КОЛОБОК (за мотивами народної казки) Історія повчальна, майже, кримінальна (драма в семи діях з епілогом і мораллю)

КОЛОБОК

(за мотивами народної казки)

Історія повчальна, майже, кримінальна

(драма в семи діях з епілогом і мораллю)

Дійові особи:

     1.Колобок.

2.      Котигорошко.

3.    Дід.

     4.Баба.

5.Заєць.

6.Їжак.

7.Вовк.

8.Ведмідь.

9.Лисиця.

10.Три хлопці.

11.Охоронці.

     12.Ведучий.

     13.Помічниця ведучого.

    14.Диктор.

 

Дія І

Ява 1

Колобок один.

Колобок:

Вчитись, вчитись, працювати.

Не занадто це багато

Ви від мене захотіли,

Дорогенькі баба з дідом?

Вже прожив 12 років,

А що бачив, крім мороки?

Це не можна, те не слід,

 Особливо дістав дід.

 Всім все можна, тут - нічого,

Хоч бери тікай із дому.

В пацанів круті мобіли,

Плеєри мопеди, віли.

Тут же хоч би порошину.

(передражнює)

«Виростеш - все буде сину».

 Коли виросту не знаю,

Я тепер всього бажаю.

Спромоглись родить дитя –

 Забезпечте допутя,

Щоб усе я мав, як інші,

Й одягатись міг не гірше,

На тусовочки ходив,

Подружок у бар водив...

Не бувать цьому ніколи –

Школа, школа, скрізь ця школа.

Ява 2.

Дід і Баба

Дід:

Отак в житті буває –

Ростиш дітей, ростиш,

 А толку з них немає.

Ми всю любов у нього вклали, душу

І ось тепер констатувати мушу,

Що виріс ледар і смутьян,

Гульвіса, бездар, грубіян.

З якой любовью ми його ліпили!

Бабуся так старалася, місила,

 І здоби скільки вклала, не жаліла.

 А виросло черстве, хоч зуб зломай –

Не допоможе тут ні молоко, ні чай.

Баба:

Чому так сталося, скажи?

Його поганому не вчили ми.

Усе найкраще віддавали,

Хоч інколи й самі не мали.

А він навчатися не хоче,

Гасає цілі дні і ночі.

До школи, начебто, пішов,

Та, думаю, що не дійшов.

Одні лиш двійки, одиниці:

Навчатись хіба так годиться?

У школу соромно зайти...

Дід:

Ох, бабо, бабо, не кажи.

Ява 3.

Ті ж і Колобок

Колобок:

Гей, предки, досить вам ридати –

Гоніть лаве, бо справ багато.

Дід:

Які лаве? Ти де це шлявся?

У школі, мабуть, й не з'являвся.

Колобок:

А що мені робити в школі?

Й без неї в мене справ доволі.

Баба:

Які у тебе справи, сину?

 Колобок:

А що, навчатись до загину?

(співає)

«Я жити хочу, я люблю»

Гоніть «бабулі» я вже йду.

Дід:

Не дам грошей - ти так і знай!

Гуляти хочеш? То гуляй!

 Та тільки зароби свої –

Не дам я тринькати мої.

 Все, досить ми тебе терпіли.

Або навчайсь, берись до діла,

А ні, то вимітайсь із хати —

Не стало сил мені мовчати.

Баба:

Вгамуйся, діду. Що це ти?

Куди дитина має йти?

Дід:

Куди захоче.

Хай не мозолить мені очі.

Він більш не мій син –

Так   знай.

Колобок:

Що ж, татко рідний, постривай.

 Так, я піду, давно збирався,

Але, татусю, начувайся.

Ти пошкодуєш ще не раз,

Що вигнав сина...

(виходить)

Дід:

Де ти взявсь?

В лиху годину

Ми з бабой захотіли сина.

Хотів колобка я, і маю мороку –

 І вміє ж все добре вилазити боком.

Баба:

Що оце ти наробив? Вигнав рідную дитину –

В дорозі розкисне у когось під тином.

Іди поверни...

Дід:

І не подумаю, бабо.

Змінювать рішень мені не пристало.

Удвох доживемо вже якось свій вік.

Та що там, пошляється десь та й назад прибіжить.

