Матјр'ю його була велика ФемЈДа, богиня справедливостј й правосуДДя. А батько
— lanem — належав до роду могутнЈх титанјв, що 7х здолав Зевс i скинув навјки у
Тартар. Тако7 долЈ зазнав lanem, але зосталися його сини — Атлант, Менетјй,
Прометей та Епјметей. двох перших Зевс теж покарав за смЈливу спробу змагатися з ним: у МенетЈя поцјлив вогненною блискавкою, i той упав просто в
Тартар, а величезному АтлантовЈ надумав јншу кару — тримати на c06i все небесне склепјння.
А розумний i мужнЈй Прометей сам став на 6ik Зевса. BiH як Hixmo розумЈв, що дикЈ, свавјльнј титани не можуть справедливо правити свЈтом — для цього, крЈм сили, потрЈбний ще свјтлий розум.
Батьки чотирьох
6paTiB
щоб скласти таку угоду, якось зјбралися обиДвЈ сторони. богјв виступав Зевс, впд людей — титан Прометей, хоч сам був безсмертний. BiH побоювався, що люди не зможуть протистояти богам, i поспЈшив тм на помЈч.
Титан так уболЈвав за долю смертних, що вдався навЈть до хитрощЈв. Коли привели жертовного бика, BiH сам зарЈзав його i поДЈлив тушу на двЈ частини. до бЈльшо7 купи посклаДав самј кЈстки, але прикрив 7х горним, ЛИСКУЧИМ жиром, а меншу, де було смачне м'ясо,
Прометей загорнув у бруДну бичачу шкуру, ще й поклав зверху гиДкЈ тельбухи.
Анна Бережна
Як Прометей i сподјвався, Зевс узяв c06i купу, i кращу на вигляд. ВЈДтоДЈ смертнЈ стали Кти м'ясо, а кјстки спалювати на шану безсмертним.
Страшно загримЈв eie з темно-хмарного. ОлЈмпу i жбурнув на землю вогненнЈ стрјлибЛИСКаВКИ. А nomiM надумав кару, аби Дошкулити ПрометеевЈ.• eiH вЈДмовив смертним у тому, що було тм Доконче потрјбне, у життЕДайнЈм вогнЈ.
людей сво7м великим серцем титан Прометей i смЈливо порушив Зевсову заборону. Якось BiH перестрЈв АфЈну Палладу, любу Зевсову дочку. Богиня була завжди прихильна до титана, тож BiH i попросив 77 йому потай дверЈ чорного ходу, що BiB до Зевсового палацу.
А Прометей, опинившись у узяв i3 божественного вогнища невеличку icxpy, сховав у та й людям на землю. Та чорним, грозовим 6ypeBieM насувався на титана страшний rHiB всевладного Зевса. у cBiTi ще не порушував так зухвало його заборони, HixT0 не повставати проти нього, батька BCix безсмертних i смертних. У Зевс закувати титана Прометей в кайдани i припнути на самому xpai щоб там |
|
||
|
|||
|
цю кару Зевс доручив своему кульгавому сину Гефесту, неперевершеному й ковалю. А в йому дав двох сво7х слуг — Силу i Владу, суворих, безжальних, жорстоких. Прикро було коритися бо
BiH щиро шанував Прометея, але не послухатись батька не
Знову i знову гупае молот, нього йде стоголоса луна, i здаеться, то стогнуть noxMypi kaBka3bki гори. титана прикуто.
— От I добре! — озиваеться Влада. — До цкт скел люди не д:стануться, хоч би як хотти зарадити своему Оф ефесћ епер благод:йниковк
4ђ&ђћђсэчэпроићбећеэ
— Остершайся, щоб за таю слова
Зевс не покарав тебе, — похмуро каже Влада квапить Гефеста. — 9Э,Ъ1
Год вболвати за тим зухвальцем, ходмо зв!дси. А ти, Прометею, можеш тепер ремствувати проти Зевса та дбати про жалюпдних смертних людей.
AHI словом не озиваеться гордий богоборець. Навить не дивиться, як щуть геть
Сила Влада, кремезни, наче витесани з каменю, а за ними шкутильгае ще дужче Гефест. Ттьки коли вони зникли за горами навколо залягла мертва
ТИШа, Прометей застогнав голосно крикнув:
СтраШН1 мот муки, та я не зркаюся свого вчинку! Прилетти на великий крилапй кол!сниц!
