Застосування інтерактивних технологій - один із напрямків удосконалення навчального процесу на уроках математики

   В даній роботі подано теоретичний матеріал інтерактивних технологій, як один із напрямків удосконалення навчального процесу на уроках математики

Анотація

   Мова йде про застосування інтерактивних технологій на уроках математики, таких, як „кооперативне навчання", „робота в парах", „робота в групах", „пошук інформації", „мікрофон", „незакінчені речення", „мозковий штурм", „ажурна пилка".

   Для того, щоб краще уявити застосування інтерактивних технологій на уроках математики, наведу декілька прикладів уроків з алгебри 9-го класу з теми „Арифметична прогресія" та математики 5-го класу з теми „Розв'язання вправ на всі дії з десятковими дробами".

Зміст

1. Вступ.

2. інтерактивні принципи і підходи до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

3. Інтерактивні технології навчання.

4. Інтерактивні технології кооперативного навчання.

5. Вправи інтерактивних технологій.

6. Висновок.

7. Література.

   Сучасному навчально-виховного процесу притаманні переважання вербальних методів навчання і виховання, недооцінка значення спілкування школярів для розв'язування провідних задач і завдань на уроках математики, відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної діяльності тощо. Тому нагальною потребою сучасної системи ости при викладанні математики є впровадження нових форм та методів навчання і виховання, що забезпечують розвиток особистості кожного школяра. Розв'язанню цієї проблеми сприяє впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках математики. Саме вони ефективніше, ніж інші педагогічні технології, сприяють інтелектуальному, соціальному й духовному розвитку школяра, готовність жити й працювати в гуманному, демократичному суспільстві.

Інтерактивні технології навчання зорієнтовані на:

• створення умов для осмислення й вирішення проблем, пов'язаних із захистом своїх прав і прав товариша; усвідомлення обов'язку і відповідальності перед оточенням, плекання навичок культури і соціальної етики, що включать у себе дотримання моральних принципів та норм у суспільстві, пріоритет загальнолюдських цінностей;
• соціалізацію особистості й формування в процесі виховання та освіти, навичок активної моральної дії;
• розвиток особистості, яка здатна критично оцінювати події, що відбуваються в суспільстві.

   Інтерактивні технології навчання на уроках математики сприяють ефективному розвитку в кожної особи математичних здібностей, розвитку логічного мислення, системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм поведінки, як на уроках математики, так і в житті; розвитку здатності цінувати знання та вміння користуватися ними; усвідомленню особистої відповідальності та вмінню об'єднуватися з іншими членами колективу класу задля розв'язання спільної проблеми, розвитку здатності визнавати і поважати цінності іншої людини, формуванню навичок спілкування та співпраці з іншими членами групи, взаєморозуміння та взаємоповаги до кожного індивідуума, вихованню толерантності, співчуття, доброзичливості та піклування, почуття солідарності й рівності, формуванню вміння робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на власних судженнях та аналізі дійсності, розумінні норм і порав поведінки.

   В умовах інтерактивного навчання на уроках математики забезпечуються формування в його учасників передусім таких інтелектуальних умінь, як аналіз, порівняння, виділення головного, а також критичне мислення та здатність приймати відповідальні рішення.

   У результаті організації навчальної діяльності із застосуванням інтерактивних технологій в учнів на уроках математики розвиваються й ускладнюються психічні процеси - сприйняття. Пам'ять, увага, уява тощо, виявляються такі мислитель ні операції як аналіз і синтез, абстракція й узагальнення, формуються воля й характер тощо, при використанні різноманітних видів творчої діяльності на уроках в учнів розвиваються математичні здібності та проявляється інтерес до предмета. Велика кількість різноманітних і доступних учням видів робіт, включених у зміст знань, де застосовуються інтерактивні технології, дає поживу для розуму, розвиває уяву, спостережливість, розширює кругозір, знайомить з важливими елементами професійної діяльності, впливає на формування стійких пізнавальних інтересів, а в майбутньому - і на вибір роду занять, пов'язаних з математикою. Під час активного навчання учень аналізуючи творче завдання, визначає потрібні для його виконання операції, послідовність дії, порівнює та визначає спільне й відмінне в способах реалізації аналогічних завдань, узагальнює способи його виконання. На основі таких мислительних дій розвивається інтелектуальна сфера особистості. Крім того, у процесі виконання навчальних дій учням доводиться робити певні розрахунки. Вони навчаються використовувати знання з інших предметів (тобто здійснюються міжпредметні зв'язки); мова школярів збагачується новими словами, термінами, що, у свою чергу, позитивно впливає на розумовий розвиток особистості.

   Інтерактивне навчання суттєво впливає на свідомість і почуття особистості з метою виховання компетентного й відповідального учня який є вільною і водночас законослухняною, високоморальною, соціально та політично активною особистістю, повноправним членом шкільного колективу; на формування в учнів громадських поглядів, почуттів та переконань, належної поведінки, єдності слова і діла.

   Інтерактивні вправи на уроках математики зорієнтовані на:

• розвиток належності мислення школярів, певної самостійності думок: спонукають учнів до висловлення своєї думки, стимулюють вироблення творчого ставлення до будь-яких висновків, правил тощо. Деякі з інтерактивних вправ (наприклад, „Робота в парах", „Робота в групах", „Карусель", „Пошук інформації" та інші) спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, допомагають замислитися („Чи справді це так?"), дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв'язків, розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша, знайти помилку;
• розвиток опору до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших: спонукають учнів до відстоювання власної думки, створюють ситуацію дискусії, зіткнення думок. Застування вправ „Аналіз ситуації", „Вирішення проблем", вчать дітей протистояти тиску більшості, відстоювати свою думку. Виявити помилку у судженнях, відповідях, вказати за неї і довести це спонукає завдання, де вчитель допускає помилки. Коли в завданнях наявна певна проблемна ситуація, то розв'язання їх в умовах інтерактивних технологій активно стимулює діяльність мислення, спрямовану на подолання протиріччя, непорозумінь. Через зіткнення поглядів учні осягають суть, причини дій, вчинків;
• вироблення критичного ставлення до себе, уміння бачити свої помилки та адекватно ставитися до них; сприяють розвитку таких умінь, як бачити позитивне і негативне не тільки в діях товаришів, а й у власних; порівнювати себе з іншими й ретельно себе оцінювати. Ці вправи сприяють самопізнанню особистості і на цій основі взаєморозумінню вчителів і учнів та розумінню школярами вимог і критичних зауважень учителя. А розуміння власних дій є необхідним для формування дисциплінованої поведінки. Завдяки правильному, адекватному усвідомленню не лише позитивного, а й негативного у власній поведінці, діях, навчанні виникає критичне ставлення до себе, що конче потрібне насамперед для сприймання вимог інших;
• розвиток пошукової спрямованості мислення, прагненню до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних завдань: передбачають вправи, які ставлять дітей у реальну ситуацію пошуку. Інколи вони пропонують нестандартні виходи із ситуацій, які ми, дорослі, часто відкидаємо як нереальні, неможливі. Такий категорійний підхід до ідей дитини гальмує в неї бажання ділитися власними ідеями, підриває віру у свої можливості. У процесі інтерактивних вправ „Розумовий штурм", „Коло ідей", „Вирішення проблем", „Незакінчені речення" приймаються всі думки дітей як реальні, так і вигадані. Вправа „Пошук інформації" вчить школярів самостійно працювати з додатковою літературою, дає можливість віднайти факт, який може заперечувати те, що раніше приймалося як незаперечне. Отже, це дає можливість для розвитку розумового скепсису щодо існуючих правил, висновків, думок;
• інтерактивні вправи спрямовані і на розвиток уміння знаходити спільні рішення з однокласниками; на підвищення інтересу школярів до вивченого матеріалу.

  „Рольові ігри" сприяють не лише розвитку вміння викладати свої думки, а й з повагою ставитися до думок і пропозицій інших. Атмосфера доброзичливості, заохочення під час обговорень, підтримка сором'язливих дітей під час інтерактивних вправ зумовлює розумову й емоційну розкомплектованість учнів, знижує страх перед можливими помилками, сприяє розвитку вміння аргументувати.

   Суть інтерактивного навчання на уроках математики полягає ще й в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів колективу. Це спів-навчання, взаємо-навчання (колективне, групує, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять рефлектують з приводу тощо, вони знають, вміють і здійснюють.

   Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню математичних навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу, але варто підкреслити, що в процесі інтерактивного навчання вчителеві треба враховувати вікові особливості учнів.

   Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, відкрито спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, самостійно приймати рішення.

   Варто зупинитися на позитивних сторонах кооперативного учіння як одного з провідних у системі інтерактивного навчання, де кожен має допомагати, одержувати допомогу від іншого. Кожен бере участь у кооперативній творчості, тобто кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно під час вивчення великого за обсягом матеріалу. Обдарованіші діти допомагають менш обдарованим. Кооперативне учіння позитивно впливає на всіх школярів - слабких, середніх і сильних. Слабкі можуть скористатися підтримкою групи і досягти успіху в опануванні навчальних програм з математики. Середні також бачать значно вищі горизонти своїх досягнень і мають почуттєві переживання від свого поступку. Найбільш сильні вчаться працювати разом з іншими, чого вони не робили раніше, коли буди впевненими у своїй талановитості лише для себе, а не для інших. Вони знаходять у кооперативній праці велике задоволення від допомоги іншим, виконуючи педагогічну функцію навчати менш підготовлених.

   Кооперативне учіння покликане розвивати толерантну поведінку серед учнів. Таке учіння знищує недовіру. Учні відчувають у конкретних виявах колективізму свою особисту участь і свою персональну значущість; усі відчувають комфорт від потреби спілкування з іншими. Усі відчувають власну вагомість і ексклюзивну вартість. Рідко зменшується самотність, підвищується мотивація, поліпшуються особисті досягнення.

   Ситуації колективного учіння дають школяреві можливість співпрацювати в різних групах. Кожен школяр своєрідно переживає когнітивну ситуацію, а разом із тим психологічну і соціальну, постійно перебуваючи в стані зміни між особистісних зв'язків, досвіду пізнання й оцінок, дій і сподівань.

 Серед інтерактивних технологій кооперативного навчання можна виділити такі інтерактивні вправи: „Карусель", „Синтез думок", „Діалог", „Спільний проект", „Пошук інформації", „Коло ідей".

    На мою думку, за умов інтерактивного навчання учень може навчатися робити свідомий вибір серед широкого спектра альтернатив і брати на себе відповідальність приймати самостійні рішення, щодо розв'язку задач та вправ. Важливо, що кожен може це робити свідомо й грамотно. У результаті застосування інтерактивних технологій створюються сприятливі можливості й для духовного розвитку особистості, а також ефективному процесу соціалізації.

   Слід зазначити, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень можна відобразити в схемі, що отримала назву „Піраміда навчання".

Лекція - 5 % засвоєння

Читання - 10 % засвоєння

Відео-, аудіо-матеріали - 20 % засвоєння

Демонстрація - 30 % засвоєння

Дискусійні групи - 50 % засвоєння

Практика через дію - 75 % засвоєння

Навчання інших  / застосування отриманих знань відразу ж - 90 % засвоєння.

   З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція - 5 %, читання - 10 %), а найбільш інтерактивного (дискусійні групи - 50 %, практика через дію - 75 %, навчання інших чи негайне застосування - 90 %), тому можна сформувати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти.

   Процес навчання на уроках математики - це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини, її власної активності участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного та інтерактивного навчання на уроках математики. Майстерність учителя допомагає дітям досягти найкращих результатів тими засобами, які най      оптимальніші в кожній окремій ситуації. Учитель не має права ігнорувати колективну ігрову діяльність учнів тому, що це може призвести до недовіри як між учнями, так і між учнями та вчителем. Спільна діяльність в організації та проведенні ігор сприяє об'єднанню колективу та формуванню спільної мети. Ігрові технології інтерактивного навчання (ситуативне моделювання), які цікавістю, емоційністю позбавляють дитину почуття суспільного відчуження, сприяють соціальному розвитку дитини. Таким чином діти вчаться працювати в команді.