Ява 4

(Ніч. Дід і Баба сплять. Крадучись, входить Колобок)

Колобок:

Поснули невдахи, а я проберуся

 І грошенятами в них запасуся.

 Ось тут десь від мене вони їх ховають,

А я все візьму і собі прикарманю.

(достає гроші, виймає один папірець)

 Це їм на харчі, досить, думаю, буде.

Ну, добре, бувайте. Ви трохи зануди:

Навчайся, працюй тільки й чув я від вас,

А нині я вільний - прийшов і мій час.

Прощайте, ви досить гнобили мене.

Нічого не можна? Ні, можна усе!

Я вповні пізнаю життя, як захочу,

І голову більше не буду морочить.

Та досить: прощання довге - довгі сльози,

Їх висушить швидко вітер в дорозі,

(іде, звучить пісня «Я свободен»)

ДІЯ II

Заєць:

Гей, заходьте, завітайте,

У наперсточки зіграйте.

Можна легко збагатитись,

Грошенятами розжитись.

Ставка гривня, виграш - тища.

Колобок:

Підійти хоч подивитись.

 Їжак:

Що за гра така цікава?

 Розкажи-но, будь ласкавий.

Заєць:

Ось де бачиш - три відра,

Кулька в мене є така –

Ми її сюди ховаєм,

Відра всі перемішаєм.

Кулька наша де сховалась?

Виграш твій, якщо вгадаєш.

Їжак:

Так все просто? Ось де гривна.

Виграш мій - це ж очевидно.

Заєць: (перемішує відра)

Крутю-вертю повсяк час –

Хочу обдурити вас.

Де сховалась кулька наша?

Їжак:

Тут.

Заєць:

Це правда ваша.

Добре граєш, Їжачок,

А зіграй-но ще разок.

Колобок: (нетерпляче)

 Ні, ні, ні - він вже не гра:

Моя черга підійшла.

Заєць:

Хто ти, хлопче, звідки взявся,

Що отут намалювався.

Колобок:

Я - веселий Колобок:

По доріжці плиг та скок

Втік від діда і від баби

Та живу задля забави.

Гривню ось хутчіш тримай –

 І скоріш зі мною грай.

Заєць:

Кручу-верчу повсяк час –

Хочу обдурити вас.

Де сховалась кулька наша?

Колобок:

Тут по центру.

Заєць:

Молодець,

Дуже гарний ти гравець.

Колобок:

Просто як на світі жить –

Тишу виграв я умить.

Заєць:

Може, хочеш повторить,

 Поки так тобі щастить?

Колобок:

Звісно, ти іще питаєш!

Тільки, що ти з цього маєш?

Заєць:

Та ж не всі так грають вдало:

Щастя лиш тобі припало.

Їжак:

Та клади уже всю тищу –

Ото виграєш грошища.

Заєць:

Кручу-верчу повсяк час –

Хочу обдурити вас.

Де сховалась кулька наша?

Колобок:

Тут.

Заєць:

От і маєш - тут не було.

Колобок:

Як не було? Сам я бачив!

Тут вона повинна буть!

Заєць:

Бач - нема. І це є суть.

Будеш грати ще, дружок?

Колобок:

Ну давай іще разок.

Заєць:

Кручу-верчу повсяк час –

Хочу обдурити вас.

Де та куля заховалась?

Впевнений, що ти не знаєш.

Колобок:

Чом не знати - тут вона.

Заєць:

Не вгадав. Як бач - нема.

Колобок:

Тут була - я твердо знаю,

Відра ось порозкидаю

(розкидає відра, не знаходить кульки)

Люди! Караул! Обман!

Їжак: (дістає ножа підступає з заду до Колобка)

Не кричи, ти вляпавсь сам.

Заєць: (дістає пістолет)

Тихо, тихо - сам ускочив

Та ще й голову морочиш.

Все, що є, нам віддавай,

І, поки живий, конай.

Якщо ж будеш валувати,

Довго буде плакать мати.

(все забирають у Колобка і втікають)

Колобок:

Боже, що тепер робить?

Все утратив я за мить.

Як прийшло, так і пішло –

Всім відомо це давно.

Тільки, як же далі жити,

Хочу їсти, хочу пити.

Заробить де грошенята?

