19 серпня о 18:00Вебінар: Ментальна арифметика: розвиваємо обидві півкулі головного мозку

Конференція у 9 класі на тему:"Соціальна боротьба на українських землях в першій половині XIX ст."

Про матеріал

Тема : Соціальна боротьба на українських землях в першій половині XIX ст.

Мета : розкрити причини , хід і наслідки соціальної боротьби в Україні в першій половині та середині XIX ст., довести , що колонізаторська політика російського царизму на українських землях призвела до посилення національного та соціального гніту, з'ясувати форми і характер протесту українського населення , ознайомитися з найбільшими заворушеннями козаків , селян та військових поселенців в Україні в першій половині XIX ст.; формувати вміння працювати з додатковою літературою, робити доповіді ;

розвивати вміння складати хронологічні таблиці та робити короткий конспект за розповіддю доповідача;

виховувати шанобливе ставлення до керівників антикріпосницьких повстань.

Основні терміни і поняття : національний гніт, соціальний гніт, військові поселенці, соціальна боротьба.

Обладнання : карта « Україна в першій половині XIX ст.» , портрет Устима Кармелюка , українські перекази про У. Кармелюка , уривок художнього фільму про народного месника, плакати .

Форма проведення: наукова конференція

Структура конференції

І. Організаційний момент.

ІІ. Питання, які виносяться на конференцію.

1.Характер політики російського царизму щодо України. Посилення національного та соціального гніту.

2.Форми і характер протесту українського населення.

3.Найбільші заворушення козаків , селян та військових поселенців.

4.Селянські виступи під проводом Устима Кармелюка на Поділлі та Волині.

5. « Київська козаччина».

ІІІ. Підсумок конференції

Перегляд файлу

Тема : Соціальна боротьба на українських землях в першій половині      XIX ст.

Мета : розкрити причини ,  хід і наслідки соціальної боротьби в Україні в першій половині та середині XIX ст., довести , що колонізаторська політика російського царизму на українських землях призвела до посилення національного та соціального гніту, з’ясувати форми і характер протесту українського населення , ознайомитися з найбільшими заворушеннями козаків , селян та військових поселенців в Україні в першій половині XIX ст.; формувати вміння працювати з додатковою літературою, робити доповіді ;

        розвивати вміння складати хронологічні таблиці та робити короткий конспект за розповіддю доповідача;

        виховувати шанобливе ставлення до керівників антикріпосницьких повстань.

Основні терміни і поняття : національний гніт, соціальний гніт, військові поселенці, соціальна боротьба.

Обладнання : карта « Україна в першій половині XIX ст.» , портрет Устима Кармелюка , українські перекази про У. Кармелюка , уривок художнього фільму про народного месника, плакати .

Форма проведення: наукова конференція

Структура конференції

І. Організаційний момент.

ІІ. Питання, які виносяться на конференцію.

1.Характер політики  російського царизму щодо України. Посилення національного та соціального гніту.

2.Форми і характер протесту українського населення.

3.Найбільші заворушення козаків , селян та військових поселенців.

4.Селянські виступи під проводом Устима Кармелюка на Поділлі та Волині.

5. « Київська козаччина».

ІІІ. Підсумок конференції

Хід конференції

І. Організаційний момент.

ІІ. Перебіг конференції

Вступне слово вчителя.

  1.               Давайте пригадаємо , яким був характер політики Російської імперії щодо України за правління Катерини ІІ ?
  2.               Що таке соціальна боротьба ? Якою вона була наприкінці XVIII ст.?

       Отже, криза кріпосницького господарства супроводжувалася загостренням стосунків між поміщиками та селянами. В цих умовах Російська імперія прагнула не лише зберегти , але навіть посилити свій контроль над Україною . Та робити це було чимраз важче. Антикріпосницька боротьба селянства України швидко посилювалася.

       На сьогоднішньому відкритому заході ми поговоримо про антикріпосницьку соціальну боротьбу українського населення в першій половині XIX  ст.

