Конференція "Козацькому роду нема переводу"

 

 

 

Виховний захід до Дня українського козацтва:

 

«Козацькому роду нема переводу»

 

 

 

 

 

Виконала

Вчитель української мови та літератури

Дрогобицької загальноосвітньої школи №15

Розлуцька А. Г.

 

 

 

 

Дрогобич, 2019

 

Конференція, присвячена до Дня українського козацтва

«Козацькому роду нема переводу»

    Слово вчителя

    Слава Ісусу Христу!Слава Україні! Щиро вітаю всіх присутніх зі святом, яке символічно поєднало у собі святість та велич християнської традиції з непоборним духом нації та її історико-культурною спадщиною.

    14 жовтня-Покрова Пресвятої Богородиці. З 1999 р. це свято в Україні відзначається як День українського козацтва. Також  на Покрову у 1942 р. було утворено Українську повстанську армію. З 2014р. указом Президента України П. Порошенка на це свято призначено День захисника України.

    Як бачимо, цей особливий день наскрізно виявляє силу єдинства держави, її національно-територіальну цілісність, бажання утвердити свою самобутність під святим та переможним Покровом Пресвятої Богородиці.

    З легенди відомо, що військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ’я-Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці Візантії у щирій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за переказами, з’явилася перед людьми та вкрила їх Своєю покровою. Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами.

    Українська історія невід’ємна та невіддільна від християнської теорії світоіснування, більше того-наша нація споконвіку наслідує та виявляє свою прихильність та ідентичність у палкій вірі, яка документально творила неймовірні чудеса. Тому недивно, що така унікальна потрійна символічність захисного оберега держави воєдино припала саме на це свято.

    Доба українського козацтва-особливе надбання як національних цінностей, так і духовних. Це частина історії, яка пробуджує сучасність, запалює іскри культурної свідомості. Колоритно змальовуючи суспільно-політичні передумови, світоглядні засади, традиції, можна впевнено стверджувати, що це той час, коли відбувалося стійке ствердження української ідентичності, яка перероджувалася, закріплювалася і передавалася наступним поколінням.

    Сучасні захисники України- це ті ж самі козаки, які проливають ріки крові за спокійне сьогодення і надійне завтра, не боячись хитрих і підступних наступів ворога.

    Сьогоднішня конференція-це  так званий екскурс у минуле, мандрівка, яка за участю талановитих учнів відведе нас на 45 хвилин сходинками історії, зупиняючись якими згадаємо визначну козацьку добу, її відомих і славних звитяжців-державотворців, поетичне оспівування їхнього хисту та зв’язок із сьогоденням.

Виходить учень, тримаючи в руках булаву

    Булава-символ козацької сили, в наш час- символ непоборності, нескоримості, віри, надії, любові до національних здобутків. Тримаючи її в руках, свідомий українець за честь відчуває покликання захищати свою рідну землю,сім’ю, родинне і національне вогнища. Наші сини-запорука незламності українського непохитного війська, тому любімо їх, славимо та оспівуємо!

 

Далі звучить пісня у виконанні  учнів «Козацькому роду нема переводу»

Сяяли на сонці шаблі запорожців, Як вони на конях гнали ворогів. Козацькому роду нема переводу, Лине його слава з далечі віків.   Приспів:   Гей, співай, козаки, Про любов, про землю святу, Про землю. Славте, гей, козаки, Волю золоту.   Наші козаченьки – славні запорожці, Вірними шаблями очищали світ. Козацькому роду нема переводу, Прапор малиновий кличе у похід.   Приспів.   Квітне наша доля, наче маки в полі. І ранкове сонце виплива з дібров. Козацькому роду нема переводу, Козаки в коисках виростають знов.

 

Учень

    Неможливо уявити царину української історико-культурної скарбниці без возвеличення образу матері! ЇЇ радість і сльози наповнені святою молитвою, яка завжди була надійним оберегом синівської долі!

Виходить учениця в образі матері- України

    Я- Україна! Я мати, яка зростила і виплекала в Божій молитві хоробру, відважну, дружню та віддану націю! Дякую, Господи, за Твою опіку і благодать, дякую, що допоміг мені виховати відважних синів мінливих поколінь. Мої сини - ангели, що зірками засіяли небо незгасенними зіницями героїчної слави та пам’яті! Мої сини - звитяжні лицарі, які Божим словом і козацькою міццю боронять і зараз українські простори! Згадаймо сьогодні силу козацького духу! Нехай відлунням солов’їної пісні відкриються віків могутні мури:

 

Зійдіть у пам’яті небесним хором,

Біжіть до мене, як дітьми колись!

