Конкурс "Учитель року"

Педагогічна ідея

учасника І (районного) етапу міського конкурсу «Учитель року-2023»

Бабіної Тетяни Сергіївни

Професія «вчитель» - цікава, благородна, багатогранна. Вона змушує мене постійно самовдосконалюватися, шукати шляхи ефективної співпраці з учнями, допомагати їм вчитися цікаво. Моя педагогічна ідея полягає у формуванні компетентності вміння вчитися, застосовуючи технологію розвивального навчання.

Я ставлю перед собою завдання створити для кожного свого учня умови для максимального саморозвитку й самовияву його особистого «Я». Для цього намагаюсь планувати свої уроки з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини. Тому вже більше 15 років працюю в цьому напрямку. А останні 2 роки працюю за програмою розвивального навчання, в основі якої лежать уявлення про розвиток дитини як суб’єкта освітнього процесу.

Головною метою своєї роботи вважаю залучити кожного учня до навчальної діяльності, сформувати в нього компетентність «уміння вчитися впродовж життя». Зміст своєї педагогічної діяльності вбачаю у формуванні особистості з гнучким розумом, розвиненими потребами до подальшого пізнання і самостійних дій, з певними навичками і творчими здібностями.

Я впевнена, що умовою успіху в розвитку мислення учнів є висока пізнавальна активність та мотивація. Саме тому я намагаюсь так організувати пізнавальну діяльність учнів, щоб навчальний матеріал став предметом активних розумових і практичних дій кожної дитини. Так дитина відчуває свою значущість у відкритті нових знань та понять. Вона немов сама відкриває певне правило, орфограму, поняття за допомогою досліджень.

Коли мої першачки сіли за парти, я побачила в їхніх очах такий вогник, таке бажання навчатися, що я намагаюсь робити все можливе, щоб підтримувати цей вогник пізнання щоуроку. І в цьому мені допомагає система розвивального навчання ДРіМ (Давидова, Рєпкіна, Максименка та інші.).

Навчальна діяльність, за Д.Б.Ельконіним та В.В.Давидовим, - це колективно-розподільна пошуково-дослідницька діяльність, у ході якої школярі самостійно за допомогою вчителя відкривають та вибудовують загальний спосіб дії, який дозволить їм розв’язувати широкий клас завдань.

У своїй професійній діяльності я прагну того, щоб кожна дитинка з перших днів навчання відчула, що її думка, її активна включеність в сам процес навчальної діяльності важливі. Приємно чути від дітей, коли вони зранку, заходячи до класу, запитують: «А що ми сьогодні будемо цікаве вивчати? Яке дослідження робити?».

Питання, яке мене постійно хвилює, як стимулювати ініціативність, самостійність та зацікавленість під час роботи з першими поняттями, коли діти ще перебувають у психологічному просторі ігрової діяльності. Як поєднати гру з навчанням? І тут паличкою-виручалочкою стає запропонований Г.А.Цукерман особливий вид гри – понятійна гра.

На уроках української мови та літератури за системою розвивального навчання ДРіМ я використовувала такий вид понятійної гри, як «Місто Букволенд», коли основним навчальним завданням є відкриття учнями основного принципу української графіки (кодування звуків у букви).

Дітям протягом усього 1 класу цікаво підтримувати основний сюжет гри – це побудова самого міста Букволенд, відкриття його законів. Діти знайомляться з буквами, як з понятійно-ігровими персонажами, які живуть, спілкуються, ходять на роботу як живі істоти, але діють та думають за законами української графіки, тобто як ожилі поняття. Також допомагають підтримати інтерес до навчання такі ігри: «Зимові слова», «Ланцюжок», «Чарівна квітка», «Живі букви», «Айболить», «Ласощі для букв та дітей», «Словесний волейбол». Крім того, вони збагачують лексичний запас дітей.

Таким чином, серйозна нелегка лінгвістична задача – засвоєння співвідношення звуків та букв, під час понятійних ігор розв’язується дітьми із зацікавленістю та ініціативністю. А найголовніше, сюжет гри дає можливість учням системно та цілісно оволодіти структурою української графіки.

Предметний матеріал навчання в 1 класі дав мені змогу послідовно розгорнути роботу з формування в учнів навичок навчального співробітництва за активної участі дітей в розв’язанні навчальних завдань. Таке навчальне співробітництво вимагає інтерактивних форм навчання (загальнокласна дискусія, групово-дискусійна робота, парно-дискусійна робота).

Очікувані результати навчання досягаються завдяки реалізації дослідницького методу та організації освітньої діяльності у формі колективного навчального діалогу (загальна, групова, парна дискусія), а також використання інших інтерактивних форм (проєктна діяльність, сюжетно-рольові ігри, драматизації, екскурсії тощо).

Робота в парах та малих групах, мікродискусія в групі або загальнокласна дискусія під час конструювання та опановування загального способу дії забезпечує зростання ініціативності дітей в опануванні нових знань. Таким чином діти отримують не готові знання, а за допомогою розв’язання навчального завдання відкривають їх для себе, відчувають значущість на уроці. Така навчальна діяльність, на мою думку, допомагає у формуванні ключової компетентності – «уміння вчитися».

Засобами реалізації моєї педагогічної ідеї є посібники Науково-методичного центру «Розвиваюче навчання», які мають високу комунікативну спрямованість, допомагають моделювати навчальну діяльність учнів, здійснювати рефлексію в процесі навчання. Виконуючи цікаві, творчі, логічно насичені завдання, я бачу, що учень поступово усвідомлює, що можна не тільки когось вчити, а й себе. А це й і є найважливішою умовою формування в дитини вміння вчитися.

Особливо люблю на уроках організовувати парну роботу, під час якої розумію, що робота в парах може мати різні цілі, й залежно від мети, даю дітям різні інструкції щодо розподілу обов’язків. Використовую такі різновиди парної роботи: спільне обговорення, коли діти обмінюються думками; індивідуально-парна робота, коли кожний з учнів виконує визначену частину завдання; «учень-учитель», коли один виконує, а другий – контролює; взаємоперевірка, коли учні виконують все завдання, а потім перевіряють одне одного.

Вже з 1 класу починаємо працювати з різновидами групової роботи. Якщо потрібно обговорити проблемне питання, ми організовуємо «Учнівську раду», коли діти об’єднуються в групу без спеціального розподілу обов’язків. На етапі формування контрольно-оцінювальних дій, коли спосіб дії вже визначений і починається робота з використанням цього способу виручає такий вид групової роботи, як «Естафета», коли кожен учень виконує конкретний «крок» в алгоритмі. На завершальному етапі роботи зі способами дії, коли учні вже готові його використовувати, найкраще підходить такий вид групової роботи як «Вулик», коли учень самостійно виконує своє завдання.

Я намагаюсь так організувати свою роботу на уроці, щоб діти вчилися не з примусу, а за бажанням і внутрішніми потребами.

Отже, вдалий вибір і поєднання форм, методів та прийомів й зумовлює ефективну навчальну діяльність, дозволяє учням відкривати нові знання, вміння користуватися ними, забезпечити позитивну самооцінку дитини.