтаксичних моделей її структурної організації. У термінознавстві широко застосовується системний підхід, проте сама системність іноді розуміється по-різному: одні науковці вбачають у ній класифікаційну сутність (Д. С. Лотте, Н. К. Сухов, Я. А. Климовицький), інші вважають, що терміни характеризуються словотвірною системністю (О. О. Реформатський, Т. Л. Канделакі, Л. А. Шкатова), на думку третіх, термін системний подвійно: як елемент терміносистеми і як елемент мовної системи (Р. А. Будагов, Л. Л. Кутіна).

Системна організація термінології ґрунтується на природі терміна як особливого мовного знака і на класифікації термінів відповідно до їхньої семантики і структури та до складу наукових галузей і науки в цілому. Суто лінгвістичні засади класифікації – поділ термінів за граматичною структурою і за семантикою – дають можливість визначити підгрупи, розряди термінів у межах термінологічної системи мови: предметні поняття, назви процесів, стани тощо. [3, с. 16].

Обидва напрями системної класифікації термінології важливі, оскільки перший дає можливість визначити термінологічну спроможність мовних знаків, їхню актуальну структуру, концептуальну цілісність і семантичну вмотивованість, допомагає на підставі об’єктивних критеріїв вичленувати терміни певного поняттєвого поля, а також їхню належність до різних сфер комунікації. Цей напрям лежить і в основі  визначення нормативної ієрархії термінів для виявлення застарілих спеціальних слів і перспективних утворень. На основі лексико-структурних критеріїв ведуться й системно обґрунтовані пошуки алгоритмів виділення термінів серед нетермінів. Один із таких алгоритмів запропонував Б. М. Головін: “Якщо одиниця мови, що позначає родове поняття, термін, то всі одиниці мови, які позначають відповідне видове поняття, також терміни; термінами є і професійні, поняттєві дублети до терміна, якщо вони не становлять його розгорнутого визначення” [1, с. 62].

Термінологічна мотивація значно відрізняється від  мотивації в загальновживаній мові, оскільки в деяких випадках ці два поняття прямо протилежні. Термін у своєму термінологічному значенні може   виявитися мотивованим значенням слова-омоніма загальновживаної мови, в той час, як це слово-омонім у дериваційному відношенні може виявитися немотивованим і не мати внутрішньої форми із синхронної точки зору. З іншого боку, немотивовані для неспеціалістів запозичені терміни можуть виявитися мотивованими різною мірою – залежно від широти світогляду вченого – знанням іноземних мов та інтернаціональних терміноелементів, а також знанням місця терміна в системі наукових понять завдяки його ознакам. [25, с.43].

Список використаної літератури

1. Алексеева Л. М. Термин и метафора: семантическое обоснование метафоризации / Алексеева Л. М. – Пермь : ПГУ, 1998. – 250 с.

2. Акуленко В.В. Співвідношення національного та інтернаціонального у мові / В.В. Акуленко // Мовознавство. – 1976.  № 1.  С. 4.

 3. Бельчиков Ю.А. Интернациональная терминология в русском языке / Ю.А. Бельчиков.  М., 1959. С. 48

4. Блинова О.И. Мотивология и её аспекты. – М.: КРАСАНД, 2010. – 304 с.

5. Будагов Р.А. Слово и его значение: [научно-популярный очерк]. – М.: Добросвет, 2003. – 64 с.

6. ГаничД.І Словник лінгвістичних термінів. / Д.І. Ганич, І.С. Олійник - К.: Головне видавництво Видавничого об’єднання “Вища школа”, 1985.  360 с.

7. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды Московского ин-та истории, философии и литературы: [сб.] / [под ред. М.В. Сергиевского, Д.Н. Ушакова, Р.О. Шор]. – М.: Изд-во Московского ин-та истории, философии и литературы, 1939. – С. 3–54

8. Коновалова О.В. Мотивація англійських ентомонімів у когнітивно-ономасіологічному висвітленні: автореф. дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 “Германські мови”. – Одеса, 2009. – 20 с.

9. Крот Л.Г. Мотивированность лексических единиц и структура лексического значения (на материале имен существительных современного английского языка): автореф. дисс… канд. филол. наук: спец. 10.02.04 “Германские языки”. – Минск, 2002. – 20 с.

10. Литвин І.М. Мотивація російських відсубстантивних прислівників у когнітивно-ономасіологічному аспекті: авто-реф. дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.02 “Російська мова”. – Київ, 2002. – 20 с.

11. Медведева Л.М. Типы словообразовательной мотивации и семантика производного слова // Вопросы языкознания. – 1989. – №1. – С. 86–97.

12.Новиков Л. А. Семантика русского языка : Учеб. пособ. / Л. А. Новиков. – М Высшая школа, 1982. –  272 с.

13.Панько Т. І. Українське термінознавство: Підручник / Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк. – Л. : Світ, 1994. –  216 с.

14. Рибалко Н.С. Мотивація номенклатурних найменувань ссавців у сучасній англійській мові: автореф. дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 “Германські мови”. – Одеса, 2010. – 19 с.

15. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология [монография]. – К.: Фитосоциоцентр, 2000. – 248 с.

16. Селіванова О.О. Когнітивний аспект дослідження явища мотивації // Лінгвістичні студії. – Черкаси: Брама – ІСУЕП, 1999. – Вип. ІІІ. – С. 21–27.

17. Сердюк А.М. Мотиваційна основа назв рослин у первинному і вторинному семіозисі (на матеріалі української, російської, німецької та французької мов): дис.... канд. філол. Наук: спец. 10.02.15. – Бердянськ, 2002. – 377 с.

18. Шмелев Д.Н. О третьем измерении лексики // Русский язык в школе. – 1971. – № 2. – С. 6–11.