   Для того, щоб учень добре навчався, він має бути постійно включений у процес учіння. Шляхом спілкування з учнями, учитель він має говорити на уроці не один і не два рази, а постійно спілкуватися.

   Уроки математики, організовані за інтерактивними технологіями, сприяють розвитку мислення учнів уміння вислухати товариша і зробити свої висновки, вчитися повадки думку іншого і вміти аргументувати думку свою. Тому, нас своїх уроках математики активно застосовую групову навчальну діяльність - модель організації навчання в малих групах, об'єднаних спільною навчальною метою. Найчастіше парну і групову роботу я проводжу на етапі застосування набутих знань. Тому, клас поділяю н групи з різними навчальними можливостями, і кожна з цих груп потребує особливого, індивідуального підходу. Найважче працювати зі слабкими учнями,  вони потребують дуже багато уваги на уроці, і ось постає питання, як організувати роботу з цими учнями. Щоб не залишати поза увагою інші групи дітей.

   Малі групи використовую тільки в тих випадах, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

   Особливість виконання вправ за інтерактивними технологіями полягає в тому. що будь-яка вправа або завдання складається з трьох елементів:

• інструкція;
• дія;
• рефлексія (осмислення), тобто спочатку йде пояснення, як роботи, далі учні виконують завдання, а в процесі рефлексії пояснюють, чому саме такий варіант або спосіб, дію обрали.

В кожній групі розподілені ролі, які вони повинні виконувати під час групової роботи.

Спікер, головуючий (керівник групи):

• зачитує завдання групі;
• організує порядок виконання;
• пропонує учасникам групи висловитися по черзі;
• заохочує групу до роботи;
• визначає доповідача.

Секретар:

• веде записи результатів роботи групи;
• записи веде коротко й розбірливо;
• як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підбитті підсумків чи допомогти доповідачу.

Посередник:

• стежить за часом;
• заохочує групу до роботи.

Доповідач:

• чітко висловлює думку групи;
• доповідає про результати роботи групи.

   Важливим моментом групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливості різні варіанти організації роботи групи.

   Інтерактивну технологію, таку як „Пошук інформації", використовую для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал. Для груп розроблено запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації - це роздатковий матеріал, підручник, довідкові видання. Учні об'єднуються в групи. кожен отримує запитання по темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і розширюються всім класом. До цієї групи необхідно помістити інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу, обговорення проблеми в загальному колі, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань, тому різновидом на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Разом з технологією „Мікрофон" використовую прийом „Незакінчені речення", формулюю незакінчене речення із правила і пропоную учням висловлюючись, закінчити його.

  Розвитку пошукової спрямованості мислення, прагненню до знаходження кращих варіантів розв'язку завдань дуже доцільно використовувати відому інтерактивну технологію колективного обговорення „Мозковий штурм". Ця технологія спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета „Мозкового штурму" в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

   В старших класах на уроках математики важливо використовувати інтерактивну вправу „Ажурна пилка" для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ця технологія ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку або доповнює такий урок.

  Заохочує учнів допомагати один одному вчитися навчаючи.

   Таким чином, використання інтерактивних технологій на уроках математики дає можливість збагачувати світоглядну і моральну основу суджень як окремої особливості, так і громадської думки учнівського колективу. За допомогою подібних інтерактивних вправ можна глибше осмислювати актуальні явища громадського, культурного, міжнародного життя, навчитися поважати власну думку, зрозуміти, що не завжди те, що висловлює більшість, є істиною.

   І в цілому, інтерактивне навчання є однією з найбільш гнучких форм включення кожного учня в роботу, забезпечує перехід від простих до складних завдань, вчить використовувати не готові знання, а здобувати їх із власного досвіду, що веде до розвитку мислення - творчого і діалектичного. Новітні підходи до організації навчання роблять навчально-виховний процес різноманітним, цікавим та ефективним, а найкориснішим у такому навчанні є те, що математика починає подобатися.

Література

1. Інформаційно-методичний журнал „Школа2 , № 6, червень 2006 р.

2. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт.- уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. - 2004.

3. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт.-уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. - 2007.

4. Науково-методичний журнал „Математика", № 30, жовтень 2007 р.

 

 

 Мета навчання математики – всебічний розвиток дитини.

Основні завдання навчання математики:

- забезпечення свідомого оволодіння учнями системою математичних знань, умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті і майбутній трудовій діяльності, достатніх для успішного опанування інших знань і здійснення неперервної освіти.

- інтелектуальний розвиток учнів (розвиток логічного і просторового мислення, інформаційної та графічної культури, пам'яті, уваги, інтуїції тощо);

- формування в учнів наукового світогляду, уявлень про ідеї і методи математики та її роль у пізнанні навколишнього світу;

- економічне, екологічне, естетичне, патріотичне виховання;

- розвиток позитивних рис особистості і загальнолюдських духовних цінностей.

  Навчання учнів математики наприкінці навчального року має забезпечити їм особисті досягнення, виражені у таких загальнопредметних компетенціях:
- знання арифметичних дій та вміння використовувати їх на практиці;
- пропедевтичні знання алгебраїчного і геометричного матеріалу;
- володіння креслярськими інструментами для зображення геометричних фігур;
- здатність створювати математичні моделі реальних ситуацій і знаходити за їх допомогою розв'язки задачі.

   Навчання математики має сприяти також формуванню в учнів таких ключових компетентностей, як: вміння вчитись, загальнокультурної, підприємницької, використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні та ін.

   Готуючись до викладання математики в 5-му класі, вчителям слід ознайомитись з програмою і підручниками для початкової школи, щоб оцінити базові знання і навчальні можливості п'ятикласників. У додатку №1 подано навчальні досягнення учнів 4-х класів , визначених програмою з математики.

