КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ СУЧАСНОГО ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ШКОЛИ

Міністерство освіти і науки України

Апостолівська загальноосвітня школа  І-ІІІ ступенів №4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД

ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

СУЧАСНОГО ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ШКОЛИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кравчук Тетяна Бернардівна,

заступник директора з НВР

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Апостолове, 2020 рік

 

І.     ВСТУП

        Актуальність і необхідність вивчення компетентнісного підходу в системі освіти обумовлена постійно зростаючими вимогами ринку праці, стрімкими технологічними змінами, глобалізацією, у тому числі зростанням академічної і трудової мобільності педагогічних працівників усіх рівнів. Необхідність розвитку професійної компетентності освітян, який відповідає запитам сучасної економіки і соціокультурного розвитку суспільства, розглядається  як необхідна умова і пріоритетний напрямок модернізації системи педагогічної освіти.

       Сьогодні формування освітніх цілей відбувається, навіть, не на рівні держав, а на міждержавному, міжнаціональному рівнях, коли основні пріоритети й цілі освіти проголошуються в міжнародних конвенціях та документах і є стратегічними орієнтирами міжнародної спільноти. Держави формують освітню політику, спрямовану безпосередньо на їх інтеграцію в міжнародні співтовариства.  Впровадження компетентнісного підходу у системи освіти  вцілому має сприяти розвиткові демократичної культури, формуванню політико-правових і  соціально-економічних компетентностей,  необхідних для проживання у європейському співтоваристві і конкурування на ринку праці.

Розбудова національної освітньої системи та безпосередньо управління нею на основі компетентнісного підходу є одним з пріоритетних напрямів державної політики. Сучасні вимоги, що поставлені суспільством,  державою, потребують переосмислення професійної компетентності керівників навчальних закладів. Знання, вміння та навички, котрі потрібні для здійснення професійної діяльності, безперечно, є важливими. Поряд із цим нині набуває актуальності поняття компетентності керівників усіх рівнів, що визначається багатьма чинниками, оскільки саме компетентності, на думку багатьох міжнародних експертів, є тими індикаторами, що дозволяють визначити професійність та готовність до здійснення результативної діяльності. Забезпечення результативності та ефективності навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі входить до функціональних обов’язків заступника директора з навчально-виховної роботи. [6]

       Міжнародна освітня практика свідчить, що поняття «компетентність» виступає як центральне, свого роду «вузлове» поняття в оновленні змісту професійного навчання, оскільки має інтеграційну природу, органічно поєднуючи професійні знання, навички й особистісні риси фахівця. Компетентнісний підхід в професійній освіті ґрунтується, перш за все, на міждисциплінарних, інтегрованих вимогах до результату освітнього процесу. Використання терміну «компетентність» для визначення цільових установок освіти знаменує зрушення від традиційних норм оцінювання знань до комплексної оцінки професійної і соціальної підготовленості педагогічних працівників. Це означає трансформацію освітньої системи в напрямку більшої адаптації до світу праці в довгостроковій перспективі, а також формування у людини здатності до навчання впродовж усього життя

        Автори тлумачних словників визначають компетентність як обізнаність,

ерудованість, авторитетність, інформованість. Зокрема, в словнику професійної освіти «компетентність» тлумачиться як «сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності, вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію» [5].

           Усі дослідники, що вивчали природу компетентності, звертають увагу на її багатогранний, різноплановий та системний характер. Учена Н. Єфремова [2], дотримуючись синергетичного підходу, визначає поняття «компетентність» як узагальнені та глибоко сформовані якості особистості, її здатність найбільш універсально використовувати та застосовувати одержані знання та навички; сукупність знань, умінь та навичок, які дозволяють суб’єкту пристосуватись до мінливих умов; здатність діяти та виживати в даних умовах.  Вчений А. Бермус [1] вважає, що компетентність – це системна єдність, яка інтегрує особистісні, предметні та інструментальні особливості та компоненти. Тим самим підкреслюється збірний, інтегративний характер поняття «компетентність».