Хоч вертайся знов до хати.

Ні, ніколи!

Краще вмру я під забором!

О, дивися, світлофор –

Хлопчаки з усіх сторон

Миють, драють ВМW,

Жигулі і шевроле.

Треба братися за діло –

їсти хоче моє тіло.

Дія III

Ява І

(Колобок з відром і ганчіркою сидить підраховує виручку)

 

 

Колобок:

Сотня баксів, гривень десь із сотень п'ять -

Можна гроші зароблять,

(підходе гурт хлопчаків)

1 хлопець:

Звідки взявся ти такий

Нахабнючий і швидкий?

2 хлопець:

Перехресток оцей наш.

3. хлопець:

Гоші нам свої віддаш

 І котись під три чорти.

І хлопець:

Зникни звідси назавжди.

Колобок:

Як віддать? Я заробив.

 

2 хлопець:

Ти чужі автівки мив.

3. хлопець:

Дозвіл в тебе є на це?

Колобок:

Ні, нема...

1 хлопець:

Оце й усе. (видирають гроші)

2 хлопець:

Потягли його до Вовка,

Він йому намилить холку.

3. хлопець:

Хай наш бос з ним розбереться

1. хлопець:

Так йому це не минеться.

 

Ява 2

(сидить Вовк, хлопці втягують Колобка)

2. хлопець:

Вовку-батьку, подивись –

Самозванець об'явивсь.

Вовк:

Розберуся з ним я потім.

Що у вас там на роботі?

1. хлопець:

Крім оцього, добре все.

Виручку тримай - тут все.

Вовк:

Точно все? Я перевірю.

Якщо брешете, приб'ю!

З вами все - більш не тримаю.

І хлопець: (жалібно)

Вовчику...

Вовк:

Та знаю, знаю

(відраховує кілька банкнот)

Повечеряєте трохи

й завтра знову до роботи,

(хлопці виходять)

Вовк: (до Колобка)

Ну а ти що ше за птиця?

Чуже красти не годиться.

Колобок:

Я - нещасний Колобок –

По дорожці плиг та скок.

Втік від Діда і від Баби.

Жити хтів задля забави

Та не зважив своїх сил –

Заєць мене обдурив.

 З Їжаком забрали гроші.

Заробляв, бо їсти хочу.

Вовк:

Обікрасти хтів мене?

Ні, так діло не піде:

Я навчу тебе, як жить.

(до охоронців)

Цього у підвал тягніть

І гарненько там провчіть.

Та калічити не треба –

В цьому ще нема потреби.

Надто вже чутливий я –

Не терплю знущань, биття.

Дія IV

Ява І

(Колобок побитий, обідраний)

Колобок:

Що це за таке життя?

Про таке не мріяв я,

Думав, буду розважатись,

Безтурботно жить, сміятись –

Бари, моднії тусовки,

Майки, джинси і кросовки.

Де все це? Втомився я

Від знущань і побиття.

 

(Входить Ведмідь в супроводі

охорони)

Ведмідь:

Хто тут скигле під забором

І блага про допомогу?

Ану вийди на світ Божий,

Ми, можливо, допоможем.

Колобок:

Колобок я неслухняний

Втік від тата і від мами,

Хотів весело пожить

Та утратив все умить.

Обдурили, обікрали,

Тумаків понадавали.

Дядечку, допоможіть,

І додому відпусдіть.

Ведмідь:

Допомогти то не проблема.

Попрацювати лише треба.

Колобок:

Попрацюю я охоче,

Тільки б ви платили гроші.

А що буду я робити?

Ведмідь:

Гроші у людей просити.

Колобок:

Тобто руку простягати?

Жалібно жебракувати?

Ведмідь:

Що ти вмієш ще робити?

А так зможеш заробити.

Звісно, часточка моя.

Колобок:

Оце так скотився я.

Ні, руку простягать не буду.

Ведмідь: Будеш, милий, ще й як будеш. (до охоронців)

У підвал його тягніть,

Там один уже сидить -

Хай до ранку поміркують,

А тоді й пожебракують.

Ява 2

(на сцені Котигорошко, до нього

вштовхують Колобка)

Котигорошко:

Що, і ти до них попався?

Як я тільки не пручався -

Здоровенні бугаї.