   Навчання математики в початковій школі створює значне підґрунтя для продовження учнями математичної освіти. Це використано у побудові програми з математики для 5-го класу і має застосовуватися в організації навчально-виховного процесу в школі.

   Як у змісті курсу математики, так і в методах, прийомах та засобах його реалізації потрібно дотримуватись принципу наступності між початковою та основною школою. Доцільно зважити на те, що мислення школярів 5-го класу в основному наочно-образне з елементами логічного. А тому доцільно враховувати методику навчання математики у початковій школі.

   У програмі з математики для 5-го класу узагальнюються, систематизуються і поглиблюються знання, отримані учнями у початковій школі. Так, у початковій школі учні вивчили тільки підмножину множини натуральних чисел (клас одиниць і клас тисяч), а в п'ятому класі подальшого розвитку набуває поняття числа, числова множина розширюється спочатку до множини натуральних чисел і нуля, а потім до множини додатних раціональних чисел. При цьому враховується, що з поняттям про дріб школярі ознайомлюються у початковій школі.

 

   Теми „Координатний промінь”, „Порівняння натуральних чисел, звичайних і десяткових дробів” є підґрунтям для введення таких понять, як координатна пряма, від'ємне число у курсі математики 6-го класу. Вся тема „Звичайні дроби” є пропедевтикою для вивчення дій із звичайними дробами у 6-му класі.

   Програма з математики для 5-го класу представлена в табличній формі, що містить дві частини: зміст навчання і вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів. У змісті навчання вказано той навчальний матеріал, що підлягає обов'язковому вивченню.

   Зміст навчання математики структуровано за двома розділами (“Натуральні числа. Геометричні фігури і величини”, “Дробові числа”) і темами з визначенням кількості годин на їх вивчення. Кожен з розділів включає арифметичний, алгебраїчний і геометричний матеріал. Такий розподіл змісту і навчального часу є орієнтовним. Учителю та авторам підручників надається право коригувати його залежно від прийнятої методичної концепції та конкретних навчальних ситуацій. Наприкінці навчального року передбачено години для узагальнення й систематизації вивченого.

   Розподіл годин на вивчення окремих тем та кількість тематичних оцінювань буде подано у науково-методичному журналі “Математика в школі”.

Майже весь арифметичний матеріал першого розділу добре відомий учням з початкової школи. Його розширення відбувається в основному за рахунок збільшення чисел, із якими виконуються дії. Головна мета вивчення арифметичного матеріалу в першому півріччі 5-го класу - це забезпечення наступності у вивченні математики в початковій і основній школі, а також створення відповідних умов для учнів, які переходять на вищий рівень навчання.

   У 5-му класі головну увагу слід зосередити на таких аспектах вивчення арифметичного матеріалу:
- читання, записування та порівняння багатоцифрових чисел;
- властивості арифметичних дій та удосконалення на їх основі навичок усних і письмових обчислень.

   В умовах широкого використання обчислювальної техніки можна зменшити обсяг громіздких обчислень, зокрема таких, що не мають практичного застосування. Водночас читання, записування і порівняння чисел - це елементи загальної, а не лише математичної культури.

   У процесі вивчення дій з числами важливим є формування обчислювальних умінь та навичок, але не менш важливим є розуміння суті кожної арифметичної дії та моделювання за допомогою цих дій життєвих ситуацій. При виконанні арифметичних дій школярі здебільшого справляються з дією додавання, а всі інші дії, особливо дія ділення, викликають труднощі. Тому необхідно виконувати достатню кількість вправ на обчислення значень виразів. Вправи на обчислення значень виразів як числових, так і буквених слід періодично повторювати.

   Особливу увагу слід зосередити на розв'язуванні текстових задач у темі „Натуральні числа”, за допомогою яких осмислюється відповідність між арифметичною дією і конкретною ситуацією. Більшість учнів „вгадують” дію, що потрібно виконувати, тому важливо при вивченні кожної дії розглядати основні ситуації, що моделюються цією дією.

   Крім вивчення числових множин, значна частина курсу математики 5-го класу має пропедевтичний характер. Сказане стосується як алгебраїчного, так і геометричного матеріалу.

   В основу вивчення геометричного матеріалу слід покласти наочність та інтуїцію учнів, а також інтеграцію арифметичного та алгебраїчного матеріалу. Інтегруючими ланками тут виступають обчислювальні операції, рівняння та формули, що застосовуються в геометричному матеріалі. Ефективним засобом узагальнення і систематизації, а також розвитку логічного і творчого мислення є використання текстових задач геометричного змісту.

   Оскільки у 5-му класі вивчається не систематичний курс геометрії, то, мабуть, не варто строго дотримуватись якоїсь однієї конструкції, а в основу потрібно покласти наочність, приклади із довкілля, життєвий досвід учнів, виконання побудов.

   Геометричні поняття доцільно вводити описово, конструктивно. Наприклад, кутом можна називати фігуру, утворену двома променями, що мають спільний початок, і кут, вирізаний із листка паперу, а також кут трикутника, кут прямокутника, тобто потрібно пов'язувати це поняття з життєвим досвідом. Це ж можна сказати про два відрізки однакової довжини, що збігаються при накладанні.

   Вивчення і означення трикутників і чотирикутників як окремих видів многокутників створює основу для пропедевтики елементів дедукції, а також сприяє систематизації знань про геометричні фігури. Многокутники, як і кути, розглядаються разом з внутрішньою областю, що дає можливість ділити кут на частини і визначати площу многокутника.

   Особливу увагу варто звернути на геометричний матеріал, що має практичне застосування, а саме: на вимірювання геометричних величин і побудову геометричних фігур. При вивченні цього матеріалу потрібно формувати практичні уміння і навички, а саме: виміряти відрізок і побудувати відрізок даної довжини, виміряти кут із заданою градусною мірою, виміряти кути трикутника і побудувати трикутник за заданими сторонами і кутами (простіші випадки), зробити виміри і знайти площу прямокутника, квадрата, а також об'єм прямокутного паралелепіпеда і куба.