Щоб дужим, сильним і славетним словом,

Здійнявся вгору переможнмй клич!

 

Виходять історичні постаті. Учні в образі гетьманських духів поетично звертаються до України, розказуючи про свої подвиги, славу і життя. Тримають в руках портрети своїх історичних прообразів.

 

Байда Вишневецький

Орлом злітаю крізь столітні скелі!

На рідну Україну, у широкий степ!

Згадаю знов безхмарний простір неба,

Козацьку шаблю, братську славу й честь!

 

Могутнє військо знов зберу до бою,

Скажу гетьманам дружньо всім «Гайда!»

Яка ж у слові нескорима сила зброї!

Я пам’ятаю все-я-Вишневецький князь, Байда!

 

Створив я Січ на Хортиці могутню,

Держави корінь, міць і оберіг!

І вже тоді- навіки  незабутню,

Бо не один козак за неї там поліг!

 

Ми булавою волю захищали-

Не раз лякали нею хана,

І меч козацький не подужали татари,

Хоробрий дух не знищила навала!

 

Богдан Хмельницький

А я летів до тебе, Україно,

Щасливим соколем в просторах мрій!

Люблю усе- і шум землі, і пісню солов’їну,

І запах лісу-він відмалку мій!

 

Я Запорозького був війська гетьман-

Боровся за мету одну-

Хотів,щоб вільна Україна-ненька

Козацьким духом вишила броню!

 

Таким бажанням, сильним і величним,

Коли чаївся ворог вдалині,-

Як чулось десь-колись «Хмельницький!,

В мурашниках полохались ляхи!

 

Доба Хмельниччини така настала-

Земля була у крові сита,

І духом непоборним нас запам’ятала

ЇЇ величність- пані Посполита!

 

Іван Мазепа

Мої брати, почув я ваші вірші,

Злетів на землю яструбом стрімким!

Згадав і я краї, для серця рідні,

Країну, що вовік не скорена ніким!

 

Літаю часом у просторах України,

І, як колись, беру в повітря дух!

Щоб знищити бентежний вік Руїни,

Холодний вітер щоб на полі вщух!

 

З Петром-царем ще вийшла та халепа-

Забув москаль, що підписали документа!

Сказав підступно-Розбирайся сам, Мазепо!

І стер вагомі словом аргументи!

 

Та тут ідея геніальна

Зріднилась помста в істину одну-

Твій ворог-Швеція-мій друг фатальний!

Запам’ятай мене у тім бою!

 

Я будував міцну державу,

Дбав про освіту, церкви щит,

Бароко українське мало славу-

Від Бога маю неповторний хист!

 

 

 

Петро Сагайдачний

 

Прийміть й мене, братів відважна сотня,

І я згадаю батьківський поріг,

Як під ногами розмовляє листя жовтня,-

Любив всім серцем землю цю, як міг!

 

Любив я Бога, край любив і шаблю,

І пив нектар цілющої роси,

Щоб ворог не ступав за межі плаю,

Щоб не було орди проклятої ноги!

 

І відновивши церкву православну-

Мораль Христа- в науку і закон!

Пішов у наступ на Москву зухвальну-

Хотілось, щоб здалася у полон!

 

Політ стріли був необачний-

Пішов до Господа служити у Раю!

Я вірний син твій, Сагайдачний!

І поколінням дух свій віддаю!

 

Учні підготували до тем своїх доповідей презентації, які допоможуть слухачам краще вникнути в суспільно-історичні передумови формування державної цілісності

Доповідь на тему «Історія виникнення Запорізької Січі».

 

Доповідь «Створення і діяльність УПА»

Вчитель

     Покоління творять історію, а письменники її записують на сторінках позачасових творінь…Вони малюють нам світ подій, який їх тішив, окрилював, гнітив, засмучував! Спочатку було Слово, а Слово було Бог…Рідна мова –це унікальний скіпетр непоборного захисту, який єднає нас споконвіку як націю визначною літературною спадщиною.

