«Допоможемо дітям стати щасливими» — таку місію визначив у своїй діяльності педагогічний колектив Центру дитячої та юнацької творчості «Дивосвіт». Головною дійовою особою навчального процесу є учень, суб'єкт навчально - виховної діяльності.
Комунальний позашкільний навчальний заклад
«Центр дитячої та юнацької творчості «Дивосвіт»КМР
Концепція
розвитку комунального позашкільного навчального закладу « Центр дитячої та юнацької творчості «Дивосвіт» Криворізької міської ради
на 2015 -2020 н.р.
«Допоможемо дітям стати щасливими» — таку місію визначив у своїй діяльності педагогічний колектив Центру дитячої та юнацької творчості «Дивосвіт». Головною дійовою особою навчального процесу є учень, суб’єкт навчально - виховної діяльності. Призначенням Центру дитячої творчості «Дивосвіт» є забезпечення розвитку життєстійкості, життєздатності та життєтворчості, життєвого потенціалу як внутрішніх, особистісних передумов життєвого успіху його вихованців, створення комфортного та ціннісно насиченого простору життєдіяльності учнів. Тому основна мета діяльності педагогічного колективу - розвиток життєво компетентної, творчої особистості, здатної успішно само реалізуватися в соціумі як Громадянин, Сім'янин, Професіонал, носій Культури.
Сучасне покоління живе в епоху зростання ролі особи як творця соціального світу і творця самої себе. Прагнення людини бути активно причетною до своєї історичної і особистісної долі, до самореалізації зумовлено не тільки ускладненням світу і значним підвищенням його динамізму, але й зростанням потреб сучасної людини, яка піднялася на якісно вищий ступінь свого соціокультурного розвитку, ніж попередні покоління. А це висуває проблему створення такої системи освіти, яка була б спроможною забезпечити виховання у дітей високих особистісних якостей, головні з яких - психологічна та організаційна готовність до орієнтації на власні сили у виконанні життєвих завдань,патріотичні почуття, високий рівень мотивації до досягнення життєвого успіху, здатність до нагромадження, відновлення та раціонального використання життєвої енергії.
В контексті нових викликів, що постали перед країною, педагогічним працівникам необхідно переглянути практику виховної роботи та захисту дітей в навчальному закладі.
Педагоги і психологи можуть зробити багато для того, щоб заспокоїти учнів і допомогти їм адекватно ставитися до подій. Постійний контакт із керівником гуртка та друзями допоможе дітям відновити відчуття безпеки. У такі часи відданість, співчуття та навички педагога стають особливо важливими та потрібними.
Проте виховання, як і навчання, не є єдиним способом перетворення особистості. Багато навичок, здібностей та інших характеристик у дітей з'являються не в результаті виховання, а всупереч йому. Великі виховні можливості самого життя, в яке включена дитина, означає, що потрібно враховувати не тільки цілеспрямований педагогічний вплив на особистість, але й усю багатогранність соціальних впливів.
Соціалізація, як найширше поняття з поміж тих, що характеризують творення особистості, є не тільки свідомим засвоєнням дитиною готових форм і способів соціального життя, способів взаємодії з матеріальною і духовною культурою, адаптацією до соціуму, але й виробленням власного соціального досвіду, ціннісних орієнтацій, свого стилю життя.
Виховання - це система цілеспрямованих, педагогічно організованих взаємодій дорослих з дітьми, самих дітей одне з одним. Саме в такій особистісній взаємодії відбувається зміна мотиваційно-ціннісної системи особистості дитини, виникає можливість репрезентувати дітям соціально значимі норми і способи поведінки, оскільки виховання є одним з основних шляхів організованої соціалізації.
Метою управлінської діяльності адміністрації закладу є створення найсприятливіших умов для самореалізації особистості педагога та учня, а також соціалізація дитини в умовах позашкільного закладу.
Проблеми , які стоять перед педагогічним колективом :
ЦДЮТ «Дивосвіт»переживає стадію концептуальної перебудови, пов'язаної зі спрямуванням діяльності на соціальне виховання учнів, утвердження соціально-педагогічних основ його діяльності та бажанні поступово стати важливим інститутом соціального становлення дітей та молоді.
Заклади позашкільної освіти належать до тих закладів, які проводять роботу у вільний від шкільних занять час.
Дозвілля школярів - це "сфера, у якій особливо яскраво та повнокровно розкриваються їх природні потреби всвободі та незалежності, активнійдіяльності та самовираженні". В умовах дозвілля створюються неформальні колективи, що дають дітям і підліткам можливість виступати у нових соціальних амплуа, займати ролі, що відрізняються від навчальної та позанавчальної діяльності. Дозвілля – особлива соціальна сфера, де діти задовольняють потреби в самоперевірці, самооцінці свого "Я", ... це зона активного спілкування що задовольняє особисті інтереси, потреби в контактах. Такі форми дозвілля як заняття в гуртках, клубах, колективні ігри та розваги — прекрасна сфера розвитку товаришування, психологічної сумісності школярів" .
Але деякі учні не вміють розподіляти свій вільний час, прагнуть примітивно проводити дозвілля, яке вибирають під впливом неорганізованих, часто негативно спрямованихфакторів.
Головна мета соціально-педагогічної діяльності позашкільного закладу -сформувати відношення до дозвілля як до часу для самовдосконалення, саморозвитку, навчити учнів розумно проводити вільний час. створити умови для самостійної, творчої, соціальнозначимої діяльності гуртківців"
Діяльність центру будується на сприятливому психологічномугрунті – бажанні дітей брати участь в ній, і є особистозначимою. Кожний педагог центру дитячої творчості «Дивосвіт» вносить у методичну роботу щосьсвоє,пов'язане зі своєютворчою індивідуальністю, захопленнями, досвідом, а також досвідом та інтересами дітей, надає їм можливість для проявлення ініціативності і творчості, особистої самостійності та організованості.
Знаходячись на шляху перебудови , головним девізом своїм вважаємо висловлювання: «Змінюймось! Інакше перестанемо існувати»
Соціалізація, як найширше поняття з поміж тих, що характеризують творення особистості, є не тільки свідомим засвоєнням дитиною готових форм і способів соціального життя, способів взаємодії з матеріальною і духовною культурою, адаптацією до соціуму, але й виробленням власного соціального досвіду, ціннісних орієнтацій, свого стилю життя