Питанням компетентнісного підходу в професійній освіті, визначенню та створенню моделей професійної компетентності спеціалістів, педагогів взагалі та керівників загальноосвітнього навчального закладу зокрема, присвячені роботи таких авторів, як О. Ануфрієвої, Є. Бачинської, С. Дю, Г. Єльникової, І. Зимньої, В. Маслова, О. Мармази, Г. Федорова та ін. Професійна компетентність розглядається науковцями як сукупність професійних властивостей (Л. Анциферова); як ступінь сформованості суспільно-практичного досвіду суб'єкта (Ю. Ємельянов); як професійна самоосвіта (А. Маркова); як стійка здатність до діяльності зі «знанням справи» (В. Огарьов); як здатність до актуального виконання діяльності (М. Чошанов); як високий рівень володіння знаннями, вміннями й навичками (В. Безрукова, О. Дубасенюк, О. Шахматова та ін.). [4].   Це пов'язано з тим, що сам термін ще остаточно не вивчений, недостатньо досліджений в психолого-педагогічній науці і в більшості випадків використовується для визначення високого рівня кваліфікації й професіоналізму фахівця.

           Ростовська В. І., методист районного методичного кабінету управління освіти Московської районної ради в місті Харкові, автор низки наукових, методичних публікацій з питання кваліметрії, вимірювання складових компетентності керівників навчального закладу, зазначає, що аналіз професійної діяльності заступника директора з навчально-виховної роботи в системі «людина-людина» дав змогу виділити особливості його професійної компетентності, що полягають в умінні встановлювати суб’єкт-суб’єктні відносини, впливати на мотиваційну та рефлексивну сферу вчителів й опосередковано учнів. Управління навчальним процесом окреслює другу і третю особливості його професійної компетентності – це необхідність сформованості дидактичної та управлінської культур. Професійна компетентність заступника директора з навчально-виховної роботи розглядається як сукупність професійних компетенцій. Кожна компетенція включає теоретичне уявлення про навчальний процес, знання його сутнісних складників, механізму їх прояву на практиці та інструментарію управління ними. [8]

          Згідно досліджень Мельник В.К. в дисертації «Підвищення управлінської кваліфікації керівника загальноосвітнього навчального закладу в системі післядипломної педагогічної освіти», професійна компетентність керівника визначається сукупністю знань, необхідних для посади; умінь і навичок, необхідних для успішного виконання функціонально-посадових обов’язків; професійних, ділових і особистісних якостей для більш повної реалізації власних сил, здібностей і можливостей при виконанні функціонально-посадових обов’язків; загальної культури, необхідної для формування гуманістичного погляду, духовно-ціннісних орієнтирів, моральних і етичних принципів особистості; мотивації професійної діяльності. [4] Це визначення цілком можна віднести і до заступника директора з навчально-виховної роботи.

 

ІІ.    МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА

          В останні роки в багатьох країнах підготовка кадрів, орієнтована на розвиток компетентності, є найбільш розповсюдженою концепцією, де підкреслюється, що поняття «компетентність» ширше, ніж поняття «кваліфікація». Воно означає не тільки професійні знання, навички і досвід у даній спеціальності, але й відношення до справи, визначені (позитивні) схильності, інтереси і прагнення, а також здатність ефективно використовувати знання й уміння, особистісні якості для забезпечення необхідного результату на конкретному робочому місці. За психологічним словником, компетентність інтегрує цілий спектр особистісних якостей: поняття компетентності включає не лише когнітивну й операційно-технологічну складові, але й мотиваційну, етичну, соціальну й поведінкову. Це означає, що вона забарвлена якостями конкретної людини. Отже, зміст компетентності визначається тим, які вимоги до власної освіченості ставить особистість. Набуття компетентності – особиста задача і сформувати її не можна, бо вона набувається самою людиною і обумовлена її відношенням до власної вихованості й освіченості, усвідомленням того, наскільки необхідна її компетентність у житті, професії, улюблених заняттях, спілкуванні і т.ін. Інакше кажучи, особистісно-смислова складова компетентності дає ключ до розуміння її змісту і способів розвитку, організованому злитті двох змістів кваліфікації і свідомості.

