Комунальний заклад «Харківська спеціальна загальноосвітня школа I-III ступенів N70»
Доповідь на тему:
«Ігрова діяльність як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів»
Підготувала
вчитель англійської мови
Ісмаілова З.Г.к
Харків, 2021
Ігрова діяльність як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів
Ігрова діяльність у роботах психологів та педагогів, присвячених питанням походження гри, розглядається як необхідна форма життєдіяльності кожного індивідуума, пов’язана з періодом формування творчих нахилів особистості. Великі творчі можливості гри визначають головним чином тим, що вона виросла на основі практичної діяльності людей. З одного боку гра відображає прогрес суспільства, виступаючи засобом передачі накопиченого досвіду від покоління до покоління, з іншого - надає можливість особистості впливати на оточуюче середовище. Ось чому роль гри у формуванні особистості і, особливо, творчої індивідуальності дуже важлива.
1. Історико-педагогічні аспекти ігрової діяльності.
Також психологи розглядають гру як форму включення дитини у світ людських дій та взаємовідносин, що виникає через неможливість безпосередньої участі її в праці, коли умови навчання та виховання формують у неї прагнення до спільної діяльності з дорослими.
Згідно з теорією Д.Н. Узнадзе, основну суть гри, її внутрішню природу складає активність, що викликається імпульсами біологічно неактуальних можливостей, функціональною тенденцією дитини.
Творчість у процесі праці та гри має багато спільного. Працюючи, людина прагне до вдосконалення способів праці. Під час гри вдосконалюються, змінюються умови дій, засоби, створюється щось нове, що не існує в реальному житті, у ході гри дитина розвивається і готується до майбутньої діяльності.
Тобто, гра виступає як одна з умов повноцінного розвитку дитини. Це джерело мислення, благородних почуттів і прагнень. Вона робить життя радісним, виховує творче ставлення до дійсності, підвищує працездатність.
К. Гросс зазначає,що гра—це вправи природних нахилів. Виходячи з цього визначення, можна зробити висновок, що граючи або виконуючи вправи, дитина розвивається. Так само, як розвиваються м’язи під час фізичних вправ, розвиваються в іграх творчі здібності особистості.
В.О.Сухомлинський підкреслював, що гра—це вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень про навколишнє середовище. Це іскра, що запалює вогонь допитливості..
Психолого-педагогічні дослідження Р.І.Жуковської, Д.В.Менджерицької, Б.П.Нікітіна,
А.П.Усової з проблем дитячої гри вказують нароль іграшок у виникненні та розвитку ігрової діяльності. Виходячи з думки, що іграшка стимулює гру, допомагає дитині ввійти в роль, є опорою для розвитку творчої уяви, організовуючи основу гри, учителю необхідно для проведення кожної гри використовувати відповідний ігровий матеріал.
Будь- яка гра активізує роботу мислення, а емоції, які виникають при цьому, оптимізують її протікання. І.А.Васильєв відмічає, щоці емоції проявляються у формі здивування, сумніву, почуття протиріччя, упевненості, здогадки, а також у переживаннях, пов’язаних із результатами діяльності мислення.
Термін «гра» на різних мовах відповідає поняттям про жарт і сміх, легкість і задоволення, що вказує на зв'язок із позитивними емоціями.
Задоволення, бадьорий настрій, сміх, які виникають у ході гри, корисні для дитини. Медики, зокрема сі біологи, стверджують, що під час сміху утворюються ендорфіни_--гормони задоволення або, як їх ще називають, «гормони щастя», які накопичуються в мозку та позитивно впливають на самопочуття.
Л.С.Виготський зазначав, що «гра створює зону найближчого розвитку дитини, яка стає наче на голову вище самої себе».
Усім школярам притаманна підвищена емоційність та допитливість, прагнення перевірити свої сили, знання та вміння, виявити свої творчі здібності.
У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях гра розглядається як джерело творчих сил, розвитку й самореалізації особистості.
Повноцінну трудову діяльність, як зазначає В.В.Давидов, можна сформувати лише на основі ігрової та навчальної, а навчальну – тільки на основі ігрової, тому що навчання спрямоване , зокрема, на оволодіння такими абстракціями й узагальненнями, які передбачають наявність у дитини уяви та символічної функції, що формується в грі.