   Ознайомлення учнів з поняттям величини має бути інтуїтивним, але при цьому не слід нехтувати науковими засадами. Словом величина можна називати тільки геометричні, фізичні астрономічні та інші величини, не використовуючи застарілі словосполучення “величина числа” , “величина дробу”, “абсолютна величина”. Порівнюють, додають і віднімають не величини, а значення величин.

   Алгебраїчний матеріал, що розглядається в 5-му класі, вже відомий з початкової школи. Учням знайомі поняття виразу, рівняння і нерівності. В 5-му класі цей матеріал повторюється в першому семестрі, щоб створити міцне підґрунтя для його використання на множині дробових чисел.

   Під час розв'язування рівнянь вчителю слід пам'ятати, що у 5-му класі вони призначені в основному для розв'язування арифметичних задач, що у переважній більшості зводяться до нескладних рівнянь. Тому рівняння доцільно розв'язувати з метою усвідомлення залежностей між компонентами арифметичних дій та формування обчислювальних умінь та навичок.

 

 

   Вимагати від учнів заучування всіх правил розв'язування рівнянь на основі компонентів дій не обов'язково, оскільки в 6-му класі вони ознайомляться з універсальним способом розв'язування лінійних рівнянь, і вивчені раніше правила стануть непотрібними. Обов'язковим для всіх учнів є знаходження невідомого доданка і невідомого множника.

   Особливе значення у 5-му класі мають текстові задачі. Вони посідають чільне місце у розвитку логічного мислення, інтуїції, кмітливості. Уміння розв'язувати текстові задачі знаходить широке застосування у повсякденному житті. Для розв'язування задач потрібно: по-перше, вміти розв'язувати елементарні задачі; по-друге, вміти розв'язувати типові задачі; по-третє, володіти загальними методами та окремими евристиками розв'язування задач. Уміння розв'язувати текстові задачі формується з допомогою системи задач. Розв'язуючи цю систему учні приходять до узагальнень, тобто вони відкривають метод розв'язування задач певного типу, далі йдуть задачі на застосування методу, а потім - нестандартні задачі, в основному задачі на кмітливість, цікаві задачі та задачі підвищеної складності.

   Розв'язувати текстові задачі в 5-му класі можна не лише за допомогою рівнянь, а й арифметичними способами чи за допомогою діаграм, тобто учнів слід ознайомлювати з прикладами різних математичних моделей.

   Основний метод розв'язання текстових задач у 5-му класі - арифметичний. Саме він сприяє усвідомленню залежності між величинами, розвитку логічного мислення учнів та готує їх до розв'язування задач алгебраїчним методом.

   Система задач має забезпечувати диференційований підхід до навчання математики, зацікавлювати та заохочувати школярів до роботи зі змістовною фабулою.

   Навчальний матеріал другого семестру в основному є новим для учнів. З початкової школи їм відоме лише поняття звичайного дробу, а також способи розв'язування задач на знаходження частини числа і числа за його частиною. У 5-му класі розглядаються початкові відомості про звичайні дроби та правила виконання дій з дробами, що мають рівні знаменники. Систематично звичайні дроби будуть вивчатися в 6-му класі.

   Зовсім новою для учнів є тема “Десяткові дроби”. Не використовуючи поняття звичайного дробу можна доступно і коректно ввести поняття десяткового дробу.

   Матеріал останньої чверті подається двома модулями: елементи прикладної математики і повторення та систематизація навчального матеріалу за рік. Вивчення питань, пов'язаних з елементами прикладної математики, передбачає не лише розкриття змісту відповідних математичних понять (масштаб, середнє арифметичне, відсоток), а й виділення конкретних ситуацій, для опису яких ці поняття використовуються: визначення відстані за картою чи планом, знаходження середньої врожайності чи середньомісячного прибутку, відсоткові розрахунки, пов'язані з фінансовими операціями, тощо.

   Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів (представлені у другій колонці програми) передбачають, що учень називає певні поняття, розпізнає залежності, наводить приклади, інші поняття описує, формулює, дотримується правил, пояснює, аналізує та розв'язує перелічені завдання. Під час вивчення математики важливими є вміння: дотримуватися правил, формулювати, пояснювати, аналізувати, виконувати завдання, розв'язувати нескладні текстові задачі, в яких використовуються залежності між величинами.

 

 

   Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів орієнтують їх на результати навчання, що є об'єктом контролю й оцінювання.

   Ключовими компонентами компетентності є: суть позиційної десяткової системи числення; зміст дій додавання, множення, ділення; алгоритми виконання арифметичних дій з натуральними числами, дріб як результат поділу цілого числа на кілька рівних частин, позиційна десяткова система числення як основа запису десяткових дробів та виконання дій з цими дробами, алгоритми виконання дій з десятковими дробами, методи розв'язування основних задач на відсотки, пропедевтика комбінаторики за допомогою задач, пов'язаних з життєвими ситуаціями; пропедевтика алгебри: вирази, рівняння; пропедевтика геометрії: геометричні фігури і величини.

   Навчання математики в 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладах буде здійснюватися за новими підручниками:
- підручник “Математика. 5 клас” (автори А.Г.Мерзляк, В.Б.Полонський, М.С. Якір) видавництва “Гімназія”;
- підручник “Математика. 5 клас” (автори Г. П. Бевз і В.Г. Бевз) видавництва “Зодіак-ЕКО”;
- підручник “Математика. 5 клас” (автори В.Р.Кравчук, Г.М.Янченко) видавництва “Підручники і посібники”;
- підручник “Математика. 5 клас” (автор О.І. Цейтлін) видавництва “Ярослав”.

   Підручник “Математика. 5 клас” (автори А.Г.Мерзляк, В.Б.Полонський, М.С. Якір) складається з двох розділів, що відповідають двом основним темам, які вивчаються у 5-му класі. Перший розділ «Натуральні числа і дії над ними» містить три параграфи, другий розділ «Дробові числа і дії з ними» - два. Параграфи розбито на пункти. Зміст кожного пункту присвячено певній темі навчальної програми.