На основі розробок вчених та спираючись на власний досвід роботи, я уявляю модель професійних компетентностей заступника директора з навчально-виховної роботи ЗЗСО, подавши її як сукупність компонентів наскрізних(ключових) менеджера та суто фахових компетентностей (рис. 1) .

 

 

*Мовно-комунікаційна                                           *Методична

*Інформаційно-комунікаційна                               *Творча

*Продуктивна                                                          *Оцінно-контрольна

*Автомізаційна                                                        *Організаційно-управлінська

*Соціальна                                                                *Ситуативна

*Здоров’язберігаюча                                                *Психологічна

*Пізнавально-інтелектуальна

*Моральна

*Прогностична

*Аналітично-рефлексійна

*Організаторська

 

Рис.1. Професійні компетенції заступника директора школи

 

 

Наскрізні(ключові)  компетентності менеджера:

1. Мовно-комунікаційна - уміння вільно спілкуватися державною мовою усно і  писемно, вступати в комунікацію, чітко і лаконічно висловлювати власну думку.  Через безпосереднє спілкування здійснюється найголовніше в педагогічній діяльності – вплив особистості на особистість. Ефективність професійно-педагогічного спілкування завуча залежить від рівня сформованості його комунікативної культури. У зв’язку з цим комунікативні здібності та вміння заступника директора з навчально-виховної роботи набувають ролі професійно значущих. А якщо глибше  – то це система психологічних знань про себе і про інших, умінь, навичок в спілкуванні, стратегій поведінки в соціальних ситуаціях, що дозволяє будувати міжособистісне спілкування відповідно до цілей і умов взаємодії.

         До операційного компоненту готовності фахівця до педагогічної праці входять комунікативні вміння, які можемо об’єднати в систему. Система комунікативних умінь включає: вербальне спілкування, володіння невербальними засобами спілкування, професійно-педагогічною увагою, соціальною перцепцією; орієнтування у ситуації спілкування; установлення і підтримування зворотного зв’язку у спілкуванні; самопрезентацію; використання пристосувань; завоювання ініціативи; побудову та реалізацію плану спілкування; володіння педагогічним контактом.

2. Інформаційно-комунікаційна компетентність (ІКТ-компетентність)  передбачає здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства. Володіючи ІКТ, можна:

- здійснювати інформаційну діяльність по збору, обробці, передачі, збереженню інформаційного ресурсу, по продукуванню інформації з метою автоматизації процесів інформаційно-методичного забезпечення; оцінювати і реалізовувати можливості електронних видань освітнього призначення і розподіленого в мережі Інтернет інформаційного ресурсу освітнього призначення;

- організовувати інформаційну взаємодію між учасниками учбового процесу і інтерактивним засобом, що функціонує на базі засобів ІКТ;

- створювати і використовувати психолого-педагогічні діагностичні методики контролю і оцінки рівня знань учнів, їх просування в навчанні;

-  здійснювати навчальну діяльність з використанням засобів ІКТ в аспектах, що відображають особливості конкретного навчального предмету.

Іа дає можливість особистості бути сучасною, активно діяти в інформаційному середовищі, використовувати найновітніші досягнення техніки в своїй професійній діяльності. Слід відмітити, що майже всі науковці виділяють цю компетентність як обов’язкову складову професійної компетентності педагога. Важливість формування ІКТ- грамотності населення, створення неперервної системи підвищення кваліфікації в галузі ІКТ чітко відображена в Міжнародній програмі ЮНЕСКО «Інформація для всіх», оскільки саме від освітян залежить розвиток інформаційної культури молоді.