    А зараз до вашої уваги поезії відомих українських письменників, які оспівували героїчну долю козацького роду:

Сталевих слів ви охоронці-

Від Бога взял дар пера,-

Записаний в посланнях сину й доньці-

Розкажете, що було ще здавна!

 

Учень

Звучить вірш М. Пригари «Козаки»

То не гуси налетіли в плавні,
Не лебідки білі заячали —
То човнами козаки преславні
З синього дніпрового лиману
У широке море випливали.
Вже ген-ген залишився
Уже й хвиля хвилю перебила.
За човнами плескоту не чути,
Тільки весла зводяться, мов крила.
Кошовий в поході отаманить,
Козакам гукає на помості:
— Струсонем за бороду султана!
У Царгород завітаєм в гості!
Там гуляйте, братчики, до рана:
Хоч і трон з короною виносьте!
А чого попереду стерничий
Поглядає пильно з-під долоні?
Чути — чайки жалібно кигичуть:
Щось у морі мріється на всонні.
Враз байдак за хвилею полинув,
Веслярі ударили щосили.
Підпливли, побачили: людина!
Десятьма руками підхопили.
Не питали, зразу догадались:
«Це ж утік з неволі, неборака!»
Козаку в кайданах не стогналось,
А отут не витримав — заплакав.
Ворухнув закляклими руками,
Де від пут лишились чорні рани.
...І мов грім загув над байдаками:
— Отаке нам чинять басурмани!
Як над братом стерпіти наругу —
Краще не вертатися додому!
— А веди нас, батьку, на катюгу!
Козаки гукають кошовому.
Кошовий похмурим оком глянув
І махнув правицею без слова.
...Та й помчали розбивать кайдани!
Тільки хвиля стелеться шовкова...

 

 

Учень

Звучить вірш Ігоря Павлюка «Творець і Гетьман».

Думав гетьман – вибирає долю.
Сива чайка плакала в Дніпрі:
Україна продана за волю,
Україна куплена за гріш.

Думав гетьман. Лірники співали.
Так душевно вміють лиш сліпі.
Мов козацькі "чайки" повставали
Золотити хвилі голубі.

Думав гетьман – віра в нас єдина:
Об’єдна корону й булаву...
Бог також, він трішечки людина.
Він сидів і плакав у траву.

Гетьман думав. Півні за рікою
Піють, піють сумно, як вітри.
А тополі ходять за водою,
Розпустивши коси-вечори,

Що спадають козакам на рани
Оберемком променів святих.
Степ – як лист турецькому султану,
І кургани – душі висоти.

Вся Земля – німа, немов руїна,
Десь для когось пада, як зоря.
Сивий гетьман Богу України
Ланцюгами сльози витирав.

 

Учень

     Мужність і хоробрість - ще з давніх-давен є обладунками ідеалу омріяного воїна!Тому ці важливі критерії національного виховання ми намагаємося міцним якорем зафіксувати нашим юним захисникам чимшвидше! Таланти 15 школи виконають запальний номер, який неодноразово подарує вам мить емоційної насолоди і гордості!

Показовий виступ (бойовий гопак, бойові види рукопашного мистецтва та ін.)

 

Самостійне узагальнення учнів про зміст уроку

 

Опитування:

-Якими мають бути сучасні захисники держави?

-Що б ви хотіли перейняти для себе від славетних гетьманів?

-Яке наскрізне завдання  мужніх оборонців держави?

-Що уособлюють сьогодні образи гетьманів?

-Що б ви хотіли в них запитати, якби опинилися в минулому?

 

Виходять учні (гетьмани), із закликом до сучасних захисників:

     Ми лицарів безсмертний орден-

Пораду маєм вам одну:

Щоб наш народ не знав ніколи воєн –

Моліться Богу і кріпіть свою броню!

Учні виконують пісню «Ой у лузі червона калина»

 

Слово вчителя

      Господь завжди є, був і буде з нами! Тому сьогоднішнє свято ще раз доводить, що український патріотизм, любов до своєї рідної землі, віра і любов до Всевишнього, в першу чергу, допоможуть нам творити майбутнє, творити історію рідної землі. Слід пам’ятати, що захисниками є всі чоловіки- від найменшого до найбільшого! Вітаємо їх і любимо! Слава Україні!(…

Розлуцька А.Г.

вчитель української мови та літератури

 Дрогобицької спеціалізованої школи

 І-ІІІ ступенів N 15