Ми повинні зясувати причини, хід та наслідки цієї боротьби . Також визначимо характер і форми протесту українського населення та поговоримо про видатного народного месника , ватажка селянських виступів – Устима Кармелюка , спробуємо визначити його роль і місце в історії України .

       Захід буде проходити у формі наукової конференції , на яку були запрошені українські науковці – історики . Саме вони допоможуть нам розібратися з цілим рядом запитань , які у нас виникають з даної теми . А вести конференцію буду я.

         Прошу звернути увагу на те,  чим закінчуються всі повстання .

Отже , переходимо до розгляду першого запитання , що записане  на дошці . До слова запрошуємо експерта з даного питання .

Історик.

1. Характер політики російського царизму щодо України. Посилення національного та соціального гніту ( робота з картою)

     В першій половині XIX ст. в Росії царювали Олександр І ( 1801 – 1825) та Микола І ( 1825 – 1855). Царювання останнього ввійшло в історію як

« миколаївська реакція» .Вони надавали особливого значення зміцненню імперського впливу на Україну . Тут запроваджувалася , крім цивільної, ще й військова влада . Привид українського сепаратизму ввижався їм скрізь. Українські губернії об’єднувалися в генерал- губернаторства .

Генерал – губернаторства

    Князь Долгоруков               Граф Бібіков                        Граф Воронцов

Малоросійське

Київське

Новоросійське

Землі Лівобережжя

Землі Правобережжя

Землі Північного Причорномор’я

1. Чернігівська губернія

1.Київськагубернія

1.Катеринославська губернія

2. Харківська

2. Подільська

2.Херсонська

3. Полтавська

3. Волинська

3. Таврійська

    З десяти генерал – губернаторств , які царський уряд утворив в імперії, три були в Україні  і охоплювали всю територію Наддніпрянщини.

Про діяльність генерал – губернаторів в Україні Т.Г. Шевченко писав :

 Во дні фельдфебеля -  царя

    Капрал Гаврилович Безрукий

  Та унтер п’яний Долгорукий

                                           Украйну правили . Добра

                                           Таки чимало натворили,

                                          Чимало люду оголили

                                          Оті сатрапи – ундіра…

    Імператорський «Наказ губернаторам» у 1837 році проголосив їх повноправними « хазяям» губерній. Губернатори дістали право контролю над діяльністю будь – якої установи. На посади губернаторів стали призначати не цивільних , а  військових осіб ( переважно генералів).

    Того ж 1837 року у Київській і Подільській губерніях було створено 5 нових округів військових поселень.

    У першій половині XIX ст. українські міста швидко заселяли російські купці та торгівельно – промисловий люд.

    У 1831 році на Лівобережній Україні було знищено останні залишки міського самоуправління –Магдебурзьке право.

   У 1841 році на Правобережній Україні було ліквідоване судочинство за Литовським Статутом – зрозуміле і близьке місцевому населенню . Також вводилися нові повинності й податки. Продовжувалося зросійщення 

шкіл .

 Вчитель.

Отже, у першій половині XIX ст. російські царі продовжували кріпосницький курс своїх попередників . Замість того , щоб піти курсом реформ, царський уряд вдався до пошуку нових форм соціального і національного гніту : посилювався військово – поліцейський контроль над Україною, вводилися нові податки і повинності, відбувалось обезземелення селян, посилювалася їх експлуатація, вводилася система військових поселень. Все це викликало протести українського населення, які набули різноманітних форм .

     Більш детальніше про це нам розповість інший науковець.

2.Форми і характер протесту українського населення.

Дослідник( використовує мультимедійну дошку, де демонструє слади).

 Форми і характер протесту :

  1.               Скарги в урядові установи і царю;
  2.               Відмова платити оброку;
  3.               Відмова відбувати панщину та інші повинності.
  4.               Утечі ( на Дон, Кавказ, в Таврію , Новоросійський край);
  5.               Непокора владі , чиновникам;
  6.               Підпали поміщицьких маєтків;
  7.               Загарбання в поміщиків майна і розподіл його між собою;
  8.               Убивства поміщиків та їх управителів;
  9.               Збройний опір поміщикам;

10.Відкриті масові повстання.

