Концепція нової української школи. Освітні стратегії навчання компетентної особистості

Концепція нової української школи. Освітні стратегії навчання компетентної особистості

XХI століття є “епохою змін”, що вимагає від шкіл генерування та реалізації нових ідей та освітніх проектів школи нового тисячоліття – школи інноваційних перетворень.(Слайд 2)

Метою Концепції нової української школи є забезпечення проведення докорінної та системної реформи загальної середньої освіти.

Одним із завдань, які вирішує сучасна школа, є формування духовно, інтелектуально, психологічно підготовленого до самостійного життя випускника. Сьогодення диктує, що суспільству потрібна професійно-компетентна молодь, яка вміє швидко адаптуватися в нестабільних умовах, здатна до ризику, самостійного вибору сфер діяльності, поведінки, орієнтованої на успіх, саморегуляцію. Життєвий успіх особистості – це результат стратегії й тактики, він твориться на основі системи цінностей, мотиваційної сфери та сформованого ідеалу свого майбутнього.

Поняття «компетентність» введено у науковий обіг понад чверть століття. Готуючись до педради, я попросила вчителів розшифрувати слово «компетентність». Результати отримала такі: Обізнанність в питанні, яке необхідно вирішити; знання; досвід; цінності; результат; ефективність; вміння; навички; мислення; щоденна здатність навчатися; постійний творчий пошук; зв’язок з життям. (Слайд 3)

Наукові джерела дають такі визначення:

Компетенція — це сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що є заданими до відповідного кола предметів і процесів та необхідними для якісної продуктивної дії стосовно них. (Слайд 4)

Компетентність — це володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності. (Слайд 5)

Виходячи з того, що компетентність – це не проста сума знань, умінь та навичок, а психосоціальна риса, яка надає учню сили та впевненості у власній успішності, можливість ефективно взаємодіяти з навколишнім середовищем, змінюються самі підходи до викладання предметів, форми роботи, зміст освіти, оцінювання результативності роботи педагога.

Основні напрямки освітньої діяльності, які обумовлені розвитком сучасного світового суспільства:

1. Навчити швидкісній комунікації;
2. Сформувати в учнів розуміння неминучої єдиної світової економіки зі спільним ринком;
3. Навчити переходу від традиційної форми праці до короткочасних спецпроектів;
4. Сформувати стійке бажання зберегти національну культуру в умовах глобалізації;
5. Виховувати відповідальність особистості в умовах зростання популярності ідеї  “Зроби сам”.

Педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісної нової національної системи освіти, реалізації компетентнісного підходу до сучасного освітнього процесу, впровадження інноваційної освітньої діяльності.

Готуючись до педради я провела анкетування серед  22-х вчителів школи щодо їх професійних якостей.

Це анкетування показало, що в нашому колективі працюють творчі, високопрофесійні педагоги, здатні виховувати компетентних учнів.

Освітні (педагогічні) інновації – це результат пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем. Продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми і методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Продуктом інновацій як процесу творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівняння його культури, мислення, світогляду. Творчий пошук також суттєво впливає й на особистість учнів: вони працюють активніше, у них пробуджується бажання випробувати й власні можливості в інноваційній діяльності.

Робота в групах:

На одному аркуші  запишіть переваги використання інновацій в навчально-виховному процесі, на другому аркуші  –  недоліки та труднощі у їх використанні.

Переваги інновацій:  (Слайди 6-8)

• підвищують інтерес та позитивну мотивацію учнів до навчання;
• активізують пізнавальну діяльність;
• розвивають мислення і творчі здібності дитини;
• формують активну життєву позицію в сучасному інформаційному суспільстві;
•  оволодіння комунікативними навичками;
• залучення до роботи всіх та зацікавленість в ній;
• розвиток уміння працювати разом;
• формування вміння висловлювати свою думку і відстоювати її;
• формування таких якостей, як самостійність, виваженість, розсудливість, прагнення до пізнання навколишнього світу й пошуку шляхів його зміни та вдосконалення;
•  створення атмосфери саморозвитку та самореалізації;
• провідним стає творче переосмислення дійсності;
• розкривається зміст індивідуального досвіду учнів та узгодження його з навчальним и завданнями;
• у проектній діяльності змінюються відносини «Вчитель-учень»;
•  проектна діяльність вчить вихованців: виділяти проблеми, визначати цілі і планувати зміст діяльності, самоаналізу і рефлексії, презентації у різних формах, пошуку і відбору актуальної інформації, проводити дослідження, застосовувати набуті знання на практиці.

