Натуралізм в останній третині 19 століття

НАТУРАЛІЗМ

Натуралізм— літературний напрям, що утверджується у французькій літературі в останню третину XIX століття, який характеризується прагненням до фото­графічного й безпристрасного відтворення дійсності

Основним теоретиком напряму є Еміль Золя Е. Золя не розрізняв поняття «реалізм» і «натуралізм». «Примусити реальних героїв діяти в реальному середовищі, дати читачеві шматок людського життя — у цьому весь натуралістичний роман».  

Е. Золя намагається перенести в літературу принципи дослідження, притаманні науці. Він називав себе митцем-дослідником і вважав, що «романісту слід бути схожим на вченого, який досліджує свій предмет з неупередженою точністю».

Окрім успіхів природничих наук, які викликали в письменників довіру до наукових методів пізнання, грунт для натуралізму створює також філософія позитивізму. Позитивісти вважали, що між людьми та іншими живими організмами немає різниці, що закономір-ності розвитку природи й тварин­ного світу можуть бути перенесені на людське суспільство й на долю окремої особистості

Із принципу науковості випливав ще один важливий принцип натуралізму - об'єктивність і неупередженість.

Письменники-натуралісти, вважають, що митець, прагнучи до максимальної об'єктивності, має відмовитися від усіляких оціночних категорій. Письменник ні в якому разі не повинен керуватися власними або ж політичними симпатіями чи антипатіями. Тому автор має позбутися моралізування, його метою є неупереджене зображення та аналіз фактів.

Натуралізм, таким чином, стає мистецтвом фактографії та документальності.

Життя людей у творах натуралістів зумовлене не лише біологічно, а й соціально. Твори натуралістів відзначалися детальним описом середовища, речей, усього, що оточує людину. Іван Франко вважав, що в романах Е. Золя «темні сторони життя займають... далеко більше місця, ніж у дійсності».

Ідеї та поетичні принципи французького натуралізму позначилися на творчості письменників різних країн на­прикінці XIX століття.

У 1880—1890-х роках активно працюють німецькі натуралісти. Гергарт Гауптман

Поширюється натуралізм і в американській літературі (творчість Ф. Норріса, X. Гарленда, С. Крейна). Принципи натуралізму утверджуються в іспанській літературі (Е. Пардо Басам і А. Паладсіо Вальдеса). Натуралістичні тенденції помітні у творчості деяких російських письменників (Д. Мамін-Сибіряк, О. Писемський, П. Боборикін, О. Амфітеатров).

Не минув натуралізм і української літератури. Показовою в цьому відношенні є творчість Володимира Винниченка. Для видатного українського письменника не існувало «заборонених» тем. Біологічні та сексопатологічні мотиви мають місце в ро­манах .