Особливого значення в трудовому навчанні набувають мотиви, які спонукають учнів працювати:
З ними пов’язане ставлення до праці як до головної цінності.
Серед мотивів ігрової діяльності—зацікавленість, задоволення, позитивні емоції, що супроводжують почуття радості. Дитина постійно прагне до діяльності, спілкування, але має можливість задовольнити цю потребу тільки в грі. Це головний фактор. Який спонукає дітей до гри.
Ігри в педагогічній науці розглядаються як «форма вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається або у вигляді змагання або у вигляді зображення (виконання, репрезентації) якихось ситуацій, смислів, станів.»
У грі дитина не тільки самостійно оволодіває знаннями, уміннями й навичками .а й набуває емоційно-ціннісного досвіду. Емоційне насичення організму є його вродженою потребою, що розвивається протягом усього життя.
Зацікавленість, що виникає під час гри, пов’язана з бажанням отримати позитивні емоції. Тобто, емоції виступають як мотив будь-якої діяльності, зокрема ігрової. Де емоції, там активність, увага. Уява, мислення, творчість.
Позитивні емоції дають змогу розуму відпочити і розвантажитись Гра, як зазначає Л.С. Виготський, робить навчальний процес привабливим і цікавим та веде за собою розвиток.
Д.Б.Ельконін підкреслює. Що гра виступає як засіб пізнання, розвитку поведінки дитини, її розумових дій та мотиваційно-споживацької сфери. Тобто, гра виконує і навчальну, і виховну, і розвивальну функції. Беручи до уваги, що суть «педагогічного процесу—єдність процесів навчання, виховання та розвитку на основі цілісності й спільності», можна зробити висновок, що використання ігор на уроках праці цілком відповідає завданням цілісного педагогічного процесу школи.
Зацікавлений ходом гри учень дуже швидко починає цікавитися навчальним матеріалом, пов’язаним із нею. Виникає потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати його, щоб підготуватися до гри, щоб не програти, досягти успіху, перемоги.
Гра значно сприяє розвиткові творчих здібностей учнів. У самій природі дитячих ігор закладені можливості розвитку таких здібностей, як гнучкість і оригінальність мислення, уміння конкретизувати, розвивати т втілювати в життя задуми, швидкість думки, сміливість тощо.
Мотивація ігрової діяльності носить внутрішній характер. Тобто, діти граються тому, що їм подобається сам ігровий процес. Ураховуючи інтерес дітей до гри, необхідно поступово залучати їх до більш складних творчих форм ігрової активності. Для розвитку творчих здібностей учнів особливе значення має процес гри, експериментування, комбінування, а зовсім не її результат.
Специфічними особливостями гри є:
Усі вони сприяють розвитку творчих здібностей. Гра дозволяє розкрити та розвиває творчі здібності гравців, допомагає закріпити позиції особистості в колективі, надає можливість стати активним членом ігрового колективу. В іграх зростає соціальне почуття дитини, розвивається інтелект, дитяча уява, фантазія. Серед показників розвитку творчих здібностей дитини є здатність ставити нові запитання. Запитання виникають під час спілкування і поступово набувають пізнавальної, дослідницької спрямованості. Важливо навчити дитину вибирати спрямованість запитань, що стосуються ключових моментів проблемної ситуації, причин явищ, суттєвих ознак і функцій предметів.
Відомо, що розвиток особистості відбувається в умовах її різнопланової діяльності (ігрової, начальної, трудової), але ігрова діяльність посідає особливе місце, тому що має великий потенціал для формування особистості.
Науковцями було зроблено чимало спроб класифікувати ігри. Велика кількість різно-
манітних класифікацій виникла тому, що ігри з однаковими правилами, інформаційною
базою можна використовувати з різною метою. Будь-яка класифікація базується на видових ознаках об’єктів. Часом вид співвідносять з рангом, розрядом, типом.