Недоліки та труднощі у використанні інновацій:  (Слайд 9)

• великі затрати часу на підготовку уроку;
• в Інтернеті дитина не захищена від негативної інформації, що шкодить психіці і вихованню;
• шкідливий вплив комп’ютерної техніки на здоров’я дитини;
• може виникати патологічна залежність дитини від комп’ютера;
• діти стали менше читати художньої літератури;
• не обладнанні комп’ютерною технікою навчальні кабінети.

Отже, переваг використання інноваційних технологій значно більше, ніж недоліків. Успіх впровадження педагогічних інновацій залежить від багатьох чинників, і в першу чергу від рівня обізнаності та готовності вчителів до їх використання.  

Готуючись до педради, я провела анкетування серед учнів 7-11-х класів «Ваше ставлення до інновацій в навчально-виховному процесі». Результати  показали, що дітям подобаються уроки інноваційні. Вони вважають, що такі уроки розвивають інтерес до навчання, допомагають краще засвоювати матеріал, хоча і традиційні уроки мають право на існування.

Концепцією нової української школи виділено 10 основних компетенцій випускника школи. (Слайд 10)

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування.

2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.

3. Математична грамотність. Уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем.

4. Компетентності в природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.

5. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).

6. Уміння навчатися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.

7. Соціальні і громадянські компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.

8. Підприємливість. Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику.

9. Загальнокультурна грамотність. Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших

10. Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.

Готуючись до педради я попросила випускників нашої школи, учнів 11 класу за 12-бальною шкалою оцінити компетенції, які вони придбали за роки навчання. Результати  показали, що учні оцінили себе в основному на достатньому та високому рівні.

Тому сьогодні головне завдання школи – не вчити, а навчати вчитися, підготувати учня до неперервного навчання. Тому мають змінитися функції учня і функції учителя. Перший повинен буде разом із засвоєнням відповідних знань розвивати в собі здатність, навички, уміння самостійно їх шукати, тобто оволодівати науковим методом пізнання. Другий же відповідно – допомогти першому навчитися вчитись.

Отже, компетентність формується, якщо: (Слайди 11-13)

1. Навчання є діяльнісним.
2. Навчальний процес орієнтований на розвиток самостійності й відповідальності учня за результати своєї діяльності (для цього необхідно збільшити частку самостійних робіт творчого, пошукового, дослідницького й експериментального характеру).
3. Створюються умови для набуття досвіду і досягнення мети.
4. Застосовуються технології викладання, в основі яких лежать самостійність і відповідальність учителя за результати своїх учнів (проектна методика, реферативний підхід, рефлексія, дослідження, проблемний метод, інтеграція).
5. Посилюється практична орієнтованість шкільної освіти (через ділові, імітаційні ігри, творчі зустрічі, дискусії, круглі столи тощо).
6. Якщо вчитель уміло управляє навчанням і діяльністю учнів.

Метою школи є створення системи максимально сприятливих умов для інтелектуального, духовного, морально-етичного, естетичного, фізичного розвитку випускників на різних етапах становлення особистості. Необхідно розвивати в учнів критичне мислення, творчій потенціал європейського рівня, багатий словниковий запас, який ґрунтується на глибокому розумінні гуманітарних знань, уміння самостійно приймати рішення та розв’язувати різноманітні проблеми, а також формувати активну громадянську позицію, тому що саме вона підсилює позицію громадянина в суспільстві і сприяє прогресу та вдосконаленню особи.

Навчальний заклад зобов’язаний не лише давати ґрунтовні знання для оволодіння майбутньою професією, а й гартувати волю випускника, виховувати в нього високі моральні якості, прагнення до самоосвіти й пошуку.