 

Несприйняття кріпосницьких порядків , підтримуваних російським урядом, виливалося в протести селянства, які набували різноманітних форм.

   Селянські виступи мали стихійний і здебільшого локальний

 (місцевий )характер . Селяни продовжували вірити у «доброго царя» , були переконані, що цар захистить їх від поміщиків, які порушують волю монарха. Тому однією з найбільш поширених форм протестів були скарги.

    Усі перелічені форми боротьби найчастіше проявлялися у взаємозв’язку. Починалося все з письмових скарг « самому царю». Не одержавши задоволення своїх вимог, селяни переходили до більш рішучих дій.

3. Найбільші заворушення козаків, селян та військових поселенців (використовує мультимедійну дошку, де демонструє слади).

Вчитель.

     Отже, криза феодально – кріпосницької системи господарювання, прагнення російського царизму всіляко зміцнити державний лад  супроводжувалися посиленням соціального невдоволення , особливо на селі. Населення бунтувало і доходило до збройних виступів .

 До слова запрошуємо ще одного історика , який нам розкриє це питання .

Історик.

    Ставши на шлях насадження військових поселень, царизм одержав в Україні десятки осередків заворушень. Першими піднялися у липні 1817 року  козаки на Херсонщині. Лише у вересні десятитисячне військо придушило повстання . Влада провела низку арештів і 93 козаки віддала до суду.

    Найбільше повстання проти режиму військових поселень вибухнуло в Чугуєві, де поселенці у липні 1819 р. відмовилися косити державне

сіно . Уряд вислав для повстанців два піхотні полки і дві гарматні сотні з 12 гарматами . Повстанці трималися більше місяця. Після того ,  як їх примусили капітулювати, почалася розправа ( загинуло не менше 80 осіб).

     Селяни у першій половині XIX ст. також досить часто вдавалися до відкритих збройних виступів . Їх за цей період відбулося кілька сотень . Значний селянський рух охопив у 1818 – 1820 рр. ряд повітів Катеринославської губернії . Це повстання також було жорстоко придушене.

     У 1832 -1833 рр. селянські виступи охопили Харківщину , Чернігівщину й Херсонщину. Якраз на ці роки припав неврожай і голод, під час якого влада залишила селянство один на один зі стихією. Для придушення виступів була також застосована сила.

Дата

Повстання

1.

1817 р.

Повстання бузьких козаків на Херсонщині.

2.

1819 р.

Повстання військових поселенців в Чугуєві Харківської губернії.

3.

1829 р.

Повстання військових поселенців в с. Шебелинка Харківської губернії.

Дата

Повстання селян

1.

1803 р.

Виступи селян в 24 селах і містечках Черкаського повіту на Київщині.

2.

1815 -1820 рр.

Масові антифеодальні повстання в селах Полтавської губернії.

3.

1818 -1820 рр.

Виступи селян Катеринославської губернії.

4.

1824 р.

Повстання селян на Катеринославщині, викликані неврожаєм і голодом .

5.

1832 – 1833 рр.

Селянські виступи на Харківщині , Чернігівщині , Херсонщині .

6.

1812 – 1835 рр.

Повстання під керівництвом Устима Кармелюка.

Найбільшого розвитку селянський рух набув  у 40 -50 роки XIX ст. Так масові селянські виступи відбулися на Правобережній Україні в 1847 – 1849 рр. Приводом до них стали так звані Інвентарні Правила, які уряд затвердив на початку червня 1847 року. Вони передбачали обмеження панщини трьома днями на тиждень і забороною відробляти її у святкові та вихідні дні, залучати жінок до тяжкої праці ; поміщик не мав права переводити селян на службу до двору, обмежувалась сваволя щодо шлюбів , віддання селян у рекрути та заслання до Сибіру .Та згодом було видано доповнення до правил, які значно погіршили становище селян .