Ну проходь, сідай сюди.

Колобок:

І куди це я потрапив?

Котигорошко:

До Ведмедика у лапи.

Він усим тут заправляє -

3 жебраків доходи має.

Олігархом сам живе -

Кров з людей, як воду, п'є.

Колобок:

Ну а ти, хто будеш, хлопче?

Котигорошко:

Звуть мене Котигорошком.

3 інтернату драла дав

І сім'ю свою шукав.

Десь братів і сестер маю

Та ніяк не відшукаю.

Так життя уже побило,

Що не маю зовсім сили.

І за що це все мені?

Матір Божа, захисти.

А що ти розкажеш, брате?

Колобок:

Краще вже мені мовчати:

Гарна в мене є сім'я -

Дурнем був великим я

І на волю з дому втік.

Ось тепер і маю пшик –

Буду тепер жебраком,

Щоб вернуть додому знов.

Котигорошко:

Ти повірив в оту казку?

Не сміши мене, будь ласка.

Все, що зможеш заробить,

Забере собі Ведмідь.

Тобі ж дасть він гривни три,

Ноги щоб не простягти.

Проживеш так років з два,

 І вважай, що вже нема.

Колобок:

Що ж робити, друже-брате?

Котигорошко:

Треба звідси утікати.

Колобок:

Тільки як?

Котигорошко:

Та є тут хід –

Сам не міг я це зробить.

Коли виберемось, брате,

Треба врізнобіч тікати,

Щоб заплутати сліди –

Вправо - я, наліво - ти.

Лише, друже, пам'ятай:

У парку біля ротонди

Ти на мене зачекай.

 Вдвох тепер не пропадем

І рідню свою знайдем.

ДіяV

Ява 1

(Колобок і Лисиця)

Колобок:

Від погоні відірвався,

І одним один зостався.

Друга вірного знайшов,

Як він там - утік чи знов...

Страшно навіть уявити,

Що з ним можуть там зробити.

Класний, справжній він пацан:

Адже міг втекти і сам.

Коли кинилусь за мною,

Він повів всіх за собою.

 І впіймали - це вже точно.

Що ж тепер робити, хлопче?.

Лисиця:

Хто це тут вночі гуляє,

Сам до себе розмовляє?

Колобок:

Що це ще за молодиця?

Чи вовчиця, чи лисиця,

Поночі не розберу –

Краще далі я піду.

Лисиця:

Стій, не бійся, зупинись

І на мене подивись:

Я - шанована Лисиця,

Можу тобі знадобиться.

Бачу, що у тебе горе –

Ти благав про допомогу?

Колобок:

Так, шановная Лисиця,

Я у місті загубився.

Був веселей Колобок

По доріжці плиг та скок.

А тепер дожив до того,

Що не маю я нічого.

Обдурили, обікрали,

Тумаків понадавали,

Жебраком ледь не зробили,

 їсти хочу - нема сили.

Повернувся б я додому,

Та вже падаю з утоми.

 І грошей нема - украли.

Лисиця:

Кепські, хлопче, твої справи.

Щось придумаєм для тебе –

Сумувати лиш не треба.

Поживеш у мене трохи,

Тижня зо два, а то й зо три

відпочинеш, від'їсися,

(в казці добра я Лисиця).

Колобок:

Дуже вдячний я вам, пані.

 Клопотів вам не діставлю.

Тільки, як же оце все...

Лисиця:

Заспокойся - все пусте.

Нас чому навча Господь?

Мимо горя не проходь:

Справи добрії роби –

В ім'я цього ти живи.

Дія VI

Ява 1

(минув тиждень ; Колобок, Лисиця.)

Колобок:

От, нарешті, пощастило,

Ніби в казці сталось диво.

Цілий тиждень, як в раю —

 Сам себе не впізнаю.

Дивна, дивна ця лисиця –

Нащо я їй знадобився?

Маю все, що забажаю,

А за що і сам не знаю.

По мені таке життя,

Про таке і мріяв я.

Жаль, нема Котигорошка,

Дуже хлопець він хороший.

Добре нам було б удвох.

Що він? Де він? О-хо-хох.

Лисиця:

Що смуєш, мій маленький?

Знов у нас якісь проблемки?

Може, щось не вистачає?