Школа XXI століття зумовлює необхідність докорінного переосмислення освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня, як суб’єкта і проектувальника життя, створення проектно-життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни. Школа має захистити й підтримати дитину, виробити в неї життєздатність, озброїти механізмами і технологіями розробки життєвих стратегій та проектів. Місія школи спрямована на оволодіння кожною молодою людиною ключовими компетенціями, як важливим результатом якості навчально-виховного процесу.

Навчання і виховання лише тоді мають реальну силу, коли вони ґрунтуються на вірі в дитину. Кожна дитина приходить до школи зі своїми інтересами, поглядами, проблемами, індивідуальними здібностями. І тільки від учителя та педколективу залежить, чи зможуть вони максимально розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно-розвивальної творчості. А в основу своєї роботи вчитель має покласти любов і повагу до дитини, опору на її сили, внутрішній потенціал.

Справжній вчитель не той, хто розкриває учневі таємниці буття вказуючи йому прямий шлях до храму науки, а той хто своєю мудрістю запалює сонце над головою дитини, викрешуючи іскру допитливості, спонукаючи самостійно відшукати ключ до знань.

Творчий учитель мусить пам’ятати, що навчально-виховні технології мають відповідати викликам часу, орієнтуватися на прогресивні педагогічні досягнення, ідеї, культурні проблеми людства, нації, формувати в дітей основи моральності, духовної культури; сприяти реалізації парадигми сучасного навчання й виховання, творчій самореалізації всіх учасників навчально-виховного процесу.

АНКЕТА для вчителів

1. Які асоціації виникають у Вас, коли ви чуєте слово «компетентність»?                                                         
2.  

Шановні колеги!

Оцініть , будь ласка,  свої професійні якості за 5-ти бальною системою. 

1. Здатність до професійного самовдосконалення, професійна допитливість -  
2. Вміння доступно викладати матеріал –
3. Здатність організовувати дитячий коллектив -
4.  Знання свого предмета, вільне володіння навчальним  матеріалом –
5.  Позитивний настрій до роботи, бажання працювати –
6. Знання вікової психології, використання знань з психології в організації навчального процесу.               -
7. Вміння знаходити позитивні сторони у кожного, хто навчається, будувати освітній процес з опорою на ці сторони              -
8. Здатність пов'язувати навчальний предмет з життям, демонстрація практичного застосування вивченого матеріалу               -
9. Знання сучасних досягнень в галузі методики навчання, використання нових інформаційних технологій, сучасних методів навчання –
10. Уміння створювати ситуацію успіху для учнів -
11. Вміння забезпечувати позитивний психологічний клімат на уроці -
12. Вільне розв’язування  завдань ДПА, предметних олімпіад –
13. Вміння розвивати інтереси і творчі здібності учнів –
14. Вміння раціонально організувати діяльність учнів на уроці -
15. Уміння домагатися глибоких і міцних знань з предмету –
16. Знання інтересів учнів, їх внутрішнього світу –
17. У важких ситуаціях на уроці умієте  зберігати спокій; емоційний конфлікт не впливає на об'єктивність оцінки –
18. Знання типових труднощів учнів при вивченні конкретних тем –
19. Здатність дати учням додаткову інформацію або організувати пошук додаткової інформації –
20. Володіння методами об'єктивного контролю і оцінювання -
21. Вміння захоплювати діяльністю, проектами, ідеями, пов'язаними з проектами -
22. Уміння підтримати стійкий інтерес до предмету –
23. Глибока психолого-педагогічна і методична підготовка –
24. Змістовність і яскравість мови, її образність і переконливість –
25. Володіння методами індивідуалізації та диференціації навчання –

Анкета для учнів

«Ваше ставлення до інновацій в навчально-виховному процесі»

1. Спілкування державною  мовою -
2.  Спілкування іноземними мовами -
3. Математична грамотність -
4. Компетентності в природничих науках і технологіях -
5. Інформаційно-цифрова компетентність -
6. Уміння навчатися впродовж життя -
7. Соціальні і громадянські компетентності -
8. Підприємливість -
9. Загальнокультурна грамотність -
10. Екологічна грамотність і здорове життя -