4. Селянські виступи під проводом Устима Кармелюка на Поділлі та Волині.

Розповідь учителя ( супроводжується демонстрацією карти).

    Яскравою сторінкою  в історії антикріпосницької боротьби в Україні були селянські рухи, пов’язані з іменем легендарного Устима Кармелюка. Центром їх  стало Поділля, але час від часу вони поширювалися на Волинь і Київщину.

    Народився в селі Головчинцях Подільської губернії ( тепер село Кармелюкові Жмеринського району Вінницької області).

У 1812 році за бунтарські ідеї був відданий поміщиком Пигловським у солдати. 1813 р. разом із Д. Хроном утік з уланського полку , який розміщувався в Камянці – Подільському, і повернувся в рідні місця.

    Будучи сином кріпака, Кармелюк з малих років пройнявся жагучою ненавистю до панів і швидко дістав ім’я бунтаря .

    Разом зі своїм родичем Д. Хроном він створив невеликий селянський загін і почав нещадну боротьбу проти гнобителів . Повстанці діяли партизанськими методами : зненацька нападали на поміщицькі маєтки , хутори і двори селян –багатіїв , громили їх, розправлялися з експлуататорами , відбирали в них майно та гроші та віддавали їх бідним.

      Кармелюк і його товариші користувалися безмежною повагою селян, простих людей , завжди знаходили в них притулок і підтримку.

( Показ уривку із художнього фільму про У. Кармелюка).

   Протягом 1814 – 1830 рр. властям вдавалося кілька разів   схоплювати Кармелюка , але йому вдавалося втікати  і продовжувати боротьбу.

   За 23 роки разом з Кармелюком стало на боротьбу проти панів близько 20000 чоловік і було здійснено понад 1тис. нападів на поміщицькі маєтки.

    Для боротьби з повстанцями російський уряд у листопаді 1833 р. створив так звану Галузинецьку комісію .

    Народний месник загинув від кулі шляхтича Рудьковського в ніч на 10 жовтня 1835 року у с. Шляхові Корчинці. Похований у Лютичеві ( Тепер Хмельницька область ) .

     Не вмерла серед народних мас пам'ять про подвиги улюбленця подільських і волинських кріпаків . Вона збереглася у багатьох народних піснях , думах, переказах і легендах. Дуже популярною в Україні серед борців проти кріпацтва стала народна пісня про Кармелюка « За  Сибіром сонце сходить». В усі часи вона кликала синів України до визвольної боротьби :

Збирайтеся , козаченьки,

Беріть дрюки в руки.

Та й підемо панів бити

За народні муки.

( вчитель використовує Українські перекази / За ред. В. Возняка , К.;

1992 рік , ст. 117 ).

   Образ народного месника відобразили у своїх творах М. Старицький, Марко Вовчок, В. Кучер та ін.  Т. Г. Шевченко назвав його «славним лицарем».

Бесіда за запитаннями .

  1.               Яке ваше ставлення до постаті Кармелюка?
  2.               Чи можна його порівняти з Робін Гудом ?

    У 1855 році спалахнув масовий рух селянства Київщини, який увійшов у нашу  історію як «Київська козаччина».

Про це повстання нам розповість наступний науковець .

     5.« Київська козаччина».

  Історик.  

 У 1853 – 1856 рр. між Росією з одного боку і Туреччиною та її союзниками

( Англією, Францією і Сардинським королівством) з другого боку йшла війна , яка увійшла в історію як Кримська . Україна була найближчим тилом Росії у війні. На плечі її жителів , а особливо селянства, тяжким тягарем лягло утримання російської армії. Матеріальне становище селян різко погіршилося . Це було причиною масових селянських заворушень , які увійшли  в історію як

 « Київська козаччина» .