Гей, хто там, подайте чаю.

Колобок:

Ні, спасибі. Досить всього.

Сумно трохи, більш нічого.

(Лисиці приносять чай)

Лисиця:

Сумно стало? Що таке?

Що засмучує тебе?

Колобок:

Справжній друг у мене є,

 І спокою не дає

Мені думка, що з ним стало

Після того, як втікали

Від Ведмедя ми в ту ніч.

Лисиця:

Ось у чому уся річ.

Що ж надумав, хлопче, ти?

Колобок:

Хочу я допомогти.

Ми домовились: у місті

Є одне умовне місце,

Саме там в умовний час

Буде він мене чекать,

Якщо вдасться драла дать.

Лисиця:

Добре, тільки що із того –

Розповів ти це до чого?

Колобок:

Можна вийду я у місто-

Перевірю наше місце.

Може він весь час шукає,

Та , як я, переживає.

Лисиця:

Помовчи. Я поміркую,

Дещо трохи порахую.

(до глядачів)

Ну дурненький Колобок

Сам потрапив у мішок,

Ще притягне і другого –

Гарно матимемо з цього.

(до Колобка)

Добре, йди. Лиш пам'ятай –

Якщо стрінеш хлопця того,

Запроси до мого дому,

 Хай він трохи відпочине,

А там далі буде видно.

Колобок:

Хіба може бути нині

Стільки доброго в людині?

Ні, не вірю я вухам!

Боже! Як я вдячний вам!

Лисиця:

Заспокойся, то пусте –

Серце в мене вже таке.

(Колобок вибігає)

Гей, Їжак, біжи сюди,

Наших всіх мерщій зови:

Ведмедя, Зайця і Вовка –

Часу майже в нас нема.

Дія VII

(біля ротонди)

Котигорошко:

Де ж той, врешті, Колобок?

Ані звістки, ні чуток.

Та невже тоді не втік –

Я ж зробив усе що міг.

Колобок:

Котигорошку, брате мій,

Радий я, що ти живий!

Вже не вірив,що й побачу –

Цілий тиждень гірко плачу.

Котигорошко:

Щось не дуже гірко плачеш:

Гарний одяг, гарно пахнеш.

Де це, брате ти пропав,

Кожен день я тут чекав.

Аж нарешті ти з'явився,

Розфуфирений, як птиця.

Колобок:

Слухай, брате, я й не знав,

 Що бува на світі рай.

Є одна тут бізнес леді

Звихнута на милосерді.

Прихистила мене в домі,

Там, що хоч - всього доволі.

Я живу, неначе пан...

 

Котигорошко:

Ні, скоріше ти - болван.

А як звуть ту молодицю-

Випадково не Лисиця?

Колобок:

Так вона. Її ти знаєш?

Щось від мене ти ховаєш.

Котигорошко:

Слухай, дурнику малий:

Безкоштовний сир смачний.

Тільки, знаєш, де буває –

В мишоловці - всі це знають.

А тепер сюди послухай,

Якщо маєш добрі вуха:

Про Лисицю чутки ходять,

Що людей зі світу зводить.

Ось таких, як ти, наприклад,

Десь із п'ятеро вже зникло.

Колобок:

Звідки ти про це все знаєш?

Котигорошко:

Ти повір, я не лякаю,

А говорю те, що знаю.

Ми ведем їх цілий рік,

Тільки мало в нас улік.

Дуже хитрії злодюги –

Конспіруються усюди.

Колобок:

З бандюками зрозуміло –

Звірі - вони й справді - звірі.

 Ти працюєш тут на кого?

Котигорошко:

(знімає шапку, показуючи своє довге волосся)

Я - агентка Інтерполо

Під прикриттям тут працюю.

Ти пробач мене вже дуру –

 Не могла тобі відкриться:

Не моя це таємниця.

Колобок: (з сумом)

Мав я брата і утратив.

 Як мені тебе хоч звати?

Котигорошко: (подає руку)

 Таня - я, Котигорошко,

Ти пробач мені, я прошу –

Брата вже не повернеш,

А сестру таку приймеш?

Колобок:

Якщо брата вже нема,

Нехай буде хоч сестра.

Котигорошко:

Слухай-но тепер сюди –

Зможеш нам допомогти?