3. Продуктивна компетентність  - це не лише вміння працювати, а насамперед,  здатність до створення власного продукту, прийняття певних рішень, несення відповідальності за них, готовність і потреба у творчості.
4. Автомізаційна компетентність - здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; готовність і потреба навчатися протягом усього життя.
5.  Соціальна компетентність - це соціальні навички (обов’язки), що дозволяють адекватно виконувати норми і правила життя в суспільстві. Соціальна компетентність означає готовність і здатність установлювати соціальні відносини, при цьому дуже важливим є розвиток соціальної відносності та солідарності.
6. Здоров’язберігаюча компетентність – відповідальне ставлення до власного життя та здоров’я, потреба в активному відпочинку, оволодіння навичками запобіганя перевтоми, уміння переживати невдачі, справлятися з тривогою, горем, травмою.
7. Моральна компетентність -  готовність, спроможність та потреба жити за традиційними моральнщ-етичними нормами.
8. Пізнавально-інтелектуальна компетентність – сукупність теоретичних знань, практичних умінь, навичок, ставлень, досвіду, особистісних якостей працівника, що дають змогу здійснювати пошукову, евристичну діяльність, самостійно здобувати нові знання.
9. Прогностична компетентність – вміння планувати, визначати напрямок своєї діяльності, її конкретні цілі і завдання на кожному етапі роботи,  передбачати кінцевий результат.
10. Аналітично-рефлексійна компетентність – це вміння здійснювати зворотній зв’язок у своїй роботі, здатність аналізувати власну діяльність, визначити пріоритети і здійснити корекцію з метою досягнення її максимальної ефективності й результативності.
11. Організаторська компетентність – це вміння залучати членів колективу до певної роботи і співробітництво з ними в досягненні поставленої мети.

 

Суто фахові компетентності заступника директора школи:

1. Методична компетентність – це оволодіння знаннями методологічних і теоретичних основ дидактики і методики навчання різних предметів, концептуальних основ структури і змісту засобів навчання (підручників, навчальних посібників тощо), уміння застосувати знання в педагогічній і громадській діяльності, виконувати основні професійно-методичні функції.
2. Творча компетентність – вміння генерувати нові ідеї, здатність заступника продуктивно організувати вирішення педагогічних проблем неординарними способами, діяти у тій чи іншій сфері відповідно до його інтелектуальної, комунікативної, психологічної компетентностей.
3. Оцінно-контрольна компетентність – уміння бачити не тільки досягнення у своїй роботі і роботі вчителів, учнів під час оцінювання і контролю, але і причини недоліків, зривів, невдач. Отримана інформація дасть змогу провести корекцію в діяльності з навчання і виховання, а також використовувати нові ефективні засоби і методи.
4. Організаційно-управлінська компетентність - здатність організувати чітко сплановану, максимально ефективну діяльність усіх структурних підрозділів закладу, злагоджену роботу адміністрації, педпрацівників, учнів.
5. Ситуативна компетентність полягає в умінні швидко приймати управлінські чи будь-які інші рішення щодо виникнення проблем відповідно до наявної ситуації, передбачати наслідки і нести за них відповідальність.
6. Психологічна компетентність - це здатність використовувати психологічні знання та засоби впливу для організації взаємодії в освітній діяльності.

Особистісні якості, необхідні в діяльності заступника – витонченість, урівноваженість, вимогливість, толерантність, доброзичливість та інші.

         Особливості та складові професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи ЗЗСО можна виділити як інтеграційні характеристики типу професії, яка належить до системи «людина-людина», безпосередньо особистісних якостей, теоретичної обізнаності як у педагогічній науці, так і в науці управління, практичною готовністю до здійснення діяльності та здатності постійного самовдосконалення. [8]

Жодного сумніву, що все, про що йшла мова, відоме всім, але між теоретичним знанням і практичним умінням продовжує зберігатися серйозний розрив.

 

ІІІ.    ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

       Необхідність створення спеціальної моделі цілеспрямованого впливу на формування та розвиток професійної компетентності заступників директорів з навчально-виховної роботи ЗЗСО дала підставу для розробки моделі управління процесом формування професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи.
       Модель складається з трьох компонентів: теоретичного, який розкриває теоретичні засади системи управління процесом формування професійної компетентності; змістово-технологічного, який передбачає відбір змісту, розробку стандарту професійної компетентності та вибір універсального вимірювального апарата стану професійної компетентності з використанням елементів моніторингових процедур; коригувального, який передбачає проведення відповідних корекційних заходів на рефлексивній основі та спрямування процесу розвитку на бажаний результат. [7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Модель управління процесом формування професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи ЗЗСО за В.І.Ростовською.