   Текст підручника написано доступною неформальною мовою, що дає змогу учневі в разі потреби самостійно опановувати навчальний матеріал. Цьому сприяє наявність прикладів розв'язання типових задач; виділення жирним шрифтом слів, що означають математичні терміни; правил і найважливіших математичних тверджень.

   Дидактичний матеріал до кожного пункту розподілено за рівнями складності відповідно до рівнів навчальних досягнень учнів. Для цього нумерація задач забезпечена спеціальними символами.

   Численний і різноманітний дидактичний матеріал дає змогу вчителю організовувати роботу з групами учнів різного рівня. Як правило, сусідні вправи - це пари аналогічних задач. Таке розміщення матеріалу допоможе вчителю організувати закріплення методів розв'язування типових задач при виконанні домашньої роботи.

   Дидактичний матеріал підручника містить чимало задач комбінаторного характеру. Ці задачі дуже важливі для розвитку абстрактно-логічного мислення. До комбінаторних належать задачі на підрахунок можливих варіантів значення шуканої величини і варіантів можливого взаємного розташування точок, прямих і відрізків на площині.

Велика увага приділяється також задачам, в яких фігурують конкретні статистичні дані, представлено реальні побутові ситуації, використовується інформація з українознавства.

 

 

   Враховуючи вікові особливості учнів, у ряді задач використано персонажі з фольклору, казок, відомих мультфільмів. Деякі задачі позначено значком «*». Це задачі підвищеної складності. Вони не є обов'язковими для розв'язування. Їх можна використовувати в роботі математичного гуртка. У розділі “Відповіді. Вказівки” є вказівки до розв'язування цих задач.

   Після кожного пункту є окрема “Задача від Мудрої Сови”. Це задачі логічного характеру, їх теж можна використовувати в роботі для підвищення інтересу до предмета, розвитку евристичного мислення.

   Цей підручник є частиною навчально-методичного комплекту, до якого ще входять: “Книга для вчителя”, “Збірник тренувальних вправ і завдань для тематичного  оцінювання”, “Робочий зошит” для учнів.

   Книга для вчителя” складається з чотирьох розділів.
   У першому розділі “Календарне планування” наведено традиційну таблицю розподілу навчальних годин за темами, що вивчаються, з урахуванням тематичного оцінювання.
Другий розділ “Методичні рекомендації” розбитий на п'ять параграфів. Цей розподіл відповідає кількості і змісту параграфів шкільного підручника. На початку кожного параграфа наводиться таблиця. У першій і другій колонках вказано відповідно номер і назва пункту підручника. У третій колонці вказано номери завдань з посібника “Збірник тренувальних вправ і завдань для тематичного оцінювання” з даного комплекту, які рекомендується використовувати при вивченні відповідної теми. У четвертій колонці вказано номери рекомендованих завдань з книги “Робочий зошит”.
Параграфи поділено на пункти. Цей розподіл також відповідає змісту підручника. У пунктах залишено вільне місце для особистих нотаток вчителя щодо змісту і ходу вивчення теми. Тому другий розділ “Методичні рекомендації” можна розглядати як робочий зошит вчителя.
   Розв'язування усних вправ - важлива складова уроку математики, особливо в молодших і середніх класах, а підбір подібних задач - процес трудомісткий. Тому наприкінці кожного пункту наведено список відповідних усних вправ.
   Третій розділ складається з 10 робіт для тематичного оцінювання знань учнів. Робота містить чотири варіанти. Такий матеріал допоможе вчителю організувати ефективний і об'єктивний контроль.
   У четвертому розділі наведено розв'язання “Задач від Мудрої Сови”.

   “Збірник тренувальних вправ і завдань для тематичного оцінювання” складається з двох частин. Першу частину “Тренувальні вправи” поділено на чотири однотипні варіанти. Для більш зручного користування в посібнику наведено таблицю тематичного розподілу тренувальних вправ у відповідності до змісту підручника. Цей матеріал можна використати для роботи в класі, вдома і під час складання самостійних перевірочних робіт. Друга частина посібника містить завдання для тематичного оцінювання знань учнів (два варіанти).

   “Робочий зошит” для учнів містить понад 400 завдань. Кожне завдання відповідає певному рівню навчальних досягнень учнів. Ці завдання об'єднано за темами у відповідності з пунктами підручника. Крім того, у посібнику наведено багато задач розвиваючого характеру.

 

 

 

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

 

Анотація. Розкрито педагогічні аспекти поняття «здоров’язбереження» як процесу навчання й виховання, що не

наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей

у школі, забезпечує індивідуальну траєкторію освіти, запобігання стресів, перевантаження, втоми дитини і тим самим

сприяє збереженню й зміцненню її здоров’я.

Ключові слова: здоров’язбереження, навчально-виховний процес, здоров’язберігаючі освітні технології.

Вступ.

  За останні роки в Україні зроблено значні кроки на шляху створення умов для формування здоров’я людини

через освіту. Законами України, державними національними програмами (закон України «Про загальну середню

освіту», «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», Державна програма «Діти України» та ін.) визначено необхідність розв’язання найважливіших завдань сучасної освіти, спрямованих на здоровий

інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток особистості.

   Водночас доводиться констатувати, що незважаючи на значну увагу держави, науковців до питань здоров’я

зростаючого покоління, поки ще ця проблема не розв’язана належнимчином. Достатньо сказати, що частка здорових

дітей в Україні, за різними даними, коливається від 4 до 10 %. При цьому за останні роки спостерігається тенденція

погіршення стану здоров’я учнів. І значна частина захворювань дітей і молоді має так звану дидактогенну природу, тобто напряму викликана або спровокована школою.

   З огляду на стан здоров’я зростаючого покоління стає зрозумілою деяка обмеженість традиційної класно-

урочної системи організації навчального процесу та її згубний вплив на здоров’я учнів. У зв’язку з цим актуалізується

завдання пошуку ефективних освітніх технологій, в яких збереження здоров’я учнів є пріоритетним.

