У сучасному світі закономірним є пошук відповідей на запитання: Як плекати образ людини - господаря власної долі? Якою має бути людина у житті і чим вона озброєна для життя?
Життєтворчість - особлива, вища форма виявлення творчої природи людини. Вона сприяє самостійному вибору особистістю стратегії життя, розробці життєвих планів і програм, вибору та використанню засобів, необхідних для реалізації індивідуального життєвого проекту. Педагогіка життєтворчості – це педагогіка спрямована на плекання дитини як суб’єкта життя, надання допомоги їй у визначенні життєвої стратегії та побудові життєвої траєкторії, пошуках сенсу життя, його повноти й культури, пізнанні життя як результату життєздійснення. Школа Життєтворчості – сучасна модель розвитку навчального закладу, яка ґрунтуються на основі принципів педагогіки життєтворчості, а саме: ставлення до дитини як до особистості, суб'єктності, духовності, діалогічності, рефлексії, пріоритетності творчої діяльності над репродуктивною, більшої цінності питань, ніж готових відповідей, розуміння школи як організації всього життя дітей.
Завдання Школи ЖиттєтворчостіЗабезпечити здобуття школярами ключових компетентностей. Формувати в учнів гнучкість, мобільність, конкурентоздатність, уміння інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці. Виховувати у школярів уміння включатися в систему людських взаємостосунків. Вчити учнів використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих проблем. Вчити учнів здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення. Формувати в учнів бережливе ставлення до свого здоров'я і здоров'я інших як найвищої цінності. Створювати умови для активної соціальної дії, проектної, дослідницької діяльності учнів школи. Формувати систему суб'єкт-суб'єктних взаємодій між учасниками навчально-виховного процесу. Вчити учнів орієнтуватись у системі найрізноманітніших суперечностей і неоднозначних цінностей. Розвивати вміння будувати відносити з іншими людьми, природою, суспільством і разом з тим творити себе самого. Формувати здатність до вибору численних альтернатив, що пропонує сучасне життя. Вчити визначати життєве кредо та життєвий стиль.
Модель випускника Школи ЖиттєтворчостіЛюдина з достатньо широким спектром особистісно значущих позитивних цінностей; розвиненим почуттям власної гідності, віри у свої сили; спрямована на життєтворчість, самовиховання та самовдосконалення; готова до творчої діяльності і моральної поведінки; здатна довгостроково планувати власне життя. Вільна, успішна, життєлюбна особистість, яка веде здоровий спосіб життя, володіє високою культурою поведінки, розвиненими творчими здібностями та талантами; ставленням до професії як до засобу саморозвитку й самореалізації. Людина, яка володіє креативним, критичним, творчим мисленням, культурою спілкування, універсальними інтелектуальними вміннями, навчальними й пізнавальними, що сприяють успішній самоосвіті й реалізації в житті.
Життєва компетентність — це системна властивість особистості: цілісна, ієрархічна, динамічна система здатностей (або окремих компетенцій), яка дає змогу людині свідомо і творчо визначати та здійснювати особисте життя, розвивати свою індивідуальність, розбудовувати життєвий ціннісно-нормативний простір, вирішувати складні життєві завдання, набувати і виконувати соціальні ролі. Життєва компетентність виконує три основні функції: забезпечує життєстійкість, життєздатність та життєтворчість особистості. Структурною одиницею життєвої компетентності є компетенція (або здатність). Ми вважаємо, що структура життєвої компетентності особистості складається з п’яти основних блоків компетенцій, а саме: компетенцій життєстійкості, життєздатності, життєтворчих компетенцій, функціональних компетенцій та професійної компетенції. Ядром розвиненої життєвої компетентності особистості є життєтворчі компетенції, які визначають проблемне поле життя, набувають роль системоутворювального чинника розвитку життєвої компетентності.