Комунікативна методика вивчення англійської мови

Сьогодні вже нікого не здивуєш комунікативним підходом до навчання мов, сучасний світ – це connecting people, а не описування граматичних правил. Головна причина, з якої ми навчаємо та вивчаємо мови – спілкування в реальному житті. Тому потрібні методи, які б допомогли оволодіти мовою для вирішення певних життєвих ситуацій. Таких методів є кілька. Усі вони з’явилися у минулому столітті, і об’єднуються у те, що ми сьогодні називаємо комунікативним підходом або Communicative Approach.

Плюси та мінуси комунікативного методу.

Використовуючи даний варіант навчання, можна швидше навчитися англійської мови, не боятися незручних пауз. Є думка, що комунікативна методика викладання англійської мови найкраще підходить тим, хто вже отримав базу в школі чи ВНЗ і тепер вирішив продовжити навчання. Серед переваг цього способу також виділяються такі: більше половини заняття віддається розмовній практиці; заняття цікаві, оскільки доповнюються рольовими іграми, життєвими сценками; лексика і граматика практично засвоюються набагато простіше, ніж нудне зазубрювання правил; постійні дискусії – важливий елемент комунікативного способу – вони дозволяють легко опрацьовувати мовні ситуації; робота в парі або невеликій групі дозволяє активніше розвивати комунікативні навички та подолати страх говорити англійською; стимуляція мовного середовища відбувається без необхідності виїжджати до англомовної країни. Навіть обмеження у цій методиці вивчення англійської йдуть на користь студенту. Наприклад, неможливість використання рідної мови мотивує необхідність вираження думок навіть за мізерному словниковому запасі.

 Але є такий підхід і мінуси: метод навряд чи підійде студентам, які тільки починають осягати ази англійської мови; необхідність відмовитися від використання рідної мови на час заняття; обов’язкова робота групи виключає процес взаємодії лише з викладачем; вчитель нездатний приділити увагу кожному студенту групи.

 

Ситуативний підхід / The Situational Approach

“The material of the language lesson is not language, but life itself; the language is the instrument we use to deal with the material, slices of experience”, – писав Lionel Billows, та мав на увазі, що ситуації і є ось цими шматочками досвіду. Висновки про те, що слова та речення, які ми використовуємо,  залежать від контексту, зробив Bronislaw Malinowski ще у далекому 1914 році, коли подорожував до Папуа та Островів Тробріана та спілкувався з аборигенами. Його дослідження підхопили багато британських лінгвістів , і поклали початок ситуативному підходу.
Як це працює? Вивчення мови відбувається за принципом індукції. Вчитель обирає текст чи діалог, в якому є приклади граматичної структури, яку будуть вивчати студенти. Останні мають самі зрозуміти  яким є правило, коли та як вживається ця структура. На свій розсуд, вчитель також може дати правило студентам. Втім основна ідея в тому, щоб у студентів склався власний інсайт. Тоді вони краще розумітимуть і пам’ятатимуть це граматичне правило. Далі, зазвичай відбувається етап controlled practice, на якому студенти вчаться використовувати цю структуру в обмеженому контексті, наприклад за допомогою техніки drilling, і т.д.
У сучасному світі майже все навчання можна назвати ситуативним, адже технології практично стерли межу між класом та реальним життям. А корпусна лінгвістика, яка вивчає створення, обробку та використання текстів для підтвердження лінгвістичних правил тієї чи іншої мови, тепер більш детально описує не лише граматику та лексику, яка характерна для певних ситуацій, а й бере до уваги такі речі як стиль та реєстр (формальний, повсякденний тощо).

Отже, оскільки використання певної мови залежить від конкретної ситуації, то й відповідно завдання викладача – навчити студента використовувати мову для конкретної мети.

Приєднуйтесь до нашого курсу CELTA!

Комунікативне навчання мови / Communicative Language Teaching

Справжній бум комунікації та усього комунікативного відбувся у вже далеких 1960-х, коли світ відбудовувався після війни та мав перетворитися на ‘global village’. Навички комунікації вважалися безцінними, адже за допомогою них можна було будь-що продати чи купити. Тож і лінгвісти, у свою чергу, думали над тим, як мова використовується в комунікації, а не що це за абстрактна система, відірвана від усього. 

Саме тоді Делл Хаймс запропонував ідею про комунікативну компетенцію – знання того коли говорити, а коли ні, про що говорити та з ким, коли, де та як. Людям потрібне було не знання граматичних правил, а їх потрібно було навчити думати та обирати мову відповідно до мети спілкування та кола спілкування. То ж це і стало ідеєю, яка дала назву Communicative Language Teaching. Далі з’явилися навчальні програми, які були засновані не на граматичних структурах, а на комунікативних функціях мови, наприклад, прохання, скарги, розповідь та ін. 

Як це працює? Комунікативна методика передбачає роботу студентів у групах та парах. Таким чином вони мають рівні можливості ставити питання, відповідати, ініціювати розмову та взаємодіяти. Вчитель грає роль радника, ініціює завдання, слухає, допомагає та дає поради. Головна мета – ефективне спілкування, а не відтворення граматично правильних форм англійської мови.

Отже, акцент робиться на плинності мовлення – fluency, а не на грамотності – accuracy. Або ж стало зрозуміло, що плинність так само важлива, а мова – це не лише система, а й навичка, а головна мета вивчення другої мови – не бути як native speaker, а ефективно спілкуватися.