КОНФЛІКТНА ПОВЕДІНКА СЕРЕД ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

конфліктна  поведінка серед

дітей молодшого шкільного віку.

Перебудова нашого суспільства, пов’язана з переходом на ринкові відносини, призвела не лише до економічних та політичних змін, а й до змін моральних норм, поведінки людей, а особливо молодого покоління, у дітей та підлітків зростає асоціальна спрямованість поведінки. Вони стали вразливішими та конфліктнішими. Агресивні тенденції, конфлікти стали характерними навіть для поведінки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

  Сьогодні особливого наукового резонансу набула проблема міжособистісних конфліктів, що зумовило  формування теоретичних та методологічних засад нової галузі психології – конфліктології. 

Накопичені численні дані про причини виникнення, етапи і механізми протікання, шляхи розв’язання різних типів конфліктів   (внутрішньо особистісних, міжособистісних, міжгрупових, міжнаціональних ) будуть сприяти прогнозуванню, запобіганню чи пом'якшенню, домаганню справедливого розв'язання суперечливих проблем. Конфліктній ситуації легше запобігти, ніж її загасити. Тому наукове розкриття анатомії конфлікту має важливе як теоретичне, так і практичне значення.

Важливе місце у процесі пізнання й управління конфліктом займають дослідження психологічних детермінант виникнення міжособистісних конфліктів, які дозволяють розкрити глибинні основи конфліктної поведінки особистості.

        Конфлікт – це зіткнення, серйозна розбіжність, суперечка. 

         Конфліктна ситуація – це зіткнення протилежно  спрямованих, несумісних тенденцій, окремого епізоду у свідомості, в між-особистій взаємодії, стосунків індивідів, груп  людей, пов’язане з негативними емоційними переживаннями.

         Залежно від причин виникнення конфлікту та стилю поведінки його учасників у психолого-педагогічній літературі розрізняють різні стилі та підходи до вирішення конфліктної ситуації:

          ●        ухилення;

•                 згладжування;
•                 примушення;
•                 компроміс;
•                 співпраця.

 Конфлікти  як повсякденний фактор життя, охоплюють усі його сторони. Саме це визначає живий інтерес до даної проблеми. Прагнення проникнути в природу даного явища призвело до появи великої кількості наукових публікацій, серед яких варто виділити дослідження теорії конфлікту такими вченими: О. О. Єршовою, Л. О. Петровською, Н. В. Грішиною, Ф. М. Бородкіною,  Н. М. Коряки,  Т. М. Титаренко та ін.

У роботах Н. В. Грішиної соціально-психологічним (об'єктивним) факторам виникнення конфліктної поведінки особистості надається пріоритет перед індивідуально-психологічними (суб'єктивними) [1; 464].

У роботах  Л.І. Божович конфліктна поведінка розглядається як результат внутрішніх і зовнішніх суперечностей між суспільством, мікросередовищем і самою особистістю. 

Для розв’язання конфлікту необхідно з’ясування першопричин його виникнення, якими є: суперництво, брак знань і умінь ефективної взаємодії, соціально-психологічне середовище, зіткнення думок, поглядів.          

 Основними причинами виникнення конфлікту є: суперництво, неусвідомлення своїх можливостей, вчинків, розбіжність поглядів.     Проблеми, пов`язані з конфліктною поведінкою, ефективно розв’язуються за допомогою засобів тренінгової роботи.  В ході цієї роботи вирішуються питання розвитку особистості, формування комунікативних навичок, надання допомоги і підтримки ближньому.  

Практика показує, що серед молодших школярів виникає багато конфліктів, які потрібно розв’язувати  одразу після виявлення, щоб вони не загострились у майбутньому. Ця категорія дітей (за свідченнями дорослих) вступає в конфлікт через брак знань і умінь ефективної взаємодії. 

  Необхідними умовами для зниження рівня конфліктності психологи називають діалогічність спілкування, стимулювання об’єктивації і уточнення особистістю причин виникнення конфлікту, допомога людині в усвідомленні її особистісного потенціалу.  Ці умови можна забезпечити  за рахунок включення учня в активну тренінгову роботу.

  Тренінг – це форма спеціально організованого спілкування, психологічний вплив якого заснований на активних методах групової роботи. У процесі тренінгу значно ефективніше вирішується питання розвитку особистості, успішно формулюються комунікативні навички, відбувається переосмислення або зміна внутрішніх  настанов. Під час роботи в тренінговій групі учасник може активно експериментувати з різноманітними стилями спілкування.   У процесі тренінгу учасник розвиває якісно нові комунікативні вміння та навички, відчуваючи при цьому психологічну підтримку, комфорт і особистісну захищеність. 

 Особливістю тренінгової роботи є групові форми, які надають змогу дітям проявляти взаємне розуміння та підтримку по відношенню один до одного. Таким чином, відбувається розвиток найважливіших якостей особистості, які сприяють підвищенню соціальної компетентності, здатності сприймати та надавати психологічну підтримку, розвитку емпатійних тенденцій, здатності шукати та самостійно вибирати собі друзів і осіб, з якими вона  буде  спілкуватися.

Проблема вирішення конфліктів у дитячому колективі ефективно може бути вирішена шляхом спеціально організованої  тренінгової роботи.        Вона  передбачає суб’єкт- суб’єктні стосунки між учасниками тренінгу, що є більш ефективним у роботі з дітьми молодшого шкільного віку.