   Науково вивірене розгортання процесів розробки й упровадження технологій, спрямованих на збереження здоров’я учнів, вимагає теоретичного обґрунтування сутності поняття здоров’язбереження людини.

   Як свідчить аналіз психологічно-педагогічних джерел [1-6, 8, 12, 14-16] цінність здоров’я особистості визнається на всіх рівнях вітчизняної системи освіти. Здоров’я – це складна й одночасно динамічна категорія, для якої в сучасній науці існує багато детермінант. Педагогічна свідомість під здоров’ям має на увазі достатньо широке розуміння цього поняття, що включає такі складові, як духовне, психічне, фізичне та соціальне здоров’я. Ці складові, взаємодіючи, взаємовпливаючи один на одне, інтегруючись, створюють здоров’я людини як цілісність і як цінність

[12].

   Слід відмітити, що термін «здоров’язбереження», а також синонімічні категорії «збереження здоров’я», «охорона здоров’я», «зміцнення здоров’я» достатньо часто використовуються в наукових працях. Разом з тим термін «здоров’язбереження» на сьогодні не має однозначного визначення.

   Це зумовлено, принаймні, двома основними причинами. По-перше, донедавна поняття здоров’язбереження було певним чином монополізовано медичною галуззю. По-друге, здоров’язбереження особистості як пріоритетне педагогічне завдання, як безпосередній результат освітньої діяльності обговорюються в педагогіці досить побіжно.

  Робота виконана відповідно до плануНДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

 Формулювання цілей роботи. З огляду на це метою статті є розкриття сутності здоров’язбереження в педагогічному контексті.

 Результати дослідження.

  Проведений науковий пошук дозволив виділити найбільш поширені підходи до визначення сутності терміну здоров’язбереження, що представлено в таблиці.

Таблиця

  Наукові підходи до визначення сутності здоров’язбереження особистості

  Сутність здоров’язбереження Автори

  Результат впливу педагогічних факторів освітнього процесу на збереження М.Варданян

Іонова О.М., Лукьянова Ю.С., 2009 здоров’я його суб’єктів [2; с.9]

  Процес створення умов, що дозволяють не втратити, не порушити, не дати

зникнути фізичному й психічному благополуччю М.Волчек [3; с.8]

  Процес збереження й зміцнення здоров’я, спрямований на перетворення

інтелектуальної й емоційної сфер особистості, підвищення ціннісного ставлення

до власного здоров’я й здоров’я оточуючих на основі усвідомлення особистої

відповідальності О.Глєбова [4; с.94]

  Розв’язання освітніх завдань з урахуванням стану здоров’я учасників навчального

процесу та з метою його збереження й, по можливості, зміцнення Г.Серіков [14]

  Єдність педагогічних заходів, спрямованих на поліпшення (не погіршення)

здоров’я учнів й зростання якості їхньої освіченості С.Серіков [15; с.47]

  Реалізація методів і засобів навчання відповідно до фізіолого-психологічних

принципів збереження здоров’я Н.Суворова [16; с.114]

 Зазначимо також, що ми повністю поділяємо думки як багатьох педагогів-класиків (В.Бехтерева, П.Каптерева, Я.Коменського, П.Лесгафта, Г.Песталоцці, М.Пирогова, Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковороди, В.Сухомлинського, К.Ушинського, С.Френе, Р.Штайнера та ін.), так і сучасних науковців (В.Бобрицької, Є.Вайнера, Т.Волченської, Г.Зайцева, Е.Казіна,

О.Іонової, Ю.Науменка, О.Савченко, Г.Серікова, С.Серікова, Т.Савустьяненко та ін.) стосовно того, що розв’язання проблеми забезпечення збереження й формування здоров’я дитини лежить у площині побудови навчально-виховного процесу відповідно до цілей і принципів гуманістичної освіти.

  Узагальнення поглядів дослідників на сутність здоров’язбереження, наш власний досвід дозволяють визначити здоров’язбереження в педагогічному аспекті як процес навчання й виховання, що не наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей у школі, забезпечує індивідуальну освітню траєкторію дитини, запобігання стресів, перевантаження, втоми вихованців і тим самим сприяє збереженню й зміцненню здоров’я школярів.

   Забезпечення здоров’язбереження учнів у процесі навчання й виховання вимагає розв’язання комплексу завдань, що торкаються як матеріального, кадрового забезпечення, так і організаційно-змістового наповнення й стосуються змін змісту освіти та форм і методів її здійснення.

  Найважливішим аспектом реалізації завдань здоров’язбереження є використання відповідних здоров’язберігаючих освітніх технологій.

Водночас необхідно відзначити, що в реальній освітній практиці спостерігаються певні спірні підходи до тлумачення сутності таких технологій.

 

  Так, у деяких навчальних закладах, зокрема «Школах сприяння здоров’я» («ШСЗ»), діагностику здоров’я учнів, різні медичні заходи називають «здоров’язберігаючими освітніми технологіями». Проте, на наш погляд, більш коректнішим було б формулювання «здоров’язберігаюча діяльність навчального закладу», оскільки власне освітні технології при цьому майже не використовуються, за виключенням медичних технологій оздоровлення, реалізація яких не є функцією освітнього закладу. При всій цінності й важливості медичної допомоги дітям (варіанти медичних центрів у школах, медичних

кабінетів, поліклінік у школах), використання медичних заходів як варіанту зниження негативних впливів навчального процесу вважаємо, що школа не повинна підміняти собою поліклініку й реалізовувати лише медичні заходи.

   Безумовно, визначення стану учнівського здоров’я, його особливостей, динаміки надто важливі й необхідні. Але вони мають бути основою якдля визначення форм і методів навчально-виховного процесу, так і для контролю за ефективністю їх використання. Адже школа покликана, насамперед, розв’язувати свої безпосередні завдання, створюючи всі умови для збереження й зміцнення здоров’я учнів. Окрім цього, спектр оздоровчих засобів і методів, що використовуються в деяких школах, не поступається такому ж у  спеціалізованих лікувальних закладах: бальнеотерапія, масаж, ЛФК, фізіотерапія тощо.