 

Рівень професійної компетентності заступника директора може бути описаний діагностично з використанням системи незалежних параметрів, за допомогою яких визначається, чим і на якому рівні повинен володіти заступник директора з  навчально-виховної роботи.

        Які ж фактори визначають рівень професійної діяльності заступника у початковій школі? Отже, базова кваліметрична факторно-критеріальна модель може мати таку структуру:

1 Організаторські здібності

2 Психоемоційний аспект

3 Здатність приймати управлінські рішення

4 Здатність розв’язувати проблеми

5 Креативність

6 Знання та використання нормативних документів про освіту

7 Раціональність поточного і перспективного планування

8 Встановлення зв’язків із закладами дошкільної освіти

9 Організація прийому учнів у 1-4 класи

10 Організація освітнього процесу

11 Організація роботи ГПД

12 Підготовка і проведення загальношкільних заходів

13 Організація та проведення ДПА

14 Забезпечення умов для індивідуального навчання, інклюзивної освіти

15 Організація якісної заміни уроків, облік замінених уроків

16 Система роботи з батьками

17 Результативність моделі внутрішнього контролю

18 Контроль за виконанням освітніх програм

19 Контроль за виконанням Державного стандарту початкової освіти

20 Система контролю ведення шкільної документації

21 Своєчасність і якість підготовки звітної документації

22 Індивідуальна робота з педагогічним колективом

23 Підготовка педагогічних працівників до атестації, до участі у професійних конкурсах, виставках педагогічних ідей

24 Систематизація перспективного педагогічного досвіду членів педагогічного колективу

25 Підвищення фахового рівня педагогів-початківців

26 Створення умов для реалізації творчого потенціалу педпрацівників

27 Використання можливостей методично-інформаційного центру закладу

28 Здійснення заходів щодо поповнення кабінетів навчальним обладнанням

29 Організація роботи з дотримання норм і правил безпеки життєдіяльності

30 Система контролю за навчальним навантаженням учнів

 

Така базова модель не є абсолютною догмою та не претендує на безумовну істину. Кожен заклад освіти може створювати власну базову модель з огляду на специфіку своєї діяльності та інші об’єктивні чинники.

IV.    ВИСНОВКИ

Технологія розвитку професійної компетентності – інноваційна діяльність заступника директора з навчально-виховної роботи, спрямована на підвищення рівня управлінської культури. Програма розвитку професійної компетентності заступника директора з навчально-виробничої роботи – це система тренінгових дій, які формують розуміння, рефлексію та конструктивне мислення і забезпечують удосконалення наскрізних(ключових) та розвиток професійних компетентностей шляхом післядипломної освіти, самоосвіти, участі у фахових тренінгах, науково-практичних семінарах, майстер-класах, занурення в освітньо-виробничий простір, виконання певних видів робіт і входження у практичну управлінську діяльність.

Якщо заступник директора з навчально-виховної роботи професійно удосконалюється, це дозволяє йому ініціювати і підтримувати самопізнання, саморозвиток усіх суб’єктів освітнього процесу, бо компетентний керівник це перш за все культурна людина, яка вміє створювати і постійно збагачувати культурно-інформаційне і предметно-розвивальне освітнє середовище; уміє реалізувати компетентнісні основи і принципи освіти у професійній діяльності, уміє працювати зі змістом знань, надаючи їм особистісно-смислову спрямованість, змінює або переглядає цінності, що впливають на вибір змісту освіти; володіє різноманітними педагогічними технологіями, уміє надавати їм особистісно-розвивальну спрямованість; виявляє піклування про розвиток і підтримку індивідуальності кожного педагога.