Беручи до уваги наявні в психолого-педагогічній літературі класифікація ігор, Л.Г.Тишевська пропонує в основу класифікації покласти людську діяльність, яку ці ігри відображають, і поділяє їх на:
Науковці виділяють також два типи ігор:
Реалізація функцій ігор може здійснюватись через:
Дидактичні ігри роблять процес навчання цікавим і захоплюючим, створюють у дітей бадьорий робочий настрій, допомагають засвоїти навчальний матеріал. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких вирішується те чи інше розумове завдання, підтримують та посилюють інтерес до навчального предмета. Сутність дидактичних ігор у тому, що діти розв’язують навчальні завдання, які пропонуються їм у цікавій формі.
Реалізація ігрових прийомів відбувається за такими напрямами:
Дидактична гра—це ігрова форма навчання. Вона має свою стійку структуру, що відрізняє її від будь-якої іншої діяльності.
Основні структурні компоненти дидактичної гри:
Така гра має чітко визначену мету.
Ігровий задум відображено, як правило, у назві гри. Він закладається у дидактичне завдання, яке треба вирішити під час навчального процесу. Ігровий задум часто виступає у вигляді запитання, що проектує хід гри, або у вигляді загадки.
Етапи гри відповідають етапам уроку. Це актуалізація опорних знань, вивчення нового матеріалу, закріплення вивченого на уроці, перевірка знань учнів.
Кожна дидактична гра має свої правила, які обумовлюють порядок дій та поведінку учнів у ході гри, допомагають створенню на уроці робочої обстановки.
Суттєвою частиною дидактичної гри є ігрові дії, які здійснюються за правилами гри, активізують пізнавальну діяльність учнів, надають їм можливість виявити свої здібності; використати знання, уміння та навички для досягнення мети, визначеної грою. Ігрові дії учнів—це швидкі відповіді на запитання, виконання практичних завдань, уважне спостереження за відповідями своїх товаришів тощо. Основою дидактичної гри є її пізнавальний зміст, тобто, засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок.
Поєднання всіх елементів гри та взаємозв’язок між ними підвищують організованість гри, її ефективність, призводять до бажаного результату.
Організація дидактичних ігор вимагає таких умов:
Дидактичні ігри треба використовувати не тільки на окремих уроках або в позаурочний час, а й у всій системі роботи з дітьми. Це допомагає забезпечити цілеспрямовану заміну діяльності учнів, підтримати інтерес до засвоєння матеріалу, сконцентрувати увагу дітей на виконанні пізнавальних дій, загальмувати втому, виробити позитивне ставлення до навчання.
Залежно від матеріалу, що використовується під час дидактичної гри, виділяють:
Ігрові технології на уроках іноземної мови
Гра "Ланцюжок". Ігри такого типу не займають багато часу. Їх можна використовувати як на початку уроку, так і між основними завданнями, щоб допомогти учням сконцентруватися на лексичних одиницях чи структурах. Цілями цієї гри є закріплення синтаксичних моделей, лексичних одиниць, розвиток пам’яті. Завдання гри — повторити речення, сказане попереднім учнем, і доповнити його словом або словосполученням.
P1. I have got a dog. P2. I have got a dog and a cat. P3. I have got a dog, a cat and a mouse. Якщо на якомусь учневі ланцюжок обривається, то цей учень говорить своє речення і гра продовжується з нового речення.
Гра "Що зникло?" Ціль гри повторити і закріпити вивчені лексичні одиниці, стимулювати увагу. Вчитель бере від 5 до 10 зображень вивчених слів. Демонструє їх класу і дає 30 секунд на запам’ятовування. Потім діти закривають очі і рахують до 10, а вчитель забирає одне з зображень. Учні відкривають очі і говорять, що зникло.
Гра "Актор". Учням пропонується речення чи фраза, їхнє завдання вимовити їх з різною інтонацією, намагаючись надати їм якесь емоційне забарвлення (сумно, весело, сердито і т.д.). З точки зору оволодіння іноземною мовою таким чином можна тренувати складну для засвоєння фразу, кліше, граматичну конструкцію, фразеологізм, скоромовку. Незвичні сполучення добре знайомих предметів та властивостей, їх незвичне застосування є потужним стимулом для розвитку уяви, творчості, фантазії.
"Eat - Don't eat"
|