Колобок:

Що повинен я зробить –

Можеш прямо говорить.

Котигорошко:

Ми б давно їх пов'язали,

Та улік не діставало.

Там Лисиця усім мати –

Хитрощів їй не займати.

 Взагалі не розумію,

В місто як тебе пустили.

Щось на них не схоже це...

Колобок:

Жадібність - оце й усе.

Котигорошко:

Так, вони не перші будуть,

Кого жадібність погубить.

Колобок:

Що ж потрібно вам від мене?

Котигорошко:

Повернутись тобі треба.

Я не можу наказати:

Мусиш сам ти вибирати.

Колобок:

Добре, повернуся я –

Яка місія моя?

Котигорошко:

Сьогодні збираються разом вони,

Нагоду таку не пропустимо ми.

 А ти, ось «жучок», та не бійся, тримай,

Підкинь у вітальню й відразу втікай.

А далі самі усе зробимо ми –

Будь ласка, лиш встигни ти звідти втекти.

Колобок:

Не бійся, сестрице, зроблю все як слід.

Я сенс віднайшов, щоб продовжити жить.

Ну, а як станеться щось не за планом,

Від мене привіт передай тату з мамой.

Скажи, що пробачити прошу мене...

Дурний був їх син. Оце, мабуть, й усе.

(іде)

Котигорошко:

Вертайся, мій братику, прошу тебе,

Нехай усе злеє тебе обмине.

Вертайся до мене, я буду чекать –

Усе буде добре.

(в рацію)

 «Орел», на захват!

ЕПІЛОГ

Студія програми «Жди меня»; серед глядачів Дід і Баба.

Ведучий:

И так мы начинаем. Телефон в студии - 9 3 2 99 9 2.

Ведуча: (підходить до Діда з Бабою) Вы кого-то ищете?

Баба:

Так, внучко, пропав наш синок,

Ми кличимо вдома його Колобок.

 

Ведуча:

Если можно, вкратце, что произошло?

Дід:

Та як це буває у всіх - посварились,

Розсердились дуже і не додивились.

А він запальний у нас - вийшов із хати,

Пішов і нема, і не знать, де шукати.

То, може, хто чув що - допоможіть:

Без сина не можем на світі ми жить.

Ведучий:

А у нас для вас есть интересные новости. Посмотрите, пожалуста на экран.

(на екрані заставка програми «Кримінальна хроніка»; потім диктор сповіщає)

Диктор:

Сьогодні в нашому місті були затримані кримінальні авторитети, всім відомі під прізвиськами Їжак, Заєць, Вовк, Ведмідь і Лисиця. Тепер достеменно відомо, що вони створили міжнародну злочинну мережу.

Агенти Інтерполо цілий рік розробляли спецоперацію, результатом якої стало затримання кримінального угрупування, на рахунку якого безліч злочинів, пов'язаних з торгівлею наркотиків, зброєю, людьми, людськими органами для незаконної пересадки.

Арешти членів синдикату продовжуються більш як у двадцяти країнах світу.

І головна сенсація. Остаточну крапку в розкритті цього глибоко законспірованого синдикату поставив наш земляк, який назвався Колобком, приховавши своє справжнє ім'я.

За виявлені героїзм і мужність наш герой нагороджений грошовою премією в розмірі 100 000 євро.

На цьому ми припиняємо репортаж. Деталі цієї грандіозної операції у наших подальших випусках.

До побачення.

(студія «Жди меня»)

Ведучий:

Как видите, ваш сын нашелся и не просто нашелся, а помог разоблачить жестоких              и              безжалостных преступников. Низкий Вам поклон за воспитание такого замечательного сына.

И еще одна приятная новость - он у нас в студии. Встречайте героя, (входять Колобок з Котигорошком; обіймаються з Дідом і Бабою. Виходять)

МОРАЛЬ

Ось і все, здається, діти –

Треба жити і радіти,

Що батьки у вас здорові,

Що навчають вас у школі,

Про вас думають і дбають,

За поріг не виганяють.

В згоді треба усім жити:

 І дорослим, і малим,

 І веселим буде дім,

 І щасливою родина.

Порятує нас любов –

Я тверджу це знов і знов.

               КІНЕЦЬ