     

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.               Бермус А.Г. Проблемы и перспективы реализации компетентностного подхода в образовании [электронный ресурс] / Бермус А.Г. // Интернет−журнал "Эйдос". – 2005. – 10 сентября. – Режим доступа к журн.: http://www.eidos.ru/journal/2005/0910-12.htm.
2.               Ефремова Н.Ф. Современные тестовые технологии в образовании / Н.Ф. Ефремова. – М. : Логос, 2003. – 208 с.
3.               Гуралюк А. Г. Інформаційна, комунікаційна та комунікативна компетентності у підвищенні кваліфікації керівника навчального закладу [Електронний ресурс] //Режим доступу:

http://tme.umo.edu.ua/docs/5/11gurdeo.pdf

4.               Мельник В. К. Підвищення управлінської кваліфікації керівника загальноосвітнього навчального закладу в системі післядипломної педагогічної освіти: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 /  Мельник Валентина Костянтинівна. – К., 2003. – 220 с.
5.               Професійна освіта: словник. Навч. посібник / [уклад. С. Гончаренко та ін.; за ред. Н.Ничкало]. – К. : Вища школа. – 2000. – 149 с.  
6.               Ростовська В. І. Удосконалення науково-методичної роботи щодо підвищення професійної компетентності заступників директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу / В. І. Ростовська // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. – 2008. – Вип. 28.  – С. 95  https://scholar.google.com 
7.               Ростовська В. І.   Управління процесом формування професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу. [Електронний ресурс] / В. І.Ростовська //Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. – Режим доступу: http://compi.com.ua/download/upravlinnya-procesom-formuvannya-profesijnoyi-kompetentnosti-z.doc
8.               Ростовська В. І. Формування професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу /  В. І. Ростовська // Матеріали наук.-практ. конф. ІПО ХНПУ ім. Г. С. Сковороди «Інноваційна культура навчального закладу». – Харків, 2008. – С. 122131. ] .
9.               Чернова, Т. Ю. Обґрунтування моделі розвитку професійної компетентності заступника директора з навчально-виробничої роботи професійно-технічного навчального закладу / Т. Ю. Чернова // Науково-методичне забезпечення професійної освіти і навчання : тези доп. звіт. наук.-практ. конф. [22–23 квіт. 2009 р.] / [за заг. ред. В. О. Радкевич]. – К., 2009. – С. 117–120.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток 1.    Протокол    експертного кваліметричного дослідження

                       рівня професійної діяльностізаступника директора у

                       початковій школі

	Освіта:
	Категорія:
	Звання:
	Педстаж:
№	Критерій				Експертна оцінка
1	Організаторські здібності
2	Психоемоційний аспект
3	Здатність приймати управлінські рішення
4	Здатність розв’язувати проблеми
5	Креативність
6	Знання та використання нормативних документів про освіту
7	Раціональність поточного і перспективного планування
8	Встановлення зв’язків із закладами дошкільної освіти
9	Організація прийому учнів у 1-4 класи
10	Організація освітнього процесу
11	Організація роботи ГПД
12	Підготовка і проведення загальношкільних заходів навчального характеру
13	Організація та проведення ДПА
14	Забезпечення умов для індивідуального навчання, інклюзивної освіти
15	Організація якісної заміни уроків, облік замінених уроків
16	Система роботи з батьками
17	Результативність моделі внутрішнього контролю
18	Контроль за виконанням освітніх програм
19	Контроль за виконанням Державного стандарту початкової освіти
20	Система контролю ведення шкільної документації
21	Своєчасність і якість підготовки звітної документації, наявність банку даних
22	Індивідуальна робота з педагогічним колективом
23	Підготовка педагогічних працівників до атестації, до участі у професійних конкурсах, виставках педагогічних ідей
24	Систематизація перспективного педагогічного досвіду членів педагогічного колективу
25	Підвищення фахового рівня педагогів-початківців, організація наступності
26	Створення умов для реалізації творчого потенціалу педагогічних працівників
27	Використання можливостей методично-інформаційного центру закладу
28	Здійснення заходів щодо поповнення кабінетів навчальним обладнанням, технікою
29	Організація роботи з дотримання норм і правил безпеки життєдіяльності
30	Система контролю за навчальним навантаженням учнів
Критерії оцінювання:
4 бали — повна відповідність вимогам;
3 бали — відповідність вимогам з незначними зауваженнями;
2 бали — відповідність вимогам наполовину;
1 бал — незначна відповідність вимогам;
0 балів — невідповідність вимогам.
Експерт:
Дата: « »             20  року

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.  Модель професійної компетентності заступника директора з

                      навчально-виховної роботи ЗЗСО