Комплексні завдання
для розвитку
комунікативної компетентності учнів
4 клас
Бережи молоду відвагу та новий одяг. Повний колос холить голову. Іржа їсть залізо, турбота – людину. Людина на людину сподівається. Річка на гору не потече.
Перший обов’язок в житті – чесно служити (Батьківщина). Хто збився з дороги, радий і (стежина). Розумній (людина) і сімдесят ремесел мало. Не вір (усмішка) ворога.
Спи, моя мамо, спи, моя мила!
Постіль тобі я сама постелила:
знаю, прийшла ти з роботи в утомі,
хочу, щоб тихо було в нашім домі,
навіть Мурку не дозволю мурчати,-
котику, вийди із хати!
Спи, моя мамо, у тиші всю нічку!
Я ж бо догляну маленьку сестричку.
Ляжемо знею і ми по вечері.
...Ось уже й вечір заходить у двері.
В тебе він, мамо, під головою
стелеться шовком-травою.
Спи, моя мамо! Нехай тобі сниться
в нашому полі висока пшениця,
а за пшеницею – нижче в долині –
льон розцвітає – букетики сині.
(М. Познанська)
Вода має дно, дорога – кінець. Хто має розум, має і слово. Гарний день видно зранку. Зло приносить зло. Хліб-сіль їж, а правду ріж.
Ми любимо весну,
зелену, чудесну,
грімницю у тучі,
і дощик співучий,
і луки широкі,
і ріки глибокі,
і поле веселе,
і рідні оселі,
і цвіт у маю –
всю землю свою.
(М. Стельмах.)
Хай робота тебе боїться, а не ти її. Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе. Ото, мамо, хвалять нас: чи ви мене, чи я вас. Про людину ти можеш судити тільки тоді, коли був з нею в дорозі чи жив під однією покрівлею.
Не будь зарозумілим – і друзі (від) тебе не відвернуться. Рідне місце за семи землями (до) себе кличе. Всяк по собі й (про) інших судить. Цвіркун вогник бачить та (до) нього скаче.
Життя завжди йде вперед, а хто за ним не встигає, той залишається позаду. Ніщо так не виховує людину, як час. Коли ми спільно щось робимо, то нікому дякувати. Крокуєш – дорогу долаєш, сидиш – дні коротаєш. Бур’яни посівам не дають життя, лінощі людину збивають з пуття.
Око бачить далеко, а розум ще далі. Поки руки не натрудиш, жити в щасті не будеш. Кого почитають, того й величають. Гратимешся з вогнем, сам згориш.
Чи є в світі що світліше,
як мамині очі,
що все зорять за дітками
як вдень. так і вночі?
Чи є в світі що миліше,
як мамині руки,
що працюють для дитини
щиро, без принуки?
Чи є в світі що щиріше,
як серденько мами,
яке б’ється для дитини
днями і ночами.
Чи є в світі що дорожче,
як мама кохана,
що трудиться для дитини
від ночі до рання.
(І. Блажкевич)
Посієш – пожнеш, даси – візьмеш. Як вогню не запалиш, дим очі не колотиме. Раніше встанеш – більше діла зробиш. В чужій кошарі овець не розведеш. Коня випустиш – піймаєш, слово мовиш – не піймаєш.
Коли нам весело буває?
Як пташка в гаї заспіває,
коли барвінком та розмаєм
себе весною заквітчаєм.
Коли ми деревце пригоже
посадим, гарно обкопаєм,
коли ми зробим щось хороше,
тоді нам весело буває.
Дерево зруба..ш – назад не постав..ш. В ліс не з’їзд..ш, то й на печі змерзн..ш. Не дожен..ш і конем, що запізн..ш одним днем.
Друга і рік шукатимеш, а образити за хвилину можна. Влітку пісні співаєш – взимку сльози проливаєш. Оглядатимешся назад – далеко не зайдеш. Багато шукаєш – нічого не знайдеш.
Облітав журавель
сто морів, сто земель.
Облітав, обходив,
крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
«Де найкращая земля?»
Журавель відповідає:
«Краще рідної немає!»
(П. Воронько.)
Хто багато говорить, той ... творить. Бур’ян росте швидко, а добра трава... . М’яко стеле, та ... спати. Поранити легко, загоїти ... . Знай більше, говори ... .
(На) сонці тепло, біля матері добре. Сади дерево (з) молоду, (на) старість як знахідка. Слово (на) гору підіймає, і (з) гори спускає. Роби (на) дворі, буде (в) коморі.
Вода все криє, а береги риє. Вміння і труд все перетруть. Добре слово говориться не язиком, а душею і серцем. Смішком та жартами часто правда мовиться. Лінивий до обіду спить, до вечора позіхає. Дружба й геройство ведуть до перемог