жалклив1 океаюди, що у своТх далеких п:дводних печерах почули брязют Прометеевих кайданв.
— 1апетв сину! Нкого у я так не шаную. як тебе. I я прилетв вш краю земл сюди, до П
1ншого краю, щоб ти послухав мот ради: вгамуй СВОЕ горде серце, поступися перед дужчим.
Адже ти сам добре знаеш: свтом керуе суворий самовладний бог. Не змагайся з ним! А я спробую випросити в нього для тебе швидке визволення.
за океанидами ПОСТШав на крилатому кони сам старий Океан. сивий, величний, наблизився до
Прометея мовив:
ПрометейНе турбУйся про мене океане евс. Згадай. як не въ труди тяжко себе покарав марно. [иена мого невблаганний-бо•
лежать. придавленИй горою раного брата
лихополоний. Жорстокий, топ: ноетиздвус:абй зеар
так важко йоту, до аж
.зхг
Якось до Кавказьких гир заблукала нещасна бита телиця.
Колись вона була смертна дивчина, аргоська цар•вна, така гарна, що в нет закохався сам Зевс. Та за якийсь час вона теж стала жертвою всевладного бога. Обернена на сюжно-б:лу телицю, вона ткала за очи вщ еедзя, якого наслала на нет заздркна
Гера.
О, як ти, Одна, стогнеш!
Прометей. Я мчим не можу допомогти„ 60 сам я не виьний. Але знай: тебе, смертну чека€ безсмертна слава. нав,ть море на згадку про тев6еИ назвуть гоычним. А Епаф- твп7 син вш Зевса, започатку€ великий тд, Що дасть могутых геро/в.
Най— славетыший з-пом[ж них, далекий нащадок ГераклЗ, прийде сюди нарешп, визволить мене. знай те, Що всемогутн1й бог, через якого ми обое страждаемо, незабаром може
МУУУ-м
|
Почувши слова Прометея, Зевс послав до титана меткого Гермеса про таемницю, на яку натякае зухвалець, але Прометей не скорився, не тортурам, HaBiTb коли Громовержець скинув скелю з титаном у чорну безодню, коли орел гострими пазурами розривав груди та дзьобав йому nexxiHkY.
Лише коли Зевс прислав богиню MaTip нескореного титана, Прометей розчулився i розкрив таемницю Мойр.
НЕЗАБАРОт ФЕТ'ДУ ВИДАЛИ ЗА ЛЕЛЕЯ, СЛАВНОГО АРГОНАВТА, РАЗОт З шшити ГЕРОЯМИ еш ТЗДИЭ до КОЛХИИ ЛО
ЗОЛОТЕ РУНО. НА ЭЕС'ЛЛЯ ЛЕЛЕЯ ФЕТIДи ЗтШЛИСЯ эс, БОГИ, ТА НАЭ\ТЬ ВОНИ НЕ ЛАТ'ЯТПи ТАКОГО лишного свята. А СИН ЛЕЛЕЯ ФЕТIДи — сЛА9ЕТНИй АХIЛЛЕс — сЛРА9Д1 ЛЕРЕЭЕРШИЭ ТУЖЮСТЮ СИЛОЮ сеого БАТЬКА сТАЭ НАйБIЛЬшит ГЕРОЕМ ТРоянсЬКОТ этни.
— ГЕРАКЛА
НА РУД: ЛРОТЕТЕЯ зпищилося ОДНЕ ЮЛЬЦЕ З лут, Э якотУ ЗАСТРЯГ КАТШЧИК З: сКЕЛ1.
НА ЗГАДКУ ЛРО лодеиг ТИТАНА ЛЮДИ НОСЯТЬ ТЕТАЛЕЭ: КАБЛУЧКИ ТА ЛЕРСЮ З коштоенити капнцяти, А ЛРО тужюх, ЭОЛЕЛЮБНИХ ЛЮДЕЙ, ЩО 91ДДАЮТЬ свое ЖИТТЯ НА БЛАГО НАРОДОЭ\, КАжуть: 9 НИХ ЛАЛАЕ СКРА НЕЗГАСНОГО
ЛРОТЕТЕЕЭОГО еогню.
Анна Бережна