До того ж, у «ШСЗ» часто відбувається не завжди обґрунтоване використання біодобавок, фізіотерапевтичних процедур, нетрадиційних методів оздоровлення, загартування, харчування тощо. У зв’язку з цим ми повністю поділяємо думку М.Безруких, який вважає недоцільним і навіть шкідливим використання у практиці просвітницько-виховної роботи пропаганди нових, «нетрадиційних» ідей і систем оздоровлення, дієт та ін.: «слід розуміти, що діти готові до будь-яких експериментів із власним здоров’ям, вони ще не

спроможні оцінити вплив методик, які пропонуються їм, а бажання «мати ідеальну фігуру» або «накачані м’язи» за допомогою нетрадиційних методик може негативно вплинути і на фізичне, і на психічне здоров’я» [1; с.137 ].

  Очевидно, що з’ясування сутності категорії здоров’язберігаючої освітньої технології необхідно розглядати в контексті визначення освітніх технологій. З опорою на праці (В.Євдокимов, М.Кларін, О.Пєхота, І.Прокопенко, Г.Селевко та ін.) [7, 10, 11, 13], присвячені педагогічним технологіям, можна зробити висновок, що освітня технологія

– це педагогічна система, яка інтегрує способи та засоби організації, проведення, управління освітнім процесом, спрямовані на підвищення його ефективності через досягнення запланованих результатів з одночасним забезпеченням сприятливих умов для всіх учасників педагогічного процесу.

  З огляду на це здоров’язберігаючі освітні технології можна визначити як сукупність засобів, методів, форм, прийомів організації, проведення, управління навчально-виховного процесу, спрямовані на забезпечення ефективності здоров’язбереження учнів.

У класифікації здоров’язберігаючих освітніх технологій слід виділити окремі групи, кожна з яких може включати в себе низку конкретних технологій. Такими основними групами є технології організації навчального процесу, технології організації пізнавальної діяльності учнів, технології виховної роботи, предметні технології та ін. Так, здоров’язберігаюча організація навчання передбачає, насамперед, урахування динаміки працездатності учнів протягом уроку, навчального дня, тижня, року, що запобігає розумове стомлення і перевантаження;

   Реалізація здоров’язберігаючих технологій організації пізнавальної діяльності школярів вимагає наявності різних програм, підручників, дидактичних матеріалів, що дозволяють індивідуалізувати процес навчання; постійного систематичного аналізу й оцінки способів проробки учнями програмного матеріалу; створення на кожному уроці умов

для самостійного вибору учнем способів роботи, типів завдань; використання різноманітних форм занять, сучасних методів навчання (рольових ігор, діалогів, тренінгів).

   Найважливішими складниками здоров’язберігаючих освітніх технологій має бути залучення рухової активності, оздоровчого впливу праці, а також мистецтва (музика, живопис, ліплення, хореографія, театр та ін.) як естетотерапії (арттерапії).

Сприятливий вплив мистецтва на здоров’я людини, її загальний стан, настрій важко переоцінити. Переживання розмаїття образів, кольорів, звуків, форм, ритмів «очищують» від надлишкової емоційної напруги, знімають перевтомлення, допомагають позбутися страхів, побічних реакцій, депресивних станів, знижують тривожність. Музичні композиції у сполученні з різними рухами запобігають гіподинамії, порушенням серцево-судинної системи, послабленню м’язів і кісток, формують красиву осанку. Арттерапія стимулює потребу у вираженні своїх почуттів, у комунікаціях з іншими людьми, прагнення до самопізнання та дослідження навколишнього світу. Отже, оздоровлення

через мистецтво сприяє зміцненню й розвитку здоров’ю дитини, вдосконаленню її духовнихта фізичних сил.

  Слід підкреслити, що в умовах здійснення здоров’язберігаючих технологій особливі вимоги висуваються до професійно-педагогічної діяльності вчителя. Педагог має планувати свою діяльність з урахуванням пріоритетів збереження й зміцнення здоров’я кожного з учасників педагогічного процесу. Окрім знання свого предмета, вчитель

повинен мати специфічні психолого-педагогічні знання, володіти вміння та навичками, що дозволяють йому гнучко, з урахуванням реальних індивідуальних особливостей учнів обирати методичні прийоми, засоби; оцінювати ефективність педагогічної діяльності. Педагог має також бути здібним до суб’єкт–суб’єктної (фасілітуючої) взаємодії,

постійного доброзичливого спілкування з різними учнями, поважного ставлення до кожного, незалежно від навчальних досягнень школярів, до підтримки й заохочування індивідуальних зрушень у розвитку дитини.

 

Висновки.

 1. У педагогічному аспекті здоров’язбереження особистості – це процес навчання й виховання, що не наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей у школі,

забезпечує індивідуальну траєкторію навчання й виховання дитини, запобігання стресів, перевантаження, втоми вихованців і тим самим сприяє збереженню й зміцненню здоров’я школярів.

 2. Здоров’язберігаючі освітні технології є сукупністю засобів, методів, форм, прийомів організації, проведення,

управління навчально-виховного процесу, спрямованих на забезпечення ефективності здоров’язбереження учнів.

  Основними групами здоров’язберігаючих освітніх технологій є технології організації навчального процесу, технології

організації пізнавальної діяльності учнів, технології виховної роботи, предметні технології та ін.

  Найважливішими складниками здоров’язберігаючих освітніх технологій є технології, спрямовані на врахування коливань працездатності людини протягом навчальних циклів (уроку, дня, тижня, року), залучення рухової   активності, оздоровчого впливу мистецтва й праці, на забезпечення суб’єкт_____–суб’єктної (фасілітуючої) взаємодії

вчителя з учнями.

  Перспективами подальшого дослідження може бути обґрунтування конкретних педагогічних технологій,

спрямованих на реалізацію завдань здоров’язбереження учнів у процесі навчання й виховання.