        Безпосереднім приводом до виступів послужило опублікування царського маніфесту від 29 січня 1855 року про створення державного морського ополчення в Петербурзькій і Архангельській губерніях. Але селяни України зрозуміли, що це стосується і їх . У багатьох селах Васильківського повіту Київської губернії стали поширюватися чутки , що зміст царського маніфесту поміщики приховують , що насправді цар обіцяв після запису в козацьке ополчення звільнення від кріпацтва з наданням поміщицької землі , реманенту, лісів і лук . Селяни примушували священників або інших письменних людей складати списки козаків , а записавшись, вели себе як вільні люди – не відбували панщину , не виконували розпорядження поміщиків і їх управителів , створювали власні органи самоврядування , починали відбирати у поміщиків землю і майно. Почавшись у лютому 1855 року , селянський рух у березні – квітні охопив 8 із 12 повітів Київської губернії ( понад 500 сіл). Поміщики змушені були залишити свої маєтки.

       На придушення « козаччини» уряд кинув військову силу . У деяких селах селяни вступали в бій з солдатами. За неповними даними , було вбито і поранено понад сто учасників руху.

  Вчитель . З розповідей доповідачів нам стає зрозуміло, що в боротьбі за соціальне і національне звільнення , українці пролили немало крові. Як писав  історик Д. Дорошенко у книзі « Нарис історії України»  : « Можна з певністю сказати, що спровокований народ заплатив за своє змагання до свободи потоками сліз і крові…».

А) Гра « Закінчи думку».

Селянські повстання зазнали поразки через те , що…( діти продовжують думку, виступаючи по черзі ).

  1.               Селянські виступи мали стихійний характер, не були добре організовані.
  2.               Не було тісної погодженості між козаками і селянами.
  3.               Селянські виступи мали локальний характер . Селяни лише іноді залишили межі свого села , повіту.
  4.               Селяни виступали розрізнено , були погано озброєні.
  5.               Не мали чіткої мети, селяни були повні наївних сподівань на « доброго царя» , який захистить їх від поміщиків .

Значення  повстань полягало в тому , що…

  1.               Повстання продемонстрували поміщикам , царському уряду силу селян, козаків , військових поселенців у боротьбі за соціальні права.
  2.               Вони розхитували основи феодального ладу , наближали його падіння.
  3.               Будили громадську думку в Україні, сприяли формуванню визвольних і революційних ідей.
  4.               Збагатили традиції визвольної боротьби  народних мас проти гнобителів.

Б) Бесіда за запитаннями .

1.Охарактеризуйте політику російського царизму щодо України в першій половині XIX ст.

2.Назвати форми і  характер протесту українського  населення поти посилення соціального гніту.

3. Проаналізуйте причини повстань.

Назвати найбільш відомі виступи військових поселенців .

4. Розкажіть про антикріпосницькі заворушення українських селян.

5. Охарактеризуйте особливості масового руху селянства – «Київська козаччина» .

6. В чому полягав вплив антикріпосницької боротьби в Україні на подальший розвиток суспільства ?

ІІІ. Підсумок конференції.

 Заключне слово вчителя.

     На сьогоднішній конференції нам стало зрозуміло, що російські царі Олександр І та  Микола І продовжували  кріпосницьку політику на українських землях. Відбувалося посилення національного і соціального гніту . Це не могло не викликати опору з боку українців .

Важливою сторінкою антикріпосницької боротьби селянства України були повстання військових поселенців , козаків, селян.

    Два десятиліття продовжувалися заворушення селянства Поділля під проводом У. Кармелюка . У 1855 р. спалахнув масовий рух селянства Київщини, який увійшов у історію як « Київська козаччина».

      Всі ці масові виступи переконливо засвідчили , що переважна більшість населення України виступає проти кріпосництва і готова заради його ліквідації на активну збройну протидію. І хоча селянство виявилося не в змозі знищити кріпосницькі порядки самостійно , його боротьба наближала годину їх падіння. І ми з вами , діти,  повинні знати про ці

події в історії України , знати про життя і подвиги   борців за звільнення українського населення . Адже ми є їхніми нащадками .

 

 

 

docx
Додано
29 березня 2018
Переглядів
413
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку